Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Цього тижня активувався пошук перемир’я між Україною і Росією за участі президента США Дональда Трампа. Зустріч може відбутися в Туреччині. Український та російський лідер боряться за увагу Трампа, від рішень якого залежить, як будуть розгортатися події на полі бою. Також у війні багато залежить від європейських лідерів, які більш однозначно підтримують Київ, проте так само потребують «парасольки безпеки» від США. Москва, тим часом, готує новий наступ влітку, і досі вважає, що може змусити Київ до капітуляції. Про це PolUkr.net розповівголова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.
– Президент Володимир Зеленський 15 травня має поїхати в Анкару у відповідь на заклик диктатора Володимира Путіна відновити прямі безумовні переговори. Путін не поїде в Туреччину, алевідправить туди главу МЗС Сергія Лаврова і свого помічника Юрія Ушакова. Що має відбутися в Туреччині, і які можуть бути наслідки?
– Зеленський, по-перше, покаже Трампу те, що готовий до миру. По-друге, що Україна зараз є країною, готовою піти на компроміси. Але навряд чи поїздка закінчиться успіхом, враховуючи, що Росія, в принципі, не готова вести переговори про перемир’я.Там навряд чи можна чогось очікувати щодо перемовин, бо Путін не буде.
– Росія відкинула пропозицію безумовного 30-денного припинення бойових дій, починаючи з 12 травня, яку узгодили і запропонували лідери країн Європи з «коаліції охочих», Україна і США. Німеччина та Франція оголосять нові санкції проти РФ через це 15 травня. З якою ціллю, і на кого розраховані ці марні надії на можливе призупинення війни?
– Усе вказує, що РФ буде намагатися використати літню наступальну кампанію, щоб просунутися вперед. Відтак усі ці танці, які демонструє Путін нібито про безумовні умови для початку переговорів – це гра на те, щоб переконати США, що він готовий на компроміс. Але при цьому на жодні компроміси Москва поки не йде.
Путін переконаний, що в нього є 3-4 місяці, щоб завоювати більше територій України. Відтак буде рухатися у цій логіці – переговори, які можуть відбутися у Туреччині, не заважають продовженню наступу на Україну.
– Що може бути після Туреччини?
– Росія буде демонструвати наративи, що це нібито Україна відкидає поступки до миру. Від початкупроцес перемовин для Росії – елемент стратегії, яку втілює ФСБ у гібридній війні проти нас і Заходу. Вони це роблять давно. Навіть сам факт теперішніх перемовин, які тривають від початку року за Трампа, можна вважати елементом цієї гібридної війни.
– А що зміниться за 3-4 місяці?
– Путін вважає, що в нього вистачить ресурсів під час літнього наступу, щоб зайняти певну кількість нових територій, чого росіянам досі не вдавалося протягом зими і весни. Тобто вважає, що погода буде сприяти тому, щоб російські війська просувалися вперед.
– На думку влади Росії, вони захоплять ще трохи територій, і що тоді?
– Путін вважає, що час грає на його стороні, що Україна дійде тоді до ситуації, коли західні партнери перестануть давати ту кількість зброї, яка необхідна ЗСУ, а відтак системи ППО будуть не настільки сильними, як зараз, а війська на фронті не зможуть ефективно стримувати наступ.
Тобто ракет ніхто не буде передавати, навіть для ППО. Пакет військової допомоги, прийнятий в кінці каденції Джо Байдена, скоро закінчується. Адміністрація Трампа не приймає жодного нового. Відтак у росіян є надія, що США не продовжать військову допомогу Україні. Це означає, що ЗСУ може стати значно слабшими, ніж зараз. На це головний розрахунок Путіна.
Також Путін робить ставку на психологічний аспект, бо вважає, що втома в українського суспільствадається в знаки, що вона буде підштовхувати владу в Києві до більших поступок, ніж зараз чи рік тому.
Саме тому зараз точиться така активна боротьба між Зеленським і Путіним за увагу Трампа – кому він більше вірить. Якщо почне вірити більше Путіну, то жодної допомоги Україні очікувати не варто. Більше того, слід зрозуміти, що тоді й можливість купувати зброю у США також може не бути. Чи зброю у європейців, на продаж якої дозвіл має дати Америка.
Тому для нас так важливо, щоб у США нарешті зрозуміли, що немає у світі іншої країни, яка так само сильно хоче миру як Україна. Ми дуже зацікавлені в цьому, але не в капітуляції, яку пропонує під виглядом миру Путін.
– Франція та Німеччина погрожують санкціями Москві, якщо з 15 травня не погодиться на 30-денне перемир’я. Росія вже найбільш обкладена санкціями країна у світі. Чи справді вони можуть вплинути на Москву в справі припинення бойових дій?
– Санкції завжди обмежують певну кількість можливостей для накопичування ресурсів Росії. Але перші санкції ввели щетоді, коли Путін анексував Крим 11 років тому. Відтоді ЄС ввів 17 пакетів санкцій. Але якби перший пакет спрацював, то, може, не треба було б вводити 17.
Питання в ефективності санкцій. Часто стається так, що поки готується черговий пакет, Росія знаходить змогу для обходу попереднього. Відповідно, слід дивитися, що за санкції пропонуються.
Для Росії дуже актуальним є питання, щоб зняти, в принципі, всі санкції, і щоб повернутися до нормальності, яка існувала у неї до 2014 року.
– Чому західні партнери не погрожують Росії радикальним збільшенням військової допомоги Україні. Немає що давати, немає бажання давати?
– І те, й інше. З однієї сторони, прихід Трампа актуалізував в Європі питання власної безпеки – виявилося, США можуть європейців не захистити, тому треба бути вже озброєними, якщо Росія раптом завтра нападе.
Після виступу віце-президента США Джей ді Венсау лютому на Мюнхенській безпековій конференції стало очевидно, що США збираються згорнути «парасольку безпеки», яка після Другої світової війни, була над Європою. У Вашингтоні вважають, що Америка 80 років оплачувала безпеку Європи коштами платників податків США.
Відтак багато європейських країн, особливо ті, що ближчі до Росії, почали перейматися своєю безпекою. Почалась активна гонка озброєнь. Європейські країни почали озброюватись. Тож у багатьох країнах є відчуття, що треба передусім захистити себе, а не передавати певні види зброї Україні.
Існують також інші думки. Зокрема, їївисловила прем’єрка Данії МеттеФредеріксен, яказаявляла, що Україні треба передати зараз всю зброю, яку мають європейські країни, бо вона де-факто стала «щитом Європи». Багато хто розуміє, що зараз саме Україна стримує і відтерміновує потенційне вторгнення Росії на ті чи інші території, включаючи країни НАТО.
На днях єврокомісар з питань оборони ЄС Андрюс Кубілюс сказав, що розуміє, що поки триває війна в Україні, Росія не ризикне і не має змоги напасти, наприклад, на територію країн Балтії.
Це ще раз означає, що Україна має отримати більше військової допомоги від Європи, ніж це було досі чи навіть за минулий рік. Передусім від європейських країн, які під найбільшим ризиком.
– Які існують найбільш реалістичні варіанти, як буде діяти Трамп, якщо Росія не буде погоджуватися на безумовне припинення вогню, ставлячи нездійсненні умови та затягуючи процес?
– Росія вже й так не погоджується на безумовне припинення вогню.Вона постійно каже, що погоджуємось на безумовне припинення вогню, але… і тут висуває умови.
– Як Трамп буде діяти далі, якщо відчує, що росіяни його ошукують?
– Є великий ризик, що США вийдуть із ролі модератора між Україною і Росією. Звичайно, відмова Москви припинити бойові дії – це буде досить неприємний ляпас Трампу, який вважав, що він як геній, якийуклав тисячі угод, зможе укласти і цю. Але виглядає так, що наразі США не вдається досягти цієї мети.
Це стало очевидним ще перед тим, як минула сакральна для Трампадата в 100 днів при владі й Путін навіть не підіграв йому, не погодився на 30-денне припинення вогню. Тому, скоріш за все, це найбільш реалістичний сценарій.
Можливо, США в недалекому майбутньому зможуть вдатися до нового етапу перемовин, але це, може, розпочатися лише восени.
– Голова Китаю Сі Цзіньпін під час візиту до Москви на 9 травня заявив про підтримку Росії, назвав Путіна союзником у побудові нового світового порядку і підтвердив спільну позицію по війні проти України. Що означає цей крок Сі для продовження війни? Пекін скинув маску нейтральності?
– Трішки перебільшено вважати, що Росія повністю залежна від Китаю. Путін марить тим, щоб поділити світ на трьох зі США і КНР. Для цього йому потрібні союзники – Китай один із них. Відповідно, Пекін отримує багато преференцій і віртуозних прогинань зі сторони Москви.
Але Путін не збирається ставати повноцінно васалом Китаю. Хоч це зараз звучить дивно, але він все ще думає, що існує модель, за якою він, Сі та Трамп зможуть сісти за один стіл і поділити світ на сфери впливу, як Сталін, Черчилль і Рузвельт у Другій світовій війні.
– Як бачите стратегію Росії у війні проти України протягом цього року?
– Наразі не бачу мотивів, щоб Путін відкинув свій першочерговий план і не провів літню кампанію наступу. Також, з точки зору Росії, зараз важливо посіяти різні хаотичні процеси та сварки в Європі та на Близькому Сході.
Росія – країна, яка добре почувається у хаосі. Для цього будуть акумульовані великі ресурси. Агентів Росії зараз багато в Європі та США. Особливо серед крайніх сил і популістів. Вони будуть працювати на те, щоб підірватисвітовий порядок, відірвати Білий Дім від реальності, заглибити Трампа у процес гіпотетичних домовленостей про співпрацю з Москвою. Ми бачили, як це працює на тлі візитів спецпосланника Трампа Стіва Віткоффа до Росії. Усе це буде поглиблюватись. Доки у США не зрозуміють, що Росія постійно обводить владу Штатів навколо пальця, нічого не зміниться.
– А що буде в Україні, якщо США таки зменшать чи зовсім зупинять військову допомогу? Наскільки Європа зможе і захоче це перекрити?
– Києву слід старатися створити міцний оборонний союз, до якого могли б увійти Польща, Франція, Німеччина, країни Балтії, Велика Британія й країни Північної Європи, яківиступали з ініціативою, що треба Україні віддати все можливе, щоб забезпечити подальшу стійкість. Якщо цей союз реалізуть, то Україна зможе на якийсь час, може, на рік-півтора не мати дефіциту зброї. Ці країни можуть його покрити. Питання в політичній волі та бажанні, а також в підтримці зі сторони їхніх суспільств цих дій.
– Які є песимістичні, реалістичні та оптимістичні сценарії війни в Україні?
– На жаль, війна не закінчиться цього року. Можливо, один із базових сценарій – у Росії на певному етапі можуть вичерпатися ресурси для наступу. Зараз для нас головне – зупинити наступ росіян влітку. Наразі, на жаль, на деяких ділянках фронту вони все ще просуваються.
– Наскільки можемо розраховувати, що в Росії будуть суттєвіпроблеми з економікою?
– Російська влада розуміє, що маховик війни, який вона запустила, їй легше далі крутити, ніж зупинити. У цьому сенсі економіка не буде ключовим фактором для Путіна. Не виключаю, що російське керівництво навіть залізе глибше в кишені росіян, відбере гроші, які лежать на рахунках чи щось подібне, аби продовжити війну.
Для Москви зупинка війни – це розписатися у власній неспроможності, крах міфу про велич російської імперії, про другу армію світу, про відродження імперії,ключового завдання на найближче десятиліття. Але росіяни вперлися в Україну. Ми зараз те місце, де визначається доля, якщо не світу, то Європи. Того, що має перемогти – авторитаризм чи демократія?
– Європейські партнери, які найбільш зацікавлені, щоб Україна вистояла, будуть повністю підтримувати лише коли побачать, що є ризик, що Київ може впасти, чи зреагують раніше?
– Хочу вірити, що об’єктивно оцінюють ситуацію, і що саме небажання Путіна йти на перемовини підштовхне їх до більш рішучих дій. У команді Трампа теж були люди, які навіть до інаугурації казали, що треба спочатку посилити Україну військово, фінансово і лише потім говорити з Путіним про потенційні перемовини. Спочатку підвищити ставки, а тоді з позиції сили говорити про мир. Трамп пішов іншим шляхом, виклавшиодразу майже всі козирі на стіл. Зараз йому важко прощатися з ілюзіями, які для українців були очевидними, що таким чином із Путіним неможливо домовитися.
– Чи бачите аргументи, якими Україна і європейські партнери можуть переконати Трампа далі давати військову допомогу Українічи продавати її, щоб країна вистояла?
– Наші європейські партнери мають досить аргументів і зв’язків, щоб умовити американців. Плюс треба підключати лобі, яке працює з ВПК США. Воно, зі свого боку,має доносити інформації, що продаж зброї Європі, а відтак Україні, в національних інтересах США. Період емпатії минув, тепер є період чітких і прагматичних розрахунків.
