«Ризик Зеленського – це популізм, ціна якого – майбутнє для наших дітей у цій країні», – політолог Микола Давидюк

ЦВК офіційно оголосила результати виборів – шостим Президентом України став Володимир Зеленський. Інавгурація має відбутися не пізніше, ніж через 30 днів після оголошення результатів виборів, тобто не пізніше 1 червня. Про те, які очікування і ризики несе президентство Зеленського, PolUkr.net розповів політолог Микола Давидюк.

– Які перші кроки може зробити Зеленський? Які його дії зможуть нам більше розповісти про Президента Зеленського та його команду?

– Насправді досі не знаємо, хто його команда. Він зараз полетів до Туреччини – чи на фестиваль, чи домовлятися з українськими олігархами і представником Путіна Сурковим. Конкретного підтвердження чи спростування факту зустрічі з представниками олігархів немає. Туреччина як можливе місце зустрічі з представниками олігархів була вибрана випадково як нейтральна територія.

Зеленський представив свою команду, але назвав їх радниками. Радники радять, а на офіційні пости можна призначити інших людей. Це спричиняє нерозуміння ситуації. Одні люди їздили з Зеленським на зустріч з президентом Франції Еммануелем Макроном, а інші можуть обіймати відповідальні державні посади.

Зеленського чекає холодний душ з перших днів на посту Президента – електоральний відтік. Велика кількість рішень, які він мав прийняти, не прийняті. Зокрема, не представив команду, курс. Досі Зеленський на всьому цьому намагався грати і спекулювати. Тепер йому доведеться показати реальні кроки та дії. Він до цього не готовий. А втім, буде намагатися робити якісь реальні кроки.

– Які групи впливу є в команді Зеленського?

– Це питання краще адресувати Зеленському та його штабові. Після будь-якої моєї відповіді до мене буде багато запитань як до політолога, що це, мовляв, неправда.

Більшість інформації щодо його команди – інсайдерська інформація з закритих джерел, яка потрапила до журналістів (журналісти програми «Bihus info» зʼясували, що в команді Зеленського 4 групи впливу: співробітники з «Кварталу 95», колишні члени «Партії регіонів», представники олігарха Ігоря Коломойського та представники юриста Сергія Нижного – PolUkr.net).

Я умовно виділяю 3 групи впливу: перша – його особисте оточення, «Квартал 95», друга – люди, які фінансували його кампанію – олігархічне оточення, і третя – умовно «вільні художники», які примкнули до Зеленського під час його успішної кампанії, професійні політики чи навколополітичні діячі. Деякі персони перетинаються в двох групах, деякі ні.

– Щодо олігархів, то це не тільки Коломойский?

– Не тільки Коломойський, а й інші українські олігархи, не менш впливові на українській політичній сцені. У них теж є телеканали та мільярдні статки.

– Наскільки ймовірні сварки між різними групами впливу в команді Зеленського?

– Такі сварки можливі. Навіть зараз виявляються тертя. Ця команда дуже різношерста. У багатьох є політичні амбіції, але не в усіх вони підкріплені відповідним досвідом. Тож деякі персони будуть намагатися влізти на посади. Однак не думаю, що команда буде публічно показувати деструктив. Як мінімум до парламентських виборів.

– Різні групи можуть домовлятися та сваритися в команді, особливо під час призначень на посади до Адміністрації Президента, на пост голови СБУ, Генштабу, Генпрокуратури, Міністерства оборони, закордонних справ?

– Кадрові питання наразі не вирішені. В Зеленського немає політичного досвіду. Хто буде головою Адміністрації Президента – найважливіше питання. Невідомо, хто буде «сірим кардиналом» Зеленського.

Він сам, мабуть, хоче поставити когось зі своїх, з «Кварталу 95». Але не певен, що йому це дозволять ті, хто фінансував його кампанію. Найімовірніше, це буде консенсусна кандидатура, яка влаштовуватиме українських олігархів та Зеленського, для якого важливо довіряти цій особі. Особливо з огляду на те, що він взагалі не обізнаний в політичному житті. Зеленський уміє робити пародії на політиків, але не вміє робити якісного політичного продукту.

– Чи є припущення, хто може стати цим «сірим кардиналом»?

– Є, але для преси не готовий зараз озвучити це прізвище.

– А на пости міністрів оборони, зовнішніх справ, глави Генерального штабу, СБУ, Генерального Прокурора вже є визначені прізвища?

– Зараз ці кандидатури саме вибирають і погоджують між різними групами впливу. Через «вкиди» у мас-медіа в команді Зеленського замірюють рівень схвалення серед населення певної кандидатури на ту чи іншу посаду. У команді перевіряють, якою буде реакція суспільства на те чи інше призначення, вивчають відгуки. Це старий трюк, який давно використовують в різних країнах.

Можливо, на Генпрокурора висунуть когось із громадських активістів.

– Як можуть виглядати відносини президента Зеленського з депутатами Верховної Ради? Зокрема, з найбільшою фракцією парламенту – Блоком Петра Порошенка (БПП)?

– У команді Зеленського спробують подавати на схвалення до Ради дуже популярних в суспільстві осіб. Позаяк відносини між Зеленським та більшістю в Раді, ймовірно, не складуться, то президент спробує розпустити парламент. Менша частина фракції БПП вже готова перейти до Зеленського.

Зеленський буде грати в гру «поганий парламент, хороший президент». Щоб поганий парламент проголосував за кандидатури президента, ці кандидатури мають бути дуже гарними в очах більшості населення. Тобто вони мають бути з громадянського суспільства.

У трикутнику «президент – парламент – громадянське суспільство», в останнього найвищий рейтинг довіри. Тому Зеленський буде намагатися подавати на призначення знакових для суспільства персон. Тоді Раді буде незручно провалювати голосування за того чи іншого кандидата, який є авторитетом в певній сфері. У разі провалу голосування, президент зможе сказати: «От бачите, вони не голосують, тому їх треба розпустити і замінити на інших».

– Але Раду, за законом, не мають право розпустити пізніше, ніж за півроку до виборів – це 27 травня. А Президент до того часу може ще не прийняти присяги.

– Зараз є кілька формул, за якими можна розпустити Раду. Перша – відсутність коаліції. У команді Зеленського багато хороших юристів. Якщо їм дати відповідне завдання – аргументувати розпуск парламенту, то до вечора вони його виконають.

Протиріччя між Парламентом і Президентом можуть стати кризою для Зеленського, якому, можливо, доведеться ухвалювати непопулярні рішення. Тоді побачимо одне з найбільших і найдинамічніших падінь рейтингу в історії української політики. Його рейтинг дуже роздутий і виріс, мов на дріжджах. Так само миттєво він може обвалитися. Питання, наскільки довго команда Зеленського зможе утримувати його.

Зеленський, мабуть, спробує утримати рейтинг популярними рішеннями. Наприклад, перенесення Адміністрації Президента в коворкінг. Чи інші такі речі.

Для Зеленського, щоб утримати рейтинг, слід буде приймати рішення, які були озвучені не в його програмі, а в серіалі «Слуга народу» (комедійний політичний серіал виробництва студії «Квартал 95» про неймовірну історію обрання президентом України вчителя історії; виходить від 2015 року; головну роль грає Зеленський – PolUkr.net). Тоді він зможе утримувати свою популярність. Але як тільки почне робити те, що записав у програмі, чи те, що йому хочеться, то рейтинг почне стрімко падати. Українці чекають від Зеленського серіалу, а це небезпечно для країни.

– Які можливі ризики?

– Наслідки популізму можуть бути серйозними. Наприклад, як у премʼєр-міністра Тимошенко, яка набрала 26,5 млрд дол. боргів, чи Азарова, який набрав 19,5 млрд дол. Потім всій країні доводиться віддавати їх. І замість того, щоб будувати дороги, ми будемо знову віддавати борги, які взяли, щоб проїсти.

Популізм дуже дорого обходиться. Особливо для молодих демократій на шляху розвитку. Популізм можуть собі дозволити країни, в яких є жировий запас багатства, стійкі інституції, політичні запобіжники від катастрофічних рішень. В Україні ми з популізмом втрачаємо майбутнє для наших дітей. Бо їм віддавати наші борги чи, ймовірніше, вони просто поїдуть з країни, як робить зараз велика частина молоді.

– Які ще можливі ризики щодо економічної ситуації в країні, щодо переговорів з Путіним та війни на Донбасі?

– Зеленський озвучував, що перемовини з Росією будуть у форматах, які були досі. Дуже важливі його слова, що вартувало б більше залучати до переговорів США і шукати додаткових важелів впливу на Путіна.

Паспортна окупація Донбасу, яку почав Кремль – не просто так. Путін випробовує Зеленського паспортами і хвалебними шоу на російських каналах. Він грається. На це все повинна бути реакція Зеленського. Наразі вона ніяка.

Для Москви це теж не вигідно – чого росіяни мають платити пенсії українським громадянам? У самих росіян зменшилися пенсії, в Росії підняли пенсійний вік, бо бракує грошей. Тому вони, мабуть, не надто раді платити ще й українцям з Донбасу. Але Путін грає в імперію, це бравада. Як писав один російський письменник, «імперія має годувати своїми соками».

Тому росіяни радше роздадуть невелику кількість паспортів бойовикам на Донбасі. Коли українська влада повернеться на Донбас, то перше, що буде горіти – російські паспорти. Їх першими будуть палити. Життя російського паспорта на Донбасі – від паспортного столу до унітазу. Натомість нам це загрожує затягуванням повернення цієї території до України. Формування квазідержав не буде, бо Росія не змогла навіть Абхазії та Південної Осетії (грузинські регіони, окуповані Росією – PolUkr.net) перетворити в щось більш-менш притомнe. Так Путін виводить на ударну позицію Зеленського – якщо хочеш, щоб ми зупинили паспортизацію, то зустрічайся з Путіним, йди на поступки перед Росією. РФ завжди піднімає ставки у війні, а потім торгується. Це їхня стратегія.

Стратегія Зеленського – не приймати неправильних рішень. Принаймні до парламентських виборів 27 жовтня. З його боку можливі легкі та популярні політичні рішення. В Зеленського буде висока ціна за помилки – обвал рейтингу. Тому він старатиметься тягнути час щодо ризикованих рішень.

– Наскільки ймовірне прийняття законодавчих ініціатив, які перед виборами обіцяла команда Зеленського – закону про імпічмент, скасування недоторканності для Президента, депутатів Верховної Ради, суддів?

– Команда Зеленського, оголосивши ці ініціативи, випустила джина з пляшки. Зараз є шанс, щоб ці рішення пройшли. Навіть попри те, що Зеленський, мабуть, їх не хоче. Велика кількість депутатів це підтримує. Навіть його політичні конкуренти. Але, думаю, що Рада на цьому не зупиниться і буде намагатися ще й обмежити повноваження Президента. Щоб Україна була більше схожою на парламентську республіку. Це могло б зменшити ризики від непрофесійності Зеленського. Адже перехід країни в серіальну політику дуже небезпечний.

– Якою зараз буде роль Порошенка і його блоку БПП?

– Для Порошенка зараз важливо не стати клієнтом Антикорупційного суду, який він сам створює. Він так не хотів його створювати, бо відчував, що може стати першим клієнтом цього суду. Для Порошенка зараз важливо показувати силу, що він на коні, й чіпати його політично небезпечно.

Зеленському натомість потрібна перша жертва. Це може бути Коломойський або Порошенко. Позаяк Зеленський не може забезпечити економічних успіхів, то може лише відповісти на запит суспільства в питанні справедливості. Його звинувачують, що він маріонетка Коломойського, тож він може ініціювати справу проти останнього. Це додасть йому рейтингу серед населення. Або навпаки, на хвилі, що він переможець, ініціювати справу проти Порошенка. Проти цього буде 25% відсотків населення.  

– Наскільки ймовірне судове переслідування Порошенка та чиновників його команди?

– Не можемо говорити про переслідування, бо є конкретні факти корупції, повʼязані з Порошенком. Наприклад, розслідування щодо афер Свинарчука (за матеріалами журналістських розслідувань, батько Олег та син Ігор Свинарчуки – співучасники корупційних схем на сотні мільйонів гривень з розкрадання оборонного бюджету України під час війни з Росією – PolUkr.net) чи щодо Panama papers (витік інформації юридичної фірми Mossack Fonseca, яка спеціалізується на роботі з офшорами; один з циклів присвячений Порошенку – у серпні 2014 року від його імені створені компанії на Британських Віргінських Островах, щоб продати або передати в «сліпий траст» компанію Roshen – PolUkr.net).

Президент Порошенко блокував багато судових справ щодо корупції. У нього була недоторканність. Зараз можуть бути конкретні судові справи щодо корупції під час його президентства і з його участю.

– Як в цьому сенсі оцінюєте скандальні рішення Окружного адміністративного суду Києва щодо скасування націоналізації «ПриватБанку», перейменування УПЦ МП в РПЦ?

– Думаю, частина суддів та політиків вирішили перебігти до нового Президента та роблять речі, які, на їхню думку, можуть сподобатися Зеленському й тим, хто за ним стоїть. У мене враження, що це передчуття приходу нової влади, а також відчуття безвідповідальності та безкарності суддів, підсилені фінансовими перспективами для суддів. Вертикаль влади послабилася, а нова влада ще не зайшла. На будь-яких рішеннях можна потім відкрутити назад і заробити. І деякі судді це роблять.

– Справжнього Зеленського побачимо після парламентських виборів?

– Так, і не раніше.

– Що ще зміниться після парламентських виборів?

– Парламент і Кабінет Міністрів. Наразі це занадто складна формула для аналізу, тому що багато невідомих у цьому рівнянні. Наприклад, чи піде в парламент співак Святослав Вакарчук? Чи впаде до кінця жовтня рейтинг Зеленського? Чи буде об’єднання навколо Тимошенко?

– Якщо підсумувати, то обрання Зеленського це радше ризик для країни, благо чи невідомість?

– По-перше, я б не робив з цього катастрофи. Перемога Зеленського – передусім ознака демократичності, атрибут вільних незалежних виборів. Таке неможливо в Казахстані, Білорусі чи Росії. В Україні натомість працює інститут виборів.

По-друге, вибори показали високий інтерес до політики серед різних категорій населення. Особливо серед молоді, чого досі не було. Молоді люди побачили свого кандидата. Так, він популіст і не ідеальний, але ми його заслужили.

По-третє, це підтвердження факту, що країна хоче нових облич в політиці. Українці втомилися від Порошенка, Тимошенко, Гриценка, Бойка та подібних.

По-четверте, це повідомлення, що країна каже – не хочемо кандидатів, які «продають» нам страх чи старі політичні речі, як-от Тимошенко з її зниженням цін на газ. Чи «продають» розділення країни, як-от уламки «Партії регіонів», в яких дуже просте повідомлення – поїхати в Москву і здати Україну.

Зеленський прийшов з іншою тезою – давайте думати про завтра, голосуємо не за правий чи лівий берег Дніпра, а за минуле чи майбутнє. І люди проголосували. Але, наприклад, якби пішов Вакарчук, то рейтинг Зеленського був би більш ніж вдвічі менший. Все-таки Зеленський шоумен і медійник, а Вакарчук – інтелектуал. Якщо Вакарчук піде на парламентські вибори, то буде перехід виборців від Зеленського до Вакарчука.

По-пʼяте, Зеленський відчуває частину старих політичних еліт та посилює вплив олігархів на українську політику. Але однаково це запит на зміни й оновлення. Партія, яку він буде вести в парламент, дає шанс активістам і молодим політикам, які ще не були в парламенті. Це позитив. Негатив, що Зеленський також заведе ще більше людей від олігархів до влади.

Зеленський – електоральний політик і буде старатися спиратися на бажання населення. У цьому є ризик жорсткого популізму, водночас позитивний бік – напруга в суспільстві стане меншою. Українці зараз в надзвичайно важкому емоційному стані – фінансова криза, ріст комунальних платежів, політична нестабільність, російська агресія. У багатьох достатньо депресивні будні. Тож зараз важливо почути населення, дати повідомлення, що їх чують і на їхній запит реагують. Україна не може весь час розвиватися в депресивному стані. Тому можуть бути як негативні, так і позитивні наслідки.

Найбільший ризик, що Зеленський – консенсус олігархів. Це людина, яка об’єднала найбільший капітал країни, фінансові та медіа-активи. Тому Зеленський це гарний початок, але він не повинен мати продовження в Раді. У парламенті потрібні професійні люди, а не порожня форма, як у Зеленського. Можливо, інші партії приведуть нових політиків на українську політичну сцену. Поштовх до цього дала перемога Зеленського.

Розмовляв Ігор Тимоць

Довідка

Микола Давидюк – політолог.

Народився 18 липня 1988 року в селі Переспа Волинської області. 2010 року отримав ступінь магістра в Університеті імені Драгоманова за спеціальністю іспанська мова та зарубіжна література. У 2015 році здобув ступінь кандидата наук у галузі політології. У рамках гранту ЮНЕСКО стажувався в Університеті імені Марії Гжегожевської у Варшаві. У 2017 році навчався в Школі управління імені Джона Кеннеді при Гарвардському університеті.

У 2008–2010 роках перебував на посаді аналітика в Комітеті виборців України. Від 2011 року – директор аналітичного центру «Політика» та засновник «Форуму нових політичних лідерів». Сертифікований спостерігач від ОБСЄ. Працював на виборчих кампаніях в Грузії, Іспанії та Киргизстані.

Автор книг «Як працює путінська пропаганда» і «Як зробити Україну успішною?».