середа, 30 Листопад, 2022
pluken
Головна / Інтерв’ю / Денис Москалик: відносини між Україною та Туреччиною є стратегічним партнерством
Fot. facebook.com
Fot. facebook.com

Денис Москалик: відносини між Україною та Туреччиною є стратегічним партнерством

Share Button

Як оцінюєте актуальні українсько-турецькі відносини?  Останнім часом спостерігається ґрунтовне поглиблення відносин між Києвом та Анкарою.

Актуальні відносини між Україною та Туреччиною є стратегічним партнерством.  Насправді останнім часом ці контакти є більш інтенсивними: як між представниками держав, так і на найвищому рівні: між президентами обох країн.  Важливо, що продовжується їх динамічний розвиток у кількох ключових сферах, зокрема в економічній та військово-технічній співпраці.

У чому причина такої активізації  контактів?

У випадку з Україною це є наслідком втрати частини ринків збуту для власноъ продукції та необхідності шукати нові можливості: такі, як Туреччина, а також за посередництвом Туреччини, або далі вже без неї — ринки Глобального Півдня та Близького Сходу. Для України це також необхідність зміцнювати армію та розвивати співпрацю у сфері військово-промислового комплексу. Слід пам’ятати, що до 2014 року значна частина українського виробництва в збройній галузі спиралась на співпрацю з Росією та спільну розробку продукції. Це стосувалося, наприклад, АТ “Мотор Січ”, яка виробляє комплектуючі для російських гелікоптерів. Сьогодні українські компанії переналаштовуються на співпрацю з турецькими партнерами. Враховуючи, що Туреччина активно розвиває свій сектор оборонної промисловості, обидві країни прагнуть розвивати це співробітництво у багатьох аспектах, включаючи розробку нових видів зброї.

Чи слід очікувати, що ця співпраця буде тривалою, скажімо, потенційно планується на десятки років?

Це стратегічно обраний напрямок співпраці, також коли йдеться про розвиток галузей оборонної промисловості обох країн: не тільки з точки зору простих відносин купівлі-продажу, а й спільної науково-дослідної діяльності у сфері поєднання можливостей підприємств. Метою цієї діяльності є створення нових виробів, наприклад, нових ударних безпілотників, оснащення танків системами активного захисту, нових турецьких гелікоптерів Т-929 — українськими двигунами виробництва «Мотор-Січ».  Обидві країни та їх військово-промислові комплекси мають різні можливості та досвід. Для України це, перш за все, досягнення в галузі проектування та виробництва озброєнь з 1930-х до 1980-х років. У Туреччині динамічний розвиток цього сектору припадає на кінець ХХ і початок XXI століття, в основному в області електронних систем і ударних гелікоптерів. Поєднуючи ці можливості, можна досягти результатів, які потребують значно більше часу для кожної країни окремо.

Якщо мова йде про відносини в політичному вимірі, то видно активну участь Туреччини у створенні «Кримської платформи». З чого виникає це зацікавлення Анкари у питаннях деокупації Криму?

На це є кілька причин. Перш за все, це пов’язано з інтересом Туреччини до ситуації у всьому Чорноморському регіоні, особливо в галузі безпеки. Також Анкара занепокоєна нарощуванням військового потенціалу Російської Федерації, яка використовує півострів для посилення можливостей власної експансії в регіоні: проведення навчань для Чорноморського флоту та контролю над ситуацією на морі. Ось чому Туреччина прагне розвивати співпрацю з Україною — щоб обмежити можливості подальшої експансії Росії та пов’язані з цим загрози. Другим аспектом, безперечно, є кримськотатарське питання. Для Туреччини кримьськотатарська меншина є безумовно найближчою спільнотою в Україні, і те, що відбувається з кримськими татарами в окупованому Криму, є важливим питанням, яке є однією з основ співпраці України та Туреччини. Тут варто звернути увагу на культурний аспект: татари вважаються близькими в цьому плані з турками – це також історично обумовлено. Релігійний фактор тут має менше значення.

Повертаючись до економічних питань: які галузі є сферами потенційного співробітництва між Україною та Туреччиною?

Насправді найближчим часом слід очікувати збільшення кількості інвестицій, зокрема, особливо турецьких в Україні. Основними напрямками є будівництво інфраструктури, що є важливим для України з урахуванням політики держави щодо вдосконалення доріг та інших елементів транспортної інфраструктури, а також вищезгаданих інвестицій у секторі оборонної промисловості. У майбутньому турецькі штурмові безпілотники мають вироблятися в Україні. Це також інвестиції в агропромисловий сектор і порти, які є одним із найважливіших елементів, що з’єднують обидві країни.

Які конкретно безпілотні літальні апарати будуть вироблятися в Україні?

Йдеться насамперед про безпілотні літальні апарати, замовлені Україною в 2020 році, і яких має з’явитися ще більше – Байрактар ТБ-2. Наразі це пріоритет, якщо говорити про українські закупівлі в Туреччині. Зараз мова йде також про Bayraktar Akinci, хоча це дальша перспектива, оскільки цей БПЛА наразі знаходиться на стадії розробки. Також у цьому аспекті йдеться про зближення оборонної промисловості обох країн. Для України співпраця в цій сфері є важливою у зв’язку з планами заміни значної частини радянської зброї новими зразками: слід очікувати, що значна частина цих змін буде включати техніку, вироблену власне в Туреччині, або в рамках українсько-турецької співпраці.

Які перспективи співпраці з точки зору вдосконалення ракети “Атмаса” та її видів, як морського, так і сухопутного?

Очевидно, що Туреччина зацікавлена в досягненнях України в галузі ракетного озброєння. Одним із важливих напрямків співпраці, крім будівництва безпілотників та авіації, є також питання, пов’язані з військово-морськими силами. Практичним виміром цієї співпраці є замовлення Україною корветів класу “Ада” в Туреччині, один з яких вже будується. Ці ракети є аналогом американських ракет Harpoon, у майбутньому вони будуть використовуватися ВМС України разом із вищезгаданими корветами. Співпраця з Туреччиною, ймовірно, також охопить розробку наземної версії ракети “Атмаса”, хоча варто пам’ятати, що в Україні вже є своя протикорабельна ракета наземного базування типу “Нептун”, тому слід очікувати, що це буде пріоритет у закупівлях для Збройних Сил України. Як відомо, Україна також тренуватиме свої вміння уражати цілі на морі в рамках співпраці з Великобританією, з якою підписано домовленості щодо поставки ракетних катерів.

Говорячи також про ширший вимір ситуації в Чорному морі: в останні роки були ситуації, які можна вважати розвитком російсько-турецьких відносин.  Одним з таких прикладів стала закупівля Туреччиною російських ракетних комплексів С-400.  Чи не боїться Україна, яка зараз розвиває відносини з Туреччиною, подібних ситуацій у майбутньому?

Відносини України з Туреччиною та Росії з Туреччиною розвиваються паралельно на незалежно. Туреччина орієнтується на отримання додаткових технологічних можливостей: у контексті відносин з Росією йдеться саме про ракетно-зенітне озброєння. Сам факт цієї закупівлі стратегічно не змінює турецької політики. Для турецької еліти це є підтвердженням їх власного суверенітету, також у відносинах із США — звідси конфлікт, пов’язаний із закупівлями С-400 у Росії. Співпраця України з Туреччиною враховує той факт, що інтереси Туреччини та Росії в певних ситуаціях збігаються. У будь-якому випадку, незалежно від такого зближення в певних аспектах, Туреччина прагне зміцнити власні позиції, навіть якщо це означає втручання в сферу інтересів Росії: це стосується, наприклад, підтримки Туреччиною тюркських народів, які проживають переважно на території Російської Федерації або на території інших країн, які Росія вважає сферами свого впливу: на Південному Кавказі і за його межами, аж до Якутії та країн Середньої Азії. Боротьба за лідерство на місцях породжує конфлікти між Росією та Туреччиною, що вже призвело до проксі-війн в Сирії, Лівії та на Південному Кавказі.

Що стосується конфлікту в Карабаху, який є однією із головних точок зіткнення інтересів Росії та Туреччини – чи згодні ви з висновком, що якщо ця війна триватиме, Україна обов’язково стане на сторону Азербайджану, а отже і Туреччини?

Україна підтримувала Азербайджан під час попереднього конфлікту 2020 року. Україна вже давно поділяє позицію азербайджанської сторони, хоча на даний момент ця співпраця зосереджена на відносинах з Туреччиною, Україна все ще надає дипломатичну підтримку та здійснює спільну діяльність у сфері військової співпраці.

Що стосується багатосторонньої співпраці в нашому регіоні, який умовно називають Міжмор’я: які, на вашу думку, можливості розвитку співпраці між Україною, Туреччиною, Польщею та іншими країнами цього простору?

Безперечно, такі перспективи є, тим більше, якщо вони стосуються найбільших країн регіону. Це також важливо з точки зору американської політики, яка надає все менше значення ситуації у Східній Європі та загрозам з боку Росії, на користь участі в Азії та Тихоокеанському регіоні. Таким чином, Київ, Варшава та Анкара, як найбільші західні сусіди Російської Федерації, мають можливість спільно впливати на ситуацію в сфері безпеки.

Розмовляв: Даріуш Матерняк

 

Share Button

Також перегляньте

energoatom

Ігор Левченко: Атом для Росії це не питання заробітку, а нарощування політичного впливу

Даріуш Матерняк розмовляє з експертом Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння у Києві Ігорем Левченком …