Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
На вихідних події в Мукачево сколихнули Україну. Мирне прикордонне з ЄС місто відчуло на собі бойові дії, так наче це якийсь Світлодарськ. Доповіді мера про ситуацію в місті, бойова техніка нацгвардійців, увага телевізійників, яким вже ввижались люди, що біжать з міста подалі від війни, навіть слухи про угорські війська, які вже стоять на кордоні й готові до інтервенції. Правда переплетена з відвертими вигадками хворої уяви – все це знову нагадало події у березні-квітні 2014 р., адже саме так починався Краматорськ з «паребриками» та Слов’янськ з вже забутим псевдомером Пономарьовим. Засуджуючи будь-які прояви агресії, зокрема застосування зброї на території поза межами АТО; розуміючи природу конфлікту, на яку натякав на спеціальному засіданні РНБО президент України, а саме перерозподіл потоків контрабанди; визнаючи виключну специфіку аутентичного закарпатського криміногенного середовища з клановою системою, дещо схожою на Донбас наприкінці 1990-х рр.; не сумніваючись в заслугах перед Вітчизною та виключних патріотичних якостях бійців Правого сектору, все одно важко не відмітити абсурдність події.
В одній з останніх публікацій («Дивна війна») автор натякав на виключне вміння Кремля маніпулювати українськими націоналістами. В Києві багато вічних революціонерів та радикалів сплять і бачать новий Третій майдан в ім’я спасіння української нації. Такими темпами, панове, скоро не буде кого спасати – українці руйнують свою країну, не чуючи один одного. Хіба не робляться реформи? Так повільно, ламаючи систему, звільняючи бюрократів, інколи просто дуже показушно та не ефективно, проте робляться! Може Україна, зрештою, внаслідок цих реформ навіть стане країною-банкротом, й збідніла юрба, вдавшись на чергові популістські заклики, схопить вила й буде виносить цю владу з кабінетів. Радикали виступають за давній сценарій, відомий ще зі слів «Інтернаціонала» – «весь мир насилься мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построем, – кто был ничем, тот станет всем» (приводжу слова виключно як історичну аналогію, в жодному разі не піарю комуністів, Боже збав!). Але Україна не є мононацією зі спільними цінностями, натомість це соборна держава, населення якої досить гетерогенне. В Україні немає національних інтересів, окрім того, щоб «зберегти державний суверенітет та територіальну цілісність». Чи може велика (принаймні за територією) європейська держава мати виживання за національний інтерес? Ми маленькі, слабкі й бідні, й ще дико корумповані. Проте дуже горді після революції гідності, настільки горді, що в нас «анархія мать порядка» (зараз вже можна записати автора в махновці)! Невже лише мене лякають джипи без номерів зі знаменами Правого сектору, Азову, Донбасу та озброєні люди в камуфляжі, що роз’їзжають собі абсолютно фривольно по Києву вже рік (цікаво, як з ними будуть боротись нові круті українські поліцейські)? При цьому влада послідовно декларує будівництво правової держави. Настільки правової, що кожен має право застрелити сусіда за косий погляд чи за буханку хліба? Невже треба вчергове у чварах втратити державність заради ідолів, особливо коли так вчасно «враг у ворот»?
Якщо в понеділок автор ще мав якісь сумніви з приводу мотивів конфлікту, навіщо було влаштовувати чергову бойню, то на ранок вівторка все стало максимально ясно. Після затишшя на фронті (всього 6 обстрілів) в ніч з суботи на неділю, та з неділі на понеділок (зокрема майже не стріляли в Авдіївці та Пісках, де дислоковані бойові підрозділи ДУК Правий сектор) – мов дивіться хлопці, тут вже не стріляють, а там Ваших б’ють; зважаючи на роль Медведчука у житті депутата Ланьо; після ранкових терактів на міліцейських ділянках у Львові, стало зовсім чітко зрозуміло, що всі ці події – гібридне підбурювання Росії на дестабілізацію в Західних регіонах України. Ні, це не західний фронт, як радісно рапортували проросійські медіа та українські газети, що належать клану Януковича, – це просто поштовх західників до дій. Росіяни зробили ставку на зміну влади в Україні, при чому цілком усвідомлюючи завідомо програшні позиції Опозиційного блоку, не маючи часу аби зробити новий поміркований проросійський проект, Москва вирішила зробити режим сприяння правим радикалам. Недарма Ярош за даними РТР виграв президентські вибори 2014 р. Люди на Заході України налаштовані відверто проти влади, за реакційні зміни, Київ вже восени буде готовий до третього майдану (особливо якщо на Сході відбудеться програшна для України ескалація з новими котлами), а якщо Центральна Україна не буде сприймати праву ідеологію націоналістів – то хай буде громадянська війна. А потім, на білому коні, Путін підбере малоросів, врятує їх від фашистів-бандерівців.
Десь подібним чином й працює план Кремля, план на розпалювання ворожнечі між українцями, які чекають реформ, а отримують підступи Москви. Що треба робити українцям аби запобігти несприятливого сценарію? По-перше, мати холодну, дуже холодну голову. По-друге, наперед розраховувати кроки Росії по дестабілізації в Україні, мати симетричну відповідь. Україною бавляться наче іграшкою, тоді коли український політикум робить дуже поважний вигляд, але нічого не робить. Те саме стосується й дипломатів, які мають першими рятувати країну, а не займатись саботажем своєї діяльності та симуляцією бурної активності. По-третє, змінювати політичну еліту, державних управлінців на професіоналів вже сьогодні, остаточно й безповоротно. При цьому не панькатись з молодими кадрами – один раз взяв хабар, все! Патріотизм, енергія та завзяття, разом зі стратегічним баченням розвитку України не як придатку Росії чи ЄС, а як повноцінного актора, суб’єкта міжнародних відносин – це єдине що, врятує нашу державу. Все інше – від лукавого!
Valerij Kravchenko
