понеділок, 17 Лютий, 2020
pluken
Головна / Інтерв’ю / Ростислав Слав’юк: Давати прогнози щодо курсу гривні нині може тільки дурень
11039559_817645418301601_752212561_n

Ростислав Слав’юк: Давати прогнози щодо курсу гривні нині може тільки дурень

Share Button

ekspert_hrywnaТиждень тому в Україні почалася паніка. Люди масово почали скуповувати крупи, борошно, цукор, сіль та олію. Полиці супермаркетів з відповідними товарами миттєво спорожніли. Деякі мережі ввели обмеження на кшталт «не більше 5 пляшок олії в одні руки». Одночасно почався масовий відтік грошей з банків – від початку року українці забрали з банків більше 17 мільярдів гривень депозитів. Рекордним днем стало 23 лютого – тільки у цей день населення забрало з банків 2,2 млрд грн. Причина – стрімке падіння гривні, яка в ці дні вкотре побила свій антирекорд. Станом на 23 лютого долар в Україні можна було придбати за 35-37 гривень, євро – за 40, злотий – за 10 грн. При цьому ані Національний банк, ані уряд не давав жодних пояснень і, тим паче, прогнозів. Єдині прогнози можна було почути від продавців магазинів, і вони обіцяли, що новий завіз товарів буде як мінімум на 30% дорожчим від того, що є зараз. Українці, які чудово пам’ятають 90-ті роки, коли зарплату не видавали по 9 місяців, а полиці магазинів завжди були порожніми, кинулися робити запаси. 24 лютого у президента Петра Порошенка відбулася нарада за участі голови НБУ Валерії Гонтарєвої, міністра фінансів Наталії Яресько та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Президент доручив стабілізувати курс на рівні 21,7 грн за долар, і уже у той день Нацбанку вдалося зміцнити гривню на міжбанку до 27 грн. за долар. Але уже наступного дня гривня знову впала. Що буде з національною валютою України? У чому причина такого стрімкого падіння і чого чекати українцям від цього року? На ці ті інші запитання відповідає Ростислав Слав’юк, професор, доктор економічних наук, завідувач кафедрою банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України.

Чому падає гривня?

Падіння гривні в першу чергу пов’язане з відсутністю будь-яких реформ. Це фундаментальна причина, яка не дасть можливості врешті стабілізувати в якийсь момент гривню, навіть якщо для цього виникне якась з інших передумов. При цьому йдеться не лише про реформи у фінансовій площині та банківській сфері, а про будь-які. Насамперед – про боротьбу з корупцією, судову реформу та реформу правоохоронної системи. Також у падінні гривні відіграла свою роль неефективність управлінської вертикалі, у тому числі керівництва Національного банку. І уже на третє місце можна ставити війну як дуже серйозне джерело видатків.

Багато хто звинувачує населення – мовляв, українці панікують і тим самим обвалюють гривню.

Якби відбувалися реформи, то населення б не панікувало. Якби уряд вів себе прогнозовано і пояснював свої дії, нічого подібно б не відбувалося. Паніка – це не причина, а наслідок. Причому цілком логічний наслідок відсутності реформ та прозорої діяльності влади. З іншого боку, ті гроші, які купують люди, що панікують, – дуже дрібні порівняно з тими оборотами, які приховуються внаслідок невиконання перших трьох пунктів. Тому я вважаю, що слід наводити лад з експортними та імпортними операціями, а не говорити, що винне населення.

Наскільки у падінні гривні є вина спекуляцій на валютному ринку?

Спекуляції здійснюють ті гравці, які можуть оперувати сумою від мільйона доларів – менша сума суттєвого впливу на ринку не матиме. Це гравці вищого рівня, які мають відповідні ресурси та можливості. Скажу більше – ці гравці чудово відомі урядовцям і часто пов’язані з певними структурами. Є також велика вина банків, які дуже часто працюють непрозоро та не відповідають критеріям – не лише фінансовим, а й моральним.

Як ви оцінює дії НБУ в цій ситуації? Кілька днів Валерія Гонтарєва мовчала, у вівторок було здійснено низку кроків начебто на стабілізацію курсу, але в результаті гривня щодня стрибає…

Дій НБУ впродовж трьох місяців я, на жаль, не бачив. Дій, які б супроводжувалися лібералізацією режиму або супроводом якогось контролю якихось процесів, нема. Я бачу лише бездіяльність.

Тоді які заходи, на вашу думку, могли б вирішити проблему?

Перше – це максимальна прозорість під час здійснення зовнішньо-економічної діяльності, а також відповідний контроль згідно чинного законодавства. Друге – це попередження для банків, які здійснюють такі операції, що тягнуть за собою певні наслідки. Банки мусять нести відповідальність. Окрім того, треба поставити на значно вищий рівень відповідальність власників банків. У нас нині, на відміну від інших країн, власник банку нічим не відповідає перед населенням та державою. Вони власники, поки все добре, як тільки починаються проблеми – вмивають руки. Мусить бути також відповідальність менеджменту банку. Сьогодні часто можна зустрітися з ситуацією, коли банки згідно Фонду гарантування вкладів і згідно рішень Національного банку перебувають під тимчасовою адміністрацією, і відповідна перевірка показує, що в останні три-чотири місяці заробітна плата людей, які довели банк до банкрутства, складала сотні тисяч гривень. Тобто мусить бути введена відповідальність, аж до кримінальної, менеджерів банку і посадовців, які у цьому винні. Але загальна проблема і потреба – уряд, президент і Нацбанк повинні говорити з людьми, при цьому говорити по суті, і пояснювати кожен свій крок та його ймовірні наслідки. Як тільки ситуація стане прозорою і зрозумілою, люди повернуться в банки. Якщо ж цього не буде, проблема залишиться невирішеною на тривалий час.

Чи реально зараз повернутися до курсу 20 гривень за долар, як це каже Валерія Гонтарєва?

Слово «повернути» нині не має під собою абсолютно ніяких ні нормативних, ні юридичних, ні організаційних чи управлінських рішень. Для того, щоб «повернути», треба, для прикладу, сказати, що ми від нині вводимо мораторій на ліквідацію банку без прозорої системи повідомлення населення щодо ймовірних ризиків. Не можна про ліквідацію банку повідомляти за тиждень до цієї ліквідації. Бо якою в такому разі буде реакція населення? Очевидно, що люди побіжать в усі банки забирати гроші. Тому логіка така: має бути абсолютно прозора політика щодо фінансового ринку. Нині люди панікують через стовідсоткове незнання процесів. Був такий рух «поговори з народом». Нині головне завдання будь-кого з представників влади – говорити з народом. І все стане на місця. Але цього, на жаль, нема. А те, що вони обіцяють зробити… Як вони збираються це робити? Це ж не стрілка годинника, яку можна перевести назад.

Зараз є багато надій на кредит МВФ, який має надійти на початку березня. Мовляв, він дозволить вирівняти курс. Наскільки, на вашу думку, цей кредит буде вагомим фактором для того, аби зміцнити гривню?

Кредит МВФ – це певна подушка безпеки, яка трошечки буде зважувати існуючі ризики. Але він не може вирішити абсолютно всі проблеми. Тому що нині ключова біда – це те, що гроші пішли з банків. І частка кредиту МВФ відносно до тієї суми, яка нині гуляє Україною, є значно меншою. По-друге, ті гроші не надійдуть в такому вигляді, як люди собі це уявляють. І по-третє, треба не забувати, що ми сьогодні маємо проблему в обслуговуванні зовнішнього боргу. І власне вона є ключовим завданням, яке уряд ставить перед собою, коли говорить про запозичення. Але загалом якщо повернутися до питання причин, то головною причиною є те, що уряд непрозоро працює, він не пояснює своїх дій і не пропонує варіантів реформ. Я вже не кажу про їх проведення – він навіть не пропонує варіантів.

Нині важко робити прогнози, але найголовніше питання, яке всіх турбує, – це що далі?

Знаєте, дехто шукає паралелі в 90-х роках, дехто – проводить паралель із 2008 роком і відповідно пробує щось прогнозувати. Я хочу сказати, що ми нині проходимо специфічний етап і в плані фінансів, і в інших сферах, який не має нічого спільного з попередніми роками. Нічого схожого на те, що відбувається нині в нас, не було в жодній країні світу в усі роки. Відповідно нині робити прогноз може лише дурень. Я ж можу сказати лише одне: якийсь час ще потриває паніка. Люди продовжуватимуть скуповувати продукти, але менш активно. В будь-якому разі нас чекає зростання цін, причому суттєвіше, аніж прогнозували. Думаю, можна говорити про зростання на 50% і більше. Це призведе до радикального зубожіння людей. Цей рік пережити буде дуже важко. Плюс буде лише один: іноземці, які приїжджатимуть в Україну, відчуватимуть себе мільйонерами.

Ірина Гамрищак

Share Button

Також перегляньте

Юрист-міжнародник Олексій Роговик. / Фото www.lmn.in.ua

«Справа Мазура – провокація та інформаційна спецоперація росіян», – юрист-міжнародник Олексій Роговик

Для оголошення в розшук ветерана АТО Ігоря Мазура Росія виставила не червону картку Інтерполу, а …

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.