Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Мета даної аналітичної роботи полягає у дослідженні результатів та ступенів імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2014-2021 рр..
Завдання доповіді полягає у визначенні позитивних та негативних чинників імплементації Угоди. Дослідити ступінь впровадження домовленостей у життя українців та рівень досягнення реформ країни.
Ціль доповіді полягає у дослідженні проблематики імплементації взятих Україною на себе договорів у повсякденну діяльність. Аналіз успіху чи провалів реформ згідно Угоди, що були започатковані у 2014 р. і до сьогодні.
Впродовж 2007—2012 рр. було проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у рамках 3 робочих груп:
- з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики;
- з юстиції, свободи та безпеки;
- з економічних, секторальних питань та питань розвитку людського потенціалу.
Текст Угоди про Асоціацію Україна — ЄС українською мовою опублікований 20 червня 2013 р. на офіційному сайті Комітету з євроінтеграції ВРУ.
6 березня 2014 р. в Брюсселі відбувся екстрений саміт ЄС, що був присвячений українській політичній кризі, на якому зокрема обговорювалося прохання української влади про підписання Угоди.
16 вересня 2014 р. Європейський парламент ратифікував Угоду синхронно з Верховною Радою України. ВРУ та Європейський парламент синхронно, в режимі телемосту, ратифікували цю Угоду 16 вересня 2014 р.; президент Порошенко одразу в Раді підписав закон про ратифікацію. Угода вступила в силу з 1 листопада 2014 р., а набула чинності з 1 вересня 2017р..
Отож, «Угода про асоціацію» – це інструмент ЄС для приближення «країн східного партнерства» до європейських стандартів та норм. Вона включає в себе наступні норми:
- спільна зовнішня політика та політика безпеки;
- правосуддя та внутрішні справи;
- глибока та всеохопна зона вільної торгівлі (DCFTA);
- охорона довкілля, наука, транспорт та освіта[2].
Відмінність між угодами про асоціацію, які готуються до підписання з країнами «Східного партнерства», та тими, які ЄС уже має з третіми країнами, полягає саме в DCFTA. Підписуючи таку угоду, країни «Східного партнерства» братимуть на себе зобов’язання привести своє законодавство у відповідність до законодавства Євросоюзу в таких царинах, як торгівля, захист прав споживачів та екологічне регулювання. Країни, які підписують DCFTA, повинні ухвалити близько 350 законів ЄС упродовж 10 р..
Підписанти даного пакету отримають також доступ до ринку із 500 мільйонами споживачів та ВВП розміром 12,9 трильйона євро. Для порівняння: конкурентний ринок Митного союзу, який просуває Росія, налічує лише 170 млн. споживачів. Його загальний ВВП дорівнює 1,4 трильйона євро[3].
3.Україна є пріоритетним партнером для Європейського Союзу. ЄС підтримує Україну у забезпеченні стабільного, заможного і демократичного майбутнього для своїх громадян. Євросоюз є непохитним у своїй підтримці незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України. Угода про асоціацію, включаючи глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, яку було підписано у 2014 р., є головним інструментом наближення України та ЄС одне до одного, сприяння глибшим політичним і міцнішим економічним зв’язкам і шани спільних цінностей[4]. Україна продовжує впроваджувати програму реформ задля пришвидшення економічного зростання та поліпшення рівня життя своїх громадян. Пріоритетні реформи стосуються боротьби проти корупції, реформисудової системи, конституційної та виборчої реформ, поліпшення бізнесового клімату та енергоефективності, а також реформи державного управління та децентралізації. Від 2014 року ЄС та фінансові інституції залучили понад 15 мільярдів євро у формі грантів і позик задля підтримки процесу реформ[5].
У своїй підтримці ЄС непохитно дотримується принципів територіальної цілісності та суверенітету України та вважає повне виконання Мінських угод основою стабільного політичного розв’язання конфлікту на сході країни
Близькі партнери
Україна є пріоритетним партнером Європейського Союзу. Відносини між ЄС та Україною розвиваються також у контексті Східного партнерства. Між 2007 та 2011 р. відбулися переговори щодо Угоди про асоціацію, що включає в себе глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі між ЄС та Україною. Угоду було підписано в два етапи: 21 березня та 27 червня 2014 р.. Вона прийшла на зміну попереднім співпрацям між Україною та ЄС. Угода про асоціацію є головним інструментом для зближення ЄС та України: вона сприяє розвитку глибших політичних відносин, міцніших економічних зв’язків та повазі до спільних цінностей.
Від 1 листопада 2014 р. почали тимчасово застосовуватися деякі частини Угоди про асоціацію. Це зміцнило співпрацю ЄС та України у питаннях прав людини, засадничих свобод та верховенства права; політичного діалогу та реформ, а також переміщення осіб. Це також посилило співпрацю в цілій низці сфер, зокрема сферах енергетики; довкілля; протидії змінам клімату; транспорту; фінансових послуг; державних фінансів, зокрема протидії шахрайству; сільського господарства та розвитку сільської місцевості; риболовства та морської політики; захисту прав споживачів та громадянського суспільства. Угода набрала чинності 1 вересня 2017 р.. Щороку подаються звіти щодо стану її імплементації[6].
Підтримка програми українських реформ
З весни 2014 р. Україна стала на шлях програми реформ, націленої на стабілізацію своєї економіки та поліпшення життя своїх громадян. Україна та ЄС разом визначили програму реформ – Порядок денний асоціації, та разом слідкують за її поступом. Боротьба проти корупції, реформа судової влади, конституційна реформа та реформа виборчого законодавства, поліпшення бізнесового та інвестиційного клімату, енергоефективність, а також реформа державного управління, зокрема реформа децентралізації, є серед ключових у цьому порядку денному.
Окрім політичної підтримки, ЄС та європейські фінансові інституції також надали Україні фінансову допомогу у вигляді грантів та позик у розмірі більше,
ніж 15 мільярдів євро[7]. Ця допомога спрямована на підтримку процесу реформ в Україні. Програми фінансування, що наразі втілюються, включають в себе, серед іншого, такі:
- 10 червня ЄС надав Україні другий – та останній – транш об’ємом у 500 млн. євро в рамках четвертого пакету макрофінансової допомоги. Загальний обсяг коштів, виділених Європейським Союзом Україні з 2014 р., складає 3,8 млрд. євро (з 4,4 млрд в рамках даної програми фінансування). Це найбільший об’єм коштів, спрямований ЄС на підтримку країни-партнера. Крім того, ЄС надав Україні макрофінансові позики у розмірі до 1,2 млрд. євро для боротьби з економічними наслідками пандемії корона вірусу[8].
- 4,3 млрд. євро кредитів від Європейського інвестиційного банку(ЄІБ) починаючи з 2014 р.. Кредити були виділені на підтримку розвитку інфраструктури та реформ в транспортній сфері, енергетиці, сільському господарстві, освіті та муніципальному секторі[9].
- 4,05 млрд. євро інвестицій від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Завдяки підтримці ЄС та його держав-членів, зокрема через їхні донорські внески, ЄБРР допоміг у розвитку та реформуванні найрізноманітніших галузей, зокрема, банківського сектору, аграрного бізнесу, транспорту та малого бізнесу в Україні[10].
- 1,365 млрд євро допомоги Інструменту європейського сусідства[11], зокрема:
2014 р. – 365 млн. євро на підтримку та моніторинг демократичних реформ та посилення макроекономічної стабільності, покращення механізмів управління і соціально-економічного розвитку України.
2015 р. – 200 млн. євро для програми розвитку приватного сектору (95 млн. євро)
2016 р. – 200 млн. євро на Антикорупційну ініціативу ЄС.
2017 рік – 200 м млн. євро на енергоефективність, сприяння сталому соціально-економічному розвитку та ефективному врядуванню у східних регіонах України.
2018 р. – 200 мільйонів євро на Програму підтримки енергоефективності для України, Програму технічної співпраці, Програма між людських контактів.
2019 р. – 200 млн. євро на Антикорупційну ініціативу ЄС в Україні підтримку громадянського суспільства та культури, Програму технічної співпраці 2019 р., електронне врядування та розвиток цифрової економіки.
В серпні 2014 р. створено Консультативну місію ЄС з реформування сектору цивільної безпеки в Україні (EUAM Ukraine) в рамках Спільної політики безпеки та оборони ЄС. Місія має сприяти українській владі у впровадженні сталих реформ задля ефективного та надійного сектору цивільної безпеки, зокрема зменшення корупції. Мандат місії було подовжено до травня 2021 р. із загальним бюджетом понад 54 млн. євро на додатковий період. До участі у Місії залучено 250 працівників. Загальний бюджет Місії від 2014 р. складає 142 млн. євро.
Консультативна місія ЄС – це неозброєна цивільна місія без виконавчих повноважень. Штаб-квартира знаходиться у Києві; регіональні представництва – у Львові, Харкові та Одесі та Маріуполі (від червня 2020 р.). У складі Місії працює також мобільний підрозділ.
У 2014 р. Європейська Комісія також створила спеціальну Групу з підтримки
України (SGUA). Група складається з експертів інституцій ЄС та держав-членів у різних пріоритетних сферах. Вони надають координаційну та консультаційну підтримку органам української влади в ключових сферах реформ[12].
Торгівля
Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі (ГВЗВТ) між ЄС та Україною є потужним свідченням у двосторонніх торговельних відносинах і відкриває нові економічні можливості як для ЄС, так і для України. Український бізнес отримує стабільний та передбачуваний доступ до найбільшого ринку у світі, в якому мешкають понад 500 мільйонів споживачів. Водночас бізнес з ЄС отримує можливість скористатися простішим доступом до українського ринку та будувати нові відносини з українськими постачальниками та партнерами. Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі посприяла розвитку двосторонньої торгівлі між ЄС та Україною, об’єм якої постійно зростав від моменту тимчасового застосування ГВЗВТ у січні 2016 р. та сягнув 43,4 млрд. євро у 2019 р.. Таким чином, Євросоюз посилює свою позицію як торговельний партнер номер один для України. На даний момент, 45% зовнішньої торгівлі України припадає на ЄС[13].
Угода про асоціацію також спонукала до реформи української законодавчо-нормативної бази, аби сприяти її узгодженню із законодавством ЄС. У перспективі це означатиме однакове ставлення до багатьох товарів з України поряд із товарами ЄС на внутрішньому ринку Європейського Союзу.
Окрім того, реформи, закріплені у ГВЗВТ, покращать загальний бізнесовий клімат в Україні, зокрема щодо боротьби проти корупції, що, своєю чергою, збільшить довіру інвесторів.
Починаючи з 2016 р., спостерігається постійне зростання експорту продуктів із більшою доданою вартістю, таких як устаткування, приладів та транспортного обладнання, тоді як кількість компаній, що експортують до ЄС, зросла з 11 700 у 2015 р. до понад 14 500 компаній у 2019 р..
Окрім того, з огляду на непросту економічну та політичну ситуацію в Україні, 1 жовтня 2017 р. ЄС схвалив тимчасові “автономні торговельні преференції” для України. Ці заходи дозволяють країні експортувати більше сільськогосподарської продукції до ЄС відповідно до Угоди про асоціацію та ГВЗВТ без сплати митних зборів. Це надалі збільшує експорт України до ЄС тo допомогло у протистоянні наслідкам російських обмежувальних заходів проти України.
Візова лібералізація
11 червня 2017 р. набув чинності режим безвізових подорожей для громадян України, які є власниками біометричних паспортів. Візова лібералізація є одним із найпотужніших інструментів ЄС для сприяння міжлюдським контактам і зміцнення зв’язків між громадянами Євросоюзу та країн з-поза його меж. Задля збереження такого інструменту для контактів між громадянами ЄС та України Єврокомісія слідкує за безперервним виконанням вимог, що їх мала виконати Україна задля запровадження візової лібералізації. Щороку Єврокомісія оприлюднює звіт, у якому відображено цей моніторинг.
10 липня 2020 р. Європейська Комісія опублікувала третій звіт про виконання умов безвізу. Дані, наведені у звіті, підтверджують, що Україна продовжує виконувати умови візової лібералізації[14].
Партнери в енергетичній сфері
Співпраця у даній галузі заснована на двосторонньому Меморандумі про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства в енергетичній сфері, підписаному у Брюсселі 24 листопада 2016 р.[15]. Базуючись на п’яти стовпах Енергетичного союзу, даний меморандум окреслює всеохопні рамки співпраці у всіх ключових аспектах енергетичної політики ЄС. Пріоритетні заходи окреслені у щорічних планах заходів.
ЄС підтримує швидку реалізацію реформ в енергетичній сфері відповідно до зобов’язань України в рамках Енергетичного союзу та Угоди про асоціацію.
Через свої технічні консультації ЄС допоміг українській владі підготувати створення незалежного регулятора в енергетичній сфері, а також нові закони в газовій сфері та сфері електроенергетики. Створення Фонду енергоефективності, до роботи якого ЄС залучив більше 100 млн. євро, сприяє енергетичній модернізації багатоквартирних будинків, в результаті чого відбувається економія державного бюджету та бюджетів домогосподарств[16].
Європейська комісія сприяла тристороннім переговорам між Україною та РФ щодо постачання газу до України та довготермінового транзиту до Європи після 2019 р. [17]. У грудні 2019 р. було досягнуто домовленості, згідно з якою нова угода про транзит газу з Росією здійснюється відповідно до європейських норм.
Дослідницька сфера та інновації
ЄС підтримує інтеграцію України до Європейського дослідницького простору. Для цього було ухвалено рішення про асоціацію України із програмою «Горизонт 2020 р.» та додатковими дослідницькими програмами Євратому. Така асоціація дозволяє українським дослідникам, бізнесовим проектам та інноваторам подавати свої заявки на участь у всіх механізмах фінансування обох програм, на всьому ланцюгу дослідницько-інноваційної діяльності, від фундаментальних наук до діяльності безпосередньо перед виходом в комерційну сферу.
Від 2014 р. студенти-магістри з України отримали 272 стипендії програми Erasmus+, аби навчатися на Спільних магістерських програмах Erasmus Mundus[18].
ЄС виділив 5 млн. євро в рамках двостороннього вікна для України за програмою «Erasmus+». Кошти підуть на збільшення можливостей для студентської та академічної мобільності, стажування, підтримку процесу реформ у вищих навчальних закладах та активнішої участі України у діяльності ініціативи Жана Моне у 2019 та 2020 рр..
Конфлікт на сході України (включаючи санкції)
ЄС рішуче підтримував зусилля з віднайдення мирного та сталого розв’язання конфлікту на сході України. Від самого початку ЄС підтримував територіальну цілісність України, засуджуючи очевидне порушення суверенітету та територіальної цілісності країни через акти агресії російських збройних сил. Він повністю підтримував усі ініціативи, метою яких було віднайдення стійкого політичного рішення конфлікту у східній Україні, вдаючись до усіх наявних засобів[19]. Підхід ЄС – поєднати тиск через обмежувальні заходи з дипломатичними зусиллями та продовженням діалогу.
Уперше дипломатичні обмеження щодо Російської Федерації було застосовано під час позачергової зустрічі лідерів Євросоюзу, що відбулася 6 березня 2014 р.. ЄС послідовно розширював свої обмежувальні заходи; 17 березня 2014 р. Євросоюз спрямував санкції проти конкретних осіб, відповідальних за дії проти територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Зважаючи на дестабілізаційні дії Росії у східній Україні, 29 липня 2014 року було оголошено про перший пакет вагомих економічних санкцій, що обмежували співпрацю та обміни з Росією.
Тривалість економічних санкцій проти РФ чітко прив’язана до повного виконанням Мінських угод. Як частина власних зусиль з пошуку політичного рішення, Євросоюз збільшив свою допомогу для Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), провів тристоронні перемовини щодо енергетичних та торговельних питань з Росією та підтримав свою політичну залученість, зокрема за допомогою дискусій у Нормандському форматі (Франція, Німеччина, Україна, Росія) та Тристоронній контактній групі (ОБСЄ, Україна, Росія) [20].
Гуманітарна допомога
Євросоюз відігравав провідну роль у реагуванні на гуманітарну кризу. Водночас гуманітарні потреби у східній Україні й досі залишаються великими: за підрахунками, жертвами конфлікту стали понад 5 млн. людей[21]. Із них 3,4 млн. досі потребують гуманітарної допомоги, особливо вздовж лінії розмежування та на територіях, які не контролює українська влада.
ЄС та його країни-члени надавали фінансову підтримку найбільш незахищеним верствам населення. ЄС разом із державами-членами є найбільшим донором гуманітарної допомоги та допомоги, спрямованої на відновлення України.
Від лютого 2014 р. в Україні діє Служба Європейської Комісії з гуманітарної допомоги та громадянського захисту (ECHO). Вона відіграє ключову роль у сприянні гуманітарній координації та обміну інформацією з різними гуманітарними організаціями. Таким чином, загальний обсяг гуманітарної допомоги ЄС сягає 154,8 млн. євро[22]. Євросоюз також надає допомогу переміщеним українцям в Білорусі та Росії.
Обмежувальні заходи ЄС
1) Дипломатичні заходи. З 4 по 5 червня 2014 р., замість саміту Великої вісімки (G8) у Сочі, було проведено зустріч Великої сімки (G7) у Брюсселі. Країни ЄС підтримали припинення переговорів із Росією щодо приєднання до Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) та Міжнародної енергетичної агенції (IEA); саміт ЄС-Росія був скасований, а країни-члени ЄС вирішили не проводити двосторонніх самітів у майбутньому[23].
2) Заморожування активів і заборона на в’їзд. Заморожування активів та заборону на отримання візи було застосовано до 177 осіб та 48 організацій. Ці дії стосуються: осіб та організацій, відповідальних за вчинення дій щодо територіальної цілісності України; осіб, які надають підтримку людям, які ухвалюють рішення в Росії; 11 організацій у Криму та Севастополі, які було конфісковано або які отримали користь від трансферу власності, порушуючи українське законодавство[24].
3) «Економічні санкції». Громадяни ЄС та європейські компанії не можуть купувати чи продавати нові облігації, акції чи співставні фінансові інструменти з терміном погашення більше 30 днів, які були видані:
– 5 найбільшими державними банками Росії;
- 3 найбільшими російськими енергетичними компаніями;
- 3 найбільшими російськими оборонними підприємствами; а також їх дочірніми компаніями за межами ЄС[25].
Допомога у видачі вищеназваних фінансових інструментів також заборонена.
Накладено заборону експорту товарів подвійного призначення і технологій військового призначення в Росію або кінцевим споживачам продукції російської армії, що включає усі елементи списку товарів подвійного призначення ЄС.
Експорт до Росії певного устаткування та технологій, пов’язаних із енергетикою, вимагає завчасного дозволу компетентних інституцій країн-членів. Не можуть бути надані такі послуги, необхідні для вищезазначених проектів: буріння, випробування свердловин, промислове геофізичне дослідження у свердловинах та їх освоєння та надання спеціалізованих транспортних суден[26].
4) Заходи, спрямовані на замороження і повернення Україні привласнених бюджетних коштів. Заморожені активи 10 осіб, визнаних відповідальними за незаконне привласнення коштів українського бюджету або за зловживання службовим становищем, що несе збитки українському бюджету[27].
Загальний прогрес виконання угоди за 2014-2024 рр.
Імплементація Угоди про асоціацію з ЄС передбачає виконання українською стороною майже 8 тис. заходів у рамках понад 2 тис. завдань. Усі вони визначені в інформаційно-аналітичній системі «Пульс Угоди» [28], яку Уряд використовує для моніторингу прогресу виконання наших зобов’язань за Угодою загалом та у 24 сферах (секторах) співробітництва зокрема. Загальний прогрес виконання Угоди про асоціацію, становить 54%. Таким чином, загалом у 2020 р.. Україна просунулася в реалізації своїх зобов’язань на 10%.(додаток А). Результати моніторингу виконання Угоди за групами відповідальних виконавців показали, що найкраще зі своїми завданнями справляються центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), які на кінець 2020 р. виконали 54% від усіх доручених їм заходів.
Додаток А[29]
- За звітний період вдалося досягти помітних успіхів у виконанні Угоди в рамках політичної асоціації та економічної інтеграції. Так, загальний прогрес виконання Угоди про асоціацію з 2014 р. становить 54%. Це означає, що Україна виконала трохи більше половини завдань, які ставила перед собою в рамках Угоди.
У 2020 р. Україна приєдналася до майже 90% заяв ЄС щодо міжнародних подій і підходів до їх врегулювання. Водночас Євросоюз підтримує санкції проти Росії за її агресію на Донбасі та окупацію АР Крим. Загалом після набуття чинності Угоди за 2015–2020 роки експорт українських товарів у ЄС зріс на 60%. Наразі
ЄС є найбільшим торговельним партнером України з питомою вагою торгівлі товарами 45% від загального обсягу зовнішньої торгівлі України[30].
Загальна ж тенденція виконання Угоди про асоціацію залишається бути низькою. З 2014-2020 рр.. було здійснено майже половину взятих на себе обов’язків, що являє собою не над то велику швидкість проведення реформ. Зважаючи на те, щодо 2024 р. необхідно встигнути здійснити 44% взятих на себе зобов’язань, то відслідковується тенденція, що або Україна виконає всі заходи швидко або провалить. Тому для успіху темп імплементації необхідно суттєво пришвидшити.
Усі декларативні успіхи, які зазначені в документі «Звіт про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2014-2020 рр..» несуть, на мою думку, не точні відомості, які не відображають реальний стан. Адже високий рівень корупції(117 місце з 180 країн у світі[31]) та низький рівень довіри українців до судочинства (лише 1,7% респондентів довіряють українським судам[32]), не сприяють ефективній імплементації Угоди про асоціацію.
Тому подальше впровадження Україною взятих на себе зобов’язань, згідно Угоди, необхідно мати пришвидшений характер та із початком реформ у правоохоронній та судових сферах України. Особливо складна ситуація імплементації у фінансовому секторі та сфері у боротьбі із шахрайством, про що свідчить додаток А, що акцентує особливу увагу на першочерговість провадження антикорупційних реформ. Бо зважаючи на 3 роки, які залишилися до кінця визначеного терміну, необхідно прикласти багато зусиль. Адже за не виконання, до України можуть застосувати штрафні заходи, що може стати причиною для скасування окремих положень Угоди, наприклад, скасування безвізового режиму з ЄС. Окремі держави Євросоюзу, станом на жовтень 2021 р. уже виражають власне стурбування і обмірковують про подальші дії щодо країн, які не є членом Євро зони[33].
Тому успіхи європейської інтеграції України залежить від неї самої та її бажанні в проваджені реформ, що зазначені в Угоді про асоціацію. Не виконання умов, може принести важкі наслідки та відкинути європейський вектор розвитку Києва на кілька років назад, що негативно позначиться на міжнародному іміджі України.
Володимир Дудко
