субота, 5 Грудень, 2020
pluken
Головна / Аналітика / Хто й навіщо вбив Захарченка?
Олександр Захарченко і російський співак Іосіф Кобзон. Джерело:  iosifkobzon.ru
Олександр Захарченко і російський співак Іосіф Кобзон. Джерело: iosifkobzon.ru

Хто й навіщо вбив Захарченка?

Share Button

Новина про вбивство ватажка донецьких бойовиків Олександра Захарченка підірвала інтернет увечері 31 серпня 2018 року. В Україні звістку сприйняли ледь не як загальнонаціональне свято. Натомість усі російські телеканали вийшли з некрологами і траурними сюжетами про «зухвалий терористичний акт, що забрав життя лідера ДНР». Відкинувши емоції, спробуймо розглянути версії: чому Захарченка вбили, хто це зробив та чому саме зараз?

Версія 1. Захарченка вбила СБУ на замовлення верхівки української держави, аби підняти рейтинг Порошенка перед стартом виборчої кампанії та спровокувати військову ескалацію на фронті.

Ця версія є «номером один» російських ЗМІ. Більше того, вона навіть фігурує в офіційних коментарях речниці МЗС Росії Марії Захарової. Ця ж версія – чи не єдина в самій «ДНР», де шукають і затримують причетних до замаху, закривши кордони «республіки». Зважаючи на те, що Донецьку область України сьогодні очолює штатний офіцер Служби безпеки, а її диверсійна ефективність одного разу вже була доведена ліквідацією Михайла Толстих («Гіві»), у цю версію хотілося б вірити. Але СБУ, на жаль, ще не «Моссад», хоча ніхто не відмовиться, якщо з часом вона перетвориться на ефективну структуру зі знищення ключових осіб, причетних до російської агресії в Україні 2014 року.

Так само не зрозумілі й мотиви. Ясна річ, про «шкільне перемир’я» ніхто не згадує, а Президент України послідовно будує собі імідж яструба, лідера військових, справжнього Головнокомандувача. Чого вартий лише військовий парад на День Незалежності! Однак є великі сумніви, що Київ збирається повертати Донбас військовим шляхом і шукає для цього привід, провокуючи бойовиків через убивство їхнього лідера. Не секрет, що Захарченко був яструбом, візаві Порошенка. Однак він точно не був самостійною фігурою – як не є самостійною фігурою, на думку російських ЗМІ, сам Порошенко. Тож нинішня ескалація – аж ніяк не внутрішньоукраїнська справа, а завуальоване протистояння розвідок Росії та США, які готують велику війну в Україні.

Версія 2. Захарченка ліквідували представники парамілітарних націоналістичних груп (на кшталт «Правого сектора») або представники донецького «руху опору». Версія малоймовірна, зважаючи на значення персони, рівень охорони Захарченка та складність проведення такої операції. Хоча остаточно її відкидати не можна, беручи до уваги професійність «тих, кого там не має бути». На фронті ходять легенди про бійців-розвідників «Правого сектора», які оснащені на рівні передових підрозділів армії США (звідси й «деенерівські» міфи про солдатів НАТО) та регулярно заходять глибоко в тил ворога. Така точкова спецоперація потребує глибокої інфільтрації агентів у структури безпеки «ДНР» та особисту охорону Захарченка. СБУ, звісно, теж могла її провести, однак не допустити витоку інформації на стадії підготовки значно складніше. Щоб її реалізувати, треба було знати похвилинно плани бойовиків (поминки Кобзона в ресторані «Сєпар») та маршрути пересування кортежів містом, що опосередковано свідчить на користь версії «руху опору». Цікаво, що внаслідок вибуху загинув лише Захарченко, а ще 10 осіб отримали поранення, переважно легкі.

Версія 3. Захарченка прибрали свої. Це могли бути як внутрішні розборки за переділ «віджатого» майна та фінансові схеми (чесно кажучи, малоймовірна версія від СБУ), так і операція ФСБ. Цікаво, що російські спецслужби довгий час «кришували» Захарченка, захищаючи його від політичного тиску кремлівського куратора Владислава Суркова, який часто уникав спілкування з одіозним лідером «ДНР», надаючи перевагу «мінському переговорникові» Денису Пушиліну. «МДБ ДНР» де факто була філією ФСБ. Одразу спадають на гадку події листопада 2017 року в Луганську, де очільник спецслужб Леонід Пасічник замінив на посаді лідера «ЛНР» Ігоря Плотницького, який просто зник із політичної сцени. Тоді ходили чутки, що за переворотом в «ЛНР» стояв і Олександр Захарченко – вірний служака російських силовиків. Навіщо російським спецслужбам прибирати свого?

Головним мотивом убивства Захарченка в експертних колах Києва (і це викликало чергову хвилю зрадофілії) вважають намагання Москви зачистити всіх радикалів серед «сепаратистів». Мета цих дій – повернути Донбас на чолі з поміркованими проросійськими лідерами у «лоно» України. Такий план примирення хоче проштовхнути Путін, чекаючи на реакцію та розвиток подій в Україні, де на тлі патерналізму й остаточної зневіри населення або здійсниться реванш проросійських сил Медведчука–Рабіновича–Бойка, або українці радикалізуються проти нинішньої влади і вийдуть на майдани. Будь-який варіант безпрограшний, адже для Москви головне – внутрішня дестабілізація України. Навіщо воювати, коли можна розколоти? Донбас має стати детонатором для руйнування європейської України, проте цей варіант потребує розвороту на 180 градусів від керівництва «ДНР». Наразі тимчасовий очільник «республіки», такий собі пройдоха «перший віце-прем’єр» Дмитро Трапезніков заявив, що курс на повну інтеграцію з Росією буде збережений. Реально дуже важко уявити, як колишні ідейні сепаратисти почнуть масово примирюватися з українською владою. До того ж російська пропаганда продовжує симптоматично розганяти саме війну, а не примирення

Версія 4. Конспірологічна. Захарченко живий. Його тіло ніхто не бачив, про вбивство заявили виключно ЗМІ. Після «справи Бабченка» в таку містифікацію цілком можна повірити. Зрештою, зовсім нескладно покласти ляльку з обличчям Захарченка у труну й урочисто поховати її, влаштувавши театральну виставу. Натомість сам Захарченко невдовзі «спливе» у своєму маєтку в Абхазії чи деінде. Проти цієї версії – методи роботи російських спецслужб. Аби людина остаточно замовкла, її треба прибрати. Але з кожного правила є виключення.

Наостанок – про «Мінські угоди». Після вбивства Захарченка вони виглядають приреченими. Дуже вчасно – якраз перед Генеральною Асамблеєю ООН, де Путін зможе запропонувати свій план врегулювання. Він полюбляє вересень для миротворчих ідей. Ось тільки план Путіна точно не принесе мир в Україну. Москва розпочинає масштабну спецоперацію під електоральний 2019 рік. Наскільки українська влада готова до неї – побачимо вже невдовзі.

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Відновив роботу пішохідний пункт пропуску на українсько-польському кордоні

Сьогодні опівночі відновив роботу пункту пропуску «Шегині-Медика» на кордоні з Польщею у Львівській області, в …