Закон про квоти – деокупація інформаційного простору

Верховна Рада 23 травня ухвалила у другому читанні законопроект № 5313 «Про внесення змін до законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) ЗМІ». За нього проголосували 269 депутатів. Закон встановлює на телебаченні обов’язкові щотижневі квоти передач і фільмів українською. Йдеться про 75% державної мови для національних і регіональних каналів, 60% – для місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на ТБ.

Авторами стали депутати Микола Княжицький, Вікторія Сюмар, Ігор Васюник, Микола Кадикало (усі – «Народний фронт»), Олена Кондратюк («Батьківщина») і Вадим Денисенко («БПП»). Під час розгляду ряд депутатів наполягали на поправках, аби квота обраховувалася подобово, а не потижнево. На їхню думку, тижневе квотування дозволяє каналам, наприклад, виконувати квоту по буднях, а на вихідних робити повністю російськомовний ефір. Глава Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар у відповідь зауважила, що законопроект – результат компромісу різних фракцій і з добовим квотуванням може бути провалений узагалі. Вона запропонувала голосуванням визначитися щодо поправок – зал їх не підтримав. Закон ухвалили в редакції, яку підготував до другого читання Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики.

Тепер мовники мають транслювати фільми й передачі, які не є їхнім власним продуктом, виключно українською (за винятком фільмів і передач, створених до 1 серпня 1991 року). Фільми і передачі, транслювати які можна недержавною мовою, мають бути субтитровані українською. Фільми, створені в республіках колишнього СРСР не російською та не українською, але дубльовані російською, мають бути озвучені чи дубльовані українською.

Передача вважається виконаною українською, якщо виступи (репліки) ведучих (дикторів), осіб, що беруть участь у ній, виконані, дубльовані чи озвучені українською (для прямоефірних достатньо української ведучих і дикторів). Фільм вважається виконаним українською, якщо звуковий ряд виконаний, дубльований чи озвучений українською. У передачах і фільмах допускається використання інших мов без дублювання у репортажах з місць подій (крім мови та реплік репортерів), у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях осіб, які беруть участь у передачі (крім ведучих і дикторів передачі).

За невиконання квот передбачений штраф у розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору. Це сотні тисяч гривень. Закон набере чинності через чотири місяці з дня його публікації.

Коментарі

Микола Княжицький, співавтор законопроекту

Цей закон вперше в українській історії передбачає, що 100% будь-якої іноземної продукції, включаючи російську, має бути перекладено і переозвучено на українську. Багато норм закону вперше введені в наше правове поле. Водночас ми витримали всі необхідні демократичні норми щодо національних меншин. Наприклад, в тій же Польщі теж виходять програми українською на телебаченні. У нас це теж буде, за законом, дозволено. Проте 75% мовлення програм буде українською. Двомовне ведення програм не буде зараховуватися в українську квоту, як було раніше. Тому все це серйозний крок вперед.

Цей закон не для українізації суспільства, а для задоволення культурних потреб українців, для творення сучасної української держави, в якій державна мова розвивається, не обмежується і захищена від російського впливу. Йдеться не лише про вплив загарбника й імперії, але теж про ринковий вплив, який тривалий час Росія чинить грошима в Україні. У таких умовах маємо підтримувати і захищати українську мову. Це й була основна ціль закону.

Андрій Левус, голова підкомітету державної безпеки Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони, голова організації «Вільні Люди»

Квоти сприятимуть українізації телеефіру. Звісно, законопроект не ідеальний, радше – компромісний. Його слід було прийняти давно. Але те, що прийняли зараз, теж – перемога, яких під час війни у нас не так багато. Цей закон «вдарить», зокрема, по головних прокремлівських рупорах – таких, як «Інтер». Не секрет, що рейтинги цього каналу зумовлені тим, що його аудиторія – російськомовне населення. «Інтер» втратить цю «особливість», коли почне мовити українською. Чи втримає аудиторію? Сумніваюсь. Тепер ця аудиторія має шанси зменшитись і «перейти» на інші канали. Таким чином, для каналів, орієнтованих на прихильників Росії, створено вкрай несприятливі умови.

Бачимо, як поступово відбувається деокупація інформаційного простору: блокування російських соцмереж, заборона в’їзду в Україну громадянина РФ Ігоря Шувалова, який є заступником директора з розвитку компанії Національні інформаційні системи, що виробляє новинні програми для каналу «Інтер», мовні квоти – це однозначно добре, але спинятись на цьому не можна. Лише повна незалежність від російських впливів може зробити Україну дійсно вільною.

Тарас Возняк, публіцист, головний редактор часопису «Ї»

У ситуації війни та постійної упослідженості української мови такі закони цілком виправдані. У цьому контексті не потрібно зважати на крики, що лунають, наче репресують російську. Ніхто не репресує. Вона займає достойне місце у нашому суспільстві, культурному житті та задовольняє всі потреби російськомовних. Ці регуляції потрібні саме для захисту української.

Знаю людей, які працювали над законом, тож вважаю це не відволіканням уваги від інших проблем, а виправданим і зваженим кроком. Важливо, щоб оцінка закону не переходила в істеричні дискурси, як це були в часи пані Фаріон. А навпаки все це обговорювали серйозно, з розумінням і демократичною повагою до функціонуючих в Україні мов. Цей закон – компроміс, який потрібен для подальшого розвитку українства. Усі країни в світі, які відроджували свою мову, вводили схожі норми та обмеження.

Мирослав Маринович, правозахисник, публіцист, віце-ректор УКУ

Підтримую закон, бо засилля російської – надмірне на українському телебаченні. Але просив би наш уряд передусім дбати про піднесення престижу української. Якщо вона природно буде утверджуватися в Україні, то квоти будуть зайвими.

Бачу паралельний ріст любові до української мови і культури та ріст агресивного її несприйняття з іншого боку. Боротися за українськість слід виключно демократичними заходами. Варто ініціювати більше процесів природного поширення української в різних прошарках – діти, підлітки, мова комп’ютених ігор і соцмереж, ділові відносини. Це мають бути сучасні та цікаві ініціативи поширення живої мови. Боюся, наш пострадянський чиновник нічого не робить, а потім намагається одним спасенним папірцем вирішити проблему. Такий підхід поганий. Квоти мало допоможуть, якщо не буде живої популяризації.

Ігор Тимоць

Джерело: Детектор Медіа