Portal polsko-ukraiński Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Related Articles
З Олегом Грицаєнко, працівником українського Міністерства закордонних справ розмовляв Даріуш Матерняк.
Як Ви оцінюєте прогрес в переговорах про вступ України в Європейський союз?
Я не хотів би оцінювати прогрес, чи сьогоднішній стан цих переговорів, думаю варто говорити по масштаб праці, вкладеної до цього часу, як з боку Євросоюзу, так і з української сторони. Адже це великий доробок. Як відомо, залишається чимало проблем, Європейський союз ставить високі вимоги і критикує ті сфери, в яких немає задовільних результатів, проте ми увесь час рухаємося вперед. Чимало праці треба ще докласти в сфері реформування правосуддя на Україні, тому і в цьому питанні, а також в інших питаннях, ми ведемо постійні консультації з нашими партнерами в Брюсселі. Таким чином введено, зокрема, зміни в конституції, які торкаються розширення незалежності судів, а також зміни в законі про прокуратуру. Слід також згадати про останні антикорупційні закони, та в питаннях недискримінації, які ухвалено після консультацій на форумі ЄС і Ради Європи.
Міністр Леонід Кожара нещодавно заявив, що найсерйознішою, на даний момент проблемою в переговорах з ЄС є питання колишньої прем’єр-міністр Юлії Тимошенко. Як на вашу думку можна вирішити цю проблему?
Мені важко говорити на цю тему, оскільки я не юрист. Як дипломат можу відповісти, що ми визнаємо існування цієї серйозної проблеми у відносинах між Європейським Союзом і Україною. Ми ведемо з цього питання постійний та відвертий діалог із ЄС, у тому числі високо оцінюємо роль місії Кваснєвського-Кокса. Це – політична сторона питання. З іншого боку, цю проблему можна розглядати також в юридичному аспекті. Особисто я сподіваюся, що яким би не було вирішення цієї справи, воно відповідатиме українському законодавству та стандартам демократії і верховенству права, які діють в Європейському союзі.
Останнім часом чимало говорять про вибір України, який вона вчинила прийнявши рішення про інтеграцію з Європейським союзом. Наскільки, однак, українське суспільство готове до цього напрямку інтеграції і якою повинна бути політика України щодо Росії?
Якщо б провели опитування, багато хто ствердив би, що хоче щоб Україна вступила до Європейського союзу. Однак наразі, мова йде про підписання угоди про асоціацію. Прагнучи налагодити ближчі відносини з Європейським союзом, Україна все ж не може відвертатися від країн Спільноти незалежних держав, з якими ми межуємо на сході. Ми маємо з цими країнами угоди про вільну торгівлю, аналогічні до тих, які плануємо підписати з Європейським союзом. Українська політика щодо Росії і країн Митного союзу повинна бути стабільною і прагматичною, оскільки лише в цьому випадку вона може бути ефективною. Більш того, в добрих відносинах України зі східними сусідами зацікавлений також Європейський союз, оскільки Росія також декларує, що хоче будувати спільний економічний простір з країнами ЄС, і Україна може в цьому допомогти. Що стосується членства в Митному союзі, Україна хоче брати участь в працях цієї організації у якості спостерігача. Ми, щоправда, не матимемо там права голосу, проте зможемо висувати власні пропозиції та захищати свої інтереси. Все зводиться до пошуку стану рівноваги – ми хочемо прямувати до інтеграції з Європою, проте повинні пам’ятати, що Росія – це наш великий ринок збуту, який дає значні надходження в нашу економіку. І хоч політична інтеграція з країнами Митного союзу виключається, то корисність співпраці і інтеграції в економічній сфері важко переоцінити.
У взаємовідносинах між Україною і Росією надалі залишається невирішеним питання ціни газу, яку платить Україна. Чи Україна надалі вестиме переговори з Росією чи шукатиме можливості диверсифікації?
Україна, вже якийсь час тому, розпочала пошуки альтернативних джерел забезпечення природним газом. Як відомо, ми підписали з західними фірмами перші договори щодо пошуку сланцевого газу. Ми також ведемо переговори з Туреччиною, про можливість транспортування зрідженого природного газу, суднами через протоки, які з’єднують Чорне і Середземне моря. Ці заходи, на мою думку, впливають також на позицію Росії, і на мою думку, рано чи пізно нам вдасться досягти домовленості, яка задовольнить обидві сторони.
А як Ви оцінюєте можливості розвитку взаємовідносин України з третіми країнами? Йдеться про так званий „третій вектор” в українській політиці, тобто перш за все про відносини з Китаєм. Наскільки вони важливі для Києва?
Безперечно, пріоритетом української закордонної політики залишається інтеграція з Європейським союзом і підписання угоди про асоціацію. На жаль, безпосередньо після „помараньчевої революції”, цей „третій вектор” нашої закордонної політики, яким є відносини з Китаєм і країнами Азії взагалі, відсунуто на задній план. Однією з перших дій президента Януковича, після обрання на цю посаду, стала відбудова цих відносин, що в значній мірі вдалося здійснити – налагодити економічну співпрацю, та взаємовідносини між політичними партіями. Ключові, звісно, китайські інвестиції в Україні, ми хочемо також розвивати відносини на найвищому політичному рівні, оскільки вони завжди сприяють економічної співпраці.
Як з перспективи України виглядає оцінка програми Східного партнерства?
Оцінка цієї ініціативи, як відомо різностороння, і часто дуже радикальна. Я знаю, що Європейський союз позитивно оцінює цю програму, про що, зокрема, говорив комісар з питань розширення Стефан Фуле. Україна з самого початку не мала великих ілюзій щодо цієї програми, ми вважали, що Східне партнерство не може стати замінником членства в Європейському союзі. У будь-якому випадку, поки що, в межах Східного партнерства, здійснюються проекти, хоч їх могло б бути і більше, і все залежить від фінансування, однак в загальному, здається, що ця ініціатива матиме позитивний вплив на прагнення України і інших країн до зближення з ЄС. Я погоджуюся з комісаром Фуле, що Східне партнерство повинно стати швидше шансом на зближення суспільств, а не наступним бюрократичним знаряддям.
Я хотів би також запитати про польсько-українські відносини – як ви їх оцінюєте? Це питання особливо актуальне зараз, у зв’язку з річницею волинської трагедії.
Можна з усією певністю констатувати добрий рівень польсько-українських відносини на даний момент. Подібна ситуація як на рівні президентів, урядів так і міністерств закордонних справ. Підтримка з боку Польщі на європейському форумі має ключове значення для України у зв’язку з підписанням угоди про асоціацію. Говорячи про питання Волині і радикальних середовищ, які функціонують як з польського боку, так і з українського, я вважаю, що серйозної загрози для наших відносин це не становить. Радикальні сили діють всюди, як в нас, так і в західній Європі, але їх вплив на відносини між державами незначний. Все ж мені здається, що потрібно менше зосереджуватися на історії, оскільки спроби пошуку відповіді на питання „хто правий” ні до чого не приведуть. Загалом, нас більше об’єднує, ніж розділяє, і слід про це пам’ятати, особливо враховуючи те, що і Польща, і Україна – це країни, які мають ключове значення для ситуації в нашому регіоні.
Дякую за розмову.
