Тактика залякування

Війна на Донбасі увійшла в нову стадію. Вперше загинув учасник спостережної місії ОБСЄ, яка працює в Україні вже 3 роки. Якщо до цього жертвами конфлікту були військові з обох сторін та мирні мешканці, то загибель представника нейтральної сторони, медика-американця, відкриває нову віху в конфлікті. Хоча факт ще однієї смерті на Донбасі минув досить буденно для українців, які вже звикли до трагедій на Сході країни, він викликав резонанс у міжнародних політичних колах.

У подіях 23 квітня 2017 року залишається багато питань. Вибух пролунав у головній машині колони броньованих джипів місії СММ об 11.17, про що дізнаємось зі звіту місії. Внаслідок інциденту загинув фельдшер (чоловік), а двох інших членів патруля (чоловіка й жінку) доправили до Луганської обласної лікарні для подальшого медичного обстеження. Відомо, що машини виїхали з бази СММ у Кадіївці (колишній Стаханов) – це тимчасово непідконтрольна Україні територія. Маршрут пересування місії мав бути узгоджений заздалегідь з бойовиками «ЛНР», проте, як запевняють останні, не був. Дорога була ніби вже знайомою спостерігачам – її використовували до цього декілька разів. За однією з версій, вибух стався внаслідок наїзду на протитанкову міну. Проте жодних позначень замінованої ділянки не було. Версію з міною також підтверджують слова ватажка луганських бойовиків – Ігоря Плотницького.

Однак телеканал «Звезда» вперто розповідає про диверсійно-розвідувальну групу українських ЗСУ, що нібито діють у цьому районі. На користь такого припущення вони наводять географічне розташування – селище Пришиб знаходиться менш ніж у 10 км від лінії зіткнення вглиб території, контрольованої сепаратистами. Наразі більше аргументів за нещасний випадок з міною, проте треба уважно вивчати деталі. Чи випадкове місце інциденту? Найближче місто, контрольоване «ЛНР» – Первомайськ. Саме на дебальцевському та первомайському напрямках були основні просування ЗСУ в період від січня до березня 2017 року. Саме місто наразі є показовим. Як зауважують місцеві мешканці, порівнюючи з Попасною та Лисичанськом, які несуть на собі сліди війни, колишня вотчина покійного нині «козака» Павла Дрьомова (а також чеченців та російських спецслужб) наново пофарбована, заасфальтована та прибрана. Це для зайвого контрасту. Мовляв, Україна хоче перетворити стабільність від «ЛНР» в руїну, яку можна побачити в прифронтовій зоні. Ще й комунальні тарифи будуть київські! Але якби аудиторія «теракту» була місцевою, навіщо підривати міжнародних спостерігачів? Кому це вигідно?

Україна іміджево якщо й постраждала, то не сильно. Адже за безпеку на неконтрольованих територіях вона не несе відповідальності. Проте загибель співробітника СММ ставить нові питання щодо безпеки у роботі місії – можливо, треба повернутись до розгляду варіанту запровадження поліцейської місії, де не буде таких ризиків.

Київ може використати інцидент для того, аби підняти стару дискусію щодо формату місії вже за австрійського головування в ОБСЄ. Або піти далі й спитати з Європи за забезпечення безпеки її кордонів. Чому існують поліцейські місії ЄС в Малі, Нігері, Сомалі та Афганістані, до прикладу, а великій країні в Європі постійно відмовляють в допомозі.

При цьому існують балканські прецеденти участі місій ЄС в Боснії, Македонії та Косово. З іншого боку, питання не на часі для ЄС саме сьогодні, адже пріоритети головування Мальти полягають у зміщенні акцентів в середземноморський регіон для боротьби з потоками мігрантів. Те, що Україна не в пріоритеті, доводить, наприклад, контент-аналіз документа під назвою «Глобальна стратегія ЄС». Україна згадується двічі на 60 сторінок документа, тоді як Малі та Сахель – п’ять разів. Проте вікно можливостей відкриється вже в липні з головуванням Естонії в ЄС.

Поточні події відбулись на тлі інших не менш вагомих фактів. По-перше, в «ДНР» завершився перший етап «зборів резервістів», в якому взяли участь понад 27 тис. осіб. Збори відбулись 6 квітня на полігоні «Торез» біля Шахтарська. Для підняття бойового духу на зборах був навіть присутній російський «письменник» Захар Прілєпін, а резервістам видали бойову зброю. Подібні мобілізаційні заходи відбудуться і в «ЛНР». Основна мета – мобілізувати місцеве населення (в тому числі з переселенців, які повернулись додому та мають «віддати борг Батьківщині») для спротиву українському наступові, якого тут очікують влітку 2017 року. Місцеві мешканці віком від 18 до 55 років мають стати готовим гарматним м’ясом, яких першими відправлять на смерть у братовбивчий українській війні – все за сценарієм Кремля.

Не виключено, що український театр бойових дій може бути використаний Росією для компенсації іміджевих збитків, понесених у Сирії. Тому свіжа кров (у прямому сенсі) дуже потрібна Москві.

По-друге, найближчі свята (від Пасхи та Трійці до комуністичного 1 травня) Росія традиційно може використати для пропаганди та дестабілізації. Українські розвідники попереджали про підготовку провокацій в Одесі до річниці трагедії «2 травня». На травневі свята варто також було очікувати загострення й у Києві, зокрема у контексті «Євробачення». Відвідини України іноземними туристами – гарне підґрунтя для ескалації насилля, ініційованого кремлівськими провокаторами. На щастя, негативні прогнози з дестабілізації не справдились. Але й без того «Гєббельс-ТБ» має радіти гарній телевізійний картинці, коли спочатку неонацистські виступи відбулись на футбольному матчі між Динамо та Шахтарем (на акцію фан-руху киян «100% білий» (кольори клубу) деякі недолугі фанати наділи ковпаки ку-клукс-клану зі свастикою – інцидент, розтиражований західною пресою). Потім на радість Кисельову Арку дружби народів – символ дружби між Росією та Україною – перефарбували у кольори веселки, що збігаються з прапором гомосексуальних меншин. А насамкінець, у фіналі «Євробачення» український пранкер демонстрував свої сідниці під час виступу Джамали з піснею «I believe in U» («Я вірю в Україну»). Це вже не говорячи про організований Греко-Католицькою Церквою форум за участі папського нунція 26 квітня, який відбувся під назвою «Україна на шляху до миру в умовах війни». Як на це все має реагувати православна російськомовна людина? Вакханалія… Наступ нацистів, гомосексуалістів та католиків…

Нарешті, українська державна компанія «Укренерго» за борги відключила від електропостачання окуповані райони Луганської області – вієрні відключення енергії відбулись у Луганську та інших містах «республіки». Таке враження, що Україна просто випробовує на міцність нерви російських громадян. А вже й танки напоготові біля кордону… Якщо серйозно, то за світло в «ЛНР» тепер платитиме саме середній росіянин.

Для України втрачаються останні канали впливу на «ЛНР» (якщо вони ще були), який в плані комунікацій все глибше переорієнтовується на російські регіони.

Повертаючись до інциденту із СММ ОБСЄ, можна констатувати продовження тактики залякування, яку використовують кремлівські куратори, аби впливати на думку міжнародної спільноти та українців. Однак несвідомі та неакуратні кроки української влади можуть позбавити державу необхідного масштабу міжнародної підтримки, що, зважаючи на повільність реформ та змін політичної кон’юнктури країн-союзників, може призвести до катастрофічних наслідків. Сьогодні потрібна єдність та надактивні зусилля українських політиків і дипломатів не в демонстрації реформ та показових затриманнях корупціонерів, а в реальному просуванні своїх інтересів у світі. Адже Мінський процес знаходиться на межі колапсу через глибинні непорозуміння. Аби його замінити на щось інше, потрібне потрясіння – а це війна. Чергова роль жертви сьогодні Україні вже не потрібна – треба ставати дорослими.

Валерій Кравченко