вівторок, 3 Серпень, 2021
pluken
Головна / redaktor (сторінка 179)

redaktor

“Інформаційна оборона повинна бути базовим елементом національної оборони”, – Марцін Рей

Share Button

“У російській доктрині інформаційна війна є суттєвою складовою арсеналу зброї, так само, як і сухопутні війська, військово-повітряні та військово-морські сили. Йдеться про те, щоб не було потреби воювати, натомість, щоб довести противника – тобто нас – до такого морального стану, за якого ми самі відмовимось від боротьби у випадку атаки. Треба врешті-решт зробити відповідні висновки і зробити інформаційну оборону базовим елементом національної оборони” – розповідає в розмові з PolUkr.net Марцін Рей, засновник профілю Російська V Колона в Польщі.

Адам Лельонек: Мабуть, небагато людей замислюється, наскільки важкою є Твоя робота – відслідковувати щодня активність російських тролів, пропагандистів і, прямо кажучи, агентів впливу Кремля та об’єднувати їх у своїх дописах на Facebook у логічну і цілісну систему. Ще менше людей усвідомлює, наскільки це небезпечно. Як це виглядає з Твоєї точки зору?

Марцін Рей: – Я відразу мушу спростувати – на профілі „Російська V Колона в Польщі” я жодного разу не назвав нікого агентом, навіть лідера партії „Зміна” Матеуша П. Агентство внутрішньої безпеки затримало його якраз у зв’язку із такими звинуваченнями, але ми повинні зачекати на рішення суду.

Редагування профілю – це, звісно ж, громіздка праця, але я не виконую її сам – мені допомагають багато читачів профілю, які надсилають інформацію, яку я перевіряю, компілюю та описую. Я не публікую щось нове кожного дня, деколи перерви тривають по декілька тижнів, адже ніхто мені за цю діяльність не платить, і я мушу також заробляти собі на життя.

14971427_1244124368981937_247455101_n

Я мав деякі неприємності завдяки нашим противникам, однак, я не вважаю, що ця робота є аж настільки небезпечною. Гадаю, кожен польський патріот може і повинен її виконувати. Ми будемо захищені перед російською інформаційною диверсією тільки тоді, коли багато громадян долучиться до щоденної боротьби. Я ж не роблю нічого надзвичайного: кожен може зробити дослідження в Інтернеті, кожен може присвятити щовечора півгодини свого часу, щоб «потролити» прокремлівських діячів. Якби нас було хоча би декілька тисяч, ми легко контролювали б цю всю «компанію».

Держава цього за нас не зробить, потрібно, щоб до цього долучилося громадянське суспільство. Люди ж долучаються до територіальної оборони, тренуються на випадок війни, тож повинні також долучатись і до інформаційної оборони. Можливо це навіть важливіше, оскільки війна з Росією в мілітарному вимірі на даний час є лише можливою загрозою, натомість інформаційна війна триває, і так виглядає, що лише агресор бере в ній активну участь.

– Які методи російської пропаганди є найбільш розповсюдженими і з якими найважче боротись?

У Польщі основні російські закордонні медіа, такі як “Sputnik” чи “Russia Today”, не мають такої аудиторії, як у деяких західних країнах. Дезінформація просочується, насамперед, через різноманітні портали, профілі в соціальних мережах і дрібні політичні угрупування. Організований тролінг – засмічування простору десятками тисяч коментарів, які пишуться в Росії – це реальне явище, але домінують звичайні польські громадяни, які щиро повірили російській пропаганді i завдяки своїй автентичності успішно поширюють її далі.

Вони одночасно є жертвами і розплідниками пропаганди. Якби це були агенти, було би чудово: достатньо було би їх заарештувати. Вбачання тут агентури є формою витіснення – ми не хочемо повірити, що в Польщі з’явилися прихильники Росії. На нас чекає довга політична боротьба. Тих, які вдаються до брудних методів – наклепів, насильства – треба викорінювати, а інших потрібно буде або переконати, або наводити контраргументи.

Проблема в тому, що на даний момент патріотично, але не прокремлівсько налаштовані користувачі Інтернету майже взагалі не «вступають у сутички» з цими легіонами друзів Путіна. А я вважаю, що потрібно.

– Чи потрібне нам „Міністерство інформації” на зразок українського?

– Не думаю. Для Польщі характерний глибокий політичний розподіл, і не хотілося б, щоб сфера протидії російській інформаційній диверсії набула партійного забарвлення. Чи нинішня влада встояла би перед спокусою, щоб використати таку інституцію для звинувачення опозиції в уявних російських інспіраціях? Як опозиція, так і чинна влада і без того надмірно використовують ці аргументи. Це шкодить тим, хто детально описує це явище.

Я радше вірю у децентралізовані і такі, що походять знизу, форми інформаційної оборони. Основним каналом російської дезінформації є Інтернет. Ферму тролів може створити така диктатура, як Росія, натомість демократія не зможе і не повинна. Мені здається, що спроба безпосереднього впливу державних структур на Інтернет буде невдалою, штучною і негнучкою. Інтернет на це „не купиться”. Натомість роллю держави є забезпечення почуття безпеки серед громадян, які захочуть долучитись до цієї боротьби. Не може далі бути так, що поліція і прокуратура легковажать справами, пов’язаними із погрозами антикремлівським чи проукраїнським діячам, а пропагандисти, які використовують такі методи, небезпідставно почувають себе безкарними.

Натомість держава повинна створити секційну протидезінформаційну структуру для внутрішнього користування, яка би розсилала попередження, щось типу „helpdesk”, де кожен чиновник зможе отримати інформацію. Без цього знову може трапитись ситуація, коли міністр уряду з добрими намірами повторюватиме інформацію, яка насправді з’явилася з подачі Росії. Така структура звісно ж повинна використовувати інформацію від спецслужб, але потрібен також новаторський організаційний підхід, щоб співпрацювати з громадянами як для отримання, так і для розповсюдження інформації.

– На Твою думку, польська держава успішно складає іспит на інформаційному фронті? Чи ми взагалі маємо шанс перемогти завдяки адміністративним чи політичним діям?

– Поки не дуже, але жодна західна країна не є набагато кращою. Політики ще тільки прокидаються і не до кінця усвідомлюють це явище. Відповідна інституція Європейського Союзу, яка займається описом російської дезінформації для медіа, не має жодного бюджету, а наступного року можливо отримає 800 тис. Євро. Сучасний танк коштує 8 мільйонів, а лише один телеканал Russia Today має бюджет у 600 мільйонів…

14938082_1244124378981936_1479698464_n

У російській доктрині інформаційна війна є суттєвою складовою арсеналу зброї, так само, як і сухопутні війська, військово-повітряні та військово-морські сили. Йдеться про те, щоб не було потреби воювати, натомість, щоб довести противника – тобто нас – до такого морального стану, за якого ми самі відмовимось від боротьби у випадку атаки. Треба врешті-решт зробити відповідні висновки і зробити інформаційну оборону базовим елементом національної оборони. Гадаю, що гроші, які держава інвестує в інформаційну оборону, повинні враховуватись при обчисленні того відсотку ВВП, який призначається на оборонні видатки, відповідно до вимог НАТО, так само, як гроші, які йдуть на ракети чи бронетранспортери.

Які Ти бачиш можливості для боротьби з російською пропагандою в Польщі, особливо в медіа із найвищими рейтингами? Якою тут повинна бути політика?

– Великі медіа керуються своїми правами. На мою думку, дуже потрібними були би тренінги для журналістів, які на прикладах показали би, як брехня, вкинута десь у темному куточку Інтернету, розходиться по цілій мережі, а потім з’являється і в традиційних ЗМІ. Журналісти повинні також підвищувати свій рівень відповідальності.

Не йдеться про самоцензуру, але гонитва за сенсацією не звільняє від обережності. Якщо якийсь недалекий український націоналіст скаже щось нерозумне про повернення „Закерзоння”, на перших шпальтах одразу з’являються заголовки „Українці хочуть забрати в нас Перемишль”, ніби такі наміри є у всіх українців. Це особливо стосується таблоїдів і великих інтернет-порталів, для яких важливою є лише кількість кліків.

А взагалі-то опис російських дезінформаційних операцій – це матеріал для сенсацій, які мали би великий розголос. Показування цих явищ могло би бути темою цікавих статей чи навіть спеціальної телепрограми.

Що Ти вважаєш своїм найбільшим успіхом, а що найбільшою поразкою на інформаційному полі?

– Дуже складно виділити якийсь окремий успіх, адже нічого з того, що вдалося зробити в боротьбі з прокремлівським середовищем, не вдалося лише завдяки мені. Сподіваюся, що долучився до усвідомлення реальності цього явища і до того, щоб показати, що вигідною для Москви диверсією займаються не якісь міфічні гноми, а конкретні наші громадяни, прізвища та імена яких можна назвати. Натомість, поразкою є те, що моя ініціатива є однією із нечисленних: у польському Facebook анти кремлівські профілі можна порахувати на пальцях двох рук, тоді як ворожих порталів є сотні, навіть тисячі. Час змінити ці пропорції!

Дуже багато експертів з-за кордону уважно відслідковують дописи на Російській V Колоні в Польщі, яку вважають прикладом для інших ініціатив у сфері так званих громадських розслідувань. Що би Ти порадив волонтерам і журналістам з України, які пробують робити те ж саме, що Ти робиш у Польщі?

– Не можу собі дозволити давати поради волонтерам і журналістам з України – це як возити дрова до лісу. Це ж Україна зараз є центральною країною у боротьбі з російською агресією, у тому числі і в інформаційній сфері. В Україні є багато ініціатив, які я вважаю набагато кращими, ніж мій скромний профіль „Російська V Колона в Польщі”.

Я ж це роблю на аматорському рівні, не професійно, не завжди систематично. Якщо мій профіль, як Ти стверджуєш, вважають прикладом, то мені з одного боку приємно, а з іншого боку це означає, що оборона від російської інформаційної диверсії перебуває лише в зародковому стані. Якщо поганенький профіль, який на дозвіллі редагує якийсь там любитель, – це найкраще, що ми маємо в цій сфері, то ситуація є більш ніж поганою.

Розмовляв Адам Лельонек

Share Button

У Польщі розмістять американські військові загони

Share Button

На початку 2017 року в Польщі розгорнуть перші загони американських збройних сил, метою яких є зміцнення східного флангу НATO. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Міністерства оборони Польщі. 

Війська розгорнуть не тільки для проведення маневрів, вони також мають бути негайно готовими до бою в разі необхідності. На цьому наголосив міністр оборони Республіки Польща Антоні Maцеревич минулого тижня під час зустрічі міністрів оборони країн НАТО в Брюсселі.

«Я думаю, що це показує різницю між різними планами, концепціями, сформульованими півтора року тому чи давніше, і реальністю, сформованою завдяки рішенню саміту НАТО про те, що східний, а також південний фланги будуть захищені від ворогів», – сказав він.

Відповідно до рішень, ухвалених на липневому саміті НАТО у Варшаві, у Польщі почали інтенсивні консультації з американською стороною, щоб якомога швидше дійти згоди в деталях присутності військ США на території Польщі.

Американські війська розмістять у Польщі в рамках програми підвищеної передової присутності НАТО (Enhanced Forward Presence, ЕFP) й американської ініціативи щодо гарантування безпеки Європейського регіону – European Reassurance Initiative.

У рамках EFP до Польщі прибуде американський батальйон бойової групи, у рамках двостороннього співробітництва – бронетанкова бригада тактичної групи (англ. Armored Brigade Combat Team – ABCT), а також оперативна група авіаційної бригади.

У січні 2017-го до Польщі прибудуть загони й обладнання ABCT. У початковий період бригаду розгорнуть на території Західної Польщі, між містами Дравсько-Поморське і Жагань. Потім частину її елементів розмістять в інших регіонах країни.

Починаючи з січня 2017 року у східній частині Польщі, на полігоні міста Ожиш, розгорнуть батальйон бойової групи НАТО EFP. А в березні до Польщі прибуде спеціальна бойова авіаційна бригада, оснащена вертольотами.

Як частина EFP до Ожиша прибудуть понад 900 військових, буде створено групу бойових батальйонів НАТО EFP, до якої також увійдуть солдати з Румунії та Великої Британії. Роботу групи координуватиме багатонаціональний підрозділ штаб-квартири, сформований у Ельблонгу.

Батальйон бойової групи розмістять у Польщі відповідно до рішень, ухвалених на варшавському саміті НАТО. Посилення присутності НАТО спрямоване на підвищення потенціалу стримування на східному фланзі Альянсу.

Джерело: mon.gov.pl

Share Button

Зураб Аласанія звільняється з посади голови НТКУ

Share Button

Генеральний директор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія написав заяву про звільнення за власним бажанням. Про це POLUKR.net дізнався з сайту «МедіаПорт»

Як пояснює Зураб Аласанія, він іде у відставку, аби принаймні в такий спосіб привернути увагу до проблем із недофінансуванням майбутнього Суспільного мовника – Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ), що має постати на базі НТКУ.

Річ у тім, що Мінфін врахував бюджет пісенного конкурсу «Євробачення-2017», що відбуватиметься в Києві, у бюджет НСТУ на 2017 рік. «Себто, від 1,2 млрд. грн, передбачених законом для розбудови Суспільного мовника в 2017 році, держава відбирає 450 млн. грн. витрат на «Євробачення», 250 млн. грн. відбирає у вигляді платні за трансляцію, 149 млн. грн. відбирає видатками, і 46 млн. грн. комунальними платежами забирає місто. Ще 112 млн. грн. апріорі йдуть на міжнародну діяльність (Олімпіади, чемпіонати світу тощо). В залишку – 193 млн. грн.», – проводить прості підрахунки Зураб Аласанія. Й емоційно додає: «Владо, ти серйозно? На перебудову 32-х застарілих морально, фізично і технічно підприємств? Із нулем на виробництво і середньою зарплатнею в 2 300 грн. з того залишку? І після цього казати країні і світові, що ми будуємо Суспільне?»

Він пояснює, що реформа Суспільного мовлення є тривалим і дуже складним процесом. Його гальмують і недосконале законодавство, і відсутність радикальних змін у країні, і радянське мислення працівників НТКУ. Проте нині до суто психологічних труднощів додалася небезпека карної відповідальності.

Як зауважує Зураб Аласанія, така ситуація виникла через «Євробачення-2017», гроші, виділені на нього, та умови, в яких через це опинилася НСКУ. «Легальних та прозорих процедур витрати тих бюджетних мільйонів (виділених на «Євробачення-2017», – ред.) – в країні не існує. У нашій країні можна безкарно розпоряджуватись (не надто охайне дієслово я застосував?) навіть мільярдами. Лише якщо ти належиш до влади або знаходишся поблизу від неї. Домовляйся – і все буде як треба: і справу буде зроблено, і ти сі в програші не залишиш. От якщо ні… Тоді кара за все».

Гендиректор НТКУ додає, що не прагне уникнути відповідальності та готовий відзвітувати і відповісти «за кожний крок в розбудові Суспільного, за кожну копійчину, витрачену на цьому безпрецедентному для країні (від того й повільному) шляху». Проте брати за нинішніх умов на себе подвійну відповідальність він не хоче. «Але «двох Болівар не винесе». Та й платити свободою, та ще не за злочин, а за добру справу – це за межами добра і зла. І точно за межами мого розуміння відповідальності», – додає він.

Свій вчинок Зураб Аласанія називає не шантажем влади, а «припущенням, що в перехідний період компанію має очолити людина більш компромісна, гнучка, здатна домовлятися і давати раду протилежним інтересам та інтересантам».

Фото: mediaport.ua
Фото: mediaport.ua

Протягом наступних двох тижнів Аласанія передаватиме справи тому, кого призначать на його посаду.

Зураб Аласанія очолював НТКУ від 25 березня 2014 року. 7 жовтня 2016 року його призначили головою комісії з перетворення НТКУ в публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», відповідно до наказу Держкомтелерадіо від 30 вересня 2016 року № 177 «Про реорганізацію Національної телекомпанії України». До комісії такої увійшли перший заступник гендиректора НТКУ Олександр Харебін, заступники гендиректора Ганна Бичок, Михайло Шматов, Дар’я Юровська та інші.

Повний текст заяви Зураба Аласанії – тут.

Джерела: mediaport.ua, 1tv.com.ua, facebook.com/zurab.alasania

Share Button

Київський бронетанковий завод розробив бойовий модуль «Вій»

Share Button

Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», який входить до Державного концерну «Укроборонпром», залучивши приватні підприємства, розробило бойовий модуль «Вій». Його можна встановлювати на легку бронетехніку, зокрема на «Дозор-Б», що значно посилює вогневу міць таких машин. Про це POLUKR.net дізнався з сайту «Укроборонпрому».

Одна з головних особливостей модуля «Вій» – висока скорострільність. Завдяки використанню 23-міліметрової гармати ГШ-23 темп стрільби становить 3000 пострілів за хвилину, тобто 50 снарядів за секунду.

«Вій» призначений для ураження на дальності до 2 кілометрів живої сили противника, транспортних засобів, наземних об’єктів, а також повітряних цілей на висотах до 1000 метрів. Завдяки використанню сучасних електронних систем робота модуля здійснюється дистанційно, передбачено можливість використання сучасних тепловізійних прицілів.

«Озброєння виготовлено в Україні та з вітчизняних комплектуючих. «Вій» є яскравим прикладом кооперації державних і приватних підприємств», – заявив генеральний директор ДК «Укроборонпром» Роман Романов.

Висока скорострільність у поєднанні з можливістю установки модуля на 4-колісну техніку зробили «Вій» потужною та універсальною зброєю, – вважає головний розробник бойового модуля Андрій Палєхін.

Фото: ukroboronprom.com.ua

«Дозор-Б» – повнопривідна бойова броньована машина з колісною формулою 4 х 4. Створений в Україні Харківським конструкторським бюро з машинобудування (КБ ХКБМ) як багатоцільовий захищений транспортний засіб для транспортування особового складу, зброї, та військового обладнання вагою до 2 тонн. Бронетранспортер «Дозор-Б» виготовляють на заводі імені В. О. Малишева, Київському бронетанковому заводі та Львівському бронетанковому заводі.

Призначений для використання в підрозділах сухопутних військ, військової поліції, в штабах, розвідувальних і тилових підрозділах. Залежно від призначення, передбачено різні варіанти виконання бронеавтомобіля у виробництві: бронетранспортер, санітарна, командно-штабна, розвідувально-дозорна й інші спеціальні машини. «Дозор-Б» може ефективно використовуватися для оснащення спеціальних підрозділів збройних сил (сил швидкого реагування і військової поліції) під час виконання розвідувальних, патрульних, а також миротворчих операцій, застосовуватись як основний транспортний засіб в умовах бойових дій (у тому числі із застосуванням зброї масового ураження).

Джерела: ukroboronprom.com.ua, uk.wikipedia.org

Share Button

Польський Фейсбук шокували декларації українських можновладців – Балчун

Share Button

Польська інтернет-спільнота, як і українська, шокована цифрами, оприлюдненими в електронних деклараціях українських високопосадовців. Про це POLUKR.net дізнався з facebook-сторінки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Войцеха Балчуна.

«Читаю польський Фейсбук. Польська інтернет-спільнота, як і українська, у шоці. Тільки якщо українська не добирає слів, то польська не може їх знайти. І це ще слабко сказано», – написав він.

Як додав пан Бальчун, він щойно повернувся з Варшави й особисто відчув тамтешні реакцію і настрої у відповідь на е-декларації українських можновладців.

«І не ризикнув би, навіть приблизно, переказувати враження поляків від задекларованих мільярдів у панчохах, приватних церков, антикваріату, годинників, автомобілів. Покажи мені свою е-декларацію і я скажу – хто ти. Тепер українці мають право так сказати. А урядовець пів прес-конференції змушений розповідати про походження своїх статків. Українська версія «Форбс» втрачає свою актуальність», – додав голова правління ПАТ «Укрзалізниця», зауваживши, що правління «Укрзалізниці» проводить непрості переговори з кредиторами.

screenshot
screenshot

Нагадаємо, 30 жовтня в Україні завершився перший етап електронного декларування. Декларації за 2015 рік подали особи, які станом на 1 вересня 2016 року займають, згідно із Законом України «Про запобігання корупції», відповідальне та особливо відповідальне становище.

Українські високопосадовці подали електронні декларації

Як повідомили у Національному агентстві з питань запобігання корупції, станом на 24:00 30 жовтня 2016 року Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, містив 103 268 е-декларацій за 2015 рік. Загалом у реєстрі міститься понад 118 тис. електронних документів. Серед них 103 268 щорічних декларацій посадовців державної служби та органів місцевого самоврядування.

Джерела: nazk.gov.ua, facebook.com/Войцех Балчун

Share Button

Українські високопосадовці подали електронні декларації

Share Button

30 жовтня в Україні завершився перший етап електронного декларування, впродовж якого декларації за 2015 рік мали подати особи, які станом на 1 вересня 2016 року займають, згідно із Законом України «Про запобігання корупції», відповідальне та особливо відповідальне становище. Електронні декларації подали понад 100 тисяч високопосадовців, включаючи президента, голову уряду, парламенту, міністрів і депутатів. Інші посадові особи подаватимуть декларації з 1 січня 2017 року. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Відтепер кожен охочий може в онлайн-доступі переглянути декларації глави держави Петра Порошенка, прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, голови Верховної Ради Андрія Парубія, генерального прокурора України Юрія Луценка та інших посадовців.

Цифри й дані, оприлюднені в деклараціях, вражають. Як підрахував колишній член Національної комісії з регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, лише народні депутати України задекларували загалом 12,3 млрд. грн., з них готівкою 7,4 млрд. грн. Ця сума – 31% державного бюджету Молдови на 2016 рік.

Перші особи держави та члени їхніх сімей мають сотні тисяч, а дехто й мільйони доларів, євро та гривень готівкою і на банківських рахунках, автопарки дорогих машин, по кілька квартир і будинків, цілі земельні угіддя, колекції годинників, антикваріату, картин і навіть… церкву.

«Електронне декларування – це черговий крок до відкритості та відповідальності влади і ще один інструмент у новоствореній системі запобігання корупції», – зазначив на своїй facebook-сторінці президент України Петро Порошенко, який задекларував будинок на 1331 м кв., 54391 кв. м земельних ділянок, три квартири, права власності у понад сотні компаній в Україні, Росії, Польщі, Іспанії, на Кіпрі, в Угорщині, Литві і КНР, Британських Віргінських островах і в Нідерландах.

Порошенко тримає в «Міжнародному інвестиційному банку» 540 тис. грн, 27 млн дол. США («з кожного цента яких», за словами глави України, «сплачено податки до бюджету України»), 14 тисяч євро. Готівкою президент має близько 800 тисяч гривень та 60 тисяч доларів. Також він задекларував 5 годинників виробництва Hublot, Breguet, Patek Phillip; свої та дружини ювелірні вироби та прикраси; 2 норкові шуби, кожушок із соболя, шкіряне пальто; жіночі шкіряні сумки Fendi, Dior та Chanel. А ще – колекції картин українських і російських майстрів ХІХ-ХХ ст., картин старих майстрів і сучасних художників, скульптур ХІХ-ХХ століття, скульптуру «Хлопчик рибалка» Гуглієльмо Пугі.

Президентська родина має 5 машин. У Петра Порошенка – Mercedes-benz Vito, BMW F02/750Li xDrive, Range Rover, Bayliner 185 BR. У його дружини Марини – Jaguar XF 4/2 Lv8.

Порошенко запевняє, що всі коштовності, а також рухоме й нерухоме майно куплено до президентства. «Щодо компаній, усі вони створені в той час, коли я займався бізнесом. У 2014 була створена лише одна нова компанія, якою володію напряму, – для продажу Roshen», – стверджує український глава держави. І додає, що переказав на благодійність і підтримку армії у 2014-2016 близько 400 мільйонів гривень.

Нагадаємо, за подачу недостовірних даних у деклараціях загрожує тюремне ув’язнення до двох років. За невчасну подачу декларації – адміністративна відповідальність і штраф.

Джерела: public.nazk.gov.ua, facebook.com/petroporoshenko, facebook.com/andriy.gerus

Share Button

Фільм польського режисера здобув Ґран-прі кінофестивалю «Молодість» у Києві

Share Button

Ґран-прі 46-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» і грошовий сертифікат від «Лото-Забава» на 10 000 доларів отримав фільм польського режисера Яна П. Матушинського «Остання сім’я». Про це POLUKR.net дізнався з прес-служби КМКФ “Молодість”.

Церемонія нагородження переможців «Молодості» відбулася вчора, 30 жовтня, в Національному академічному театрі імені Івана Франка у столиці України.

Фільм «Остання сім’я» (The last family, 2016 рік) розповідає про сім’ю Здзіслава Бекшіньського – польського художника-сюрреаліста, відомого своїми моторошними постапокаліптичними роботами. Його невротичний син Томаш із суїцидальними схильностями – культовий ді-джей на радіо й перекладач. Дружина Зофія – щира католичка, яка намагається зліпити сім’ю докупи. Поки батьки прагнуть втримати сина, щоб він не заподіяв собі шкоди, на їхні життя впливають малювання, досвід перебування на межі смерті, похорон і мінливість тенденцій у танцювальній музиці.

Серед інших переможців 46-ї «Молодості» – робота Гійома Сенеза «Воротар» (Бельгія, Швейцарія, Франція), лауреат Міжнародного повнометражного конкурсу. Спеціальна відзнака фестивалю дісталася стрічці Зорана Букерма «Віллі I» (Франція). А «Кам’яне серце» Ґудмундура Арнара Ґудмундссона (Данія, Ісландія) отримало нагороду за найкращу головну роль.

Перелік усіх переможців 46-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» можна переглянути тут: переможці.

«Молодість» – одна з найбільших спеціалізованих кіноподій України та Східної Європи за версією Міжнародної Асоціації Кінопродюсерів (FIAPF).

Кінофестиваль започатковано 1970 року у вигляді дводенного перегляду студентських короткометражних фільмів Київського державного інституту театрального мистецтва. Відтоді фестиваль набув міжнародної популярності: з 1980-х років українці знайомилися на ньому з роботами режисерів-дебютантів із Болгарії, Грузії, Вірменії та Росії, у часи перебудови тут демонстрували свої досягнення кінематографісти з країн Балтії, Казахстану, Азербайджану та Німеччини.

«Молодість» – єдиний кінофестиваль в Україні, який із 1993 року входить до рейтингів FIAPF. На ньому представляють найсвіжішу й актуальну кінопродукцію, тут знаходять відображення найгучніші події сучасного кінопроцесу – і мейнстрімні, і експериментальні.

Головне завдання фестивалю – сприяння розвитку молодого професійного кіно. Конкурсна програма представляє професійні та аматорські фільми дебютантів. Головні секції – студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) і перший повнометражний ігровий фільм.

До географії конкурсних робіт належать країни майже з усіх континентів.

46-й КМКФ «Молодість» тривав у столиці України з 22 по 30 жовтня. У програмі було представлено близько 250 фільмів із 80 країн світу.

Джерело: molodist.kiev.ua

Share Button

«Убивство Мотороли організував Сурков за розпорядженням Путіна», – Піонтковський

Share Button

Арсена Павлова (Моторолу) вбили за розпорядженням Путіна, а стратегічна мета Кремля – не допустити розвитку України за європейською моделлю. Про це російський політолог, учений і публіцист Андрій Піонтковський заявив у інтерв’ю виданню ONLINE.UA

«Якби був лише Моторола, то я вибирав би між українськими і російськими спецслужбами. Але це не перший випадок. Ви ж пам’ятаєте Бетмена, Мозгового й інших. Навіть російська пропаганда не говорить, що це українські спецслужби. Це організував Сурков за розпорядженням Путіна. Це ліквідація надто … медійних і малокерованих людей. Менш підконтрольних, ніж Захарченко і Плотницький (ватажки терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», – ред.). Адже вони готові до будь-яких поворотів партійної лінії в Кремлі», – сказав Піонтковський.

Політолог називає помічника президента Російської Федерації Владислава Суркова «дорогим найманцем Путіна, який уже скоїв чимало злочинів». І додає, що в того немає приватних цілей в Україні, він просто виконує те, що йому сказали, – дестабілізує ситуацію в Україні.

На думку Піонтковського, Кремль прагне не допустити розвитку України за європейською моделлю, і ця мета є важливішою за захоплення Криму чи будь-яких територій. «Тепер його (Путіна, – ред.) завдання – заблокувати європейський розвиток країни, вштовхнувши в тіло України бандитську «Лугандонію» (окуповані райони Донецької і Луганської областей, – ред.). Хочуть спокусити українське керівництво ілюзією відновлення територіальної цілісності. Ось цим Путін із Сурковим займаються».

Проте, на переконання вченого, нині Кремль не має інструментарію задля дестабілізації України, оскільки позиція Петра Порошенка й офіційного Києва щодо інтерпретації Мінських угод «стає все більш жорсткою».

«Порошенко гідно чинив опір тиску Меркель і Олланда. А останні його заяви, що не буде ніяких виборів, поки бандити не підуть із керівних посад і не відновляться законні місцеві органи української влади, свідчать, що Україна не спіймалася на вудочку уявного відновлення територіальної цілісності», – наголошує Піонтковський.

Андрій Піонтковський – російський політолог, публіцист; математик, кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, член Американської математичної спілки, член партії «Яблуко».

З 1998 року займається політичною журналістикою, опублікував декілька сотень статей у російських і закордонних виданнях. Лауреат премії «Золотий гонг-2001» в галузі міжнародної журналістики. Публікується на сайті «Грані.ру». Член міжнародного Пен-клубу. 2004 року вступив до Російської об’єднаної демократичної партії «Яблуко», є членом її федеральної ради. Перебуває в радикальній опозиції до політичного режиму Владіміра Путіна.

Владислав Сурков – російський політик і державний службовець, помічник президента Російської Федерації (з 2013 року). Прийшов на роботу в Кремль 1999 року, ще за часів першого президента РФ Бориса Єльцина. Займався багатьма великими політичними проектами, зокрема, працював над організацією виборчих блоків «Єдність» (1999) і «Батьківщина» (2003), а також наглядав за партійним будівництвом «Єдиної Росії» (2003) і «Справедливої Росії» (2006).

СБУ звинувачує Суркова в організації терористичних акцій під час подій 2014 року в Києві та Криму.

У зв’язку з активною роллю в анексії Криму та агресії Росії проти України перебуває у санкційних списках США, ЄС та інших країн Заходу.

Джерела: online.ua, uk.wikipedia.org

Share Button

Українські й польські урядовці у Львові обговорюють перспективи транскордонної співпраці

Share Button

Сьогодні, 28 жовтня, у Львівському національному університеті імені І.Франка розпочалося ХІІІ засідання Українсько-польської міжурядової координаційної ради з питань міжрегіонального співробітництва. Про це POLUKR.net повідомили у відділі прес-служби департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської обласної державної адміністрації.

На засіданні обговорюють актуальні питання та перспективи транскордонної співпраці. Зокрема, значну увагу приділили просторовому плануванню, розвитку пунктів пропуску та прикордонної інфраструктури, захисту та взаємодії в умовах надзвичайних ситуацій. Окремо також розглядають стан реалізації договору між урядами України та Польщі про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги.

Голова ЛОДА Олег Синютка у своєму виступі наголосив на важливості синхронізації просторового планування на території України та Польщі. «Нам важливо, щоб у недалекій перспективі, коли Україна робитиме кроки щодо рівноправного членства у Європейському Союзі, ми мали вже відповідно підготовлену базу, синхронізовані як нормативні документи, так і генеральні плани розвитку територій. Наше завдання, щоб єврорегіон, який об’єднуватиме Львівську область і Підкарпатське воєводство, став найбільш динамічним регіоном Східної Європи», – сказав він.

Синютка також зауважив, що важливим є розвиток наявних пунктів пропуску на українсько-польському кордоні та створення нових. За його словами, відкриття пунктів пропуску в Турківському та Старосамбірському районах Львівщини дало б значний поштовх для розвитку цих прикордонних територій. «З боку України є абсолютно усі можливості для цього, тому ми потребуємо підтримки з польської сторони», – додав він.

У заході беруть участь перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслав Негода, перший заступник міністра внутрішніх справ та адміністрації Республіки Польща Якуба Скіба, голова Львівської ОДА Олег Синютка, заступник голови обласної ради Володимир Гірняк.

Результатом дискусій українських та польських фахівців стане спільний протокол, який підпишуть сьогодні уповноважені представники обох держав.

Джерело: loda.gov.ua

Share Button

ОБСЄ зафіксувала перекидання зброї з Росії на Донбас

Share Button

Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ зафіксувала випадки перекидання військових і зброї з Росії на окуповану територію Донбасу. Про це POLUKR.net дізнався з сайту Національного інформаційного агентства «Укрінформ»

«Попри обмеження з боку об’єднаних сепаратистських сил, СММ продовжує документувати докази того, що Росія відправляє свої сили і військову техніку в Україну», – заявив у четвер на засіданні Ради ОБСЄ у Відні представник США при організації посол Деніел Байєр.

Він розповів, що 17 жовтня спостерігачі місії зауважили мінівен із військовими номерними знаками, який перевозив людей у камуфляжі з боку кордону з РФ на підконтрольну сепаратистам зону на території України. При цьому автомобіль не перетинав кордону в офіційному пункті пропуску.

Минулого тижня, спостерігачі ОБСЄ помітили автобус, який перевозив близько 20 осіб у камуфляжній формі в Росію.

«Разом із посиленням заборони доступу (ОБСЄ, – ред.), ці докази свідчать про продовження активної підтримки з боку Росії об’єднаних сепаратистських сил в Україні», – наголосив представник США при ОБСЄ.

Він додав, що Росія продовжує приховувати свою активність на Донбасі від міжнародного співтовариства. Зокрема, минулого тижня РФ укотре відхилила пропозиції розширити площі операцій СММ, аби отримати змогу спостереження у всіх дев’яти прикордонних переходах з Росії в районах України, підконтрольних сепаратистам.

Тож наразі СММ ОБСЄ функціонально обмежена моніторингом двох прикордонних переходів протягом однієї або двох годин упродовж дня. «Росія має можливість і користується нею, щоб з легкістю переміщати зброю, паливо і боєприпаси через кордон, під покровом темряви та за відсутності спостерігачів ОБСЄ», – заявив представник США.

Джерело: ukrinform.ua

Share Button