середа, 30 Листопад, 2022
pluken
Головна / Думки та коментарі / Політика / Cтабільність Кличка і провал «носорогів Януковича»
Фото:  Андрій Поліковський
Фото: Андрій Поліковський

Cтабільність Кличка і провал «носорогів Януковича»

Share Button
Фото:  Андрій Поліковський
Фото: Андрій Поліковський

Лише минулої п’ятниці надвечір – в останній день, відведений для цього законом, – Київська міська виборча комісія оголосила результати голосування за мера столиці. До другого туру вийшли чинний міський голова Віталій Кличко та Борислав Береза. Утім, навряд чи їхнє суперництво можна буде назвати «справжнім фіналом». Представник партії влади БПП «Солідарність» початково здобув підтримку 40,57% виборців, тоді як лідер Партії рішучих громадян Береза – 8,84%.

За нинішнього мера 25 жовтня проголосували понад 353 тисячі виборців, тоді як за позафракційного парламентарія – лише 77 тисяч. Можна припустити, що навколо колишнього речника «Правого сектору» групуватиметься протестний електорат інших кандидатів. «Але я не знаю, що можна зробити, щоб ліквідувати в другому турі таку величезну різницю в рейтингу», – каже в коментарі Polukr.net Сергій Таран, керівник центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір».

У підрахунку «мерських» голосів інтрига зберігалася лише в питанні, хто саме стане в спаринг зі знаменитим боксером – популіст Береза, 77-річний екс-голова Києва Олександр Омельченко («Єдність»), очільник КМДА після Майдану Володимир Бондаренко (партія «Батьківщина») чи підприємець Сергій Гусовський (власник мережі ресторанів, представник «Самопомочі»). Зрештою Омельченко, Бондаренко та Гусовський залишилися за бортом другого туру, набравши 8,46%, 7,86% та 7,71% голосів відповідно.

«Кандидатура учасника другого туру могла б визначити основну опозиційну силу всередині Київради. Але склалася ситуація, коли друге місце посів кандидат, який не матиме своєї фракції у міській раді, – Береза. Це означає, що в нього буде ще менше шансів проти Кличка під час повторного голосування 15 листопада, ніж було б в Омельченка», – зазначає Сергій Таран.

 

Другий тур без дебатів

Віталій Кличко перед другим туром відмовився від теледебатів з Березою. Проте навряд чи це зіпсує його рейтинг. З огляду на ораторські здібності чинного мера та велику кількість мовних «ляпів», політтехнологи обмежили присутність Кличка в усій виборчій кампанії візуальною й «текстовою» складовою – з мінімальною кількістю інтерв’ю для ТБ. І в першому турі прийом «реальні справи замість слів» спрацював чудово.

«Другий тур виборів, як правило, буває більш напруженим і складним. Але ми бачимо, що в Києві розрив між фіналістами становить більше 30%. Це дає підстави сподіватися, що другий тур у столиці пройде значно спокійніше, ніж, скажімо, у Дніпропетровську», – каже в коментарі Polukr.net Ольга Айвазовська, координатор громадської мережі «Опора», яка займається наглядом за виборами.

 

До Київради потрапило 5 партій

Трохи довше зберігалася інтрига з підсумками виборів до Київради. Екзит-поли давали різну картинку. Опитування, проведене центром «Соціальний моніторинг» на замовлення Комітету виборців України, показувало, що до міськради проходять п’ять партій: БПП «Солідарність» (зі значним відривом), «Самопоміч», «Батьківщина», «Свобода» та «Єдність». Екзит-пол від USAID показував, що бар’єр 5% долають також «Демократичний альянс» і «Укроп». Визначення реальних переможців тривало дуже довго й мало ознаки непрозорості. Крім названих партій, впритул до прохідної межі наблизився «Опозиційний блок». Зрештою до Київради потрапила саме та п’ятірка партій, яку в день голосування назвав «Соціальний моніторинг». БПП матиме 52 крісла зі 120, «Самопоміч», яка показує в Києві стабільно поважний результат на других виборах поспіль, – 22 мандати, «Батьківщина» – 17, «Єдність» – 15, «Свобода» – 14. За бортом – «Рішучі люди» (4,83%), «Опоблок» (4,795%), «Демальянс» (4,56%), «Рух за реформи» (3,14%), «Укроп» (2,8%), Радикальна партія (2,16%) та інші.

 

Як проявив себе в Києві новий закон про вибори: конкуренція кандидатів та підкуп виборців

Вибори в столиці проходили досить мляво, «без вогнику», бо фаворити були відомі заздалегідь, і навряд чи щось могло порушити гегемонію БПП «Солідарність» та нинішнього мера. Тим більше, що саме під ці вибори злилися в єдину силу блок президента Порошенка й партія «УДАР» київського міського голови Кличка. Натомість в округах точилися «бої місцевого значення». Визначення переможців відчутно затягнулося і через амбіції конкретних кандидатів, і через особливості нового закону про вибори.

«Проблема такого довго визначення результатів полягає в тому, що протоколи дільничних виборчих комісій спершу приймають районні територіальні виборчі комісії, а вже потім передають їх у міську комісію, – каже Ольга Айвазовська. – При цьому я не можу сказати, що наші спостерігачі зафіксували якісь маніпуляції з результатами».

Кандидат від «Свободи» Олександр Аронець однією з причин зволікання з оприлюдненням переможців називає жорстке суперництво – причому не так між партіями, як всередині великих партій. Так, у Святошинському районі недостатній рейтинг мали ставленики народного депутата від БПП Олександра Третьякова. Тож його спостерігачі і члени дільничних комісій намагалися заднім числом оформити скарги, аби провести перерахунок голосів. Якщо при цьому зіпсувати частину бюлетенів, явка знизиться і відсоток голосів за кандидата зросте. А це саме те, що потрібно для перемоги над висуванцями БПП в інших округах.

Однак загалом учасники виборів сходяться на тому, що помітних маніпуляцій із результатами не було. «На цих виборах ми не стикалися з таким явищем, як крадіжка голосів. Таке було на виборах 2014 року, коли забирали протоколи на уточнення, потім привозили назад – а в «Демальянсу» вже менше голосів, ніж було доти», – розповідає Polukr.net голова «Демократичного альянсу» Василь Гацько, чиїй партії не вистачило зовсім трохи до 5%.

«Я виділив би іншу тенденцію, – каже Сергій Таран. – Новий закон про вибори породив високу конкуренцію всередині партійних списків. І він не те що не вирішив проблему підкупу виборців, а навіть стимулював такий підкуп. На прикладі Києва ми чітко побачили, що цей закон стимулює прохід до місцевих органів влади лише бізнесу й капіталу. Голоси, які отримали кандидати, здебільшого безпосередньо залежали від кількості грошей, інвестованих в округ».

Саме цим керівник «Соціовиміру» пояснює таку разючу відмінність у результатах кандидатів однієї й тієї ж партії (БПП, «Єдність» тощо) в сусідніх округах. Скажімо, в одному окрузі представник «Єдності» отримує 40%, а через дорогу – лише 3-4%.

«Це дуже сумна тенденція. Адже якщо це відбувається в Києві, то що вже казати про бідніші регіони й міста. Новий закон створив умови для конкуренції не людей, не програм, а насамперед грошових мішків», – констатує політолог. У ході виборчої кампанії і прямий, і непрямий підкуп виборців набув масового поширення. Мер виділяв разову (а то й дворазову) матеріальну допомогу з міського бюджету різним категоріям киян: пенсіонерам, ветеранам, учасникам АТО тощо. Адресні перекази від 100 до 350 грн супроводжувалися листами за підписом Кличка, який повторно балотувався на посаду.

Підкупом і подачками грішили й інші кандидати. Як від партії Кличка, так і від інших політичних сил, зокрема й опозиційних до мера. Деякі «свободівці» встановлювали на округах дитячі майданчики, представник «Батьківщини» роздавав безкоштовні окуляри, висуванці «Єдності» ставили лавки…

 

Маркер для України: «середня температура по палаті» стабільна

Підсумки виборів у Києві можна вважати маркером для всієї України. Якщо вибори до місцевих рад-2015 загалом вважали пробою сил перед можливими достроковими парламентськими, то можна зробити висновок, що ці місцеві вибори не дадуть поштовхів до переформатування коаліції й розпуску Верховної Ради. Могли б дати, якби дуже високі результати показали «Батьківщина», «Самопоміч», Радикальна партія Ляшка, «Укроп» вкупі з різким зростанням рейтингу «Опозиційного блоку». Але цього не відбулося. «Середня температура по палаті» більш-менш стабільна. Рейтинги «Батьківщини» й «Самопомочі» – на очікуваному рівні. Радикали Ляшка, «Опоблок» та «Укроп» – партії, які найбільше вимагають дострокових виборів ВР, – узагалі не пройшли до Київради.

Серед головних висновків столичних виборів політолог Сергій Таран називає саме провальні результати «Опозиційного блоку» («вперше у міськраді не буде представлена жодна політична сила проросійської орієнтації») та партії «Укроп», підконтрольної олігарху Ігорю Коломойському («як і у випадку з «Рухом за реформи», ми побачили, що великі фінансові вливання в агітацію не дали бажаного результату»). Якщо говорити про екс-«регіоналів» та олігархічні проекти, то на маргінесі в Києві лишилися «Наш край» і «Відродження».

Натомість Таран звертає увагу на високі результати провладних партій: «Це дуже дивно для Києва, але ми побачили високий рівень підтримки партії влади. Адже Київ традиційно налаштований на підтримку опозиції до чинної влади».

Несподівано високий результат продемонстрували й націоналісти «Свободи». Тут Київ вкотре підтвердив схожість своїх електоральних настроїв із західноукраїнськими. «Це пояснюється настроями протестного електорату. Він має властивість перетікати між різними політичними силами, залежно від їхньої активності. Недавно цей електорат значною мірою був у Радикальної партії Ляшка, а тепер перейшов до «Свободи». Ключовими в цьому сенсі стали події біля Верховної Ради 31 серпня, – вважає Сергій Таран. – «Протестних» проукраїнських виборців мобілізував сам фактор наявності конфлікту із владою. У Києві це була «Свобода», а в деяких інших районах цю нішу заповнив «Укроп».

Попри присутність націоналістів, навряд чи слід очікувати від новообраної Київради якихось сюрпризів. Судячи з усього, міський голова та очільник КМДА Кличко збереже свою посаду. Він має підтримку президента Порошенка і матиме підтримку більшості в міськраді.

Раніше ця більшість була монопартійною. Тепер БПП має створити коаліцію. Але навряд чи це буде проблемою, враховуючи показники партії Кличка і той факт, що столичні депутати з різних фракцій традиційно легко знаходять консенсус у темі доступу до ресурсів та бюджетних потоків.

Варто нагадати, що депутати місцевих рад не отримують офіційну платню за роботу в муніципалітетах, але при цьому дуже багато підприємців, крупних бізнесменів намагаються отримати мандати Київради. Цього разу таких багато і в БПП, і в «Самопомочі», і в «Єдності», і в «Батьківщині». До Блоку Порошенка перебігла низка колишніх «регіоналів», а штаб Кличка очолював одіозний київський забудовник, екс-«регіонал» Вадим Столар. Під прапором «Єдності» на Хрещатик, 36 повернулися одразу кілька колишніх членів «молодої команди» екс-мера Черновецького, відомих участю в «дерибані» столичного майна, землі й бюджету. А серед нових депутатів від «Батьківщини» – Віталій Шастун, заступник голови правління банку «Михайлівський», що є близьким до Олександра Клименка, екс-міністра «сім’ї» Януковича.

 

Як витратити мільйони і не потрапити до ради

«Проектом Клименка» деякі спостерігачі називають і «Рух за реформи» – партію, що зазнала на виборах у Києві найболючішого фіаско. За даними Василя Гацька, які він отримав із середовища політтехнологів, кандидат у мери Сергій Думчев зі своїми «носорогами» (емблема партії) за сім місяців витратив на вибори щонайменше 15 мільйонів доларів, тоді як команда Кличка – близько 7 мільйонів, Корбан з «Укропом» – 5… Ще з весни місто заполонила реклама «Руху за реформи», фіктивна соціологія «малювала» Думчеву вихід у другий тур, його партія хизувалася високими рейтингами. А в підсумку – 3,91% на виборах мера і ще менше – за партійними бюлетенями. Якщо виходити з вартості кампанії $15 млн, то кожен голос на підтримку Думчева коштував «носорогам» не менше 10 тисяч гривень!

«Сергій Думчев з’явився абсолютно нізвідки. Влив дуже багато грошей в абсолютно дурну рекламу, оплатив велику кількість «джинси» в медіа, за деякими непідтвердженими даними, займався скупкою голосів. Але цього замало, щоб перемогти, – констатує Сергій Таран. – Має бути певна історія бренду, повага виборців до конкретних людей та ідеологічна складова партії. У «Руху за реформи» на це не було навіть натяку».

«Деловая столица» писала, що політологом, який «розвів» «носорогів» на десятки мільйонів, був Михайло Подоляк. Це колишній головред сайту «Обозреватель», який раніше працював з «регіоналами» Януковича, потім – з «Опозиційним блоком», а на цих виборах паралельно ще й із «Батьківщиною».

«Не виключено, що за «Рухом за реформи» та Думчевим стоїть Клименко (міністр доходів та зборів у 2012-2014 роках), який хоче повернутися в Україну та українську політику, а також загалом «сім’я» Януковича, – каже політолог Сергій Таран. – У них було наївне бажання пройти спершу в Київраду, а потім – у Верховну Раду. І ставка лише на гроші замість смислового наповнення, і кінцевий ефект зусиль, і сам почерк проекту дуже скидаються на почерк «сімейної» групи з оточення Януковича».

Дмитро ЛИХОВІЙ

 

Share Button

Також перегляньте

Дональд Трамп. Фото: facebook.com/DonaldTrump

Шалений, шалений Трамп: Кім, Сі, Путін та Гренландія

Президент США Дональд Трамп безумовно є найбільш хайповим політиком цього року. Його ідеї часом захоплюють, …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.