понеділок, 22 Квітень, 2019
pluken
Головна / Аналітика / Українсько-білоруські відносини: дивна дружба
Фото: president.gov.ua
Фото: president.gov.ua

Українсько-білоруські відносини: дивна дружба

Share Button

Відносини між двома сусідніми країнами – Україною та Білоруссю – завжди відрізнялись дивними протиріччями. З одного боку, коли мова йде про економіку, сторони декларують велике бажання рухатись у напрямку структурованого інтенсивного співробітництва, збільшуючи торговельний обіг між країнами. З іншого, коли йдеться про політику, Білорусь веде подвійну гру на користь Росії, підписуючись під позицією свого потужного сусіда як член Союзної держави (Білорусь послідовно займала позицію Росії під час голосування резолюцій Генеральної Асамблеї ООН про порушення суверенітету та прав людини в Україні в 2014 та 2016 роках).

Хоча Мінськ позиціонує себе перед українцями інакше – як сторона, що намагається примирити братні слов’янські народи та всім бажає добра. Проте чи так це насправді? Питання зовсім не пусте в контексті запланованих військових навчань «Захід-2017», коли Київ може зіштовхнутися з небезпекою використання Росією території Білорусі для здійснення військової агресії проти України.

Хоча президент Білорусі Олександр Лукашенко, який за останні півроку вже двічі приїздив до Києва (26 квітня та 21 липня), своїми заявами постійно розвіює ці припущення. Він говорить, що «білоруси можуть приїхати до українців лише на тракторах». А ще краще – ці трактори разом будувати, як і комбайни, ліфти та ін. Економічна складова діалогу між Києвом та Мінськом є основною й полягає в тому, щоб за два роки вийти на товарообіг у 8 млрд доларів (сьогодні – втричі менше). Ось тільки торговельний баланс у цих відносинах сьогодні не на користь України – негативне сальдо за січень-травень 2017 р. складає понад 780 млн доларів.

Цікаво, що в умовах обмеження економічних зв’язків між Росією та Україною, у зв’язку з війною на Донбасі та анексією Криму, Білорусь виконує роль посередника, торговельного хабу для взаємозалежних підприємств Росії та України (передусім машинобудування).

Крім безпосередньої торгівлі, Україна зацікавлена в транзиті енергоресурсів – нафти з Азербайджану до нафтопереробних підприємств Білорусі через свою територію, електроенергії з України в Литву через територію Білорусі, скрапленого газу із LNG-термінала в Клайпеді у зворотному напрямку (Литва імпортує газ зі США – відповідний контракт був укладений 28 червня 2017 р.). Щоб інтенсифікувати економічні зв’язки, сторони домовились провести до кінця поточного року два міжрегіональні форуми – в Гомелі та в Житомирі. Сприятливі умови подібному прикордонному співробітництву може надати саміт Східного партнерства, який відбудеться в листопаді 2017 р. в Брюсселі за порядком денним реформування східноєвропейської політики ЄС, який готує головуюча країна Естонія. Не виключена й реанімація ідеї єврорегіонів як орієнтирів для прикордонного співробітництва. В цьому контексті йдеться про єврорегіон «Дніпро» (Гомельська область Білорусі, Чернігівська область України, Брянська область Росії) та єврорегіон «Буг» (Брестська область Білорусі, Волинська та Львівська області України, східні райони Польщі). Подібна практика, втім, є прихованою пропагандою переваг Митного союзу, що в умовах недосяжності для України мети членства в ЄС може знову актуалізувати привабливість російського вектора розвитку держави. Реальною ціллю подібної економічної політики прикордонного залучення є бажання реалізації сценарію російського реваншу в Україні.

Незважаючи на домінування економічних проектів в порядку денному Києва та Мінська, українську сторону передусім має цікавити самостійність політичної позиції Білорусі, яка все частіше тримається зовнішньополітичного фарватеру Російської Федерації.

Зовнішня політика Білорусі традиційно ґрунтується на геополітичному маневруванні між російським та західним векторами розвитку. Географічне розташування Білорусі між Україною та Балтійськими країнами створює передумови геополітичної напруженості через особливу цінність цього регіону для зміцнення обороноздатності Росії.

Саме в цьому контексті розглядаються проведені військові навчання «Слов’янське братерство» (Брест, червень 2017 р.) за участі військових підрозділів РФ, Білорусі та Сербії, а також заплановані масштабні навчання «Захід-2017», що відбудуться на білоруських полігонах у вересні 2017 року. Юридично вони будуть розбиті на чотири окремі військові навчання за родами військ, залучених до участі. Проте легенда та часові рамки роблять цей розподіл умовним, пов’язують їх у єдиний сценарій. У межах підготовки до навчань у Білорусь будуть перекинуті понад 13000 російських військових та спеціальна техніка. Генерали НАТО небезпідставно побоюються, що після закінчення навчань ці сили не будуть залишати територію Білорусі, чим створять умови постійної напруженості для країн Балтії та Польщі. Стосовно України, додаткової складності питанню додає незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону. Варто згадати й про загрозу розвідувально-підривної діяльності спецслужб Білорусі на території України як контрагентів російського ФСБ. Співробітники білоруського КДБ неодноразово затримували українських активістів, журналістів та простих громадян, часто лише за фактом носіння української державної символіки. Зазначене не підвищує рівень довіри Києва до Мінська.

Становлення добросусідських відносин між двома країнами знаходиться не у політичній чи економічній, а у цивілізаційній площині. Сьогодні влада Білорусі приміряє на себе роль вимушеного сателіта Москви з деякими представницькими функціями. Міжнародного авторитету Мінську додає розміщення учасників Мінського процесу щодо Донбасу під проводом ОБСЄ. Однак є впевненість, що українську сторону більше би задовольнило літати, наприклад, у Вільнюс чи Варшаву, аніж до столиці держави, що має юридично закріплений статус союзника ворога. Якими б теплими не видавались обійми Порошенка та Лукашенка, нам думати про своє та захищати своє. Часом навіть від друзів…

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Фото: facebook.com/AmbasadaUkrainywPolsce

У Польщі більшість українців проголосували за Зеленського

За даними 100% опрацьованих протоколів, у Польщі більше українців віддали свої голоси за Володимира Зеленського …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.