Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
У польському Перемишлі мирно та без конфліктів відбулося свято української національної памʼяті – хода через місто і молебень за загиблими 99 років тому інтернованими вояками армій УНР і УГА. На щорічну подію прибули представники обʼєднань депортованих із східної Польщі після ІІ світової війни і обʼєднань українців у Польщі, українська обласна та районні адміністрації, представники дипломатичного корпусу. Глава Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима пояснив, що цьогоріч поліція і спецслужби спрацювали наперед із можливими провокаторами з крайнього правого середовища, за що охоронцям порядку не раз дякували під час промов учасники свята. Також висловлювали подяку полякам, які щороку приходять на свято – зокрема, дружині покійного польського борця з комунізмом Яцека Куроня, Дануті.
Почалося все традиційно з літургії в греко-католицькому соборі Івана Хрестителя. Потім відбулася 1,5-годинна хода на цвинтар в селі Пікуловичі (окраїна Перемишля), де поховані загиблі на цій землі вояки армії УНР та УГА.
Для сонного галицького містечка щорічна релігійна хода з оркестром національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – атракція, яку місцеві з цікавістю розглядають із вікон.
Цьогоріч на свято приїхало менше учасників, ніж минулоріч. Поліції візуально теж було менше, ніж торік. Вздовж ходи лише кілька разів стояли люди з плакатами, де йшлося про те, що слід «памʼятати про геноцид УПА на Волині» та «заборону бандерівської символіки в Польщі».
Після сутичок, які сталися під час ходи 2016 року, місцеві правоохоронці зробили висновки й більше подібного не повторювалося. Як пояснив Петро Тима, попри квітневе рішення суду, яке визнало всіх 20 нападників винними, а пʼятьох покарало виправними роботами на строк від 6-14 місяців у справі подано апеляцію, тож судова тяганина щодо цього нападу триває.
Також Тима розповів, що він разом із громадською активісткою Анною Домбровською напередодні провели на площі Ринок Перемишля перфоменс – кожен міг сісти за круглий стіл із Тимою та поговорити про стан справ українців у Польщі й не тільки. Спочатку акцію хотів заборонити мер міста Войцех Бакун, проте міське самоврядування визнало заборону мера незаконною. А під час самої акції представники крайніх правих середовищ старалися зірвати її, крутячи в мегафон голосно пісні та активно дискутуючи з учасниками та поліцією. Охоронцям порядку навіть довелося забрати одного з крайніх правих у відділок.
«Ми також видали доповідь, в якій зафіксували зростання нападів на українців по всій Польщі протягом останніх років. – розповідає Тима PolUkr.net. – Також антиукраїнські гасла появлялися під час агітації до місцевих виборів в жовтні минулого року. Проте до нинішньої ходи польська поліція добре підготувалася. Була, вочевидь, робота заздалегідь польських спецслужб, аби уникнути провокацій».
Минулорічні тривалі затримки учасників ходи на кордоні у цім році вдалося теж виправити. Прикордонники і митники обох країн пришвидшили перетин, щоб він займав щонайбільше дві-три години, а на деяких пунктах пропуску менше.
Коли колона прийшла на цвинтар, то там відбулася традиційна панахида та покладання квітів до збірної могили з написом «Борцям за волю України».
Фото: POLUKR.NET / Андрій Поліковський
Після панахиди першим промову виголосив глава Львівської обласної ради Олександр Ганущин, який провів паралелі між загиблими вояками УНР у війні проти більшовиків майже 100 років тому та українською армією, яка боронить сьогодні Україну і Європу від росіян.
«Навіть сьогодні маємо повідомлення, що ще один український воїн, який захищає Україну та Обʼєднану Європу, загинув на Донбасі. – заявив Ганущин. – Це хлопець із Львівщини. Тут зібралися різні покоління, але всі ми відчуваємо потребу віддати шану тому поколінню, яке полягло за нас на цій землі».
Після цього виступив екс-губернатор Львівщини Олег Синютка, який заявив, що нашими ворогами є росіяни на Донбасі, а друзями – поляки, які стоять поруч на цвинтарі в Пікуличах. І подякував останнім за цю позицію. А також додав, що Україна має бути в НАТО і ЄС.
Наступним виступив виконуючий обовʼязки губернатора Львівщини Ростислав Замлинський, який теж згадава про спадковість між армією УНР і теперішнім українським військом, а також про важливість памʼятати про героїв, які віддали життя за волю України. також він повторив думку, що Україна має йти в напрямку інтеграції з ЄС і НАТО.
Після цьго виступив голова Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима, який розповів про гарну ініціативу скаутів Польщі та України – прибирати могили польських і українських вояків 100-річної давнини напередодні Варшавської битви.
«Нещодавно найбільша польська скаутська організація «Союз польського харцерства» і її український відповідник «Пласт» підписали договір. – заявив Петро Тима. – Напередодні 14 серпня, роковин Варшавської битви (коли польська і українська армія зупинили наступ більшовиків у 1920 році – PolUkr.net) у всіх місцях Польщі, де є схожі могили польської армії та армії УНР, скаути обох країн займуться упорядкуванням таких могил. На цих похованнях мають разом зустрічатися істрики, громадські діячі та політики Польщі та України. Разом можемо показати, що історія не повинна нас розділяти».
Довідка
До І світової війни у Пікуличах були військові казарми фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три казармові об’єкти використовували як табори для військовополонених, здебільшого вояків УНР і УГА. У 1919 році в таборі була максимальна їх кількість – близько 30 тисяч. Брак санітарних умов та тривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу і туберкульозу. Внаслідок цього там щодня вмирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити ситуацію.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян обрали місце старої австрійської порохівні на околиці села Пікулич. На початку 1921 року табір ліквідували. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар впорядкували. На початку 1924 року були ексгумовані й перенесені на цвинтар останки захоронень із сусідніх полів. За кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили хрест із написом: «Борцям за волю України». Щороку 1 листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправляла панахиди.
Після ІІ світової війни цвинтар і хрест знищили. У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили і традицію ходи та панахиди. Назву «Український військовий цвинтар» встановлено у 1994 році. 7 липня 2000 року на території цвинтаря перепоховали останки 47 членів УПА, які загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць. Відтоді панахиди проводять на початку липня.
Ігор Тимоць
