«Міхо-майдан»: пригоди народного улюбленця та їх наслідки

Ранок 5 грудня розпочався для киян з термінових новин з майдану Незалежності (вулиця Костьольна примикає до головної площі країни). Перехожі, які о 8 ранку квапились на роботу, могли спостерігати дуже незвичну картину, як головний опозиціонер і за сумісництвом колишній президент Грузії та губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі повзає дахом свого будинку. Вулиця за лічені хвилини була оточена правоохоронцями, посиленими спецпідрозділом «Альфа» СБУ – обшук та затримання Саакашвілі тривали близько півтори години. За цей час зібрався агресивний натовп прибічників грузинського реформатора, які швидко звели свої барикади та навіть погрожували самоспаленням на знак протесту. Цей натовп вступив у відкриту сутичку з правоохоронцями на сусідній вулиці, коли затриманого Саакашвілі намагались вивезти у машині СБУ, та, зрештою, після тривалого протистояння звільнив свого лідера. «Міхеїл ака Джанго вільний» відразу рушив у напрямку Верховної Ради, де вже другий місяць знаходиться польовий табір його прибічників.

Сюжет для голлівудського бойовика з домішками мелодраматизму. Народний герой проти корумпованої влади! Проте все не так однозначно. О 16 годині Генеральний прокурор Юрій Луценко виступив перед Парламентом, заявивши, що джерелом фінансування акцій Саакашвілі є опальний олігарх Курченко, якого пов’язують зі «сім’єю» Януковича. Як доказ були представлені «плівки Луценка». Рука Москви! Зрада! Відразу з борця та народного улюбленця Саакашвілі перетворився на провокатора та запроданця.

Розвиток подій 6 грудня поступався за драматизмом попередньому дню. Переночувавши в наметовому містечку, Саакашвілі вибудовував план помсти. Проте вранці поліція почала штурмувати містечко, шукаючи Міхеїла, якого оголосили в розшук. Наступ силовиків захлинувся через організовану оборону містечка, якою командував колишній комбат «Донбасу» Семен Семенченко. По обіді в наступ пішли вже прибічники Саакашвілі, захопивши один з комітетів Верховної Ради. Хотіли «третій майдан» – отримуйте та розпишіться!

Все позитивно та весело, як заведено в Україні в цю пору року (до речі, ніхто не задумувався, чому всі революції в Києві починаються пізньої осені – на початку зими?). Однак є багато «але». Україна входить в зиму без упевненості в майбутньому. Немає бюджету на рік, немає єдності коаліції, на горизонті вибори, які вже фактично почались, – саме час для акцій політичної непокори! Є питання, чому до Саакашвілі прийшли лише зараз, після маршу за «народний імпічмент» минулої неділі (достатньо провального – в ньому взяли участь лише близько 5 тисяч осіб). Чому до цього всі забаганки та вимоги команди реформаторів виконувались (крім антикорупційного суду)? Чи не пов’язана ця ситуація з протистоянням Генеральної Прокуратури та НАБУ, яке загострилось минулого тижня через зрив операції та розкриття агентів антикорупційного бюро?

Виходить так, що зазначена лінія є основною, затримання Саакашвілі – її прямі наслідки. При цьому смішними виглядають звинувачення Президента України на адресу свого колишнього грузинського колеги. Вбачати в Саакашвілі кремлівського агента – занадто, навіть для Порошенка. Якщо говорити про належність до певних кіл, то Саакашвілі – перевірений клієнт республіканської партії США (правлячої сьогодні), як і вся його молода команда реформаторів-єврооптимістів та ситуативних демократів, так або інакше афілійованих допомогою старших американських колег.

На тлі нинішньої ескалації можна говорити про протистояння команди президента з американцями у прихованій фазі. Порошенко відкрито виступив проти ручного управління країною зі сторони США, яке де-факто відбувається сьогодні (як приклад, закон про реінтеграцію, написаний під диктовку американських консультантів), або ж «загрався» продажем геостратегічного значення України як ключової опори проти агресивного експансіонізму Росії в Європі. У будь-якому разі результат один – погіршення відносин з Вашингтоном, неотримання летального озброєння у короткостроковій перспективі, від’їзд деяких радників з Києва. Але найгірше для нас сьогодні те, що США можуть переорієнтуватись з підтримки України на діалог з Москвою.

Повертаючись до ситуації в Києві з пригодами «Міхо», людини без громадянства, необхідно тверезо оцінити звинувачення на його адресу. Вибачте, але 500 тис. доларів від Курченка виглядає, як «підстава». Занадто мала сума для настільки масштабної акції, занадто великі ризики. Проте мають рацію й ті, хто говорять про необізнаність Саакашвілі в українській політиці, яка є кланово-структурованою. Треба знати, на які телеканали ходити можна, а на які ні, яким журналістам давати інтерв’ю та з ким пити каву. Сьогодні обидва актора цієї політичної гри, Порошенко та Саакашвілі, закидають один одному зраду ідеалів Майдану, гру на користь Кремля. Одна контрреволюція проти іншої. Оцінювати це все зі сторони дуже не просто, проте не варто забувати просте правило: хто голосніше кричить «тримай злодія», той зазвичай і є злодієм.

У Саакашвілі сьогодні гарні карти для гри на емоціях – образ жертви політичних репресій, на яку «шиють» фальсифіковані звинувачення. Це історія, наскільки швидко друзі стають ворогами. Порошенка вже зараз асоціюють з Януковичем, Авакова – з Захарченком. Нові еліти, що постали з Революції гідності, узурпували владу в країні та ведуть війну на знищення з тими опонентами, які займають однакову «націонал-патріотичну» політичну нішу. Напрошуються паралелі з розправою над «Укропом» Ігоря Корбана вчора (партійний проект Ігоря Коломойського, якого підозрюють й у фінансуванні кампанії Саакашвілі), сьогодні нова жертва – «Рух нових сил».

Що отримує українське суспільство? По-перше, демонстрацію непрофесіоналізму реформованих правоохоронних органів під час затримання Саакашвілі. По-друге, дискредитацію СБУ, що є особливо небезпечним для країни, де загроза втрати державності на тлі зовнішньої агресії є однією з основних побоювань громадян. Підрив довіри до силового блоку – основне завдання російської агентури в Києві, аби українці почувались незахищеними. По-третє, суспільну дезорієнтацію та суміжну поляризацію, коли «свої проти чужих», «добро проти зла». Це зручний привід для маніпуляцій свідомістю, звідки б вони не надходили (зацікавлених полюсів сили два – США та Росія). Врешті, на новий «космічний» рівень вийшов правовий нігілізм громадян, в країні де-факто відсутня система покарання за правопорушення та діє правосуддя для обраних. «Рубікон» був перейдений прибічниками Саакашвілі ще у вересні, коли вони проривали українсько-польський кордон. Сьогодні вони вирвали з «лап» СБУ свого лідера, відчувають у собі силу робити нові звершення та зверхність у ставленні до чинної влади. Що буде завтра?

Валерій Кравченко