неділя, 25 Жовтень, 2020
pluken
Головна / Думки та коментарі / Позиція Центру Досліджень Польща-Україна щодо петиції групи українських  політиків і активістів про пропозицію відповіді на постанову Сейму РП від 22 липня 2016.
Fot. polukr.net
Fot. polukr.net

Позиція Центру Досліджень Польща-Україна щодо петиції групи українських  політиків і активістів про пропозицію відповіді на постанову Сейму РП від 22 липня 2016.

Share Button

Як особи, залучені безпосередньо в польсько-українські відносини, щоденно працюючи з цією тематикою, політологи, спеціалісти, експерти з питань допомоги для розвитку і журналісти, поляки і українці ми вважаємо, що пора припинити змагатися в безвідповідальних кроках. На нашу думку, опублікована петиція – це спроба організації політичного шоу і здійснення тиску на середовище президента Порошенка, який прекрасно усвідомлює стратегічне значення відносин з Польщею.

 Хоч постанова Сейму РП від 22 липня 2016 року (M. P. 2016 поз. 726) містила кілька невдалих формулювань, в ній не містились звинувачення проти нинішніх громадян України в загальному, чи будь-які претензії до будь-кого.

Пропозиції формулювання, які містяться в тексті, становлять кальку з багатолітньої радянської пропаганди, яка роками використовувала антипольські ресинтименти з метою поглиблення ворожості між народами, які творили колись Річ Посполиту та становили тоді єдиний політичний і суспільний організм.

Визначальним для лінії політики щодо Литви, Латвії, Естонії, України і Білорусі після 1989 року була не спадщина еміграційного Уряду РП в Еміграції, а інтелектуальний осередок Паризької Культури, створеної Єжи Гедройцьом. Українські дисиденти ще за комуністичних часів зустрічалися в глибокій конспірації і співпрацювали з антикомуністичним польським підпіллям. Не має вже серед живих В’ячеслава Чорновола, який був головним героєм на сцені співпраці з поляками. З Єжи Гедройцьом він обмінювався поглядами і досконало розумів необхідність знаходження шляху до спільного майбутнього в політичній співпраці після відновлення незалежності.

Спроба ведення альтернативної дипломатії і ставки в цих питаннях на політичних суперників нинішнього польського уряду, якщо навіть цілеспрямована, то драматично короткозора і не опирається на фактах. Помиляється той, хто вважає, що попередній уряд РП громадянської платформи не торкався історичних питань. Вони були і є важливими для всіх урядів, відрізняється лише спосіб реалізації і окремі акценти.

Стратегічний інтерес України – співпраця з Польщею, оскільки тільки вона розуміла і розуміє російську загрозу. Польща, як уряд так і громадянське суспільство постійно надають Україні конкретну допомогу, яка на даний момент в кількадесят разів вища і конкретніша ніж це було в минулому. Варто згадати хоча б про те, що:

  • щороку 400 українських держслужбовців виїжджає на стажування в польські установи в рамках допомоги типу твінінг,
  • Польський національний банк надав кредитну лінію SWAP Національному банку України в розмірі 4 млрд. злотих,
  • в рамках програми U LEAD, яку вдалося добитися представникам польської влади надано 100 млн євро на підтримку установ в рамках реформи самоврядування,
  • підписано ряд військових договорів про тісну співпрацю і систематичні спільні навчання, а за польською ініціативою українські солдати беруть участь в навчаннях НАТО,
  • польські громадяни передали декілька мільйонів золотих на допомогу Україні, а польські волонтери невпинно їздять на фронт, ризикуючи своїм життям, щоб доставити допомога там, де вона не потрапляє з урядових розподільників.

Отже слід задати собі питання, чи факт, що польська допомога не є безумовною для України, чимось до такої міри неприйнятний, що деякі середовища пробують здійснити провокацію такого масштабу? В світовій історії можна знайти не один приклад тісної співпраці, незважаючи на паралельно триваючі важкі розмови про минуле. Адже тільки важкі розмови можуть призвести до справжнього закінчення суперечок і поєднання.

На сам кінець: так само, як ми критикуємо польських націоналістів з окремих політичних угрупувань, так закликаємо українську громадськість розрізняти сьогоднішній героїчний патріотизмом, завдяки якому захищаються кордони української держави, та націоналістичні і шовіністичні ідеї, які в історії XX століття не принесли Європі нічого доброго.

Фонд Центр досліджень Польща-Україна, Київ-Варшава, 30 серпня 2016 року

Share Button

Також перегляньте

Володимир Путін, Віктор Медведчук. Фото: jankoy.org.ua

Реванш Росії в Україні – реальна загроза

Доки світ повільно виходить з кризи, спричиненої пандемією COVID-19, Європі варто готуватись до наступних криз, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.