Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Вето польського президента Кароля Навроцького щодо допомоги українським біженцям може вдарити по найбільш уразливій групі українців у Польщі та розпалює антиукраїнські настрої. Між українською і польською владою триває весь час діалог – як із владою у Варшаві, так і з опозицією з ПіСу. В Україні немає бандеризму, але є ідеологія боротьби за незалежність. Для поглиблення співпраці з Польщею в сфері оборони бракує політичної волі польської сторони. Чвари шкодять потенціалу Варшави як одної з провідних країн ЄС. Співпраця між тими країнами, яким загрожує Росія, має потенціал для розвитку. Про це PolUkr.net розповівспівголова групи з міжпарламентських зв’язків із Польщею в Верховній Раді Микола Княжицький.
– Як оцінюєте вето польського президента Кароля Навроцького щодо правового статусу українських біженців і допомоги їм. Чи обговорюєте ці теми з колегами з польського Сейму, щоб мінімізувати ризики для людей, які можуть постраждати?
– Так, обговорюємо це з польськими політиками. Чудово розуміємо, що це зменшення допомоги передусім стосується українських дітей, якщо Сейм не прийме нічого до кінця вересня. Це зменшення коштів для тих українців, які не мали досі роботи в Польщі, але отримували допомогу на дітей 800+.
Українці приносять в польський бюджет значно більше, ніж ті невеликі витрати, які на них витрачає Польська держава, адже більшість українців працюють. А кошти для непрацюючих мам, чоловіки яких часто воюють в Україні, не зроблять погоди для польської скарбниці. Із моральної точки зору цевиглядає неправильно.
Вважаю це вето великою помилкою президента Навроцького, бо воно розпалює антиукраїнські настрої в польському суспільстві, особливо разом з іншими антиукраїнськими наративами, що звучать в польському політикумі.
У цьомуціль Росії – сварити українськийі польський народи. В українському суспільстві, в Україні,теж активно слідкують за польською політикою. Так як в Польщі наростають антиукраїнські настрої, в Україні – антипольські. Це вкрай небезпечно для України.
Росія вже фактично контролює Угорщину, впливає на Словаччину. Якщо Польща стане проросійською, тозахищати себеі Європу, Україні буде дуже складно. Це відіб’ється передусім на безпеці Польщі. Бо те, що нас об’єднує – спільна безпека.Це значно більше, ніж ті,іноді вигадані наративи, які зрощують антиукраїнську істерію в польському суспільстві.
Бачимо, що тепер багато українців соромляться говорити українською на вулицях польських міст, чого не було раніше. Вони переживають за своє життя, безпеку, за майбутнє. Ніхто в цьому не зацікавлений більше, ніж Росія.
– Чи обговорюєте ці страхи і ризики з колегами з польського Сейму, і чи вони вас чують?
– Багато з них чують.Мені здається, що польський уряд намагається зробити все, щоб, по-перше, цю ситуацію вирішити і її негативні наслідки зменшити. А, по-друге, підтримати Україну.
Бачимо активні дії прем’єра Дональда Туска, і особливо глави МЗС Радослава Сікорського в тому, щоб підтримка України в «коаліції охочих» зростала. У мене є великі сподівання, що президент Навроцький, особливо в рамках розмов з президентом Дональдом Трампом, також про це говорили.Про безпеку України, Польщі та всього регіону.
Спілкуюся з польськими політиками – щойно виступав на 34-му Міжнародномуекономічномуфорумі в Карпачі, бачився з польськими політиками з різних політичних сил.Ми говорили не лише з представниками влади чи урядової коаліції, а й опозиції, ПіСу, які підтримали президента Навроцького на виборах.І серед них є розуміння ситуації. Завдання українських депутатівтут, у Польщі, не зупинятися, а шукати далі спільні підходи.
– Навроцький внісзаконопроєкт про криміналізацію і прирівнювання до нацизму і комунізму«бандерівської ідеології». А міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що перспектива членства України в ЄС буде залежати від визнання Києвом подій на Волині геноцидом поляків. Наскільки теми історії можуть знову зашкодити польсько-українським відносинам, і завадити євроінтеграції України?
– Євроінтеграції України може передусім завадити те, що польське суспільство не буде підтримувати інтеграції України в ЄС і НАТО. Бо антиукраїнські настрої загалом розповсюджуються в суспільстві. У цьому бачу найбільшу небезпеку.
Косіняк-Камишмав дещо інші акценти. Він сказав, що передусім потрібна надалі серйозна військова підтримка України.Й згадав у цьому виступі, що раніше казав, що ставлення до Волинської трагедії буде унеможливлювати європейську інтеграцію України. Але сказав він про це в контексті того, що колись справді робив таку заяву. А зараз висловлюється за чітку і послідовну підтримку України у військовій сфері. Це надзвичайно важливодля нас.
Щодо інших аспектів, то немає нічого такого, що не можна було би вирішити на перемовинах між українською та польською сторонами. І гострі заяви дуже часто базуються на притягнутих за вуха аргументах. Бо в Україні немає ніякої ідеології бандеризму. В Україні є ідеологіяборотьби за незалежність проти російського агресора, а українська армія обороняє, зокрема, і польські інтереси.
Коли недавно, на День польського війська, президент Навроцький говорив про чудо над Віслою, то слід пригадати, що воно сталося тому, що була єдність польської і української армій. Українську очолював тоді генерал Марко Безручко, який допоміг зупинити навалу більшовиків на Польщу.
Я пам’ятаю часи, коли ми разом клали квіти з лідером ПіСу Ярославом Качинським на могилу генерала Безручка та інших воїнів УНР на цвинтарі у Варшаві. Очевидно, це приклад того, що коли ми разом, то перемагаємо, а коли окремо, то програємо. Мені здається, що всі польські політики це розуміють, але мають усвідомлювати глибше.
– Чи готова Україна на поступки в історичних питаннях заради євроінтеграції?
– Не бачу нічого такого, про що в історичних питаннях не можна було би домовитися, якщо з двох боків будемо говорити правду, а не вигадувати власну історію.А правда полягає на серйозних і глибоких дослідженнях. Таких, як, наприклад, дослідження професора Гданського університету ІгоряГалагіди, який проводить його спільно з Українським католицьким університетом.Він визначає імена всіх загиблих у жахливому українсько-польському конфлікті 1940-х на Волині – імена українців, які загинули від рук поляків, та імена поляків, які загинули від рук українців.Бо ми повинні згадати всіх цих людей, вшанувати їхню пам’ять, а не маніпулювати тим кого, наскільки, й де більше загинуло, і хто в цьому більше винен.Ми повинні вшанувати їх всіх.Ця пам’ять набагато важливіша, ніж конфлікти між нашими країнами.
– Між президентами Володимиром Зеленським і Навроцьким за місяць роботи польського президента відбулися ряд розмов по-телефону і онлайн. Українській і польській владі вдається не певному рівні підтримувати продуктивний діалог, попри гострі заяви та ініціативи?
– Українці все для цього роблять.Я вчора розмовляв зі співробітником адміністрації президента Навроцького, він мене запевняв, що в безпекових питаннях підтримка Польщі буде незмінною.Для нас це найважливіше.
– Навроцький перший закордонний візит 3 вересня здійснивдо США, для зустрічі з Дональдом Трампом.Трамп заявив, що США можуть збільшити військову присутність у Польщі та пообіцяв забезпечити оборону країни. Також два президенти говорили про війну в Україні та пошук мирного врегулювання. Яку роль зараз грає Варшава в допомозі Києву та діалозі щодо пошуку миру?
– Варшава відіграє важливу роль.По-перше, це досі дуже великий логістичний хабдля постачання зброї в Україну, для ремонту українських озброєнь, та для підтримки України. Польща надзвичайно багато зробила, особливо після 2022-го як для українських громадян, так і для української армії.Й продовжує робити.
На всіх рівнях, всі представники польської влади, попри складну внутрішню політичну ситуацію, роблять все, щоб підтримати Україну в оборонній сфері.Ми на цю підтримку дуже розраховуємонадалі та вдячні за неї.
– Угорський глава МЗС Петер Сіярто заборонив в’їзд в Угорщину і зону Шенгену главі Сил безпілотних систем під позивним «Мадяр», за удари по російському нафтопроводі «Дружба», по якому Росія продає нафту в Угорщину і Словаччину. Натомість глава польського МЗС Радослав Сікорський запросив «Мадяра» в Польщу, якщо йому буде потрібно. Наскільки в польськійвладі є люди з різним ставленням до України, і як із ними веде діалог українська влада?
– Я думаю, тут питання не у ставленні до України, а у розумінні стратегічних інтересів Польщі, які безумовно полягають в тому, щоб Україна встояла, і щоб Росія не напала на Польщу.
Бо якщо Росія окупує Україну, і разом з насильно мобілізованими українцями нападе на Польщу чи інші європейські країни, то Польській державності може знову прийти кінець. Це слід розуміти.
Польські політики це розуміють. Сікорський демонструє якнайкраще.Він зробив справді гідну, сильну заяву відповідального політика, що українська армія нічого не знищує на території Угорщини. Вона знищує об’єкти на території Росії, які допомагають Москві заробляти гроші задля знищення українців – як військових, так і цивільних.
– В західних розвідках, в медіа було багато публікацій, що Росія загрожує сусіднім країнам НАТО.Наскільки є діалог між владою країн, яким загрожує Росія? Чи є координація між Україною, Польщею, країнами Балтії, Фінляндією?
– Так, є і ця координація має бути ще більшою. Бо ми тепер маємо говорити не лише про співпрацю України з Центральною, а йПівнічною Європою. Бо Росія загрожуєБалтійським країнам, Скандинавії, Центральній Європі. У нас всіх є спільний оборонний інтерес.
– Що можна покращити щодо співпраці між країнами, яким загрожує Росія, для кращого обміну військовими технологіями, досвідом, іншої взаємодії?
– Спільне виробництво зброї, налагодження співпраці між українськими і польськими оборонними підприємствами, якавже є, але її, на жаль, дуже мало. Це вкрай важливі пункти подальшої співпраці.
Так само, як і припинення антиукраїнської істерії зі сторони деяких польських політиків та всередині польського суспільства. Ми говоримо не про політиків центристського типу, бо у Польщі є багато ультраправих сил, які виступають звідверто антиукраїнськими заявами. Очевидно, відповідальні польські політики мали би це припинити.
– Тобто бракує політичної волі з польського боку для розвитку співпраці між українською та польською сторонами у військовій сфери?
– Так, щодо співпраці у військовій сфері бракує політичної волі. Для цьогоаспекту вона вкрай необхідна.
– Які головні перешкоди для розширення та поглиблення такої співпраціз країнами Балтії, Фінляндією?
– Ця співпраця дуже активно розвивається. З Фінляндією, Данією, Норвегією, з іншими північними країнами, з країнами Балтії. Балтійці виділяють дуже багато у співвідношенні до свого ВВП на душу населення на підтримку України. Тож ця співпраця вже є дуже активною. Мені хотілося б, щоббула ще активнішою роль Польщі в цьому сенсі.
– А якими діями українська влада може спонукати польську до відповідних активніших дій? Як можна покращити діалог між Києвом і Варшавою?
– Його просто треба більше. Ми робимо все, щоб цей діалог був. І для того, щоб спілкуватися про це з польськими політиками, які очолюють країну, і які насправді мали б бути нашими найбільшими союзниками. Вони часто є такими, але ми б хотілище більшої співпраці.
– Бачите перспективу, що вам, як частині українського політику, вдасться домовитися з польськими політиками, які не так прихильно ставлять до України,із правого табору?
– З ультраправого табору – в мене немає такого переконання, але щодо співпраці з найбільшими польськими партіями, які становлять правлячу коаліцію і опозицію, з ГП і ПіС, то така співпраця потрібна.Тим паче, що обидві ці сили нераз демонстрували політичну мудрість і підтримку України. Зокрема, щодо безпеки.
– Чи можна очікувати, що будуть подальші поглиблення в сфері військової співпраці?
– Дуже на це сподіваюся, бо маємо бути солідарними, усі країни Центральної та Північної Європи, ЄС. Польща має залишатися лідером в Євросоюзі, а не відходити в сторону через чвари, не уникати участіу важливих розмовах щодо загальноєвропейської безпеки, бо таким чином Варшава втрачає ініціативу.Київ дуже зацікавлений, щоб Польща була активним та ініціативним нашим партнером в Європі.
