п’ятниця, 10 Квітень, 2020
pluken
Головна / Новини / Тихі та спокійні роковини в Гуті Пеняцькій
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Тихі та спокійні роковини в Гуті Пеняцькій

Share Button

У неділю, 23 лютого, на Львівщині вшанували жертв колишнього польського села Гута Пеняцька, спаленого 76 років тому. Згідно польської історіографії, його спалили українці на службі у нацистів, загони УПА і місцеві селяни. Згідно української – село знищили нацисти. На Львівщину приїхали віце-маршалек Сейму Малгожата Гошєвська, держсекретар канцелярії президента Польщі Адам Квятковський, посол в Україні Бартош Ціхоцький, генкосул у Львові Еліза Дзвонкєвіч та інші гості. У львівському Латинському кафедральному соборі 22 лютого вони взяли участь у службі за жертвами трагедії, а в самій Гуті Пеняцькій помолилися і зачитали листа від президента Анджея Дуди. Там було згадано про «геноцид, вчинений українськими націоналістами на Волині» та акцентовано на польській версії історії. Від української влади був заступник голови ЛОДА Іван Собко, районна влада і місцеві жителі. Не було українських крайніх правих із червоно-чорними прапорами, які протягом минулих років влаштовували акції протесту, що обурювало поляків. Відзначення відбулося без інцидентів та за численної охорони поліції.

Без націоналістів і червоно-чорних прапорів

Село Гута Пеняцька 76 років тому жило серед густого букового лісу. Щороку з 1990-х до нього приїздять нащадки жертв, представники польських організацій, скаути «гарцери». Із 2005-го є меморіал жертвам трагедії. Протягом кількох останніх років автобуси з польськими делегаціями в селах, на під’їзді до меморіалу жертвам, зустрічали червоно-чорні прапори. Поляки обурювалися, бо вважають українських націоналістів співпричетними до злочину. Цього року таких прапорів не було. Також не було протестів українських націоналістів, які вважають, що поляки викривлюють історію, звинувачуючи українців у цьому нацистському злочині.

Зустріла натомість легка мжичка, яка накрапала протягом дня. Сільську дорогу від крайнього села Жарків до меморіалу в Гуті Пеняцькій долали звично на возах, запряжених конями. Селяни підвозили кілька кілометрів через заболочену дорогу. Усе охороняли десяток авто з поліцією, СБУ і представники інших служб – медиками й МНСниками.

Біля самого меморіалу три роки стоїть інформаційний стенд, який українською, польською та англійською розповідає українську версію спалення села. Поляки не раз протестували на офіційному рівні через це. За 30 метрів від меморіалу є хрест із табличкою про місцевих українців, які загинули від рук поляків і радянських партизанів. Його поставили 2009-го з ініціативи партії ВО «Свобода».

Католицький єпископ хотів би бачити капличку в Гуті Пеняцькій

Представників польських організацій приїхало менше, ніж в минулі роки  – цьогоріч зібралися біля 150 осіб. Прийшли теж представники районної влади із десятком синьо-жовтих прапорів. Тож українських прапорів було більше, ніж польських.

Службу за жертвами правив єпископ-помічник Львівської Архідієцезії Римсько-католицької церкви Едуард Кава, інші католицькі духовні особи, а також греко-католицький і православний священики.

Кава висловив ідею, щоб на місці меморіалу колись збудувати каплицю. Потім пояснив PolUkr.net, що це його приватна ідея, яку наразі ніхто ні з ким із української влади не обговорював.

«У 1944 році людська ненависть призвела до масових вбивств. Сьогодні наше християнське завдання, щоб більше до такої ненависті на нашій землі не дійшло. Місце, в якому збираємося, має стати місцем примирення і любові», – сказав єпископ Кава під час проповіді.

Також молилися за мир в Україні, та порозуміння і примирення між людьми і народами.

Президент Польщі Дуда: «Українські солдати і поліція на службі в Третього рейху, а також українські націоналісти, в жахливий спосіб вбили біля 1000 осіб, а село Гута Пеняцька спалили дощенту»

Після молитви держсекретар канцелярії президента Польщі Адам Квятковський зачитав лист президента Анджея Дуди: «Нині пустка, яка наповнює це місце, шокуюче промовляє. Колись тут було людне гомінке село, яке існувало з XVII ст. Це було перекреслено одного страхітливого дня через насильств, кров та знищенням. Під час ІІ світової війни разом із злочинами, вчиненими на Волині та Поділлі, над цим красивим краєм, над тутешніми поляками, нависла потворна загроза – масове вбивство, вчинене 28 лютого 1944 року… Українські солдати і поліція на службі в гітлерівського німецького Третього рейху, а також українські націоналісти, в жахливий спосіб вбили біля 1000 осіб, а село спалили дощенту. Злочин у Гуті Пеняцькій – вражаюче свідчення того, що насправді означала тодішня антипольська акція, яка була геноцидною етнічною чисткою – злочином, який залишається ніколи не замовкаючим застереженням перед ненавистю та впертим націоналізмом, який бачить смертельного ворога в представникові іншого народу… Проте ми, поляки та українці, можемо зробити висновок із цієї трагічної історії, щоб минуле не тяжіло над теперішнім. Щоб ми разом могли протистояти спільним викликам і загрозам. Того, що близько єднає наші народи – багато. Будемо завжди пам’ятати, що навіть під час жахливих часів Волинської ліквідації людей, були випадки, що поляки мали підтримку від українців, які наражалися на смертельну небезпеку. Від імені Речі Посполитої висловив за це вдячність минулого року українці з Волині, знаній як Бабця Шура. Вона отримала медаль Virtus et Fraternitas. Глибоко вірю, що історія не мусить ділити поляків і українців. Але тільки, якщо буде оцінена правдиво, чесно і справедливо. З задоволенням сприймаю останні декларації вищої влади в Україні, які розумію як сигнал надії. Вірю в силу очищення правдою, яка може звільняти і лікувати…».

Наступного дня уривки із листа стали провідним наративом у польських новинах про подію. У травні в Польщі мають відбутися президентські вибори і чинний президент Анджей Дуда має найвищі шанси перемогти і бути переобраним на другий термін.

Заступник голови ЛОДА Іван Собко: «Маємо зробити все, щоб нам не доводилося більше вшановувати співвітчизників за такими наслідками як у Гуті Пеняцькій»

Протягом минулих років в Гуту Пеняцьку приїздили голови львівської обласної ради та обласної державної адміністрації. Цього року був заступник голови ЛОДА Іван Собко. Він у промові, зокрема, сказав, що причиною трагедії в було жадання влади і згадав, що Україна шостий рік захищає себе і всю Європу від агресії на Донбасі проти режиму, який теж жадає влади.

«Історія складна і маємо робити висновки, щоб нам і нашим дітям не було соромно, а навпаки ми були сильними і дружніми народами. Щоб усі, хто мріяв чи мріє мати повноту влади добре думали, для чого їм це. Ті, хто організовував і вів ІІ світову війну, не мали бажання добра, миру чи любові, але прагнули одного – повноти влади і володіння всім. Нині маємо наслідки. Як польський народ, так і український, багато натерпілися у ІІ світовій війні. Нині ми теж бачимо, як на східних кордонах наші хлопці боронять Україну і Європу. Нині теж комусь на сході хочеться повноти влади. На сході теж є хлопці та дівчата, які мають польське коріння. Вони боронять Україну, нас із вами, від так званого сусіда. Бо сусід так не чинить. В обличчі поляків натомість маємо доброго партнера, який нам допомагає фінансово, дипломатично, військово, щоб у нас був мир. Україна ніколи ні на кого не нападала. Ми – миролюбна нація. Хочу нині висловити жаль і біль щодо ситуації, яка склалася в Гуті Пеняцькій. Люди, поляки і українці, які тут жили, були невинно закатовані. Ми, кожен на своєму місці, на всіх щаблях влади – від президента до найнижчого посадовця маємо зробити все, щоб нам не доводилося більше вшановувати співвітчизників за такими наслідками…», – сказав Іван Собко.

Віце-маршалек Сейму Малгожата Гошєвська: «Давайте не ставити на одні ваги пошуково-ексгумаційні роботи в Гуті Пеняцькій та відновлення могили в Монастирі»

Віце-маршалек Сейму Малгожата Гошєвська розповіла в коментарі, що приїздить в Гуту Пеняцьку щороку, аби дійшло «до тривалого порозуміння з українцями на твердій базі правди».

«Базова річ для нас – стояти за правду. Жертви цього жахливого злочину мусять дочекатися гідного поховання в освяченій землі та хреста (мається на увазі ексгумаційно-пошукові роботи в Гуті Пеняцькій з подальшим похованнях решток, що до жовтня 2019-го було заблоковано Україною. – PolUkr.net). Родини жертв мають мати місце, де можуть поставити лампадки, помолитися… Маємо домагатися дозволу на це від української сторони. Надіюся і вірю, що йдемо в цьому напрямку, бо підхід української сторони змінився на відкритість. Найближчі місяці покажуть на прикладі конкретних дій. Маємо запевнення українського Інституту національної пам’яті, що будуть роботи в Гуті Пеняцькій», – сказала Малгожата Гошєвська.

На запитання PolUkr.net, що у відповідь, Україна очікує на відновлення могили в польському Монастирі, Гошєвська сказала, що «не слід поєднувати ці теми»: «Будемо на ці теми говорити, але давайте не ставити все на одні ваги».

Замісник глави польського Інституту національної пам’яті Кшиштоф Швагжик розповів в коментарі PolUkr.net, що рішення по внесенні могили в Монастирі до списку військових не належить до компетенції польського ІНП, а це передумова до відновлення і охорони державою могили в Монастирі. Проте, за його словами, справа щодо відновлення могили в Монастирі незабаром має бути позитивно вирішена.

Історія трагедії в Гуті Пеняцькій

За версією польських істориків, у Гуті Пеняцькій був відділ самооборони, а на початку 1944-го діяла група червоних партизанів. Про червоних дізналася німецька адміністрація. У село 23 лютого німці направили патруль, який складався з українців. Відбувся бій самооборони села, відділу Армії Крайової (АК), який був у селі, та СС. Поляки думали, що воюють з відділом УПА. Під час бою загинуло як мінімум два есесівця з 14-ї гренадерської дивізії СС, що базувалася в Бродах. У відповідь нацисти відправили 4 поліційні полки СС (500-600 бійців), якими керував німецький капітан. Самі полки начебто складалися з українців. У ніч на 28 лютого зв’язковий АК наказав, щоб самооборона уникнула бою і евакуювалася, а з жителів залишилися лише жінки, діти і старі. Це, на їхню думку, мало врятувати село. 28 лютого 4 полки СС за підтримки селян з навколишніх сіл, сотні УПА «Сіроманці» і поліції з Підгірців оточили село… Тоді було жахливе масове вбивство. Загинули близько 850 осіб. Небагатьом вдалося врятуватися у пивницях і схронах.

За даними українських істориків, село було спалене військами СС за те, що було базою радянських партизанів, та спричиняло до втрат у німців. Українці до трагедії не причетні, і жодних документальних підтверджень такої причетності немає.

Ігор Тимоць

 

Share Button

Також перегляньте

Фото: mukachevo.net

Винесено вирок підпалювачам Угорського культурного центру

Трьох поляків, обвинувачених у спробі підпалу фасаду будинку Товариства угорської культури в Ужгороді, засудили до …