Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Європа досі розділена в питанні безпекових викликів і допомоги Україні. Попри виклики від США, не всі європейці готові платити за оборону і нею займатися. Нова мирна ініціатива Штатів – це успішна спецоперація Росії, яка просунула вимоги Києву через Білий дім. Ймовірно, війна триватиме в 2026 році. Кремль бреше про стан своєї економіки, і лише достатнє ослаблення РФ спричинить в росіян бажання сідати за реальні мирні переговори. Про це PolUkr.net розповівголова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.
– Оновлена стратегія нацбезпеки США в стилі МАГА збурила європейців. Які вона матиме практичні наслідки? Чи щось зміниться у стратегії та рішеннях лідерів країн Європи?
– Те, чи зараз Європа вийде зі своєю зворотною стратегію, буде залежати від кількох моментів. Перший – чи до передової групи лідерів, які розуміють ризики в Європі приєднаються глави інших країн.
Друге – чи ці лідери візьмуть на себе велику частину з фінансування безпекових ризиків для континенту.
Третє – чи захочуть бути щитом для частини європейських країн, які зараз стоять осторонь від безпекової ситуації в Європі. Чи захоче ця частина європейців брати на себе додаткові витрати.
Це буде індикатором того, яку зараз маємо ситуацію – десь третина Європи активно долучається до процесів, пов’язаних із безпекою, передусім через допомогу Україні. Друга частина країн вважає, що зараз Києву допомагати не варто і навіть блокує ініціативи. Третя частина вважає, що треба тихенько пересидіти і особливо не висовуватись, не створювати приводи, щоб на них звертали увагу.
– Бачите перспективу, що країни Європи зможуть об’єднатися в безпекових питаннях, чи радше будуть ці окремі три групи?
– Мені здається, що так воно й буде далі, бо в кожної країни є своє бачення і абсолютно різне лідерство. Є глави країн, які йдуть і дивляться вперед, а є ті, які вважають, що треба досидіти свій короткий електоральний цикл, а краще ще підіграти виборцям, вкладаючись радше в соціальні проєкти, ніж в безпекові.
Показовим позаминулого тижня було шоу на німецькому телебаченні, куди прийшов канцлер Фрідріх Мерц і відповідав на запитання пересічних німців. Фактично всі питання стосувалися економіки, тарифів, міграційної політики і практично жодного не було про безпеку. Не знаю, чи так навмисне модерували дискусію, але для мене це теж показник, що в німецькому суспільстві, наприклад, переважають ті, хто вважає, що треба вкладатися у соціальну політику, а не займатися безпекою. Це попри те, що до Німеччини долітають дрони, що загрози для німців не знизились, а навпаки – виросли. Попри те, що повномасштабне вторгнення в Україну триває майже чотири роки.
Це не радує, бо якщо на рівні еліт ще є розуміння, то вони недопрацьовують щодо інформування своїх громадян щодо процесів, які зараз розвертаються в Європі та навколо неї.
– Це попри те, що влада ФРН хоче бути лідером Європиу плані безпеки, а канцлер Мерц скасував «боргове гальмо» і відкрив шлях до необмеженого фінансування оборони. Витрати Берліна на оборону зростуть з €86 млрд у 2025 році до €162 млрд у 2029-му.
– Очевиднотут питання ще в тому, що Китай, США і Росія розглядають зараз Європу як блюдо, яке можна розділити і використати в своєму сценарії. Ці три країни вважають, що можуть претендувати на впливи всередині ЄС.
– Чи черговий раунд мирних перемовин, ініційований у листопаді США, зайшов у глухий кут, чи до чогось приведе? Якщо так, то до чого?
– Наразі бачимо тиск лише на Україну. Очевидно, за півтора місяці відбулася карколомна зміна позиції США, бо ще в жовтні розглядалася передача Україні ракет Tomahawk, питання посилення санкцій проти Росії.
Зараз, як у політичному айкідо щось відбулося, чого ніхто не може до кінця зрозуміти – як сталося, що російська спецоперація з вкидання 28 пунктів стала домінуючою в інформаційному та політичному дискурсі. Ми постійно зараз крутимося навколо цих пунктів, які насправді є чимось середнім між Мінськом-3 і Судетами-2 (Мюнхенська змова західних країн із Гітлером щодо розділення Чехословаччини в 1938-му. – Polukr.net).
– Які наслідки для України і Росії від цієї дипломатії?
– Кожного дня змінюються умови, відтак можуть бути різні наслідки. Ми щодня проживаємо «день сурка». Щодня відбуваються зміни чи інтерпретації тих чи інших пунктів мирних ініціатив. Але розуміємо водночас, що все стоїть на місці.
Росія домоглася через вкидання цих пунктів кількох речей. По-перше, багато хто, в Європі зокрема, вирішили, що от-от настане мир, і не треба думати про допомогу Україні, можна поставити деякі процеси підтримки на паузу.
По-друге, загальмувалася передача зброї та фінансів, питання заморожених російських активів.
По-третє, відновився діалог по лінії Кремль-Білий дім, що півтора місяці тому було неможливим. Більше того, США ігноруваливсі сигнали з Росії, зважаючи на те, що всі прекрасно розуміли, що Москва не хоче на даному етапі завершення війни.
Усі ці три моменти зараз більше б’ютьпо Україні, ніж по Росії. Вони призвели до того, що Москва повернулася за стіл перемовин із американцями. Виглядає так, що американці клюнули на економічні пряники, які хоче запропонувати Штатам Кремль.
– Чи спроба США витіснити Європу з мирного діалогу розбудила європейців? Чи можемо очікувати на більш дієву участь європейців у війні в Україні?
– Ми постійно кажемо, що Європа має прокинутися.Але в мене відчуття, що вона досі живе за графіком. Вона прокидається, щось робить, і знову засинає. Це циклічність, яку спостерігаємо протягом останніх років, і яка непокоїть, бо Європа досі є неоднорідною.
У Європі багато гравців, і водночас йде гра на кількох мапах, і на кількох шахових дошках. Немає лінійних рішень і однієї лінії, по якій можна показати, як відбувається процес.
Те, що вдалосяПутіну в Європі – хаотизація процесів. Умовно, Угорщина і Словаччина є, власне,її елементами. Я не скажу, що керівництво цих країн – проросійське, але в даному випадку вони грають на руку Кремля.
–Який ризик для України, що одного дня Дональд Трамп таки скаже перестати давати Києву розвіддані та продавати зброю? Які це буде мати наслідки для нас?
– Ми вже це проходили. Слід розуміти, що такий ризик є, він великий. Чи зможуть європейці нам підставити в цей момент плече? Дуже хочеться вірити, що так.
Але процес, який зараз спостерігаємо, він також для європейців мав би бути великим уроком. Чи винесуть вони з цього рішення? Говорити наразі зарано.
– Як на рішення Трампа може впливати його бажання отримати Нобелівську премію миру і проміжні вибори до Конгресу в листопаді 2026 року? До яких рішень це може його підштовхувати?
– Якщо говорити логічно і технологічно, то ці події мали б вплинути. Але що в голові у Трампа знає тільки він сам. Логіка підказує, що настрої в американському суспільстві сприятливі для України (заданими опитування Ronald Reagan Foundation&Institute, 64 % американців за надання США летальної допомоги Україні, що на 9% більше, ніж торік, і є найвищим показником з 2022 року. – PolUke.net). Він мав би врахувати ці настрої під час електоральної кампанії, але чи буде – хто зна.
Існують різні цифри, які вказуютьна високу підтримку України серед американців в питанні протистояння з Росією – як в республіканському таборі, так і в демократичному. Але як себе поведе Трамп – важко сказати.
Є багато сигналів, що Трамп і його команда зосередяться більше на внутрішній політиці. Якщо він побачить, що в ситуації з Росією немає виграшного варіанту, то так і зробить.
Звичайно, номінація на Нобелівську премію миру може бути чинником, який також тиснутимена Трампа. 30 жовтня останній термін подачі заявки на цю номінацію. Дата фактично співпадає з фінішом виборчої кампанії у США до Конгресу. Тож цей факт може бути таким, який тиснутиме на Трампа, і на його бажання отримати цю премію, томувін щось мав би робити. Проблема, щоб не робив це коштом України. Бо 31 рік тому, коли підписали Будапештський меморандум, нам так само Америка і Росія спустили документ і переконали, що це найкраща гарантія безпеки. Як побачили, це ніяка не гарантія.
– Яка вірогідність, що ЄС переконає владу Бельгії до 18 грудня дати Україні репараційний кредит на €165 млрд? Чи є суттєвий ризик, що навесні 2026 року Україна опиниться без грошей?
– Є ризик, що Україна може в кінці березня опинитися без грошей без цього репараційного кредиту.
Але Єврокомісія днями ухвалила рішення про замороження російських активів, і воно буде виконуватись. Але кредит залежить теж від того, як все буде розвиватися, і куди буде рухатися мирний трек, чи буде він поставлений на паузу.
Зараз питання чергового пакету санкцій ЄС проти Росії, що мав бути введений до нового року, вже перенесли на наступний рік. Це означає, що задіюютьне всі механізми водночас.
– Як Україні найкраще було б впоратися з потрійною кризою – масовою втечею солдат у СЗЧ, політичною кризою і тиском Трампа? Які варіанти завершення цієї кризи?
– В Україні є частково управлінська і політична кризи, спричинені відставкою глави Офісу президента (ОП) Андрія Єрмака. З його відходом вони не закінчилися.
Є багато ризиків, які послаблюють Україну. Але багато залежить від того, як ОП буде вести далі кадрову політику, і політично гра навколо ОП буде суттєвим чинником, що впливатиме на ситуацію в країні до кінця 2026 року. Зараз у нас настільки централізована влада в одних руках, що президент Володимир Зеленський має всю повноту повноважень та відповідальності. Він відповідає за більшість, якщо не за всі, процесив країні.
– Всупереч конституції, бо в нас фактично президентсько-парламентська, а не парламентсько-президентська країна. У цьому одна з причин кризи?
– Під час війни, звичайно, для країни потрібен лідер, і якби війни не було, то гостріше ставилося б питання відповідності дій влади до конституції. Але ця зміна фактично розпочалася ще у 2019 році, коли президент отримав свою монобільшістьу парламенті, і відповідно ОП дістав великий вплив на політичні процеси. Треба було ділити владу з іншою політичною силою. Це не призвело б до того, що маємо зараз – до кризи довіри до Верховної Ради, кризи всередині парламенту, і кризи у відносинах між гілками влади.
– Коли чи за яких умов можуть виникнути реальні перспективи для мирних перемовин у війні?
– Це, можливо, перший квартал 2026 року. Не включаю, що в процес активніше буде залучений Китай. Пекін теоретично разом із Америкою за бажання можуть знайти механізми тиску на Росію.
– Навіщо Китаю завершувати війну? Здається, Пекін навпаки хоче, щоб вона тривала якомога довше, чи ні?
– Китаю не цікаво, щоб Росія була сильною країною, щоб створила третій полюс впливу. Але Китаю теж не потрібна РФ у руїнах.
Якщо говоримо про російську економіку і про певні тенденції в ній, то в якийсь момент вона може не витримати навантаження, яке маєзараз. Не кажу, що там все катастрофічно, але погано вже сьогодні, і є тенденції до погіршення ситуаціїза кількома позиціями. Їх поки росіяни намагаються приховати.Не все так добре в РФ, як того хотілося б Кремлю.
– Україна палить російські НПЗ. Що Україна і Європа можуть більше робити, щоб пришвидшити бажання Москви зупинити війну по лінії фронту?
– Це один із варіантів, коли війна дійсно може затухнути, бо Росія не зможе вічно палити стільки ресурсів, скільки їх випалює зараз щодня. Коли таке станеться, по термінам сказати важко. Єдине, що не вірю,що нинішній процес з швидкими мирними переговорами дасть позитивні результати.
– Наступний вихід на мирний тракт десь навесні наступного року?
– Так, перший квартал 2026 року.
