неділя, 22 Липень, 2018
pluken
Головна / Аналітика / Інформаційне звикання до НАТО
Петро Порошенко та Єнс Столтенберг. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Петро Порошенко та Єнс Столтенберг. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Інформаційне звикання до НАТО

Share Button

До осені 2018 року в Україні може з’явитися Центр моніторингу та протидії дезінформації та пропаганді – за аналогією з фінським Центром протидії гібридним загрозам, який у вересні минулого року заснували в Гельсінкі 12 країн ЄС у співпраці з НАТО. Концепцію цього Центру розробило Міністерство інформаційної політики України і скерувало на погодження до Брюсселя. Зазвичай, розгляд таких пропозицій у штаб-квартирі Альянсу триває від двох місяців до півроку. У випадку позитивного рішення Україна доєднається до своєрідного «пояса інформаційної безпеки», який мав би ефективно захищати Європу від агресивних пропагандистських впливів з боку Росії.

Минулий тиждень в Україні виявився багатим на події, заяви і рішення, суть яких можна окреслити як «звикання до НАТО». Останнім вагоме слово в цій темі сказав Петро Порошенко, який 16 березня відвідував визволене українськими військовими село Катеринівка і контрольно-пропускний пункт «Золоте» на Луганщині. Ймовірно, перебуваючи під враженням від побаченого на лінії зіткнення, Президент заявив: «Нехай наші партнери по НАТО навіть не сумніваються, що російські генерали вважають війну на cході України лише першим етапом війни з Альянсом. Це попри те, що Україна ще не є його членом, що ми маємо статус аспіранта, і найближчим часом наполягатимемо на схваленні ПДЧ – Плану дій щодо членства. Я вже, до речі, віддав розпорядження готувати проект поправок до Конституції, який на рівні Основного закону закріпить наше прагнення до вступу до НАТО та до Європейського Союзу».

За кілька днів до цього, 10 березня, з Брюсселя надійшла звістка, яку українські ЗМІ, залежно від своєї політичної орієнтації, подавали в найширшому діапазоні оцінок. Північноатлантичний альянс офіційно визнав, що Україна прагне набути членство в НАТО, та доєднав нашу державу до переліку «країн-аспірантів». На практиці це означало, що в одному із документів НАТО (кінцева заява Бухарестського саміту 2008 року, на якому, до слова, Україні відмовили в наданні Плану дій щодо членства) було зроблено технічну правку – знято примітку про те, що «від 2010 року Україна не прагне здобути членство в НАТО». Ця примітка, нагадаємо, з’явилася після того, як у 2010 році з подачі Януковича Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», усунувши звідти згадку про бажання України вступити в НАТО. І хоча в 2014 році Верховна Рада прийняла законопроект про відмову від позаблокового статусу, а в 2017 ухвалила закон про визнання членства в НАТО стратегічною метою нашої держави, офіційний сайт Альянсу ще кілька днів тому посилався саме на рішення часів Януковича. І лише після зустрічі 9 березня віце-прем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе із заступницею генерального секретаря НАТО Роуз Геттемюллер у Брюсселі зробили цю «історичну» правку в документах. Така коротка історія «аспірантства» України.

Тепер Україну знову чекає 3-етапний шлях до здобуття повноцінного членства в НАТО («знову» – бо в 2005-2008 роках ми вже проходили перший етап), який за замовчуванням передбачений для всіх потенційних кандидатів:

  • інтенсифікований діалог з країнами, які оголосили бажання набути членство;

  • надання Плану дій щодо членства (ПДЧ);

  • якщо План нормально виконується і є політична воля, то починаються переговори щодо вступу, які діляться на декілька етапів. За їхніми результатами готується угода – договір про вступ. Після ратифікації цієї угоди країна набуває членство.

Можна подумати, що з поновленням статусу країни-аспіранта дорога до НАТО для України відкрита – лише справно виконуй всі передбачені домовленості. На жаль, це не зовсім так, бо навіть для відновлення інтенсифікованого діалогу потрібна політична згода всіх Союзників, тобто всіх 29 країн-членів НАТО. А навіть із цим можливі труднощі – згадаймо погрози Угорщини блокувати євроінтеграційні та інші зовнішньополітичні ініціативи України. Зрештою, як написала у своєму Facebook Іванна Климпуш-Цинцадзе, «від визнання амбіцій до членства – довгий шлях насамперед внутрішньої роботи, але ми можемо його успішно пройти, якщо будемо цілеспрямовано змінювати країну у відповідності до демократичних, соціальних, економічних, політичних і, звичайно, військових принципів та підходів НАТО».

Тож на порядку денному – «внутрішня робота». Один із вкрай важливих її аспектів – створення позитивного іміджу НАТО в українському суспільстві. У цьому контексті вельми промовисті слова Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, якими він супроводив відкриття найбільшого за час незалежності України інформаційно-промоційного заходу – виставки «Україна-НАТО. Формула безпеки», присвяченої 20-річчю підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Північноатлантичним альянсом: «Перші 42 роки його (НАТО – Polukr.net) існування – від 1949 до 1991 – Україна провела по інший бік «залізної завіси». Але «залізні завіси» у свідомості людей пережили і її падіння. За роки незалежності уявлення про НАТО в українському суспільстві значно змінилися. Тепер вони також бувають полярними: від «агресивного військового блоку» – до «панацеї усіх безпекових проблем України». Зазвичай, такі стереотипи ґрунтуються не стільки на хибній інформації, скільки на браку інформації як такої».

На щастя, нинішнє українське державне керівництво значно глибше усвідомлює потенційні небезпеки інформаційного характеру. Виставка «Україна-НАТО. Формула безпеки» власне й стала одним із етапів реалізації Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення інформування громадськості про співробітництво України з НАТО на період 2017-2020 років», яку Петро Порошенко підписав у лютому 2017 року. Документ зобов’язує органи державної влади спільно з засобами масової інформації, з неприбутковими організаціями та партнерами країн-членів НАТО в Україні проводити відповідну просвітницьку роботу. Місяць тому уряд схвалив відповідний план дій на 2018 рік, який серед іншого передбачає проведення інформаційно-роз’яснювальних кампаній «НАТО-Україна. Безпека. Захист. Стабільність» та «Співробітництво Україна-НАТО як каталізатор реформ», а також освітньої кампанії «Чому НАТО? Засади і принципи діяльності НАТО та його роль у підтримці міжнародної безпеки». На відміну від попередніх років, у 2018-му на реалізацію положень цього документа виділено бюджетні кошти (зокрема 20 млн грн отримає Держкомтелерадіо для інформування громадськості з питань ЄС і НАТО).

До речі, вже згадувана виставка «Україна-НАТО. Формула безпеки» виявилась настільки успішним промоційним проектом, що її вирішили показати і в інших містах України. 13 березня вона прибула до Львова. Експозицію розгорнули в холі головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка, і зорієнтована вона, як неважко зрозуміти, передусім на студентську молодь. Перед тим виставка вже побувала в Сумах, Чернігові та Луцьку, а далі її чекають в Ужгороді, Івано-Франківську, Чернівцях, Хмельницькому, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі та Маріуполі.

Фото: Олег Вівчарик

«Структура виставки включає історичну частину, – розповідає заступник директора Центру міжнародної безпеки та партнерства факультету міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка Олександр Кучик. – На основі цитат, історичних фактів та документів розкрито історію створення і становлення НАТО. Один із ключових елементів експозиції – розвінчування міфів про НАТО, зокрема, що НАТО є ворожим військовим союзом, що саме Альянс спровокував Майдан, а також те, що Росія змушена була анексувати Крим для убезпечення себе від розташування на півострові НАТОвських баз. Всі ці міфи легко розбиваються фактажем, документами із концепції Альянсу».

Від Міністерства інформаційної політики України, на яке покладена ключова роль зі створення позитивного іміджу НАТО, виставку супроводжував Олександр Макобрій, представник сектору стратегічних комунікацій Міністерства. Його позиція в питанні зближення України і НАТО доволі оптимістична, бо, за словами чиновника, крім зусиль на рівні законодавства, інфраструктурних та військових новацій, саме інформаційна безпека має сьогодні особливе значення. І для ефективної співпраці в цій сфері зовсім не потрібне членство в Альянсі. Яскравий приклад – Фінляндія.

«У Фінляндії Європейський Союз і НАТО минулого року створили Центр протидії гібридним загрозам, – розповів Олександр Макобрій. – Крім нього, є два центри кібербезпеки в Таллінні та Вільнюсі, а в Ризі працює Центр стратегічних комунікацій. Ці фінансовані з держбюджетів своїх країн структури протидіють інформаційним загрозам з боку Російської Федерації. Конкретно – проводять моніторинг агресивної інформаційної діяльності Росії і за його результатами надають пропозиції щодо побудови стратегічної комунікації євроатлантичної спільноти».

Головне їхнє завдання – не допустити інформаційних та соціальних збурень в суспільствах країн Європи, які можуть виникати під впливом деструктивної інформаційної діяльності «пропагандистських військ» Росії, і проводити відповідну роботу на випередження. «До речі, – додав Олександр Макобрій, – подібний Центр ми хочемо відкрити і в Україні. У нас вже є «Платформа Україна-НАТО з вивчення досвіду протидії гібридній війні», створена в жовтні минулого року у Варшаві, і в продовження цієї ініціативи Міністерство інформаційної політики розробило концепцію українського Центру моніторингу та протидії дезінформації та пропаганді. Через дипломатичну місію України при НАТО ми передали нашу концепцію на погодження. Зазвичай розгляд таких пропозицій триває від двох місяців до півроку. За умови позитивного рішення ми готові запустити такий самий (як у Фінляндії. – Авт.) або й кращий центр, який доповнюватиме вже наявні європейські структури».

Ігор Полянський

Share Button

Також перегляньте

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Польща відмовилася від будівництва огорожі на кордоні з Україною та Білоруссю

Польща не будуватиме огорожу від диких кабанів на своєму східному кордоні, оскільки така стіна не …