п’ятниця, 1 Травень, 2026
pluken
Головна / Новини / Хода українців у Перемишлі пройшла спокійно
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Хода українців у Перемишлі пройшла спокійно

Share Button

У Перемишлі в неділю, 3 червня, відбулася традиційна хода та панахида за похованими на окраїні міста українськими вояками УНР та УГА.

Завдяки поліції все було спокійно. Правоохоронців було менше, ніж минулоріч. Близько 1,5 тисячі українців, переважно з України, віддали данину памʼяті воїнам. За словами глави Обʼєднання українців у Польщі Петра Тими, місцеві українці бояться приходити на ходу, бо потім їх ідентифікують по фото та відео і чинять шкоду – наприклад, можуть писати образливі речі на будинку чи пошкодити авто. Тима також пояснив, що цього року поліція спрацювала на випередження, заздалегідь провівши роботу з радикальними правими. Єдиною неприємністю було те, що польські прикордонники тримали по 6-9 годин на кордоні автобуси з українською делегацією. За словами генконсула України в Любліні Василя Павлюка, львівська обласна влада не попередила українських консулів, аби ті звернулися до польських прикордонників, тож останні працювали в звичному режимі, а рейсових автобусів того дня не бракувало.

«Аби люди не були ображені, що стоять на кордоні так довго, обласна влада мала мені повідомити, аби польські прикордонники на пунктах пропуску збільшили кількість працівників і делегації швидше проїхали, – каже Павлюк. – Я дізнався про проблему, коли автобуси вже деякий час стояли. Подзвонив прикордонній службі в Перемишлі. Попросив, аби пришвидшили процес. Вони виділили до двох прикордонників, які перевіряли автобуси в Медиці, ще двох працівників. Більше в резерві не було, а наплив людей на кордоні великий, бо багато хто повертався в Польщу після довгого вікенду. Якби мене попередили завчасно, то проблеми можна було б уникнути. Як консул, займаюся порушенням прав громадян України в Польщі. У цьому випадку жодних порушень не було. За приписами ЄС, у прикордонника є 15 хв. на 1 особу для перевірки. А людей в Медиці були сотні в автобусах. Роками кажу міністру інфраструктури і главі нашої митниці про потребу розбудови інфраструктури на кордоні, але мов об стіну горохом».

До Перемишля зʼїхалися українці з Львівщини, Франківщини і  Тернопільщини, учасники організацій «Надсяння», «Лемківщина», «Любачівщина». Усе, як і в попередні роки, розпочалося з літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя у центрі Перемишля. Після цього релігійна хода рушила вулицями міста. Учасники були у вишиванках і несли українські та польські прапори, а оркестр Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного грав українські національні пісні.

Через давні провокації другий рік поспіль хода була під посиленою охороною поліції. У 2016-му під час аналогічного заходу польські футбольні хулігани і націоналісти кілька разів нападали на учасників ходи, вигукували образливі гасла й побили декого з учасників. Тоді поліція затримала близько 20 хуліганів. У польському Сеймі були слухання про розслідування інциденту.

Цьогоріч лише двоє місцевих тримали банер: «Сусіди-українці, застерігаємо, – досить брехні й мовчання. Жодних символів і знаків бандеризму та УПА на теренах Польщі».

На чолі й у кінці колони було кілька поліцейських авто, а самих учасників оточила з усіх боків поліція, аби ніхто не міг на них накинутися. Окрім поліцейських, були люди в цивільному з позначками поліція. Також наглядали агенти внутрішньої безпеки (аналог українського СБУ,Polukr.net), які знімали марш на камери.

Панахиду провадив владика УГКЦ Михайло Колтун. «Поручено нам прощати і жити в мирі. Не судити, щоб не бути судженими… Ви, українці на польській землі, зберігаєте ідентичність нашого народу… Хочу, щоб тут поховані почули нині наше спільне запевнення жити в мирі полякам і українцям», – сказав у проповіді владика Михайло.

На захід приїхали теж глави Львівської обласної державної адміністрації  (ЛОДА) Олег Синютка та Львівської обласної ради Олександр Ганущин, мери міст та глави районів Львівщини, генконсул України в Любліні Василь Павлюк та інші українські дипломати, представники Підкарпатського воєводства, дружина покійного польського антикомуністичного діяча Яцека Куроня Данута, глава Світового конгресу українців Євген Чолій, нащадки похованих у Пікуличах вояків і старшин УНР та УГА.

Першим після панахиди виступив глава ЛОДА Синютка: «Ми в Пікуличах, бо тут наша історія, тут спочивають українські воїни, які 100 років тому повстали за нашу державність, землю і свободу. Вони створили разом із воїнами Польщі чудо на Віслі і погнали комуністичну заразу назад в Азію. На жаль, не зуміли звільнити Україну. Тут спочивають воїни, які є добрим символом для українців, котрі тепер на Донбасі захищають від орди нашу землю і всю Європу. Ми тут, бо тут наша слава і звитяга. Хочемо, щоб українців у світі поважали, щоб в Україні запанував мир, щоб окупант залишив нашу землю. Хочемо, щоб ніхто і ніколи не вказував нам, яку історію писати і яких героїв шанувати. Хочемо доброго сусідства з братами-поляками та усіма, хто зустрічається на шляху. Ми мирні люди, але готові постояти за нашу мову, землю, віру і свободу. Хочу щиро подякувати присутнім тут полякам і тим, хто допоміг забезпечити цю ходу порозуміння».

Другим виступив глава Львівської обласної адміністрації Ганущин: «На жаль, нас не дуже гостинно зустріли на кордоні. Але приїхати сюди і вшанувати памʼять похованих тут воїнів – найменше, що можемо для них зробити. Цим людям час дав нести важкий хрест. Вони його гідно пронесли. Нашому поколінню теж випала доля продовжити їхню боротьбу – зупинити ворога та відібрати назад Крим і Донбас. Просимо двох речей від поляків – розуміння, що робимо спільну справу, боронимо всю Європу, а не лише себе. Друге – памʼятати справжню історію ХХ століття. Але бачу нині теж прогрес – менше поліції на вулицях Перемишля, ніж минулоріч. Дасть Бог, в наступні роки поліції взагалі не буде потрібно і кордону теж не буде потрібно».

Далі слово мав глава Світового конгресу українців Чолій: «Молоді люди в Україні мають зараз закінчувати школу і починати доросле життя. Одружуватися і виховувати дітей. Натомість вони сидять в окопах і захищають свою країну. Минулого року було 400 тисяч порушень режиму припинення вогню в Україні. Це означає, що над нашими воїнами свистіло більше тисячі куль і снарядів щодня. У гіршому разі ті кулі та снаряди в них цілили. Вони поверталися додому без рук і ніг. Від початку війни 24 тисячі осіб повернулися скаліченими. Понад 10 тисяч загинули. Кожен українець має щосекунди пам’ятати про це. Молімося за наш народ і щоб Господь припинив цю російську агресію. Україна, захищаючи свої кордони, стримує імперський хід Росії на Захід. У спільних інтересах європейської спільноти, щоб Україна відкинула окупанта назад. Смерть наших військових – недаремна. Україна вистоїть свою цілісність і буде квітнути як цілісна, розвинута, модерна і демократична держава».

Наступним виступив глава Обʼєднання українців у Польщі Тима: «Традиція ходи в Пікуличах відновлена завдяки українській громаді в Польщі. Наша хода відбувається в часі війни в Україні. Цього разу гібридної. Ця війна вбиває не лише людей, а й розум, самовизначення і волю громадян України до опору. Про це не всі знають у Польщі. Основна ціль цієї війни – дезінформація. Від 2014 року гібридна війна триває і в Польщі. Вона спрямована проти України, українців у Польщі та інших країнах Європи і світу. Одним із виявів цієї війни була атака на аналогічну ходу в 2016 році. Тож особливо хочу подякувати полякам, які були з нами в 2016 році і є зараз. А також польській владі, яка зрозуміла, що не йдеться про одноразовий злочин, але серйозну проблему. Безпека, яку надала нам польська влада і поліція, означають, що в Польщі є ті, хто розуміє, що проти їхньої країни теж ведеться гібридна війна».

Коротко і досить гостро щодо сучасної політики Польщі висловилася дружина покійного польського антикомуністичного діяча, львівʼянина Яцека Куроня Данута: «Йдемо на Пікулицький цвинтар, щоб вшанувати українських солдатів та офіцерів, які під проводом Петлюри і Пілсудського боролися не лише за волю України, а й Польщі. Поминаючи їх, хочу висловити вдячність українцям з Перемишля, які для нас в Польщі є символом тих, кому завдячуємо, що наша спільна вітчизна є республікою, а не “Польщею для поляків”». Цей вислів польських крайніх правих часто звучить під час антиукраїнських виступів у Польщі.

Довідка

До І світової війни у Пікуличах були військові казарми фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три казармові об’єкти використовували як табори для військовополонених, здебільшого вояків УНР і УГА. У 1919 році в таборі була максимальна їх кількість – близько 30 тисяч. Брак санітарних умов та тривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу і туберкульозу. Внаслідок цього там щодня вмирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити ситуацію.

До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян обрали місце старої австрійської порохівні на околиці села Пікулич. На початку 1921 року табір ліквідували. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар впорядкували. На початку 1924 року були ексгумовані й перенесені на цвинтар останки захоронень із сусідніх полів. За кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили хрест із написом: «Борцям за волю України». Щороку 1 листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправляла панахиди.

Після ІІ світової війни цвинтар і хрест знищили. У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили і традицію ходи та панахиди. Назву «Український військовий цвинтар» встановлено у 1994 році. 7 липня 2000 року на території цвинтаря перепоховали останки 47 членів УПА, які загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць. Відтоді панахиди проводять на початку липня.

Ігор Тимоць, фото Андрій Поліковський.

Share Button

Також перегляньте

Fot. prezydent.pl

Кароль Навроцький та Володимир Зеленський взяли участь у дискусії щодо координації зовнішньої політики

У зустрічі взяли участь президенти Польщі, України, країн Балтії та Данії. «Дякую Каролю Навроцькому за …