середа, 12 Серпень, 2020
pluken
Головна / Новини / У міській раді Львова немає більшості і меншості, є конструктивний склад – Андрій Шевців
12562386_795905740531940_920821169_o

У міській раді Львова немає більшості і меншості, є конструктивний склад – Андрій Шевців

Share Button

Наприкінці жовтня цього року в Україні відбулися вибори до місцевих рад. Для багатьох міст це означало серйозне оновлення депутатського корпусу. Винятком не став і Львів, де на зміну правій ВО «Свобода», яка мала більшість у сесійній залі, прийшла партія міського голови Львова «Об’єднання Самопоміч». Вона отримала 24 депутати із 64. Заручившись підтримкою колег з президентської «Солідарності» та «Громадянської позиції», фактично сформували більшість. Тож Львів має цікаву ситуацію: більшість у раді де-факто підтримує міського голову. Розмова з керівником фракції «Самопоміч» Андрієм Шевцівим про їхнє бачення розвитку Львова, роботу у сесійному залі та стосунки фракції з Андрієм Садовим.

Shevciv

Пане Андрію, виділіть, будь ласка, три найбільші проблеми Львова, які «Самопоміч» вважає пріоритетними для вирішення за час цієї каденції?

Ми підійшли до розуміння проблем міста та шляхів їх вирішення через спілкування з мешканцями. Ця виборча кампанія була дуже складною. Але ми презентували громаді програму «Львів-2020», і, аби не нав’язувати нічого, закликали давати свої пропозиції. Попросили голосувати за найпроблемніші теми міста. Так природно і вибудувався рейтинг.

Пріоритет номер один – це освіта. Нам потрібно мати освічених львів’ян, які будуть конкурентоспроможними щодо мешканців інших українських і європейських міст. Тому за найближчі роки нам треба максимально оновити обладнання у середніх школах. Йдеться про класи точних та природничих наук – фізики, хімії, математики тощо. Це ті предмети, які допомагають формувати кадри для ІТ та для промисловості. Ми задекларували, що в кожній школі облаштуємо по 4 нових кабінети. У Львові є більше 90 шкіл і зараз ми детально з виконавчими органами влади працюємо над тим, які би це мали бути кабінети, і з яким обладнанням. У січні будемо приймати бюджет розвитку на 2016 рік і вже там хочемо закласти перші гроші на це. Наступний крок в освіті – зробити так, щоб вчителі заробляли більше. Я дуже поважаю працівників сфери обслуговування, але зараз офіціанти заробляють суттєво більше, ніж викладачі у школі. Маємо більше цінувати наших педагогів.

Ми також розуміємо, що маємо у районах розвивати громадські майданчики, аби туди приходили школярі вчитися ІТ, робити бізнес-проекти тощо. Наші колеги працюють над тим, щоб у школах запровадити предмет підприємництво. Це допоможе навчити, як зекономити, як заробити, як створювати і нести за це відповідальність.

Друга найгостріша проблема – транспорт. Йдеться не стільки про транспортні маршрути, як про дотримання графіку і стан транспортних засобів. Тому вирішено, що будемо виділяти більше коштів комунальному АТП №1 і «Львівелектротрансу», аби купувати нові автобуси, тролейбуси, електробуси та трамваї. Ми би дуже хотіли, щоб вулицями їздив сучасний транспорт нашого місцевого виробника – підприємства «Електрон». Для нас дуже важливо, що, крім нового транспорту, отримаємо і нові робочі місця, тобто гроші фактично повернуться в місто через сплату податків. Транспорт – це безпека і комфорт. У 2016 році хотіли би на транспорт виділити не менше 500 млн грн у міському бюджеті, закупити 100 автобусів, а також трамваї та електробуси. Загалом потрібно більше 700 автобусів для міста. Це дозволить повернути перевезення у відання міста. Зараз місто має дуже мало впливу на перевізників, зокрема і в частині тарифу. Міська рада повинна нести відповідальність за транспорт і навіть, якщо треба, його дофінансовувати. Мешканцям важливо, щоб автобус був безпечним, комфортним, чистим, дотримувався графіків руху і коштував стільки, скільки львів’яни можуть платити.

Третій пріоритет – житлове господарство. Маємо перейти на обслуговуючі компанії та створення великої кількості ОСББ. Для цього потрібні програми навчання та підтримки тих, хто буде створювати спілки. І ці програми переплітатимуться з питаннями енергоефективності і енергозбереження. Ресурсів стає менше і вони стають дорожчими, тому мусимо вкладати гроші в теплозбереження, економію енергії тощо. Це треба робити, починаючи з бюджетних установ і закінчуючи приватними будинками.

Ви вже згадали про програму «Львів 2020». Давайте поговоримо про Ваше бачення майбутнього Львова по конкретних напрямках – про економіку, безпеку, медицину і культуру.

Економіка. Це передусім робочі місця: за 5 років ми задекларували створення додатково 30 тисяч робочих місць. Для нас дуже важливими є створення індустріального парку і креативного кварталу у Львові, а також розробка нових ділянок під підприємства. При цьому процес має бути прозорий, без корупційних складових. Сьогодні інвестор може прийти в місто і вкласти гроші у відновлення зруйнованого виробництва, або створення нового.

Якщо говоримо про території, то найперше плануємо розвивати під підприємства ділянки на Рясне-2. Там вже зараз починають створювати індустріальний парк. Місто провело туди комунікації, дорогу, забезпечило усі документи та надало сприяння у старті. Йдеться про створення трьох тисяч робочих місць. Якщо туди зайдуть серйозні фірми, це буде дуже хороша промоція міста і збільшення кількості інвесторів. Поруч, на Білогорщі, є ще одна велика ділянка, площею 50 га. Крім цього, у нас є можливість розвитку Сигнівки – це територія поблизу аеропорту. Там є необхідні комунікації і залізничне сполучення. Також наше бажання – забрати територію «Автобусного заводу», те, що там збереглось, і передати новому інвестору. Розуміємо, що нічого там не відновимо, але це дуже хороша територія для ще одного індустріального парку.

Наш колега Андрій Пундор очолив депутатську комісію конкурентоспроможності, яку вперше створили у міській раді. Її завдання – максимально дати зрозуміти, яким Львів має бути на міжнародній арені. Нас зараз цікавлять такі сфери, як конференц-послуги, ІТ, легке машинобудування, легка промисловість, наука і книговидання. Нещодавно Львів отримав чудовий статус – місто літератури ЮНЕСКО. Наступні роки маємо підсилити роботу з папером і книговидання загалом.

Безпека. Ми говоримо про безпеку Львова як розумного міста. Маємо забезпечити для міста велику кількість відеокамер. Вони повинні гарантувати безпеку на дорозі та громадську безпеку. Щодо першої – наше комунальне підприємство «Львівавтодор» працює разом з ЄБРР і при кожній реконструкції дороги встановлює нові світлофори і камери, які фіксують, що відбувається і трохи корегують рух. У місті є потужний Центр безпеки руху. Сьогодні близько 20 перехресть та довгих доріг мають нове обладнання. Щодо громадської безпеки – ми реанімували роботу муніципальної дружини. Її працівники встановлюють свою мережу оптоволокна, до якої в перспективі буде підключено 1500 камер. 50 камер вже є на вулицях міста і до кінця року буде встановлено ще 50. На перший етап нам потрібно 200 камер, щоб забезпечити моніторинг центральної частини міста. Наступні 100 – це вже вихід у райони. Якщо стається злочин, маючи відео, набагато легше знайти злочинця і ми вже маємо такі випадки у Львові. Зокрема, це стосується вбивства на вул. Коперника, коли вбивцю знайшли за добу, бо було зображення з камери. Але маємо вибухи біля опорних пунктів міліції, винуватців яких не знайшли, бо не маємо ні свідків, ні відео.

Культура. Говоримо, що ми культурна столиця, але інколи квиток у театр коштує дешевше, ніж горнятко кави. У нашій фракції є Юлія Хомчин, яка дуже активно займається культурою і організовує багато заходів.

Один з наших пріоритетів – створення медіатек. Бібліотека має бути цікавою, вона повинна витягти людину з хати і привести до себе. Перша така вже є на вулиці Мулярській. Там щодня повний зал людей. Нам потрібні комп’ютери, інтерактивні дошки, обладнання, екрани, сучасні книги, а також зони коворкінгу. Бібліотеки мають стати центрами розвитку.

Для нас також важливо, аби культура вийшла за межі центральної частини міста. Ми вже не перший рік наголошуємо на необхідності розвитку культури в районах. Там потрібні фестивалі, громадські простори, хороші заходи на вихідні. Це мають творити люди, які живуть у цих мікрорайонах, за підтримки влади. У час, коли у нас війна, культура має вийти на особливий рівень.

Медицина – це дуже складне питання, бо держава має своє бачення, а місто – своє. Попередні роки у нас забрали з підпорядкування швидку, а тепер хочуть забрати міські лікарні та поліклініки. Вони будуть у віданні області. Я не впевнений, що у такому випадку буде порядок і мешканці будуть задоволені. Адже вже зараз бачимо стан обласних закладів медицини. Лікарні повинні мати фінансову підтримку, щоб робити ремонти та купувати обладнання – це гарантія успіху, що пацієнта вдасться врятувати і вилікувати. Попередні роки місто працювало дуже відповідально: робили ремонти, відновлювали реанімаційні відділення, зробили пологовий будинок тощо.

Основна претензія до Вашої партії – багато чиновників у депутатах Львівської міської ради. Свого часу партія «Пора» змусила своїх депутатів вибирати: залишитись чиновниками чи депутатами. Чи обговорювали в Самопомочі таку можливість? Як даватимете раду з конфліктом інтересів?

У нас немає чиновників високого рангу. У фракції «Самопоміч» з 24 депутатів тільки двоє посадовців, які працюють безпосередньо у міській раді – Вікторія Довжик у сфері економіки і Ольга Посипанко у сфері житлового господарства. В установах міста працює ще троє осіб, і я є радником міського голови Львова. Ці люди не прийшли на роботу з університету. Вони робили себе у певній сфері і тільки після цього приєднались до команди міського голови приблизно років 9 тому. Попри свою роботу у міській раді, вони дуже активні і в громадському середовищі та мають повагу у колег.

Усіх кандидатів ми виставили на обговорення громадськості за два-три місяці до виборів. Ми консультувалися з людьми із різних середовищ. Слухали їх, пропонували свої кандидатури і дебатували. Потім поставили усі прізвища з біографіями на сайт. Щодня наш сайт відвідувало не менше 2,5 тисяч відвідувачів. Було також багато телефонних дзвінків та повідомлень у соціальних мережах. Загалом із 64 людей у списку, з міської влади було семеро. Приємно, що в результаті нас підтримало так багато львів’ян – наші кандидати отримали перемогу на 63 з 64 округів у місті, але за цією виборчою системою до ради потрапили 24 депутати. Думаю, така підтримка була тому, що наш список затверджував не одноосібно керівник міської чи обласної організації, а була робота на окрузі.

Ми не бачимо необхідності у виборі: депутат чи чиновник. Нам важливо виконати програму Львів-2020 та ті програми, які є у наших партнерів по сесійній залі.

Нині маємо ситуацію, що найбільша фракція у міській раді є фракцією міського голови. Чи не вважаєте Ви, що монополія на владу це явище, яке зашкодить місту?

З Андрієм Садовим ми знайомі з 2008 року. Я мав змогу працювати з ним дуже тісно. Зараз я, мабуть, маю найменше уваги від міського голови серед усіх керівників фракцій. У нас є зустрічі міського голови з керівниками фракцій і всі питання виносять за круглим столом.

Ми максимально відповідально підходимо до усіх проблем. Наприклад, якщо питання стосується майна, розуміємо, що усе майно мають продавати з аукціону. Якщо це земельне питання, дивимось, чи не зачіпає воно чиїсь інтереси. Намагаємось, щоб все було максимально прозоро. Тому при фракції у нас є дорадча рада – це люди, які перемогли на окрузі від «Об’єднання «Самопоміч», але не потрапили в раду, а також постійно контактуємо з громадськими організаціями. Ще одне нововведення – прозора робота комісій. Ми зініціювали, щоб не пізніше ніж за день на сайт виставляли порядок денний засідання комісії. І не пізніше ніж за три дні – протоколи засідань депутатських комісій.

Чи можливо, що фракція «Самопоміч» не погодиться проголосувати за питання, яке запропонує мер Садовий?

Кожне питання на сесію виносить виконавчий орган влади, яким керує пан Садовий. Питання є глибше, ніж просто голосування у залі – це питання комісій, колегій, зустрічей керівників фракцій. Коли воно вже в сесійному залі, але до цього не було опрацьоване, то воно не має шансів бути проголосованим. Перед останньою сесією на колегії зняли три питання, бо вони були недопрацьованими. І у сесійній залі не проголосували одне земельне питання, бо там була невідповідність документів. Це депутатський корпус інший – він відповідальний. І ніхто ні на кого не впливає. Передусім можу говорити про свою фракцію, але бачу, що так є і в інших.

Андрій Садовий на засіданні нашої фракції був один раз, коли представляв кандидатури заступників. Міський голова подзвонив, поцікавився, коли у нас засідання і ми домовились, що його прихід внесуть у порядок денний. І навіть на цій фракції була дуже насичена розмова і багато питань до майбутніх заступників.

Як часто Андрій Садовий телефонує до Вас?

Кожного дня до Андрія Івановича дзвоню я (усміхається). Мене насправді турбують проблеми міста і я не проходжу попри складні ситуації. Якщо є якесь питання, котре варте уваги міського голови, я можу собі дозволити йому зателефонувати. Як радник міського голови, також маю можливість відвідувати апаратні наради.

Я говорю з головою і щодо питань фракції. Але моє завдання не керувати нею, а модерувати її. Кожен депутат є самостійний, бере участь у роботі комісії, працює на окрузі та з людьми в місті. Моє завдання – збирати й аналізувати інформацію. Якщо треба щось ще з важливого обговорити з міським головою – я звертаюсь через приймальню і прошу про індивідуальну зустріч.

Насправді у нас є добра синергія, адже ми йшли з однією програмою, яка називається «Львів 2020. Програма дій Андрія Садового та «Об’єднання «Самопоміч». Ми нероздільні у цій роботі. Роздільність може бути в деяких позиціях, бо як депутатський корпус ми маємо функції для здійснення контролю.

Прогнозували, що Самопоміч матиме свого секретаря як найбільша фракція. Але ви поступилися «Громадянській позиції». Чому було таке рішення? 

Ми маємо дуже сильний юридичний відділ і знаємо добре наші можливості. Я не називав прізвища претендентів на цю посаду, бо це право виключно міського голови. Звісно, у нас були достойні особи і я сказав про це Андрію Садовому. Секретар – це партнер міського голови у виконанні програм та контакті міського голови з депутатським корпусом. Про вибір на користь Анатолія Забарила я дізнався, сидячи в залі. Думаю, це добрий вибір. Анатолій Забарило мав досвід роботи у виконавчих органах влади. Він розуміє проблеми і знає, як діяти. Йому зараз дуже непросто, бо у попередньому скликанні був розірваний зв’язок між міським головою та депутатським корпусом, що гальмувало реалізацію програм. Тому його завдання – налагодити конструктивну роботу. Я бачу, що зараз роботу ефективно роблять.

Чи це означає формування коаліції на трьох: «Самопоміч», «Солідарність» і «Громадянська позиція»?

Думаю, це простежується у голосуванні. Я би не хотів вживати поняття більшість і меншість, ми говоримо радше про конструктивний склад ради. Але часто на підмогу приходять інші. Ці три сили голосують за виконання програм, за роботу ради. Очевидно, «Громадянська позиція» відчуває, що має відповідальність, бо їхній колега є секретарем ради. «Солідарність» має дуже сильного голову фракції з досвідом депутатської діяльності. Щодо інших партій, у міській раді немає опозиції, за виключенням дій ВО «Свобода».

Як збираєтесь працювати зі Свободою?

Це єдина фракція, яка не має свого голови комісії. Вони працюють в інших комісіях. Вони мали більшість у минулому скликанні – 61 депутат – і можливість показати свою роботу. Сьогодні у раді 8 їхніх депутатів. У залі вони себе поводять так, як поводять. Це їхнє право. Думаю, оцінку їм дала громада міста.

Найгучніша справа останніх тижнів – війна міського голови Львова проти незаконних забудов. Чому це почали робити вже після виборів, а не перед ними, адже справа не нова?

Якщо щось робити, то робити це якісно. Наполовину робити цього не можна. Були вибори, це завжди напружений і дуже завантажений період. А на таку тему треба мати час і ресурси. Це пов’язано тільки з цим.

Депутати міської ради нарешті прийняли ухвалу про кримський дім. У Львові 3-4 тис. переселенців і приїздять ще люди. Якою є стратегія щодо цих людей?

Ми свою позицію показали позитивним голосуванням. У нас є Юлія Хомчин, яка добре спілкується з організаціями переселенців. У 2014 році Андрій Садовий сказав, що ми підтримаємо кожного, хто приїде і попросить прихистку. Маємо історію Галичини, де діди та бабусі багатьох теж змушені були покинути рідну домівку. Нам це не чуже. Але чомусь у попередній каденції рада великою мірою блокувала питання щодо підтримки переселенців. Це дуже дивно. Ми ж говоримо, що відкриті, привітні та гостинні. Багато працюємо з сім’ями і намагаємось надати усю можливу допомогу і дітям, і дорослим – від підготовки до ЗНО і до опіки літніми людьми.

Розмовляла Мирослава Іваник

Share Button

Також перегляньте

Генконсульство Польщі у Львові. Фото: facebook.com/PLinLviv

Польські консульські установи частково поновлюють видачу віз в Україні

З понеділка, 4 травня, консульські установи Республіки Польщі в Україні поновлять видачу віз. Спочатку прийматимуть …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.