У Софійському соборі Києва 15 грудня відбудеться Обʼєднавчий Собор трьох православних Церков: Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) і Української Православної Церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Під час загальних зборів духовенства оголосять про створення нової Української Православної Церкви, оберуть її голову та затвердять статут. Згодом глава нової Церкви поїде до Стамбула (Константинополя), де Вселенський Патріарх Варфоломій проведе з ним спільне богослужіння і визнає нову Церкву – надасть томос. Можливо, це станеться на Різдво за Григоріанським чи Юліанським календарем – 25 грудня або 7 січня. Про процес створення нової Церкви і перешкоди на цьому шляху PolUkr.net поговорив з релігієзнавцем, директором Центру релігійної безпеки в Україні Дмитром Горєвим.
Главу нової Церкви обиратимуть у два тури
Раніше глава УПЦ КП патріарх Філарет повідомив, що в Соборі має взяти участь 41 архієрей УПЦ КП, 14 – УАПЦ, і 3-4 із 90 – УПЦ МП. Синод УПЦ МП вирішив не брати участі у Соборі, бо вважає його «незаконним». Усі православні єпископи в Україні отримали запрошення від Вселенського Патріарха Варфоломія. Кожен може взяти з собою на Собор 1 священика і 1 ченця чи мирянина. На Соборі буде теж Президент України Петро Порошенко.
Обʼєднавчий Собор буде помісним. Це означає, що в ньому візьмуть участь не тільки архієреї (вищі чини духовенства), але і миряни (яких, згідно із запрошенням, приведуть з собою єпископи). Обрання глави нової Церкви відбудеться в два тури. Спочатку всі учасники Собору висунуть кандидатів. Далі – перший тур. Як і у випадку з висуненням кандидатів, голосувати будуть всі учасники – єпископи, священики, миряни. За підсумками першого туру виберуть трьох кандидатів, які пройдуть у другий тур. Там право голосу будуть мати тільки єпископи.
«Щоб показати Москві, що Собор – не задум єпископів і київської влади, його зробили зі священиками і мирянами»

«Нова автокефальна, тобто незалежна Церква, найімовірніше, буде називатися Православна Церква в Україні, – пояснює релігієзнавець Дмитро Горєвой. – Це буде 15-а Православна Церква, визнана Вселенським Патріархатом. Мабуть, спочатку це буде митрополія, а з часом патріархат. Так історично було з усіма православними церквами. Відтак глава нової Церкви буде митрополитом, а згодом стане патріархом. Хоча неформально в Україні він відразу може називатися патріархом».
«Константинополь наполіг, щоб Собор був помісним, тобто зі священиками і мирянами. Мета – показати, що це справді обʼєднання всіх православних церков в Україні, щоб згодом 14 помісним православним церквам було простіше визнати Собор і нову Церкву, – продовжує Горєвой. – Це лінія протидії агресивній риториці Москви, яка називає Собор виключно задумом українських політиків і єпископів. В УПЦ КП спочатку опиралися цьому, бо розуміли, що не все духовенство УПЦ КП одностайно буде за те, що скаже їх глава Філарет. Єпископів простіше взяти під контроль, ніж всіх вірних та священиків своєї Церкви. Проте в УПЦ КП пояснили згодом, що їхня позиція – рекомендація, а не ультиматум. Також Константинополь наполіг, щоб голосування за главу нової Церкви було закрите. Так для УПЦ КП буде важче вплинути на вибір єпископами нового глави Церкви. В УПЦ КП раніше хотіли, щоб голосування було відкритим».
«Це об’єднання трьох інституцій. У них протилежні, іноді взаємовиключні бачення майбутнього»
«Найбільше шансів очолити нову Церкву має глава УПЦ КП – Філарет, – каже релігієзнавець Горєвой. – Але це питання не вирішено. Його шанси навіть не 90%. В УПЦ КП триває жвава дискусія, щоб виставити когось молодшого і більш компромісного, ніж Філарет. В глави УПЦ КП є великий рейтинг і антирейтинг. Частина суспільства його сприймає як національного героя, але для частини православних УАПЦ і УПЦ МП його постать неприйнятна. Йому можуть дати посаду неформального глави нової Церкви, подібно як після відходу Любомира Гузара з посту глави Української Греко-Католицької Церкви, він став неформальним главою, моральним авторитетом без реальних повноважень. Інтрига щодо голови збережеться до самого голосування. Це об’єднання трьох різних інституцій, двох повністю (УПЦ КП і УАПЦ) і однієї частково – УПЦ МП. У них протилежні, іноді взаємовиключні візії майбутнього і одне одного. Щоб узгодити ці візії, слід знайти компроміс».
«Щоб нова Церква не була продовженням УПЦ КП, слід знайти порозуміння між усіма православними церквами, – каже релігієзнавець. – В УПЦ КП заявили, що підтримають свого кандидата. В УАПЦ та УПЦ МП можуть підтримати іншого. В УПЦ МП будуть дивитися на процес створення нової Церкви і поступово приєднуватись. Тому так багато залежить від того, хто стане главою нової Церкви. Якщо Філарет, то в УПЦ МП приєднається менше єпископів. Якщо хтось із молодих представників УПЦ КП, то частина УПЦ МП відразу перейде, частина буде вагатися і перейде згодом, а частина ніколи не приєднається. Фаворитами цих виборів можуть бути замісник глави УПЦ КП Епіфаній та митрополит УПЦ КП Михаїл Луцький».
«Також на Соборі буде затверджений проект статуту, – веде далі релігієзнавець. – Це основоположний документ нової Церкви. Тому час проведення Собору буде залежати від того, наскільки заздалегідь знайдуть компроміси. Він може тривати від кількох годин до кількох днів».
«Після Собору та затвердження статуту глава нової Церкви поїде в Стамбул, де проведе богослужіння з Вселенським Патріархом і, можливо, главами інших 14 православних церков, – продовжує релігієзнавець. – Це буде неформальне визнання нової Церкви іншими православними церквами. Якщо новій Церкві вдасться стати домінуючою в Україні, якщо у вірних буде відчуття, що там не пригнічують тих, хто має іншу точку зору, що є плюралізм, що громади далі самі вирішують, якою мовою молитися, і мають право вирішувати свої внутрішні справи, то процес приєднання УПЦ МП – неминучий. Це будуть ті чинники, які сприятимуть переходу від УПЦ МП до нової Церкви».
«Близько 15 єпископів УПЦ МП перейдуть одразу до нової Церкви. А решта єпископів і парафій згодом»
«Москва буде вести активну пропаганду проти цього процесу, – веде далі релігієзнавець. – Остаточно УПЦ МП не зникне. У неї будуть опорні парафії, з такими ж впертими вірними і єпископами, для яких Москва важливіша, ніж Євангеліє чи віра. Таких 15-20% парафій та близько 20 із 90 єпископів. Це страшні українофоби, які не перейдуть ні за яких обставин. Це переважно представники старшого покоління. Процес переходу парафій буде залежати від голосування активних вірян кожної з них. Близько 15 єпископів УПЦ МП перейдуть одразу до нової Церкви. А решта єпископів і парафій згодом. Щодо єпископів УПЦ МП, то багато з них зараз не кажуть, що перейдуть до нової Церкви, щоб не отримати покарання від керівництва в Москві. Але вони готові».
«Щодо переходу до нової Церкви, то опитування громадської думки показують прихильність до цього третини православних України, – веде далі експерт. – Створення в Україні помісної православної Церкви підтримує 31,3% українців, не підтримує 19,8%. Решті – або байдуже (34,7%), або не мають конкретної відповіді (14,2%). Переважно підтримують нову Церкву на заході (58%) і в центрі (35,1%) України. Переважно не підтримують на півдні (24,4% – проти, 9,5% – за) і сході (28,2% і 10% відповідно), та на Донбасі (27,8% і 18,5%). Значна частина населення ставиться до пропозиції створення єдиної Церкви байдуже (на півдні таких 66%, на сході – 62%, на Донбасі – 53%, у центрі – 47%, заході – 30%). Підтримка чи заперечення створення помісної Церкви має суттєві конфесійні відмінності. Серед вірних УПЦ КП створення помісної Церкви підтримують 45%, серед вірних УПЦ МП – 23%, а не підтримують 40%. Але ці опитування не завжди описують реальну ситуацію, бо опитують переважно людей на вулиці, а не активних парафіян, які будуть брати участь у голосуванні щодо приналежності кожної парафії».
«Як буде називатися УПЦ МП після створення нової помісної Церкви та як вона діятиме поки невідомо, – продовжує релігієзнавець. – Або вона буде далі УПЦ МП, або її змусять перереєструватися на Російську Православну Церкву в Україні (РПЦ). Щодо цього у Верховній Раді вже кілька років лежить відповідний законопроект. Він пройшов всі комітети, включений до порядку денного цієї сесії. Якщо до початку лютого за нього не проголосують, то, ймовірно, його включать до порядку денного наступної сесії. Головне питання, чи є політична воля за нього проголосувати і підписати».
«Після отримання томосу буде формальне і неформальне визнання нової Церкви іншими православними Церквами, – зазначає експерт. – Формальне – це грамоти про визнання. На зразок дипломатичного визнання нової країни. Неформальне – спільні богослужіння з главою нової Церкви».
Ігор Тимоць