вівторок, 21 Травень, 2024
pluken
Головна / ihor (сторінка 9)

ihor

Команда волонтерів кандидата Зеленського

Share Button

У команді Володимира Зеленського деякі відомі політики останніх років, колишні «регіонали» і колеги по «Кварталу 95»

Центральна виборча комісія опрацювала електронні протоколи першого туру президентських виборів. Лідерами стали Володимир Зеленський (30,24%) та Петро Порошенко (15,95%). Вони вийшли до другого туру, що відбудеться 21 квітня. Присягу новий президент повинен скласти до 3 червня. Президент, за Конституцією, відповідає за зовнішню та оборонну політику. Зеленський обіцяє до другого туру назвати імена тих, кого б хотів бачити на чолі Збройних сил України (ЗСУ), Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Служби безпеки України (СБУ), Генеральної Прокуратури. А наразі PolUkr.net зʼясовував, хто в команді Зеленського формує політику цього кандидата.

Повноваження Президента

За Конституцією, Президент України є Верховним головнокомандувачем. Він призначає та звільняє вище командування ЗСУ, інших військових формувань, очолює Раду національної безпеки та оборони, представляє державу в міжнародних відносинах, керує зовнішньою політикою, веде переговори та укладає міжнародні договори. Крім того, призначає і звільняє з посад третину складу Конституційного Суду, половину Ради Національного банку (Нацбанку) та Національної ради з телерадіомовлення.

В інших питаннях глава держави залежний від Верховної Ради й уряду. Він вносить до парламенту кандидатуру прем’єр-міністра, але лише ту, яку висуне коаліція. А також має право відмовитися підписувати ухвалені парламентом законопроекти й накласти на них вето, яке депутати можуть подолати 301 голосом. Він може зупиняти дію урядових актів, але тільки якщо вони не відповідають Конституції й до моменту рішення щодо цього Конституційного Суду.

Навіть міністрів оборони та закордонних справ, відомства яких реалізують політику у сферах його конституційної відповідальності, президент не може призначити без підтримки більшості у парламенті. Те саме стосується Генпрокурора, голів СБУ та Нацбанку. Водночас Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному Прокуророві, що автоматично означає його відставку. Будь-які зміни до Конституції теж цілком залежать від голосування депутатів, а можливості президента в цьому питанні визначаються його неформальним впливом на депутатів. Натомість президент має право розпустити Верховну Раду і призначити позачергові вибори, якщо будуть передумови: тривала неспроможність сформувати коаліцію та уряд.

Зараз більшість у Верховній Раді становлять «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт», які співпрацюють з Президентом Петром Порошенком. Наступні вибори до парламенту мають відбутися 27 жовтня.

Головний політичний консультант Зеленського був у «Партії регіонів» і давав коментарі прокремлівському порталу

До команди Зеленського як радник-волонтер долучився колишній журналіст і депутат Сергій Лещенко (вийшов із фракції «Блок Петра Порошенка» 28 лютого 2019 року). Лещенко заявив журналу «Новое Время», що до радників Зеленського приєдналися екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, екс-міністр економіки Айварас Абромавічус і колишній заступник міністра юстиції Руслан Рябошапка.

Абромавічус заявив «Громадському», що готовий долучитись до команди Зеленського у разі його перемоги у другому турі, і якщо йому запропонують роботу. Також він був присутній у штабі Зеленського у день виборів, 31 березня. А в ефірі каналу «Настоящее время» Абромавічус підтвердив, що належить до команди Зеленського, і позитивно відгукнувся про кандидата. Тим часом Рябошапка як член команди Зеленського на каналі «1+1» розповів, що Зеленський представить тих, кого хотів би бачити на провідних державних посадах, напередодні другого туру виборів.

Серед головних радників Зеленського – спікер його команди Дмитро Разумков. Він директор «Ukrainian Politconsulting Group». Як пише «Радіо Свобода», Разумков (1983 року народження, Бердичів, Житомирська область) – один із найважливіших політичних консультантів Зеленського, син покійного екс-глави Українського центру економічних та політичних досліджень, екс-заступника секретаря РНБО 1997-1999 років Олександра Разумкова. Має дві вищі освіти: «міжнародні економічні відносини» і «правознавство», а також – досвід роботи в уряді та у сфері політичного консалтингу. Політичну кар’єру розпочав у «Партії регіонів».

Політичний консультант та колумніст «Радіо свобода» і «Української правди» Олексій Мінаков у Facebook написав, що Разумков вимагав прийняття російської як другої державної, його досі цитує прокремлівський сайт «Украина.ру» і він дав коментар цьому сайту в 2018 році.

У 2006 році Разумков так коментував свою участь у «Партії регіонів» Gazeta.ua: «Мій батько ніколи не приховував, що більше тяжіє до Росії, а не до Заходу. Можу з упевненістю сказати, що я – син проросійського батька. Я став членом “Партії регіонів”, бо підтримую надання російській статусу другої державної».

У прес-службі Володимира Зеленського PolUkr.net підтвердили, що «Данилюк, Абрамовічус і Рябошапка – радники Зеленського, які працюють на добровільних засадах, Разумков, Венедіктова і Бабака – експерти команди».

У коментарі PolUkr.net Мінаков пояснив дещо про команду Зеленського: «У Зеленського взагалі немає команди, яка б могла в разі перемоги зайняти пости в Адміністрації Президента та інших органах. Вони не розраховували на такий результат у першому турі – їхня ключова ціль була парламентські вибори. Якщо Зеленський переможе у другому турі, то їм доведеться втримувати високий рейтинг до кінця жовтня. А це практично нереально».

На запитання, чому такі впізнавані особи, як Лещенко, приєдналися до команди Зеленського, Мінаков відповів: «Щодо волонтерства Лещенка, то він – конʼюнктурщик, який приєднався після того, як Зеленський очолив рейтинги. Звичайно, його прийняли, бо волонтеру не треба платити кошти. Зате він може допомогти команді Зеленського щодо антикорупційної діяльності та риторики. Наприклад, очевидний почерк антикорупціонерів був у вимогах Зеленського до Порошенка щодо виклику на дебати».

В інтервʼю Остапу Дроздову Разумков підтвердив, що в 2006-2010 роках був у «Партії регіонів», а в 2010-2014 роках працював на тодішнього віце-премʼєра та заступника голови «Партії регіонів» Сергія Тигипка.

Друзі з «Кварталу 95»

За освіту в команді Зеленського відповідає Сергій Бабак – директор освітніх програм Українського інституту майбутнього. Раніше керував Науково-технічним центром новітніх технологій Національної академії наук України, був членом Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти. Бабак встиг сконфузитися під час ролика з Зеленським, де політтехнолог Олександр Чубатенко розповів, що, за його розрахунками, для виплат українським вчителям зарплати в 4000 дол. на місяць достатньо 200 млн дол. на рік. Тоді Бабак підхопив: «Це не фантастика, а абсолютно реальні цифри». Сам Зеленський слухав і радісно кивав. Проблема в тому, що якщо 450 тис. вчителів помножити на 4000 дол. зарплати, то цифра буде не 200 млн, а 1,8 млрд дол. на місяць чи більше 21,5 млрд на рік. Видатки всього бюджету України за 2018 рік становили 36,5 млрд дол.

Правовими питаннями в команді Зеленського займається Ірина Венедиктова – професор кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені Каразіна, віце-президент Фонду медичного права і біоетики, член науково-консультативної ради Верховного Суду. Як пише сайт руху «Чесно», Венедиктова не пройшла відбору на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У команді Зеленського також адвокат Андрій Богдан, який колись представляв інтереси олігарха Ігоря Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Корбана. Андрій Богдан – львів’янин 1976 року народження, адвокат, колишній урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики.

У Зеленського багато помічників зі студії «Квартал 95», з якими працює понад 20 років. Там переважають вихідці з Кривого Рогу, зокрема юрист студії Іван Баканін, а також її керівники – брати Сергій і Борис Шефір. Як пише «Радіо Свобода», Іван Баканін – бізнес-партнер Зеленського, юрист, очільник «ТОВ «Квартал 95», керівник штабу і голова партії «Слуга народу», створеної Зеленським та його оточенням. Брати Шефіри – Сергій (1960 року народження) і Борис (1964 року) – сценаристи, бізнес-партнери і земляки Зеленського. Писали тексти для його виступів від часів його участі в КВК. Також у команді сценарист «Кварталу 95» Юрій Костюк, продюсер Сергій Трофімов, дизайнер Міхал Валєєв і юрист Руслан Стефанчук.

Ігор Тимоць

 

Share Button

“Фіксуємо ті самі хронічні проблеми, що й на минулих виборах”, – спостерігач від ГО Опора

Share Button

В Україні відбуваються президентські вибори, проте у деяких регіонах вже зафіксовано низку порушень. Станом на 15:00 поліція зареєструвала 649 заяв про порушення.

Фальсифікації у день виборів є в різних регіонах. У першій половині дня найбільше їх фіксували у Донецькій області, місті Києві, Дніпропетровській, Одеській і Харківській областях.

Серед порушень найбільше: незаконна агітація – 68, підкуп виборців – 20, пошкодження бюлетеня – 19, фотографування бюлетенів – 42, повідомлення про замінування – 6, спроба винесення бюлетеня з дільниці – 6.

За фактами порушень поліція відкрила 11 кримінальних проваджень.

“Станом на 16.00 у Львівській області не зафіксовано масових фальсифікацій чи цілеспрямованих спроб. Існують поодинокі факти порушень, пов’язані з порушенням таємниці голосування, проблем з голосуванням без паспорта. Але це не масово – 10-20 фактів на область. Деякі порушення були завбачливо знешкоджені. Є проблеми, що за останні години почали підписувати порожні протоколи. Таким чином члени комісій гадають, що економлять час, але це порушення – підроблення виборчої документації. Фіксуємо ті самі проблеми, що на минулих президентських виборах. Це хронічні проблеми. Унікальних проблем на цих виборах наразі не виявили”. – Тарас Радь, координатор спостереження за виборами президента ГМ ОПОРА у Львівській області.

Share Button

Життя та праця українців у Польщі

Share Button

Розповідь української іммігрантки Мирослави Керик про різні аспекти життя, навчання та роботи українців у Польщі

У Києві Громадська організація «Європа без бар’єрів» провела практичний семінар «Як коректно висвітлювати трудову міграцію і уникати фейків». Експерти з Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини розповідали про трудову міграцію українців у їхні країни. Спільною рисою є те, що до трудових мігрантів з України добре ставляться на фоні напливу біженців із Близького Сходу до ЄС. Страхи щодо біженців активно використовують політики в країнах Центральної Європи для підвищення свого рейтингу. В Угорщині українські трудові мігранти переважно походять із Закарпаття, мають угорське коріння та знають мову. У Чехії теж переважно українці з Закарпаття і країна активно їх залучає. Про заробітчан у Польщі розповідала голова Фонду «Наш вибір» Мирослава Керик. Вона каже, що ніхто точно не знає, скільки українців у Польщі, й що політики та мас-медіа часто маніпулюють цифрами. Керик розповіла, як польські навчальні заклади, банки і мобільні оператори пристосовуються до українських клієнтів, скільки заробляють та де працюють українці. PolUkr.net занотував найцікавіше.

Скільки українців у Польщі?

Мирослава Керик. / Фото Ігоря Тимоця.
Мирослава Керик. / Фото Ігоря Тимоця.

Ніхто точно не знає, скільки українців у Польщі. Маємо лише неповні дані та припущення. Польські медіа, ганяючись за сенсацією, часто маніпулюють, перебільшують цифри, додають різні статистики.

Українські та польські політики й ЗМІ стверджують, що в Польщі 1–2 млн українців. Величезна похибка. Управління у справах іноземців Польщі реєструє всіх, хто має право проживати в країні. У 2018 році 179 тис. українських громадян мали різного типу дозволи на проживання в Польщі. Ще є дані від консульських відділів Польщі в Україні. Бачимо, що від 2017 року кількість виданих віз для українців почала зменшуватись – багато хто почав їздити по безвізовому режиму до Польщі.

Фірма Company Selectivv досліджує дані, що стосуються користувачів смартфонів у Польщі. Ця фірма

Дослідження компанії The Company Selectivv щодо смартфонів, в яких використовують українську чи російську мову, і з яких хоча б раз на рік дзвнять в Україну. Червоним показана концентрація таких смартфонів у Польщі. / Інфографіка The Company Selectivv.
Дослідження компанії The Company Selectivv щодо смартфонів, в яких використовують українську чи російську мову, і з яких хоча б раз на рік дзвнять в Україну. Червоним показана концентрація таких смартфонів у Польщі. / Інфографіка The Company Selectivv.

провела дослідження щодо осіб, які мають смартфони з російською чи українською мовами і з яких хоча б раз в рік дзвонили в Україну чи змінювали польські мобільні картки на українські. Згідно з отриманими даними, у січні 2019 року в Польщі було 1,27 млн таких смартфонів. 56% власників – чоловіки, 44% – жінки. Основна вікова група – 21-30 років.

Після цього починаються «але». По-перше, одна особа може мати два смартфони. По-друге, мігранти старшого віку досі користуються кнопковими телефонами. Тобто їх не рахують. По-третє, це українські туристи. По-четверте, це можуть бути поляки, які мають контакти з українцями і дзвонять в Україну. Проте це вже хоч якісь дані. У польській пресі пишуть про 1,27 млн українців. Я б радше казала, що це 1,27 млн смартфонів, які виходять на українську мережу, з яких дзвонять в Україну.

Доступ до польського ринку праці

Доступ до ринку праці у Польщі досить легкий – на основі декларації про найм на роботу іноземця. Роботодавець заповнює невеликий документ за 30 злотих в Управлінні праці й отримує декларацію про бажання влаштувати на роботу особу з України. Ця особа на основі декларації робить візу і приїздить в Польщу. Переважно на роботу на півроку з «коридором» у рік. Ця декларація стосується всіх секторів економіки – високо- і низькокваліфікованих працівників. За новими законами, роботодавець протягом двох тижнів має зголоситися в місцеве управління праці. Це роблять, щоб унеможливити нелегальний виїзд українців на роботу в інші країни ЄС чи нелегальне використання польської робочої візи для подорожування країнами ЄС. Після трьох місяців праці в Польщі можна подаватися на дозвіл про тимчасове перебування. Після цього можна працювати, чекаючи на цей дозвіл. Отримання дозволу на постійне перебування дещо триваліше – близько року. Тимчасове перебування влада Польщі використовує як пробний період для іноземців, чи вони здатні адаптуватися в Польщі.

Де працюють українці? Вік і стать

За польськими урядовими даними, найбільше українців працює в промисловості. На другому місці будівництво. На третьому – робота в агенціях працевлаштування. Тобто українці шукають інших українців на роботу. На третьому та четвертому місцях – транспорт та логістика. Тобто українці працюють далекобійниками або в інших сферах, повʼязаних з транспортом, а також на складах.

Якщо йдеться про вік, то дані збігаються з дослідженням про смартфони. Це переважно молоді люди. Ситуація змінилася після 2014 року, трудова міграція до Польщі значно помолодшала. Основна група українців у Польщі зараз – від 20 до 44 років. До цього основною віковою групою були люди понад 50 років.

Після 2014 року змінилася і регіональна картина – тепер їдуть українці з центральної та південної України, а не лише із західної. Зараз це переважно люди з міст із вищою освітою – до 2014 року це були мешканці містечок і сіл Галичини та Волині.

Українці зараз їдуть переважно за посередництвом агенцій з працевлаштування. Раніше працювали напряму. Час від часу посередники, особливо маленькі польсько-українські фірми, обдурюють українців.

Якщо йдеться про гендерний аспект, то приблизно третина заробітчан – жінки й дві третини – чоловіки.

Скільки працюють та заробляють українці?

У польських медіа часто зʼявляются заголовки, що українці заробляють так само, як поляки. Тобто немає жодної дискримінації. Але є одне «але», бо не враховуються години роботи. Українці працюють значно більше, щоб заробити ту саму кількість грошей, що й поляки.

Скільки заробляють українці в Польщі. / Інфографіка Андрій Поліковський.
Скільки заробляють українці в Польщі. / Інфографіка Андрій Поліковський.

 

За дослідженням Національного банку Польщі, у 2015 році українці працювали в середньому 60 годин на тиждень, щоб отримати таку ж зарплату, що поляк за 40 годин на тиждень. Українець в середньому працює 10-12 год. на день 6 днів на тиждень. Українці хочуть заробити більше, бо їдуть на короткий термін, тож працюють максимально багато. Роботодавців це теж задовольняє і вони користуються цим. Незабаром вийде нове дослідження, проведене в 2018 році.

Українські трудові мігранти в Польщі мало знають про свої права. Часто не читають контрактів. Хоча зараз вже слід обов’язково перекладати контракти українською. Але навіть якщо контракт перекладений, то українці часто дивляться тільки на ставку, яку їм будуть платити. Але менше цікавляться умовами праці. Тому згодом виникає багато непорозумінь.

Українці часто не дбають про своє соціальне страхування. Роботодавці теж не акцентують на цьому, бо

Умови праці українців у Польщі. / Інфографіка Андрій Поліковський.
Умови праці українців у Польщі. / Інфографіка Андрій Поліковський.

тоді треба платити за такого робітника більші внески в різні фонди. Їм вигідно менше витрачати на працівника, а заробітчанинові більше отримувати на руки. Відтак це задовольняє обидві сторони і виникає багато «сірої зони». Але стаються травми та хвороби, і українці тоді опиняються в скруті без соціального захисту. Це наслідки низької свідомості українців і небажання сплачувати додаткові гроші.

Українські студенти

Інша категорія українців у Польщі – студенти. Більше ніж половина іноземних студентів у Польщі – українці. І їх частка постійно зростає. Згідно із дослідженнями, більшість українських студентів після завершення навчання вирішують залишитись в Польщі або їхати шукати роботу в заможніші країни ЄС. Планують повернутися в Україну після отримання диплому не більше 10-20% студентів.

Якщо ти студент денної форми навчання, то маєш право паралельно працювати і не отримувати для цього додаткових дозволів. Тому деякі приватні університети для таких студентів виробляють форму навчання з п’ятниці до неділі. У Польщі денна форма навчання зобов’язує відучитись певну кількість годин. Так люди паралельно працюють і вчаться. Якщо ти студент заочної форми навчання, то повинен мати дозвіл на роботу.

«Мільйон українських «біженців», екс-премʼєр Польщі Беата Шидло

У Польщі в 2015 році, під час міграційної кризи, політики теперішньої правлячої партії використовували тему міграції у своїй виборчій кампанії. В медіа виникла неіснуюча проблема біженців. Польща в 2000-их прийняла досить багато біженців із Чечні. Теми біженців тоді не існувало. Від 2015 року польські політики почали використовувати тему біженців із Близького Сходу і казати натомість, що прийняли 1-2 млн біженців з України. Хоча йшлося про українських трудових мігрантів. Навіть колишній прем’єр Польщі Беата Шидло говорила про 1 млн біженців з України. Влада Польщі показувала, що, мовляв, надає допомогу українцям, тому вже не може приймати біженців з Сирії. Відтак українці стали заручниками внутрішньої політичної боротьби в Польщі.

Такі висловлювання польських політиків суперечать даним МВС Польщі та Управління у справах іноземців. Від 2015 року Польща прийняла близько ста біженців.

На щастя, тема українців і українських мігрантів не використовується зараз в передвиборчій кампанії в Польщі. У травні в Польщі відбудуться вибори до Європарламенту, а восени – парламентські. Вже рік як притихли й теми УПА та Бандери. Торік політичні дискусії щодо України у Польщі дійшли до межі. Це загрожувало серйозними наслідками для відносин між країнами. У якийсь момент у Варшаві натисли на паузу.

Влітку минулого року президент України приїхав до Сагрині, а президент Польщі – до Луцька. У Сагрині був виступ українського історика Григорія Купріяновича. З ініціативи люблінського воєводи його почали переслідувати за слова про те, що в Сагрині Армія Крайова вбивала українців. Хоча ці факти підтвердив Інститут національної памʼяті Польщі. Відтоді почалася деескалація відносин. Мабуть, правляча партія «Закон і Справедливість» (ЗіС) зрозуміла, що це шкодить самій Польщі.

«Українські медсестри вбивають поляків», віце-спікер Сейму Станіслав Тишка

Ще одна тема – скандал щодо українських медсестер. Віце-спікер Сейму і депутат від популістичної партії «Кукізʼ15» Станіслав Тишка зробив у 2018 році скандальну заяву, що начебто Польща закриває свої дірки у медичній сфері, використовуючи українців, й вони спричинилися до смерті багатьох пацієнтів-поляків. На щастя, Міністерство охорони здоровʼя Польщі миттєво зреагувало і заявило, що немає жодного факту смерті пацієнтів у Польщі через брак кваліфікації в українських медсестер. Додавши, що в Польщі приймають на роботу тільки тих медсестер, які пройшли всі етапи підтвердження кваліфікації.

У Польщі дуже складно отримати право працювати лікарем чи медсестрою. За даними польської палати медсестер, за останні роки тільки кільканадцять осіб з України з тих, які мали цю професію в Україні, отримали дозвіл працювати медсестрами чи медбратами. Окремо, звісно, є група медсестер-українок, але ті отримали відповідне навчання в Польщі.

Якщо йдеться про лікарів, то близько 300 лікарів-українців працює в Польщі. Частина з них прийшла етап нострифікації, а частина закінчила навчання в Польщі. Якщо в Україні лікар навіть 20 років пропрацював за професією, то щоб мати право лікувати в Польщі, він має пройти інтернатуру і здати багато екзаменів.

Поляки стали гірше ставитися до всіх іноземців

У Польщі регулярно проводять дослідження про ставлення поляків до інших національностей. Кілька досліджень показали, що, на жаль, впав рівень симпатії поляків до всіх іноземців. Зокрема, до українців.

Загальний рівень падіння симпатії поляків до всіх іноземців – близько 20% за останні 5 років. Зменшилось позитивне ставлення навіть до французів та англійців, яким віддавна найбільше симпатизували поляки. Це наслідок політики правлячої партії та її інформаційних кампаній. Українці в цьому полі потрапляють під тренд. Плюс історичні суперечки між Україною та Польщею щодо Волині, Бандери. Тему Волині в Польщі регулярно порушують як елемент політичної боротьби, щоб підняти рейтинги політиків.

За останні 5 років у Польщі суттєво зросла кількість злочинів на основі національної та расової нетерпимості. Особливо багато мови ненависті в інтернеті. Підігрівають ситуацію російські тролі. Але є багато прихильників крайніх правих поглядів серед поляків, які сидять в інтернеті й теж займаються цим тролінгом.

Українці не вірять, що правоохоронці можуть їх захистити

Щодо українських заробітчан, то є певний дуалізм в польських медіа і політиці. З одного боку, уряд і медіа говорять, що їм потрібні працівники з України для росту економіки Польщі. А з іншого – політичні лідери від влади, які менше пов’язані з економікою, говорять нісенітниці про «мільйон українських біженців».

Ще один чинник – українці мало скаржаться на злочини на основі нетерпимості. Минулорічне дослідження виявило, що 18% українців були жертвами нетерпимості на національному ґрунті. Переважно це були усні вияви, але іноді фізичні. Тільки 5% із них зголосилися: 3% – до громадських організацій і лише 2% – до поліції. Такі досить сумні дані.

Українці часто не вважають, що можуть отримати допомогу від правоохоронних органів та що мають право на це. Однак вони мають право. Є конкретні справи, коли правоохоронці карають за злочини на основі нетерпимості. У Польщі в поліції є спеціальні підрозділи, які цим займаються.

Банки і грошові перекази

На ринку нерухомості Польщі почали бачити клієнтів в українцях. У 2017 році українці зайняли перше місце серед іноземців, які купили житло в Польщі. Це не тисячі, але сотні помешкань. Проте така тенденція є.

Ще одна сфера – грошові перекази. Досі українці перевозять значну частину зароблених грошей додому готівкою. Але зростає теж конкуренція між банками та фірмами, які проводять грошові перекази в Україну. Вони шукають банків-партнерів в Україні, щоб надавати послугу з мінімальною комісією. Тому відкриття українцями рахунків у польських банках і перекази в Україну займають дедалі більшу нішу, адже переказати гроші безпечніше, ніж везти велику суму готівки самому.

Українці досі не довіряють онлайн-переказам, бо бояться, що Україна забере в них частину грошей, оподаткує тощо.

Досі багато роботодавців платили готівкою. Віднедавна влада Польщі вимагає, щоб платили на картку. Тому банки починають активніше входити в гру і конкурувати за клієнтів. Тепер багато українців змушені відкривати рахунок в польському банку і самі вже вирішують, чи переказувати гроші в Україну, чи зняти і везти готівкою.

Також у Польщі відкриваються українські мережі – перукарень, крамниць, кафе, салонів краси. Українські лікарі, які не можуть працювати за професією, перекваліфіковуються на масажистів і терапевтів, йдуть у навколомедичну сферу, де не потрібно нострифікувати диплом та підтверджувати кваліфікацію.

Мобільні оператори

Мобільні оператори Польщі вже давно звернули увагу на українських клієнтів. Тепер великі мобільні оператори активно конкурують за них.

Перший польський оператор, який колись звернув увагу на українців, – Т-mobile та їх дочірній оператор Heyah. Зараз вони зберігають лідерство. Однак конкуренція є. Раніше українськими клієнтами були переважно старші люди, тому оператори насамперед пропонували дешеві дзвінки в Україну. Зараз клієнти переважно молодь, тому оператори перейшли на дешевий та швидкісний інтернет.

Довідка

Мирослава Керик – історик, соціолог, фахівець у справах міграції і української спільноти в Польщі. Президент Фонду «Наш Вибір» і редакторка місячника «Наш Вибір». Викладає в Університеті Лазарського у Варшаві. Її діяльність спрямована на інтеграцію української спільноти в Польщі та реалізацію науково-дослідницьких проектів у сфері міграції.

Фонд «Наш вибір» діє від 2004 року. Його започаткували українці та поляки з Варшави. Працює для розвитку співпраці між Польщею та Україною у сфері культури, освіти, політики, економіки та поширення ідей демократії і цінностей громадянського суспільства. Допомагає громадянам України в юридичних питаннях (легалізація перебування іноземців, пошук праці, медична опіка), організовує зустрічі з представниками влади й адміністративних структур Польщі та України, проводить інформаційну діяльність (газета для мігрантів з України «Наш вибір»).

Ігор Тимоць

Share Button

Не більше 10 тисяч українців зможуть проголосувати у Польщі

Share Button

За останні 5 років до Польщі поїхали працювати і вчитися сотні тисяч українців із правом голосу. Проте не всі вони зможуть чи захочуть проголосувати на президентських виборах 31 березня. За українськими законами, закордонні виборчі дільниці можна відкривати лише у постійних консульських установах. У Польщі їх 4: у Варшаві, Кракові, Гданську та Любліні. Цього року право голосу в Польщі має 33337 громадян України. 16045 із них зареєстровані у Варшаві. За законом, пропускна здатність однієї дільниці не більше 2500 виборців. Тож в сумі 4 дільниці – це 10000 виборців. Відтак із зареєстрованих виборців зможуть проголосувати менше третини. За різними оцінками, у Польщі перебуває понад мільйон українців. У МЗС України підтвердили PolUkr.net, що дуже мало українців зможуть проголосувати у Польщі. Для цього слід відкрити нові дільниці, а відтак потрібні зміни в українському законодавстві.

“Більшість українців у Польщі не зможуть проголосувати”, – МЗС України

Недавно на замовлення видання Gazeta Wyborcza дослідники порахували, скільки власників SIM-карток польських мобільних операторів користуються у смартфонах українською чи російською мовами. Обов’язковою умовою було те, що власник телефону мав хоча б раз на рік телефонувати в Україну. Так польські аналітики з’ясували, що в Польщі у січні 2019 року було 1,27 млн таких осіб. Це близько 3,3% населення Польщі.

У МЗС України PolUkr.net підтвердили, що більшість українців справді не зможуть проголосувати, бо для цього потрібно збільшити кількість дільниць. Наприклад, відкривати дільниці в почесних консульствах України, які є в більшості великих міст Польщі. Але для цього спершу потрібні зміни до українського законодавства. А це вже питання до депутатів.

Як зареєструватися і проголосувати в Польщі

У 2014 році у Польщі проголосували близько 5 тисяч українців.

Щоб потрапити до списку виборців і проголосувати, слід стати на консульський облік в посольстві або консульстві закордоном. Здебільшого це роблять ті, кому потрібно оформити документи. Останнім часом до них додались українські власники авто на європейських номерах. Якщо стати на тимчасовий консульський облік закордоном, то можна в’їздити без спалати мита на територію України на авто з європейськими номерами на 60 днів протягом року.

Закон дає право українцям завчасно приїхати у консульство і написати заяву на включення до списку виборців. Це легко зробити, якщо живеш у Варшаві, Гданську, Любліні чи Кракові, де є посольство та консульства. Але для українців, які живуть в інших регіонах, це дещо довга та дорога дорога. Їм треба іноді двічі їхати в консульство – спершу, щоб подати заяву на включення до списку виборців (не пізніше 25 березня), а вдруге, щоб проголосувати.

Щоб проголосувати, слід бути включеним до списку виборців на закордонній виборчій дільниці, та прибути на відповідну дільницю в день голосування з 8 до 20 години за місцевим часом. Із собою слід мати документ, що підтверджує громадянство України (паспорт громадянина України для виїзду закордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт). Отримати бюлетень на закордонній виборчій дільниці на підставі паспорта громадянина України неможливо.

Для українців у Польщі, які хочуть взяти участь у виборах, Посольство України у Польщі розробило памʼятку, як стати на облік у консульській установі та проголосувати – https://poland.mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/voting-abroad

Дізнатися, чи включено виборця до Державного реєстру виборців, і перевірити, чи правильно вказано в ньому прізвище, ім’я, по батькові та виборчу адресу, можна на он-лайн сервісі «Особистий кабінет виборця» –  https://www.drv.gov.ua/ords/f?p=111:LOGIN

Думки українців у Польщі

PolUkr.net розпитав українців у Польщі, чи підуть вони на вибори і чому.

Українська журналістка з Варшави Ольга Ткаченко розповіла, що піде на вибори: «Уже перевірила себе у списках виборців. Я там ще від 2014 року. Голосуватиму, бо вважаю, що мій голос важливий і, попри загальну думку, може щось змінити».

Приватний підприємець із Варшави Тетяна Шлендак теж каже, що голосуватиме: «Мені не байдуже майбутнє України, не байдужі люди, які там живуть».

Натомість офісний працівник із Вроцлава Петро Крупа не піде на вибори, пояснюючи, що «У Вроцлаві дільниці немає, а до Кракова проблематично їхати».

Віта Лящук із Варшави, яка складає дієтичні набори на фірмі, що займається доставкою їжі, каже, що не піде, бо того дня працює, тож не встигне.

Наталя Гук, яка зі сім’єю живе у прикордонному з Україною Перемишлі та виховує там дітей-школярів, теж каже, що на вибори не піде: «Не маю змоги їхати в Україну голосувати. А в Перемишлі не знаю, куди звертатися. Проте чоловік буде тоді в Україні та проголосує».

Студентка з Перемишля Яна Павлік теж не буде голосувати: «Не маю можливості 31 березня приїхати і проголосувати. На цей день маю особисті плани. Та й, чесно кажучи, не знаю, за кого голосувати, якщо б така можливість була».

Ігор Тимоць

 

Share Button

Кожен 5-ий українець – заробітчанин

Share Button

Водночас за межами України працює лише кожен 13-ий

Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії (ЦЕС), зовнiшня трудова мiграцiя має водночас негативний та позитивний вплив на економiчний розвиток України. Більшість поїздок заробітчан – “маятникові”, короткострокові (до трьох місяців). Переважно їдуть молоді хлопці в сусiднi країни – Польщу і Росію. У Польщі, за даними ЦЕС, майже третина українців працює нелегально. За три квартали 2018 року заробітчани надіслали в Україну 8,2 млрд дол., а за весь рік сума, вірогідно, становитиме приблизно 10,5-11 млрд доларів. Це близько 8,5% ВВП України.

Ким і на яких умовах працюють українці в Польщі?

За даними Національного банку Польщі (НБП), українці в Польщі переважно виконують просту роботу, яка не потребує високої квалiфiкацiї (71%). Працюють здебільшого на будівництві.

Кваліфікованих українських працiвникiв на польському ринку праці не більше 3% від загальної кількості. Тож спрощення працевлаштування для кваліфікованих працівників у Німеччині з 2020 року не суттєво вплине на ситуацію з українськими заробітчанами в Польщі.

Українці в Польщі, за даними НБП, отримують нижчу зарплату, ніж поляки. Середня тривалість робочого тижня українця в Польщі – 54 години. Це на 35% більше, ніж працює поляк. Середня зарплата українця в Польщі в 2017 році становила до 600 дол. на місяць. 67% заробітчан передавали більшість зароблених грошей родичам в Україну. Здебільшого привозили гроші особисто раз на два-три мiсяцi. Загалом, за даними НБП, у 2017 році українськi мiгранти в Польщі заробили близько 3,1 млрд доларів.

Частка грошових переказів щодо ВВП України. / Інфографіка ЦЕС
Частка грошових переказів щодо ВВП України. / Інфографіка ЦЕС

Звідки і скільки грошей привозять заробітчани?

За дослідженням Національного банку України (НБУ), за 9 місяців 2017 року українці переказали з-за кордону 6,7 млрд дол., а за такий період 2018 року – 8,2 млрд дол. Тобто ріст майже на 20% в рік. Дві третини грошей за ці 9 місяців 2018 року припали на країни ЄС (5,2 млрд), а кожен 8-й долар був із країн СНД. Найбільше грошей українці привезли з Польщі (2,7 млрд дол.). Далі – Росія (820 млн), США (630 млн), Чехія (600 млн), Італія (370 млн) і Велика Британія (280 млн).

Росія стала єдиною країною, де українці почали заробляти менше. У 2018 році, порівняно з 2017 роком, обсяг переказів скоротився на 136 млн дол.

Середньомісячний заробіток українського трудового мігранта. / Інфографіка ЦЕС
Середньомісячний заробіток українського трудового мігранта. / Інфографіка ЦЕС

За даними Національного банку України (НБУ), загалом у 2017 році заробітчани привезли в Україну 9,3 млрд дол., або 8,4% ВВП України. Із них 4% – неформальними шляхами. Тобто майже половину грошей везли особисто чи передавали через водіїв. У 2016 році українці привезли 7,5 млрд дол., у 2015 році – 7 млрд.

3 початком російсько-української війни потік мігрантів все більше переорiєнтовується на західний напрямок, зокрема до Польщі. За 5 років, від 2012 до 2017 року, відсоток українських трудових мігрантів у Польщі зріс від 14% до 40%, а до Росії зменшився з 43% до 26%. В Італії в 2017 році працювало 11% українців, у Чехії – 9%.

За даними Міністерства соціальної політики України, у 2018 році трудовими мігрантами стало 7-9 млн українців, а це 16%-21% громадян країни. Постійно за межами України працювало 3,2 млн українців, тобто 7,6% громадян.

Структура зайнятості за секторами економіки в різних країнах. / Інфографіка ЦЕС.
Структура зайнятості за секторами економіки в різних країнах. / Інфографіка ЦЕС.

Частка сімей з мігрантами, за інформацією Державної служби статистики України (Держстату), у 2012-2017 роках зросла з 3,6% до 3,8% від загальної кількості сімей. Проте слід зважати, що дані Держстату не враховували “маятникових” мігрантів і тих, якi виїхали всiєю сiмʼєю. Якщо додати приблизну кількість “маятникових” мігрантів – 1,2 млн осіб у 2017 році, то, за оцінками ЦЕС, реальна частка сімей із заробітчанами (припускаючи, що одна сімʼя має до двох трудових мігрантів) може бути понад 8%. Точніших даних в державній статистиці та дослідженнях наразі немає.

За дослідженням ЦЕС, у 2015-2017 роках заробітчани почали їздити за кордон на коротші терміни. У 2017 році 57% мiгрантiв працювали за кордоном близько 3 місяців. У Польщі таких 70%, ще 24% 36 місяців. Серед українських мігрантів у Росії 60% працювали до 3 мiсяцiв. Загалом трудові мігранти, які їдуть до сусiднiх країн, орієнтовані на короткі поїздки, а особи, які їдуть до країн Пiвденно-Західної Європи, залишаються там працювати на триваліший період більше року.

Як впливає трудова міграція на економіку України?

Серед позитивних наслідків трудової міграції на економіку України ЦЕС називає такі: притік валютних надходжень, зменшення рівня безробіття, інвестиції в освіту і медицину, освоєння нових професій, навичок і вмінь, зменшення рівня бідності в Україні, збільшення обсягів торгівлі з країною, куди їдуть заробітчани, підвищення ефективності праці, притік інновацій і нових технологій.

Серед негативних – зменшення податкових надходжень і внесків на соціальне страхування в Україні, зріст розшарування населення за рівнем доходів, погані демографічні тенденції, зменшення кількості робочих рук, руйнування сімей, марна втрата державних витрат на освіту.

За даними ЦЕС, грошові перекази заробітчан в Україну – важливе джерело внутрішнього споживання та інвестицій в умовах обмеженого доступу до внутрішніх кредитів. Ці перекази допомагають зменшити бідність, дозволяють сімʼям більше витрачати на навчання дітей, вибирати якісніші медичні послуги, купувати чи будувати житло, а також відкривати власний малий бізнес.

У більшості сімей, де є заробітчани, перекази покривали значну частину їxнього щоденного споживання. 88% сімей із трудовими мігрантами і в 2012 році, i в 2017-му за рівнем добробуту вважали себе бідними або нижче середнього класу.

За дослідженням ЦЕС, перекази можуть також збiльшувати кількість тих, хто не шукає роботу в Україні, а живе коштом рідних, які на заробітках. Внесок переказів у економічне зростання та зменшення бiдностi знижує також мотивацію влади впроваджувати структурні реформи для подолання цих проблем.

Визначення сукупного ефекту вiд грошових переказiв ускладнене браком достовірних даних про них, адже велика частина грошей від заробітчан йде через неформальні канали. Тож одна з рекомендацій Світового банку для влади України – зменшити вартість переказу коштів з-за кордону, щоб вивести їх із тіні.

Крім цього, мiграцiя сприяє розвитку торгівлі з країною, куди їдуть заробітчани, обміну знаннями. Свого часу в Мексиці, Туреччині та Індії трудові мiгранти зіграли важливу роль у відкритті транснацiональних бiзнес­-компаній та залученні інвестицій до власних країн.

Що означає відтік низькокваліфікованих працівників?

В яких секторах економіки працюють українські трудові мігранти. / Інфографіка ЦЕС.
В яких секторах економіки працюють українські трудові мігранти. / Інфографіка ЦЕС.

Наслідками міграції, за даними ЦЕС, є й дисбаланс на ринку праці та брак кадрів окремих простих професій в Україні, пiдвищення очікувань працівників щодо розмірів зарплат безвідносно до їх продуктивностi. Також відбувається поглиблення нерівності в доходах між сімʼями, якi мають трудових мігрантів, i тими, які не мають.

Дефіцит робочої сили стає обмежувальним чинником для розвитку української економіки. Втiм, ситуацiя на ринку праці України у 2016-2017 роках свідчила, що охочих працювати поки що більше, нiж наявних робочих місць. Результати опитування про ділові очікування підприємств у третьому кварталі 2017 року вказували, що проблема браку кадрів хвилює 22% роботодавців. Хоча є тенденція до загострення ситуації. Порівняно з аналогічним періодом 2016 року цей відсоток збiльшився на 3,7%.

За дослідженнями ЦЕС, міграція низькокваліфікованої робочої сили з країни знижує конкурентоспроможність її експорту. Це помітно в Болгарії та в країнах Балкан, де ріст зарплати протягом 2012-2017 років відбувався швидше, ніж ріст продуктивності праці. В Україні теж відбувається зменшення продуктивності праці у сферах, з яких найбільше їдуть працівники – у будівництві, промисловості, агросфері. Адже бажання низькокваліфікованих робітників емігрувати зменшує їхню мотивацію отримувати нові навички праці у власній країні на користь країни еміграції.

Дефіцит робочих рук буде зростати, якщо значна частина короткострокового міграційного потоку перетвориться на тривалий чи зросте відтiк квалiфiкованих працiвникiв – цей процес може прискоритися, якщо економiчна ситуацiя в Україні найближчими роками не покращиться і українці не зможуть знайти добре оплачуваної роботи вдома.

Водночас, на думку аналітиків ЦЕС, державi варто переглянути соцiальну полiтику, щоб стимулювати економiчну активнiсть, бо легкість отримання соціальних допомог і субсидій створює підґрунтя для неофіційного працевлаштування та трудової мiграцiї.

Які умови праці в українців за кордоном?

За даними ЦЕС, умови працi українських заробітчан мають переважно низький рівень формалізації трудових вiдносин і соціального захисту (без лікарняних та відпусток). В українців за кордоном робочий тиждень триваліший (41-60 год. на тиждень), ніж в Україні.

У 2015-2017 роках лише 38% трудових мігрантів мали письмовий трудовий договір з іноземними роботодавцями, за винятком Польщі, Чехії та Португалії, де рівень формалізації високий (понад 50%). У 2015-2017 роках близько 30% українських мігрантів працювали за кордоном нелегально.

У Польщі почали активно легалізуватися у 2015-2017 роках. У 2017 році 65% українських працiвникiв у Польщі мали дозволи на проживання та роботу. У 2012 роцi таких було 51%.

Низький рівень соціального захисту вiдображає короткостроковий та тимчасовий характер роботи великої частини мігрантів.

Ким працюють українці?

За інформацією ЦЕС, найпоширеніша сфера зайнятостi для українців – будівництво. Проте частка зайнятих у цьому секторi зменшується (з 52% у 2008 році до 39% у 2017 році). На будівельних та ремонтних роботах у 2017 році працювало 55% чоловіків (переважно в Pociї та в Чехії). У Польщі відсоток українців, які працюють на будівництві, останніми роками зріс – 35% українців у Польщі у 2017 році, порівняно з 15% у 2012-му.

На другому місці – робота у домогосподарствах (догляд за дітьми, літніми та хворими, прибирання, ведення домашнього господарства) – у цiй сферi працює 16,4% українців (зокрема, жінок – 42%).

Задіяність українців у інших сферах, як-от сільське господарство, промисловість, торгівля та сфера послуг, зросла останніми роками здебільшого завдяки змінам у структурі зайнятості українців у Польщі.

За даними ЦЕС, 36% українських заробітчан вважають, що мають вищу квалiфiкацiю, нiж потребує їхня робота за кордоном.

Достовірних даних про обсяги та напрямки міграції кваліфікованих працівників бракує. Серед кваліфікованих мігрантів переважають лікарі, інженери та програмісти. Вони виїжджають зазвичай до розвинутих країн – США, lзраїлю, Німеччини, Фiнляндiї.

Який вік і освіта мігрантів?

Більшість українських мігрантів – молодь, вiком 15-40 рокiв, з професiйно-технiчною чи середньою освiтою. Трудові мігранти загалом менш освічені, нiж зайняте населення України. У 2015-2017 роках, за рiзними опитуваннями, 16%-37% трудових мігрантів мали вищу освіту. В Українi частка зайнятого населення з вищою освiтою – 48%.

За останнi шість рокiв мiграцiйний потiк до країн ЄС помолодшав. Переважно завдяки молодi, яка виїхала вчитися. 2017 року в Польщі частка мігрантів вiком 15-40 рокiв становила 61%. У Росії – 48%.

Серед українських трудових мігрантів у 2015-2017 роках переважали чоловiки (70%) у всіх країнах, крім Італії, де жiнок – 71%. Це повʼязано зі специфікою роботи в цiй країнi, де українки переважно працюють прибиральницями чи доглядають за літніми.

То добре чи погано, що українці їдуть працювати за кордон?

Згідно з висновками дослідження ЦЕС, актуальний короткостроковий та “маятниковий” характер мiграцiї українцiв, попри негативні наслідки, ймовiрно, має сумарно радше позитивний ефект на економiчний розвиток України. Але його складно оцiнити кiлькiсно через брак достовірних даних про мiграцiйнi потоки.

Крiм потужного вливання грошей від трудових мiгрантiв в економіку України, “маятникова” та короткострокова мiграцiя сприяє розвиткові транспортних і банкiвських послуг, а також iнших секторiв економіки, якi обслуговують трудових мiгрантiв.

Хоча українська трудова мiграцiя переважно короткострокова i тимчасова, проте щороку близько 200 тисяч українців покидають Україну назавжди. З роками кількість українців, що не повернулися, збільшується. А отже, частина короткострокового міграційного потоку переростає у довгостроковий.

Динамiка мiграцiї наступних років залежатиме вiд економiко-полiтичних змін в Україні та ситуацiї в країнах­-реципiєнтах українських трудових мiгрантiв.

Оскiльки бiльшiсть трудових мiгрантiв з України їде в сусiднi країни і підтримує тісні зв’язки з Україною, то має змогу повернутися, якщо економiчна ситуацiя в Українi покращиться та будуть створюватися робочi мiсця з високою продуктивнiстю працi й вiдповiдною зарплатою.

Ігор Тимоць

 

Share Button

«Єжи Лец висловлював симпатії до СРСР, бо це був його білет до виживання», – син афориста Томаш де Туш-Лец

Share Button

У Львові 20-21 березня відбувається ряд подій, присвячених 110-річчю з дня народження афориста Станіслава Єжи Леца. Зокрема, біля головного корпусу університету імені Івана Франка відкрили виставку, присвячену поету. У бібліотеці університету імені Івана Франка відбулася дискусія щодо творчості Леца за участі його сина Томаша де Туш-Леца і дослідниці Лідії Коської. Син Леца розповів PolUkr.net, як зараз творчість батька використовують в публічних і політичних дискусіях у Польщі, а також як оцінюють його ліві погляди.

Томаш де Туш-Лец. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Томаш де Туш-Лец. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Уже за життя батько став дуже популярний у Польщі. – розповідає Томаш де Туш-Лец. – Я мав 11 років, коли в 1966 році він помер. Останні роки були найкращими в його житті. У СРСР та в цілому Соціалістичному таборі в його афоризмах шукали політичні алюзії. Через афоризми можна було приховано сказати те, що хотілося, але не можна було, про тих, хто править країною чи регіоном. По смерті батька, його слава пригасла».

«Теперішня складна політична ситуація в Польщі спричинила нове зацікавлення життям і афоризмами Леца. – продовжує Томаш де Туш-Лец. – Знову в них шукають політичного підтексту. Недавно в Польщі видали томик із 5,5 тисячами афоризмів батька».

На прохання PolUkr.net розповісти, як у Польщі використовують батькову творчість нині та які є дискусії щодо його лівих поглядів Томаш де Туш-Лец розповів: «У 1960-х в Європі широко вживали афоризми батька, у календарях друкували, у пресі, а в Польщі тоді політики часто говорили їх під час промов. Зараз польські політики теж використовують. Колишній премʼєр Польщі Дональд Туск дуже часто під час виступів у Сеймі любив цитувати Леца. Теперішні праві політики менше схильні це робити».

«Щодо лівих поглядів батька, то це болюча тема. – вів далі Томаш де Туш-Лец. – У 1930-х у Львові, де він жив, було багато ненависті через майнову нерівність, розшарування суспільства. У тодішній Польщі була досить драматична ситуація. Існували робітничі рухи. Багато молоді, яка були повʼязана з журналістсько-літературним середовищем, мала звʼязки з лівою пресою. Вони брали участь у робітничих демонстраціях. Батько був у групі осіб, які опублікували щось поза цензурою, а це був кримінальний злочин. Тож тато з друзями мусив тікати зі Львова до Варшави, щоби врятуватися від переслідування. Ліві погляди батька – очевидна річ».

«Ситуація змінилася, коли батько повернувся до Львова в 1939 році. – веде далі син афориста. – Тоді на Польщу напала нацистська Німеччина та СРСР. Багато польських поетів того часу, які жили на теренах Галичини, записалися до радянської Спілки письменників Західної України. Львів тоді був шалено переповнений. Людей легко і масово вивозили на Сибір, де вони пропадали. Натомість участь у Спілці давала шанс вижити. Для людей, особливо єврейського походження, це був білет до виживання. Зараз у Польщі є група осіб правих поглядів, яка почала шалене переслідування постаті батька через його прокомуністичні твори, публікації. Ніхто наче не розуміє, що люди мали тоді щось таке видавати, аби вижити. Тепер у правих середовищах виходять паскудні матеріали, які в сумі висувають претензії, що людина вижила. Але це не історія лівих поглядів поета Леца, а історія трагедій ХХ століття, які перемелювали людей та їх долі».

«У 1930-х по цілій Європі, не тільки в Німеччині, були популярні фашистські рухи і партії. – продовжує тему дослідниця творчості Леца Лідія Коська. – Зокрема, фашизація відбувалася у Польщі. Натомість усі, хто протистояв цим силам, і боявся війни в Європі, автоматично ставали ліваками та антифашистами. Якщо через це вважати Леца прихильником Сталіна, то це – невігластво. Це був інший світ, інше суспільство. А ми оцінюємо з нашої ретроспективи. Якщо говоримо про Леца як лівака, то слід мати на увазі, що він ніколи не був у жодній партії. Дистанціювався від цього, був просто інтелектуально чесним мислителем. А перед ІІ світовою, такі люди в Польщі мали дещо ліві погляди».

Ігор Тимоць

 

Share Button

У Львові відзначають 110 років афористу Єжи Лецу

Share Button

У Львові 20-21 березня відбудеться низка подій, присвячених 110-ій річниці від дня народження видатного письменника і афориста Станіслава Єжи Леца. Він народився 6 березня 1909 року у Львові.

Афіша подій у Львові, присвячених 110-ій річниці від дня народження Станіслава Єжи Леца / Афіша Lviv City of Literature
Афіша подій у Львові, присвячених 110-ій річниці від дня народження Станіслава Єжи Леца / Афіша Lviv City of Literature

20 березня о 12.00 відкриють виставку біля головного корпусу університету імені Івана Франка. У Палаці Потоцьких 20 березня о 16.00 відбудеться урочиста академія, присвячена письменнику. У науковій бібліотеці імені Івана Франка, що на вулиці Драгоманова 5, відбудеться публічна дискусія «Лец сьогодні. Спадщина. Місце у культурі. Політичний контекст».

21 березня о 17.00 у науковій бібліотеці імені Василя Стефаника презентують книгу Лідії Коської «Лец. Автобіографія слова». А в міському палаці культури імені Гната Хоткевича 21 березня о 19.00 відбудеться розмова з сином Єжи Леца – Томашем де Туш-Лецом, а також буде показ документальних кінофрагментів із родинного архіву Леців.

Дослідниця творчості Єжи Леца Лідія Коська з Кракова представить фундаментальну працю «Лец. Автобіографія слова». Книга вийшла у 2015 році у Варшаві.

Довідка

Станіслав Єжи Лец, справжнє імʼя Станіслав Єжи де Туш-Летц, народився 6 березня 1909 року у Львові.

Під час І світової війни сімʼя переїжджає до Відня. Там Лец дістав початкову освіту. Після війни сім’я повертається до Львова. У 1927 році Лец вступає до університету імені Яна Казимира (зараз університет імені Івана Франка), де вивчає полоністику і право.

Початок ІІ світової війни застає Леца у Львові. Радісно приймає радянську владу, поділяючи комуністичні ідеї. Підтримує включення Східних Кресів Польщі до складу УРСР та БРСР. У 1940 році вступає до Спілки письменників України. Веде радянську пропаганду.

Під час окупації Львова нацистами у червні 1941 року потрапляє в концентраційний табір під Тернополем. Двічі пробує втекти. Після другої невдалої втечі його засуджують до розстрілу. Конвоїри відвели до місця виконання вироку і веліли рити собі могилу, але потім залишили під наглядом лише одного охоронця. Лец вбив його ударом лопати по шиї, а потім, переодягнувшись у його форму, втік. У німецькому мундирі дістався до Варшави.

У 1945 році оселяється у Лодзі. Одружується з Ельжбетою Русєвич. У 1946 році Леца направляють до Відня на посаду аташе з питань культури. У Відні народжуються син Ян і дочка Малгожата. У 1950 році, коли критика несхвально зустріла його нові твори, емігрує до Ізраїлю. Там з родиною живе два роки.

1952 року з сином повертається до Польщі, залишивши в Ізраїлі дружину з дочкою. Одружується вдруге – цього разу з Кристиною Швятоньською. У нього народжується син Томаш.

Помер 7 травня 1966 року у Варшаві після тривалої хвороби.

У 2018 році у Львові на будинку, що на вулиці Словацького 6, де у 1920-1934 і 1939-1941 роках жив Лец, відкрили меморіальну таблицю.

Ігор Тимоць

Share Button

Три основні кандидати в президенти мають підтримку по всій країні

Share Button

Проте регіональні відмінності існують: Зеленського більше підтримують на півдні та сході, Тимошенко – в центрі та на півночі, Порошенка – на заході та півночі України

До президентських виборів в Україні залишилося близько двох тижнів. Як розповів PolUkr.net кандидат соціологічних наук Руслан Савчинський, серед соціологічних компаній, які проводять дослідження в Україні, можна довіряти компаніям «Рейтинг», «Соціс», Київському міжнародному інститутові соціології (КМІС) і Центру Разумкова. PolUkr.net зʼясував, як регіонально вирізняються симпатії українців щодо кандидатів у президенти. Голова соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович зазначив, що три головні претенденти на президентське крісло (Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко та Петро Порошенко) мають різною мірою підтримку по всій країні. Тільки в Президента Порошенка більша популярність на заході, у Тимошенко дещо більша в центрі, а в Зеленського – на сході.

Зеленського підтримують на півдні, сході та в центрі, Тимошенко – в центрі та на півночі, Порошенка – на заході та півночі країни

Згідно з дослідженням «Рейтингу», проведеним 1–7 березня, серед тих, хто має намір голосувати і визначився, 24,7% готові віддати голос за коміка Зеленського, 18,3% – за Тимошенко та 16,8% – за Президента Порошенка. Різниця між Тимошенко і Порошенком в межах статистичної похибки – 1,5%. Опитано було 5000 осіб.

Відповідно до цього дослідження, Зеленського найбільше підтримують на півдні країни – 23%, у центрі та сході – 21%. Менше, проте теж суттєво, на півночі та заході – 14%. Зеленського найбільше підтримує молодь: у віці 18-25 років – 38%, 26-35 років – 26%, 36-45 років – 20%, 46-55 років – 15%.

Тимошенко найбільше підтримують в центрі країни – 17% та на півночі – 15%. На заході країни її підтримують – 13%. На півдні в неї рейтинг – 11%, а на сході – 8%. Тимошенко найбільше підтримують старші люди: увіці 56-65 – 16%, у віці понад 66 років – 15% і у віці 46-55 років – 13%.

Чинного президента найбільше підтримують на заході та півночі України – по 12%, в центрі – 10%, на сході – 9% і на півдні – 6%. За Порошенка готові голосувати також старші люди, але вікова шкала ширша: у віці 56-65 років – 14%, 36-45 років – 12%, 46-55 років – 11%, у віці понад 66 років – 10%.

«Зеленський подає спрощену картину світу, чим «купує» свого виборця»

Соціолог Антипович пояснює, чому саме так розподілилися симпатії виборців.

«Порошенко практично уособив український націоналізм, розчистивши для себе це електоральне поле, – каже соціолог Олексій Антипович. – Відповідно, він найбільш популярний у Західній Україні. За традиційними крайніми правими силами залишилося мало виборців. Щодо Тимошенко, то вона завжди була першим номером в Центральній Україні. Такою й залишилась. Її рейтинг на сході та заході теж серйозний завдяки різноплановому виборцю. Щодо Зеленського, то його вища популярність на півдні та сході насамперед зумовлена тим, що виборець, який колись голосував за “Партію регіонів” та Януковича, не може стати прихильником Порошенка чи навіть Тимошенко».

«Попри наявність на цих виборах колишніх «регіоналів» Олександра Вілкула та Юрія Бойка, частина колишніх прихильників “Партії регіонів” перейшла до Зеленського, – веде далі соціолог. – Причин є декілька. Він нове обличчя в політиці й точно не причетний до теперішньої влади та політики. А також уособлює протестний електорат. Зеленського підтримують по всій країні. Крім цього, для півдня і сходу він більше свій. По-перше – з Дніпропетровщини. По-друге, російськомовний у побуті. По-третє, його жарти і сам «95 квартал» дуже позитивно сприймає уся країна, проте найбільше – південь та схід. Він висміює політиків, подає спрощену картину світу, близьку для звичайного обивателя, чим «купує» свого виборця».

«Зеленський має прекрасні показники по всій країні, Тимошенко теж, – підсумовує соціолог. – Тільки Порошенко має суттєве зміщення на захід і центр України. Щодо виборців кожного з кандидатів, то, якщо коротко, Порошенко – уособлення боротьби з Росією, захисту України. Тимошенко – це соціальні питання. Зеленський – протест проти теперішніх політиків і політики, ситуації в державі, влади. Усі три провідні кандидати мають певну підтримку в усіх регіонах. Навіть Порошенко на півдні має 6%. Щодо Зеленського, то тільки Галичина виокремлюється – там у нього значно нижча підтримка».

Щодо регіонального поділу українців, який існував під час виборів президента 2004 та 2009 років, то соціолог каже, що він залишився, хоча розмився і помʼякшився зі зміною поколінь та подіями в країні.

«Від того, що заборонили Комуністичну партію, радянська ідеологія в головах виборців не зникла, – каже соціолог. – Тож певний поділ залишився. Змінюються люди, цінності, думки, а з ними й електоральні вподобання. Розвивається громадянське суспільство, самоорганізація українців. Це чудово. Відтак це вносить корективи в підтримку політиків. Але зміни на краще в цінностях відбуваються дуже повільно. Насамперед маю на увазі, що значна частина виборців все ще прагне патерналізму щоб хтось один усе за них вирішив. У цьому разі президент. Особливо хочуть, щоб покращив матеріальне становище. Для змін на краще потрібен час і зростання нових поколінь, заміщення старих політиків новими».

Зеленський, Порошенко, Тимошенко – дослідження КМІС показує схожі результати

Результати, подібні до тих, що показав «Рейтинг», демонструє дослідження КМІС. Згідно з опитуванням КМІС, проведеним 8–20 лютого, серед тих, хто піде на вибори і визначився з кандидатом, 26,4% має Зеленський, 18% – Порошенко та 13,8% – Тимошенко. Суттєва відмінність тут тільки в рейтингові Тимошенко, але вона не виходить за межі статистичної похибки. Статистична похибка дослідження КМІС – не більше 3,3%. Опитано 2042 осіб.

Дослідження показало, що Зеленського теж найбільше підтримують на сході країни – 17,3%, в центрі – 15,4% та на півдні – 14,9%. На заході України в нього підтримка 10,2%.

У чинного Президента, як свідчить дослідження, найбільша підтримка на заході країни – 15,1% і в центрі – 11,6%. Значно менша на півдні – 4,6% і сході – 4,2%.

Тимошенко найбільша підтримують на заході країни – 9,2% і в центрі – 7,6%. Менше на сході – 6,3% та півдні – 5,7%.

Ігор Тимоць

 

Share Button

Депутати від влади й опозиції обʼєдналися проти антикорупційного закону

Share Button

«Скасування Конституційним Судом статті про покарання чиновників за незаконне збагачення позбавляє сенсу електронне декларування», – експерт Ігор Бураковський

Конституційний Суд України (КСУ) 27 лютого визнав неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу (КК) про покарання за незаконне збагачення. Рішення суду одразу набуло чинності й оскарженню не підлягає. На думку суду, стаття суперечить Конституції, бо передбачає, що громадянин має пояснювати законність статків, тобто «доводити невинуватість». В Україні діє презумпція невинуватості, а доведення провини в суді – справа обвинувачення. PolUkr.net попросив експертів пояснити наслідки цього рішення. Експерт Ігор Бураковський каже, що рішення скасувало сенс електронних декларацій, а реформи в Україні потребують постійного захисту. Правник Богдан Бондаренко вважає, що хоча в рішенні КСУ є логіка, проте суд міг прийняти інше рішення.

Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення – вимога для отримання безвізового режиму з ЄС та траншів від МВФ

Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні ввели в 2015 році. Її запровадили в рамках виконання Плану дій з візової лібералізації з ЄС. Вона також була включена в меморандум співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Стаття 368-2 КК передбачає увʼязнення на термін до 10 років з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади на строк до трьох років, якщо чиновник не може пояснити походження свого майна та статків.

Зараз за цією статтею Національне антикорупційне бюро (НАБУ) відкрило 59 кримінальних проваджень. Повідомлення про підозру вручені, зокрема, екс-главі Державної фіскальної служби Мирославу Продану, першому заступникові голови Служби безпеки України Павлу Демчині, міністру інфраструктури Володимирові Омеляну, екс-працівнику Генеральної прокуратури Дмитрові Сусу, главі Державного аудиту Лідії Гавриловій. Кримінальні провадження зареєстровані щодо депутатів Вадима Рабиновича, Олега Ляшка, Євгена Дейдея, Максима Полякова та інших політиків і посадовців. Проте за майже чотири роки за цією статтею досі так ніхто й не був засуджений.

Відповідно до статті 368-2, до відповідальності можуть притягнути чиновників, які мають значні статки чи майно (понад тисячу неоподатковуваних мінімумів – 960 тис. грн), «законність підстав набуття яких не підтверджено доказами». Якщо чиновник не може пояснити, звідки у нього взялося у декларації понад 960 тис. грн чи майно на таку суму, то це підстава для кримінальної справи. Саме стаття 368-2 була інструментом для НАБУ, щоб відкривати кримінальні провадження щодо чиновників із сумнівними статками.

«Усі справи за статтею про незаконне збагачення посадовців тепер мають закрити»

Після визнання статті 368-2 неконституційною всі кримінальні розслідування по ній мають закрити – незалежно від того, на якому вони етапі. Наразі лише у НАБУ та Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) таких справ понад 60. Рішення КСУ може назавжди припинити ці розслудвання.

Юдія Кириченко. Фото: facebook.com/juliakyr
Юдія Кириченко. Фото: facebook.com/juliakyr

Про це PolUkr.net розповіла керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ, співголова Ради “Реанімаційного пакету реформ” Юлія Кириченко: «Внаслідок декриміналізації статті 368-2 органи правопорядку мають закрити справи, порушені за цією статтею. Заново відкрити провадження за новою редакцією статті буде неможливо. Провадження можуть відкрити хіба що за іншими статтями – статтею 209 КК (легалізація, відмивання доходів), статтею 212 (ухилення від сплати податків і зборів) чи статтею 366-1 (декларування недостовірної інформації)».

«Слід розробити законодавчі зміни до КК із врахуванням рішення КСУ та прийняти статтю 368-2 у новій редакції, – продовжує правовий експерт Юлія Кириченко. – До Верховної Ради вже подали два законопроекти щодо доповнення КК новою статтею: один від Президента (10110) й один від депутата (10103). Зважаючи на пропрезидентську більшість у Парламенті, найімовірніше приймуть проект закону 10110. Проте обидва не відповідають статті 20 Конвенції ООН з протидії корупції».

«У редакції президентського проекту два недоліки, – веде далі експерт. – По-перше, кримінальна відповідальність встановлюється за набуття у власність активів без законних підстав. Однак притягнути до відповідальності за цією статтею буде фактично неможливо, бо здебільшого активи набуваються на законних підставах. Наприклад, купуються. По-друге, незрозуміло, для чого відмежовувати цей злочин від зловживання владою чи службовим становищем».

«Який сенс збирати електронні декларації, якщо невідповідність статків зарплаті не є приводом для покарання?»

Ігор Бураковський. Фото: nrcu.gov.ua
Ігор Бураковський. Фото: nrcu.gov.ua

Голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що «скасування статті 368-2 руйнує систему електронних декларацій, до якої нині подають звіти політики та чиновники».

«Який сенс збирати електронні декларації, якщо невідповідність статків та доходів не є приводом для покарання? – запитує експерт. – Зрозуміло, таке рішення серйозно непокоїть наших іноземних партнерів. Передусім МФВ і ЄС. Адже боротьба з корупцією – важливий елемент програм співпраці з ними, надання нам безвізового режиму. Також ця ситуація показала, що реформи у нас потребують повсякденного захисту».

«Подолання корупції залишається одним із найбільших викликів для України, – продовжує експерт. – Для боротьби з корупцією в КК й була додана стаття 368-2, яка дозволяла притягати чиновників до кримінальної відповідальності, якщо їхні активи і витрати явно перевищують офіційні доходи. Серед 59 депутатів, які 12 грудня 2017 року скерували до КСУ подання з проханням перевірити на відповідність цієї статті Конституції, бачимо представників як демократичних сил, так і опозиції: 23 депутати «Народного фронту», 11 депутатів «Блоку Петра Порошенка», 11 з «Відродження», 10 із «Опоблоку», 3 з «Волі народу» та 1 з «Радикальної партії». Маю всі підстави вважати, що їхню позицію мовчки поділяють інші депутати. А якщо згадати труднощі Парламенту з ухваленням антикорупційного законодавства, то можна говорити про свідомий спротив у боротьбі з корупцією».

«Логіка в діях КСУ є, але він міг також визнати статтю конституційною»

Богдан Бондаренко. Фото: facebook.com/bogdan.bondarenko
Богдан Бондаренко. Фото: facebook.com/bogdan.bondarenko

Експерт Центру політико-правових реформ Богдан Бондаренко пояснив, чим керувався суд, коли приймав таке рішення.

«КСУ вирішив, що формулювання статті 368-2 КК не відповідає статтям 8, 62 і 63 Конституції України, – каже Богдан Бондаренко. – Щодо статті 8 Конституції про порушення юридичної визначеності як елемента верховенства права, то КСУ наголосив, що стаття 368-2 КК не повинна мати двозначних формулювань. Але акцент в рішенні КСУ на статтях 62 і 63 Конституції України. КСУ зазначає, що стаття 368-2 не узгоджується з конституційним принципом презумпції невинуватості та з правом особи не давати показання чи пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Основна проблема, на думку КСУ, – необхідність для особи самостійно обґрунтовувати законність набуття своїх активів і статків. У цьому є раціональне зерно і логіка. Підстави для такого рішення у КСУ були. Інша справа, що КСУ міг застосувати інше обґрунтування, за яким статтю можна було б залишити і визнати конституційною. Проте це не зменшує ролі Парламенту, який спочатку ухвалив статтю, потім оскаржив її, а після цього, коли вже було відомо про розгляд справи в КСУ, не змінив її формулювань, щоб в КСУ не було претензій».

Ігор Тимоць

 

Share Button

10 кроків для роботи в Німеччині

Share Button

Із 2020 року Німеччина полегшить працевлаштування для кваліфікованих працівників із країн, що не входять в ЄС. Про це йдеться в проекті Закону про імміграцію, який ще має прийняти Бундестаг. Зокрема, зміни стосуються українців, які планують їхати на роботу в ФРН.

У відповідь на запит PolUkr.net у посольстві ФРН пояснили осоновну суть змін: “Закон має бути прийнятий Бундестаґом впродовж першої половини 2019 року. Мета – полегшити імміграцію до Німеччини особам з вищою освітою та кваліфікованим фахівцям з професійною освітою, наприклад, ремісникам. Однак передумовою є наявність визнаної професійної освіти та можливість довести наявність фінансового забезпечення на час перебування. Також передумовою для роботи є відповідні знання німецької мови”. PolUkr.net зібрав і описав, які 10 кроків слід зробити, щоб влаштуватися на роботу в Німеччині.

Робота тільки для кваліфікованих спеціалістів

  1. Щоб знайти роботу в Німеччині, можна скористатися безвізовим режимом, поїхати як турист, знайти роботу, повернутися, і зробити німецьку робочу візу. Із безвізом працювати в ФРН чи будь-де в країнах Європи – заборонено. У Німеччині за це можна отримати штраф і депортацію з забороною в’їзду в ЄС на термін від трьох років.

Згідно зі змінами, які мають настати в 2020 році, ви зможете отримати німецьку робочу візу без попереднього контракту на роботу, якщо ви кваліфікований спеціаліст. Наразі контракт – одна з умов, на підставі якої дають таку візу.

Поїхати в Польщу і дістати відрядження в Німеччину

  1. Легально потрапити на роботу в Німеччину можна по польській робочій візі. Як пояснено на сайті юридичної фірми Lex Consulting, польська компанія, в якій працює громадянин України, може відправити його у відрядження в Німеччину (чи іншу країну ЄС) для виконання роботи чи надання послуг. Термін відрядження не може перевищувати трьох місяців.

Позаяк польську робочу візу можуть відкрити, наприклад, на 180 днів (термін перебування в Польщі) на “коридор” в 1 рік (термін дії візи), то з річною польською робочою візою, поїхати у відрядження в Німеччину можна буде максимум на 3 місяці протягом року.

Основна умова для відрядження – відповідний договір між компаніями в Польщі та Німеччині. Для такого відрядження працівнику слід отримати додаткову німецьку візу – Van der Elst Visa. Для отримання цієї візи слід звертатись у візовий відділ посольства Німеччини у Варшаві. Цей відділ приймає заявки на видачу таких віз із усієї Польщі.

Для отримання візи Van der Elst Visa, слід подати документи, серед яких: дозвіл на роботу в Польщі, карта медичного страхування від нещасного випадку, договір між польською та німецькою компанією, письмове підтвердження про узгодження умов роботи між німецькою компанією і працівником, який відряджається. Посольство має право вимагати додаткові документи.

Blue Card – європейська програма для кваліфікованих працівників із третіх країн

  1. Для кваліфікованих працівників з третіх країн  (таких як Україна) вже зараз діє так звана Blue Card EU (аналог Green Card у США). Blue Card — загальноєвропейський документ, який дає право жити і працювати по всій території ЄС. Німеччина до цієї програми висуває такі вимоги: знайти свою професію в списку затребуваних, підтвердити дипломом, і підписати трудовий договір з роботодавцем (не потрібно з 2020 року!).

Виділіть хоча б півроку, щоб освоїти базову німецьку мову

  1. Для отримання робочої візи в Німеччині, громадянину України слід знати німецьку мову як мінімум на рівні А2. Для кожної спеціальності визначено свій рівень мови. Для більшості – рівень вищий, ніж А2.

За дослідженнями Кембриджського університету, щоб освоїти один рівень іноземної мови (дослідження проводили для англомовних) в середньому потрібно 200 академічних годин (академічна година – 45 хв.). Тобто, якщо ви вирішили знайти роботу в Німеччині та будете братися за ази німецької, то вам знадобиться близько 400 академічних годин (300 звичайних годин), щоб освоїти мовний рівень А2.

Перевірити свій рівень володіння німецькою і пройти курс навчання можна в Інституту Гете, що діє в Україні. В Інституті Гете 2 рівні німецької мови можна освоїти від 3 до 10 місяців за приблизно 25-33 тисячі гривень. Дипломи Інституту Гете визнаються в німецькому посольстві, а філії діють практично в усіх великих містах України.

Знайдіть вашу професію серед затребуваних в Німеччині

  1. Перш, ніж подавати на візу, слід перевірити, чи ваша спеціальність відповідає затребуваній на ринку праці ФРН. У списку професій, які потрібні в Німеччині, 62 спеціальності в 6 сферах:

– медицина і охорона здоровʼя;

– економіка і менеджмент;

– інженерна справа;

– навчання, виховання і соціальні питання;

– технічні й ремісничі спеціальності;

– інформаційні технології.

Перед тим, як подавати документи на вироблення візи, слід пройти визнання вашої спеціальності на відповідність еталонній німецькій.

Отримайте німецьке визнання вашого внз та диплому

  1. Після цього слід перевірити, чи прирівнюється ваш диплом про вищу освіту до німецького і чи визнається ваш вищий навчальний заклад (внз) у ФРН. Це можна перевірити у базі даних ANABIN.

 Для отримання робочої візи слід буде потім роздрукувати цю інформацію, надану німецькими державними органами. Це окремо дані щодо вашого внз та окремо щодо вашої спеціальності, вказаної у дипломі. Потім слід буде надати обидві роздруківки в 2 екземплярах при подачі заявки на візу.

Якщо спеціальність не відмічена пунктом entspricht (у перекладі з німецької – відповідає) та/або внз не занесений в базу даних в статусі H+, то слід спочатку подати запит на їх визнання до Центрального відомства з питань іноземної освіти в Німеччині (ZAB – Zentralstelle für ausländisches Bildungswesen). Для всього цього, знову ж таки потрібне володіння німецькою.

Відповідність документів про професійну освіту до аналогічних німецьких має бути підтверджена компетентним відомством у ФРН, яке займається визнанням професійної освіти.

Винятком із 2020 року будуть лише ІТ-спеціалісти з досвідом роботи понад 5 років. Їм не потрібно буде підтверджувати спеціальність.

Зберіть пакет необхідних документів

  1. Після цього треба зібрати весь список документів, необхідних на візу та записатися на електронну чергу в посольстві Німеччини в Києві чи в візовому центрі в Києві, Львові, Одесі, Харкові, Дніпрі.

Ось список документів:

– закордонний паспорт + 2 копії всіх сторінок, де є інформація (паспорт має бути дійсним як мінімум ще 3 місяці від закінчення дії візи; слід зробити копії ламінованої першої сторінки, що містить персональні дані та всіх інших);

– інші дійсні закордонні паспорти та ті, термін дії яких закінчився + 2 копії всіх сторінок, де є інформація (слід зробити копії ламінованої першої сторінки, що містить персональні дані, і всіх інших сторінок, де є візи, печатки або інші відмітки);

– заповнити 2 формуляри візової заяви (розбірливо, без прогалин, німецькою чи англійською мовою, та власноруч підписати; не слід використовувати анкети на Шенгенську візу!);

– 3 фотографії (3 ідентичні фото паспортного формату (45х35 мм, фронтальна зйомка, без головного убору), зроблені протягом останніх 6 місяців; 2 фотографії слід приклеїти на анкету, 1 подати окремо);

– підписаний контракт чи згоду про прийом на роботу + 2 копії (оригінал підписаного з роботодавцем контракту чи письмової згоди про прийом на роботу, що містить інформацію про вид і зміст запланованої діяльності, її тривалість, кількість робочих годин, місце роботи та розмір оплати праці; не потрібний з 2020 року!);

– підтвердження кваліфікації та визнання вашого внз + 2 копії (дивіться вище);

– дозвіл на здійснення професійної діяльності (якщо необхідно) + 2 копії (якщо дозвіл на здійснення професійної діяльності необхідний (наприклад, медицина, інженерія), то його чи гарантію його отримання від роботодавця, слід надати найпізніше в день отримання візи; не потрібний з 2020 року, згідно пункту 5 статті 17а, проекту Закону про імміграцію! Тобто зможете зробити цей дозвіл вже, коли знайдете роботу в Німеччині);

– якщо стосується, то поліс медичного страхування + 2 копії (мінімум на 30 000 євро страхової гарантії).

В окремих випадках можуть вимагати додаткові документи. Згідно статті 18, пункту 1 проекту Закону про імміграцію: “Іноземцю з німецькою або іноземною вищою освітньою кваліфікацією, яка визнана в ФРН або прирівняна до німецької вищої освіти, та чиє фінансове забезпечення є гарантованим, може бути наданий дозвіл на тимчасове проживання з метою пошуку роботи в Німеччині, відповідно до цієї кваліфікації, на період до 6 місяців. Дозвіл на проживання не дає право здійснювати підприємницьку діяльність”.

Тобто у вас можуть попросити виписку з банківського рахунку (день проживання в ФРН оцінюється в 45 євро) та бронювання житла (готель, хостел).

Закон передбачає, що іноземець може бути депортований з ФРН, якщо під час процедури отримання візи вказав неправдиві чи недостовірні дані. Відмова від надання інформації, завідомо неправдиві чи неповні дані можуть призвести до відмови у видачі візи чи вислання заявника за межі Німеччини, якщо віза вже видана.

Завізуйте свій диплом та інші документи у німецького консула

  1. Крім цього, ще слід підтвердити свій перекладений диплом у консула. Для майбутнього отримання робочої візи дипломи, сертифікати, трудову книжку, слід перекласти на німецьку мову та нотаріально завірити апостилем. Їх згодом слід подати в посольство в оригіналі з нотаріально завіреним перекладом та двома копіями, а також підтвердження про визнання диплому разом з іншими документами.

Для підтвердження ідентичності письмових копій чи фотокопій з оригіналом або з нотаріально завіреною копією документа, слід буде надати всі документи консулу, щоб він це підтвердив. Без цього копія вважається не засвідченою. Засвідчити відповідність копій оригіналу можна в посольстві ФРН у Києві – вул. Богдана Хмельницького, 25, вхід із боку відділу консульської і правової служби, вікно № 10. Це можна зробити лише після погодження дати співбесіди на отримання візи через систему попереднього бронювання у посольстві. Дату співбесіди можна забронювати тут – https://service2.diplo.de/rktermin/extern/choose_category.do?locationCode=kiew&realmId=561&categoryId=1497

Розмір збору для документів з латинським шрифтом – 1 євро за сторінку. Мінімальний збір – 10 євро. Розмір збору для документів з нелатинським шрифтом – 1,5 євро за сторінку, мінімальний збір – 15 євро. В середньому це обійдеться в 15 євро.

Якщо не можете прийти, то повідомте завчасно посольство

  1. Для українців віза безкоштовна. Єдині витрати – на переклади, їх нотаріальне завірення та засвідчення консулом, медичну страховку, фотографії та ксерокопії.

Якщо ви зареєструвалися, а прийти в призначену дату не можете, то слід попередити про це посольство за посиланням, яке прийшло на електронну пошту чи написати на цю електронну адресу visa@kiew.diplo.de

Якщо зареєструвалися на подачу документів, але не з’явилися і не попередили, то посольство може наступного разу відмовити в реєстрації чи прийомі документів.

Чекайте на візу

  1. Після подачі документів консул може розглядати документи від 7 до 60 днів, а в деяких випадках, на розсуд консула, термін може збільшитися.

Звістка, щоб забрати закордонний паспорт із візою чи без неї прийде смс-повідомленням від візового центру чи посольства, куди ви подавали заявку.

Продовжити візу в Німеччині не можна. Можна лише отримати посвідку на проживання і потім її продовжувати. Для оформлення візи, потрібно повертатися на батьківщину.

Ігор Тимоць

Share Button