вівторок, 5 Липень, 2022
pluken
Головна / polukr (сторінка 42)

polukr

Президент схвалив ратифікацію угоди з ЄС щодо участі України в програмі “Горизонт 2020”

Share Button

poroszenko_gov.ua_КИЇВ. 5 серпня. УНН. Президент Петро Порошенко підписав Закон “Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом про участь України рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій “Горизонт 2020”, передає УНН з посиланням на прес-службу Глави держави.

Цей закон №604-VIII був ухвалений Верховною Радою 15 липня. Угода була підписана 20 березня 2015 року в Києві.
“Документом ратифікується набуття Україною статусу асоційованого члена вказаної програми, завдяки чому українські наукові установи і вчені отримають реальні можливості доступу до програми, загальний обсяг фондів якої становить 80 млрд євро”, – йдеться у повідомленні.

Реалізація угоди, як очікується, сприятиме розширенню участі українських науково-дослідних організацій та університетів у сфері європейських наукових досліджень, всебічному розвитку партнерських взаємовідносин між Україною та ЄС.

Глава держави також підписав Закон “Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Європейським Союзом про відновлення дії Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво”. Парламент 15 липня проголосував за цей закон №602-VIII.

Угода була підписана 3 березня 2015 року в Брюсселі. Документом забезпечуватиметься створення належних умов для ефективного використання науково-технічного потенціалу та захисту прав інтелектуальної власності.

Джерело: УНН

 

Share Button

У Львові відкрили пам’ятник митрополиту Шептицькому

Share Button

szeptyckiУ Львові відкрили пам’ятник митрополитові УГКЦ, відомому громадському діячеві Андрею Шептицькому. Урочисте відкриття приурочили до 150-тої річниці від дня народження Владики. На ньому були присутні високі чини української греко-католицької та римо-католицької церкви, глава УГКЦ Блаженніший Святослав та Президент України Петро Порошенко. Участь у святкуванні також взяли кілька тисяч львів’ян.

«Сьогодні відновлюємо історичну справедливість і нарешті відкриваємо монумент Шептицькому у Львові. Та найкращий пам’ятник Владиці – сама незалежна Україна, яка крокує до родини європейських народів. Як сказав один із сучасників митрополита, цю неймовірно велику постать не може проминути мовчанкою ні приятель, ні ворог; ні убогий, ні багатий; ні релігійна людина, ні атеїст; ні науковець, ні неписьменний. Ніхто не може і не сміє! Такі люди, як Владика Андрей, дорогі для нації і складають її золотий запас», – сказав під час виступу Президент України Петро Порошенко.

До відкриття пам’ятника у Львові йшли ще від початку 1990-х років. Саме тоді виникла ідея встановлення скульптури цій непересічній постаті. Готувались до встановлення пам’ятника останні 5 років. Ще у 2010 році провели конкурс на кращу концепцію розміщення монументу. Перемогла ідея львівських архітекторів Ігоря Кузьмака та Михайла Федика, які запропонували облаштувати площу довкола входу в головний львівський храм УГКЦ – собор Святого Юра, а в центрі поставити пам’ятник. Дискусії, як може виглядати сам пам’ятник, були доволі тривалими. Нарешті зійшлися на тому, що за основу майбутньої скульптури візьмуть прижиттєвий пам’ятник митрополита Андрея Шептицького, автором якого є відомий український скульптор Андрій Коверко. За переказами, Владика бачив цю скульптуру і добре її оцінював. Відтак Митрополит повернувся до Львова в образі скромного монаха в чернечих рясах. Висота пам’ятника – 3,8 м, і стоїть він на невеликому постаменті. Одне з небагатьох, що додали сучасні скульптори, – родинний герб графів Шептицьких, який тепер прикрашає бік пам’ятника.

Андрей Шептицький – один з найвизначніших церковних та світських діячів українського народу ХХ століття.  Митрополит Андрей походить із давнього українського графського роду Шептицьких. Мати – графиня Софія Фредро, донька відомого польського письменника, графа Александра Фредра. Андрей Шептицький мав декілька наукових ступенів: доктор права, доктор теології, доктор філософії. Як Глава української Церкви, він першим почав використовувати в спілкуванні з вірними народну мову. Першим почав правити богослужіння українською мовою.

Однак не меншими є його заслуги перед державою. Андрей Шептицький був меценатом багатьох шкіл, організацій, окремих митців. Митрополит також відомий як фундатор першого українського шпиталю для потребуючих у Львові і засновник Національного музею у Львові, який нині носить його ім’я. Саме збірка ікон та інших творів мистецтва з приватної збірки Андрея Шептицького лягли в основу майбутнього музею.

До 150-річччя від дня народження Владики Андрея Ватикан офіційно визнав його праведним, зробивши перший крок до беатифікації. Наразі не вирішеним залишається питання з можливим проголошенням Шептицького праведником світу за порятунок, як мінімум, кількох сотень євреїв. Робив Шептицький це попри постійні обшуки окупаційної влади як в церкві, так і в себе вдома.

Поза тим, у львівській спільноті тривають суперечки, як остаточно має виглядати Святоюрська гора, де тепер стоїть пам’ятник Владиці. Адже проект її реконструкції фактично розділив львів’ян на прихильників великої площі і тих, хто хоче зберегти понад столітній сквер, який нині існує на горі. Якщо створювати площу, як це передбачає концепція Федика та Кузьмака, більшу частину скверу доведеться вирубати, щоб побудувати нову дорогу.  Якщо ж залишити сквер, церкві доведеться обмежитись лише  невеликою площею, у центрі якої стоятиме пам’ятник Митрополиту, а решту території віддати машинам та громадському транспорту. Останній рік дискусій до консенсусу не призвів. На час святкування ювілею та відкриття пам’ятника усі сторони погодились припинити суперечки заради гідного вшанування пам’яті Владики. Однак, очевидно, зовсім скоро містобудівні дискусії, як же має виглядати Святоюрська гора у Львові, продовжаться.

Мирослава Іваник

 

Share Button

Рішення про відведення озброєння калібру менше 100 мм на Донбасі буде прийнято найближчим часом – АП

Share Button

czołgКИЇВ. 5 серпня. УНН. Рішення про відведення військової техніки з калібром гармат та мінометів менше 100 мм буде прийнято найближчим часом. Про це на брифінгу в прес-центрі АТО сказав заступник голови Адміністрації Президента України Андрій Таранов, передає кореспондент УНН.

Він зазначив, що рішення поки що не прийнято через небажання представників так званих “ДНР” та “ЛНР”.
“Рішення по відводу техніки менше 100 мм включно буде прийнято найближчим часом… Якби все залежало від однієї сторони, рішення було би прийнято”, – сказав А.Таранов.

“Та сторона, яка не бажає цього робити, вона робить все можливе для провокування наших збройних сил на дії у відповідь”, – сказав він.

А.Таранов не зміг назвати ймовірну дату, коли таке рішення буде прийнято.

Джерело: УНН

 

Share Button

Зібрані докази проти Генштабу РФ: матеріали передадуть до міжнародного трибуналу

Share Button

rosjanie_uaКИЇВ. 5 серпня. УНН. Зібрані докази проти Генштабу РФ будуть передані до міжнародного трибуналу. Про це під час брифінгу повідомив заступник Генпрокурора України, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, передає кореспондент УНН.

“На сьогодні із 28 серпня (2015-го року — ред.) посадові особи Російської Федерації, збройних сил РФ, начальник Генштабу РФ та інші, вже ознайомленні з суттю підозри, з її положеннями і фактичними даними”, — повідомив А.Матіос.

За його словами, українська сторона продовжує юридично фіксувати дані для судового рішення українських національних судів з подальшою передачею матеріалів до міжнародних інституцій.

Зокрема, зібрані матеріали про злочини щодо розв’язування військового конфлікту в Україні Генштабом РФ будуть передані до міжнародного трибуналу.

За словами А.Матіоса, начальник Генштабу РФ та російські військові отримають заочне засудження в Україні.
“Ми будемо працювати над тим, аби справа максимально швидко була відправлена до процедури заочного засудження. Оскільки ми точно розуміємо, що жоден з російських військовослужбовців не явиться добровільно до українського суду”, — повідомив А.Матіос.

Нагадаємо, 5 серпня Служба безпеки України повідомила про підозру голові Генштабу ЗС РФ Валерію Герасимову.

Джерело: УНН

 

Share Button

Що після Мукачева? Держава vs «Правий сектор»: конфлікт заморожено, але не вичерпано

Share Button

prawysektorТри тижні тому це було топ-темою українських мас-медіа та соціальних мереж. Криваву стрілянину 11 липня за участю бійців «Правого сектору», правоохоронців та членів команди місцевого «авторитета» в закарпатському Мукачеві називали не інакше як «відкриттям другого фронту в Україні». Відтоді справжнім «мемом» стали коментарі про «шість тисяч силовиків на новітній бронетехніці, яких прислали на Закарпаття для знищення шістьох патріотів». Час спливав, «Правий сектор» у Києві та інших містах у міру сил протестував проти «безпідставних переслідувань», але… більше нічого не відбувалося. Відповіді на запитання – чим же, власне, закінчилася резонансна сутичка на Закарпатті – так і не було. Поки днями з’явився коментар телеканалу «112» прес-секретаря 13-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС) Олексія Бика: «З приводу наших хлопців, які брали участь у подіях в Мукачеві: вони перебувають в безпечному місці. У них все добре. Їхньому життю загрожує небезпека, тому будь-яка [додаткова] інформація з цього питання може заподіяти їм шкоду, ми її не оприлюднимо».

Ті, хто очікував, що з Мукачева почнеться «третій Майдан» або нова революція, залишилися розчарованими. Справу чи то відклали до довгої шухляди, чи то спустили на гальмах.

Але проблеми нікуди не поділася. Це й потоки контрабанди на Закарпатті, і толерування населенням регіону місцевих магнатів із мандатами парламентаріїв та власними воєнізованими загонами. І новий виклик: існування в різних областях України, за сотні кілометрів від зони АТО, підрозділів незаконного збройного крила радикальної політичної партії.

Згадаймо хронологію подій

11 липня в Мукачеві на території відпочинкового комплексу «Антарес» відбувалася зустріч озброєного загону 1-го запасного батальйону ДУК «ПС» чисельністю 15-20 осіб із місцевим «авторитетом», народним депутатом Михайлом Ланьом. Ішлося про контроль над потоками контрабанди в прикордонному регіоні. За версією «ПС», Ланьо на прізвисько «Блюк» був невдоволений тим, що «Правий сектор» перекрив один із його контрабандних каналів. Поки тривали переговори, на вході до «Антареса» пострілом у голову було важко поранено охоронця комплексу (20 липня він помер у лікарні). На місце конфлікту прибули працівники МВС, після чого бійці ДУК на трьох броньованих позашляховиках із крупнокаліберним кулеметом застосували димову гранату і вирвалися за місто. Через блокпост міліції бійці «Правого сектору» прорвалися з боєм, застосувавши стрілецьку зброю та гранатомети. У результаті перестрілки три машини міліції були знищені, загорілася АЗС, біля якої стався бій. Загинули двоє бійців «ПС», ще двоє були важко поранені (їх доправили до лікарні). Міліція оприлюднила дані про шістьох поранених силовиків. У сутичці на боці МВС брали участь також цивільні озброєні люди, яких відносять до угруповання Ланя. Невелика група бійців «ПС» прорвалася до лісу, де зайняла оборону. На Закарпаття для їх нейтралізації прибули посилені загони МВС та Нацгвардії. При цьому інформація про «шість тисяч силовиків» виглядає значно перебільшеною і походить із заяв прибічників «ПС».

Генпрокуратура кваліфікувала подію як створення злочинної організації та теракт. Задля розв’язання конфлікту в переговорах із силовиками взяли участь лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош та ще один місцевий магнат, народний депутат Віктор Балога (згідно із деякими заявами, саме його інтереси в конфлікті з Ланем відстоював «ПС»).

Одним із наслідків надзвичайної події стала заміна голови Закарпатської обласної держадміністрації – на цю посаду президент Порошенко призначив жорсткого управлінця Геннадія Москаля, якого довелося зняти з Луганської області. Сам Петро Порошенко та голова СБУ Василь Грицак під час візиту на Закарпаття повторили позицію про неприпустимість існування в Україні «приватних армій за тисячі кілометрів від лінії фронту».

21 липня в Києві відбулися з’їзд і віче «Правого сектору», на якому було заявлено, що партія не братиме участі в місцевих виборах восени, «на даному етапі відмовиться і від збройного повстання проти влади», натомість ініціює всеукраїнський референдум з питань недовіри Верховній Раді, президенту й уряду, введення військового стану та повної блокади окупованих Росією територій, денонсації Мінських угод, легалізації добровольчого руху тощо. Відтоді регіональні осередки «ПС» повідомляють про збір підписів для такого референдуму. При тому що від самого керівництва партії можна почути заяви про «неформальний» характер плебісциту, без дотримання всіх процедур, передбачених відповідним законом.

«Партія, яка на виборах до Верховної Ради набрала 1% голосів, намагається крутити всією Україною», – таку думку висловив з цього приводу один із високопоставлених членів Центральної виборчої комісії.

Через дев’ять місяців після парламентських виборів загальноукраїнський рейтинг «Правого сектору» так само перебуває в межах статистичної похибки, але «ПС» справді залишається впливовою силою – насамперед тому, що, поряд із політичною структурою, має добре озброєні загони ДУК ПС, представлені не лише в зоні АТО, а й у більшості регіонів. Тож симптоматично виглядає відмова «Правого сектору» від участі в наступних місцевих виборах. Частина прихильників «ПС» бачить у цьому намір здобувати владу силою, із застосуванням зброї, а не демократичної процедури, і порівнює ДУК ПС з Українською повстанською армією при ОУН (б).

Право носити зброю на вулицях мирних міст і сіл України «Правий сектор» пояснює тим, що «в Україні йде війна», а зброя ця – трофейна, здобута в боях на Донбасі. Експерти висловлюють сумнів у таких твердженнях, зазначаючи, що принаймні частина озброєнь та оснащення «ПС» на фронті не була, а є оснащенням «резервних батальйонів» ДУК. Показовими у цьому сенсі виглядають польські реєстраційні номери на позашляховику Nissan Navara із встановленим на ньому кулеметом, що брав участь у бою в Мукачеві.

Президент Петро Порошенко з цього приводу заявляє: «На жаль, деякі кримінальні представники під прикриттям відомої організації [«Правий сектор»] коять злочини. Ці сили не мають політичного підґрунтя. Тож реакція країни має виглядати саме таким чином: вони мають розглядатися як злочинці. Але не потрібно перебільшувати цю небезпеку. Ми контролюємо ситуацію і не допустимо дестабілізації в країні».

«Це неконструктивна позиція з боку влади. В країні має бути спокій і розуміння, кого захищає влада – народ  чи місцеві клани?» – так коментує позицію Порошенка речник «ПС» Артем Скоропадський. За його словами, «президент України має підбирати слова, говорячи про людей, які з перших днів воювали на Донбасі та захищали територіальну цілісність країни… Ми неодноразово озвучували свою позицію щодо ситуації в Мукачевому – це політична провокація проти нашої організації. Ми зацікавлені в об’єктивному розслідуванні мукачівської історії. Для цього недостатньо оголосити в розшук бійців «ПС», а слід у першу чергу розслідувати роль місцевих кримінальних кланів».

У цьому сенсі слід визнати, що відносини в трикутнику «влада – суспільство – озброєні добровольчі підрозділи» – непрості й делікатні. Формально ДУК «Правий сектор», не легалізований у складі Збройних сил чи інших силових структур, є незаконним збройним формуванням. Але існує формалізований консенсус на рівні влади щодо його участі в АТО, причому на найскладніших ділянках лінії зіткнення. Водночас суспільство визнає заслуги добровольців в обороні країни, що фактично перетворюється на дозвіл виходити за рамки закону в питанні володіння зброєю. Чим це може обернутися – країна побачила на прикладі Мукачева.

Та все ж таки, яким може бути вихід із цього «відкладеного» конфлікту?
«Мукачівська ситуація справді була дуже гострою й небезпечною. Якби влада тоді почала воєнну операцію проти «ПС», це спровокувало б другий фронт всередині країни. Слава Богу, одній стороні – державним структурам – вистачило гнучкості, щоб не форсувати події. А іншій стороні – самому [лідеру «ПС»] Ярошу (я не кажу про окремих представників регіональних організацій «Правого сектору» – горе-революціонерів, які хотіли «пограти у війнушку») – вистачило відповідальності, аби прийняти рішення про зупинку конфлікту», – зазначає політолог Володимир Фесенко в коментарі Polukr.net.

За словами експерта, це не означає, що конфлікт вичерпано, що учасники стрілянини не в розшуку і з них знято відповідальність. «Якщо їх арештують через півроку чи рік – це буде зрозуміло. Не всіх злочинців хапають відразу, особливо в нашій країні. Головне, що наразі мукачівський конфлікт у політичному полі розв’язано з мінімальними негативними наслідками», – каже пан Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

Загалом, авторитетний політолог закликає не драматизувати ситуацію з «Правим сектором» зокрема й добровольчим рухом у цілому. Після Мукачева стало очевидним, що легалізації ДУК ПС на його умовах не буде. «ДУК, і це зрозуміло, діє поза законом. Існує серйозна проблема і з іншими збройними угрупованнями, що останнім часом отримали зброю із зони АТО. Але в інтересах держави цю проблему не форсувати – її потрібно вирішувати м’яко, гнучко і не в один момент. Інакше ми справді можемо отримати другий фронт. Навіщо це? Непотрібно провокувати нові конфлікти з «ПС». Діяти слід поступово, локально, по окремих місцевостях, по окремих людях. Крок за кроком ставити «Правий сектор» на місце, але не заганяти його в підпілля. Бо не вистачало нам, крім російського підпілля, ще й проукраїнського, яке буде воювати зі своєю державою», – зазначає Фесенко.

На його думку, показово, що учасники мукачівської стрілянини сховалися й «не кажуть носа». Якби було навпаки – це означало б, що «Правий сектор» є безкарним і не боїться держави.

Експерт вважає дії державних структур після Мукачева виваженими й цілком правильними. Тоді як кроки «Правого сектору» – «це лише «понти» і спроба зберегти політичне обличчя, а оголошений референдум – юридично нікчемна мильна бульбашка».

Насамкінець варто зачепити й такий нюанс. Окремі коментатори – ледь не від подій на Майдані на початку 2014 року – вважають, що принаймні за деякими діями й заявами «Правого сектору» стоять московські технологи. «Ні, не думаю. Я не прихильник такої конспірології, – каже Володимир Фесенко. – Події в Мукачеві – в чомусь закономірна, але більшою мірою стихійна ситуація, яка показала, що Дмитро Ярош не контролює частину організації. А от про те, що Росія підтримує останні кроки «Правого сектору» з розхитування ситуації в Україні, «ПС» мав би замислитись – на чий млин він ллє воду».

Більшою загрозою пан Фесенко вважає той факт, що в деяких регіонах «Правий сектор» прямо чи опосередковано діє в інтересах місцевих олігархів і бізнесменів (на Закарпатті – Балоги, у Дніпропетровську – Коломойського). «Це виглядає як приватна армія, яку можна найняти для вирішення певних проблем, або ж заробляння грошей банальним рекетом, участю в захопленнях підприємств і так далі. Ось про це потрібно замислитися Ярошу і всім керівникам «ПС»», – вважає керівник Центру «Пента».

 

Експертна думка для Polukr.net
Олександр Палій,
історик, політолог:

– Порівняння «Правого сектору» з УПА натягнуте. УПА була державницькою структурою, яка розуміла унікальну вагу держави для виживання України. Бійці УПА готові були терпіти безліч мук, аби лише український народ міг захиститися державою, її інституціями й інструментами. Натомість «ПС» виступає як значною мірою анархічна організація, яка не дуже розуміє й цінує значення своєї держави.

Оголошувати марш на столицю під час війни з ворогом – неприпустима безвідповідальність, якщо не гірше. Владу можна критикувати, але вона не зрадницька, і це найголовніше. Слід розуміти, що будь-яка своя влада краща за хаос та іноземну окупацію.

На мій погляд, зараз центром об’єднання українських патріотичних сил має стати Українська армія, як найсильніша і найважливіша інституція держави. Партизанщина – добре, коли нема державного центру, як у часи УПА. Коли цей центр існує, всі мають об’єднуватися навколо нього, знаходити своє місце і максимально підтримувати його.

Це очевидна річ, що єдиноначаліє, хороший зв’язок, хороша організація тощо – найбільш ефективні речі. Українці в цей загрозливий для України час не мають права бути неефективними, немудрими.

Рух добровольців – на мій погляд, унікальний ресурс, але він має працювати в поєднанні з цілим рухом держави, а в жодному разі не всупереч йому.

Дмитро ЛИХОВІЙ

Share Button

Нове «Широкине» на Артемівському напрямку

Share Button

ato3На Артемівському напрямку схоже, з’явилось своє «Широкине». Селище міського типу Зайцеве, підпорядковане Горлівській міській раді, у липні 2015 р. було звільнено бійцями 34 батальйону ЗСУ. Але не до кінця. Наразі селище, в якому колись мешкало понад 3500 чол., поділене між Україною та ДНР приблизно навпіл. Щоночі тут відбуваються бойові зіткнення між військовими та бойовиками, а обопільна артилерія працює на знищення мирних маєтків мешканців села. Над будинком селищної ради майорить український прапор, а всього за 500 метрів від нього, за кинутим автомобілем на дорозі, що виконує демаркаційну функцію, починається територія сепаратистів.

На твердження українських військових, їх просування на 12 км. з північного заходу у бік Горлівки, захоплення фактично її передмістя (смт. Зайцеве адміністративно належить до Микитівського району Горлівки), не суперечить Мінським домовленостям, адже за ними воно знаходиться на українській стороні. Проте існує у цій ситуації одне «але»: за Мінськими домовленостями й Дебальцеве залишалось за Україною.   Оскільки лінія фронту з лютого 2015 р. перемістилась на багато кілометрів на захід у напрямку Артемівська, а смт. Зайцеве з липня 2014 р. знаходилось під ДНР, фактично виконує функцію одного з крайніх рубежів оборони Горлівки (всі навколишні поля заміновані), то воно має велике тактичне значення для сепаратистів. Безумовно спікери ДНР будуть апелювати до цього питання на засіданнях робочої групи в Мінську.  На підтримку власної тези про порушення Україною Мінських домовленостей будуть працювати й свідоцтва мирних мешканців, які дуже вороже ставляться до українських військових (незважаючи навіть на такий об’єктивний чинник, як ціни на продукти, що на українській стороні села втричі дешевші ніж на стороні ДНР). Серед небагатьох місцевих мешканців чоловічої статі українські військові вже вирахували двох проросійських диверсантів, а щоночі позиції 34го батальйону обстрілюють з автоматичної зброї з тилу, з городів. Також додають «масла у вогонь» декларовані українськими військовими наміри йти далі на прорив аж до самою Горлівки. Варто відзначити, що подібні заяви лунають вже не від добровольчих батальйонів, а від представників регулярних збройних сил. Подібна бравада не додасть додаткових вістів українським дипломатам у Мінську.

Питання Зайцеве ще має під собою й топографічне підґрунтя, що може призвести до істотної плутанини та спекулятивних рішень. Адже всього в 20 км. на північ розташоване однойменне село Артемівського району, де розташовується українське КПП. Саме його найчастіше згадують у зведеннях про артилерійські обстріли позицій українських військових. На думку представників ДНР, саме це Зайцеве є українським, а Зайцеве під Горлівкою має належати самопроголошеній республіці.

Варто відзначити, що загальна практика провокування, «запрошення» українських сил на зайняття нових територій продовжується з боку ДНР та ЛНР. При цьому щільність обстрілів по всій лінії розмежування є істотною, особливо на Донецькому напрямку, якому, схоже, російсько-терористичні сили остаточно вирішили відвести роль випробувального полігону та відволікаючого фактору. Натомість найбільша активізація зусиль, ескалація напруги, концентрація бойових угруповань ДНР знаходиться саме на Артемівському напрямку.

Чи стане Зайцеве новим аналогом «Широкиного», випаленою землею, ареною політичної боротьби дипломатів? Все залежить від задач, які собі ставлять кремлівські планувальники, що керують великим театром маріонеток в Мінську та у Горлівці. Необдумані дії на просування вперед від українських військових в Зайцевому можуть стати приводом для масштабної ескалації на Артемівському напрямку, що є стратегічним для проросійських сепаратистів.

Valeriy Kravchenko

Share Button

П.Порошенко підписав закон про поліцію

Share Button

policja_poroszenkoКИЇВ. 4 серпня. УНН. Президент України Петро Порошенко підписав закон про поліцію, передає УНН з посиланням на прес-службу Глави держави. Зазначається, що Президент підписав закон в присутності нових патрульних поліцейських.

Глава держави привітав представників новоствореної правоохоронної служби. “На вас дивиться вся країна. Сьогоднішній день увійде в історію України як день, коли узаконена національна поліція України”, — додав П.Порошенко.

Президент нагадав, що сьогодні — рівно місяць, як відбулася презентація цієї нової служби на Софійський площі.
Під час підписання Глава держави наголосив, що “зміни в країні міцно асоціюються з українською поліцією”.
При цьому Президент позитивно зазначив високий моральний рівень і дбайливе та поважливе ставлення до громадян з боку нової поліції та наголосив на важливості залучення до особового складу патрульної служби “не лише чоловіків, які прийшли з фронту, а й жінок у формі, які демонструють, що тренування та вишкіл були недаремні”.

Глава держави поділився з присутніми своїми висновками щодо впровадження ідей по реформуванню правоохоронних органів і створенню цього нового підрозділу: “Багатьом здавалося, що ті традиції, які були в міліції — хабарництво, яке, в першу чергу асоціювалося з ДАІ, слідчими, управлінням по боротьбі з організованою злочинністю, не вдасться змінити. І тільки ви, своєю роботою, продемонстрували, що це можна зробити наполегливою працею”.

На згадку про сьогоднішній день, керівник Київської патрульної поліції подарував Президенту України пам’ятне фото з присяги та презентації Національної поліції України, яке було зроблено на Софійській площі рівно місяць тому, 4 липня 2015 року.

Президент розмістив це фото на почесному місці в своєму кабінеті, куди запросив патрульних після церемонії підписання.

В зустрічі з Президентом України взяли участь Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та керівник патрульної поліції Києва Олександр Фацевич.

Нагадаємо, 2 липня Верховна Рада ухвалила в другому читанні проект закону про Національну поліцію.
За відповідне рішення проголосували 278 народних депутатів.

Водночас депутати від БПП у Верховній Раді України пропонують скасувати рішення парламенту про прийняття вцілому Закону України “Про Національну поліцію” як таке, що прийняте з грубим порушенням вимог Конституції України та Регламенту Верховної Ради України.

Джерело: УНН

 

Share Button

У Мінську домовилися відновити водопостачання в Донбасі – представник “ЛНР”

Share Button

rosКИЇВ. 4 серпня. УНН. На об’єкти водопостачання в Донецькій і Луганській областях завітають експерти, які сприятимуть відновленню їх роботи. Такої домовленості сторони досягли під час переговорів у Мінську, заявив уповноважений представник “ЛНР” на переговорах Владислав Дейнего. Про це повідомляє “Луганське інформаційне агентство”, передає УНН.

“Основну увагу приділили питанню відновлення об’єктів водопостачання. Зараз мова йде про введення технічних фахівців, які повинні зробити проекти відновлення і готувати ці проекти до втілення в реальну форму”, – розповів він.

В.Дейнего пояснив, що в ході зустрічі обговорювалися плани по відновленню фільтрувальної станції, що забезпечує водою “ДНР”, і трьох систем, що постачають “ЛНР”.

“Мова йде відновленню двох об’єктів: Ясинуватська фільтрувальна станція – це в “ДНР”, у нас (в “ЛНР”) це комплексний об’єкт, що складається з трьох частин. Зокрема, це Західна фільтрувальна станція – збільшення потужностей на другий насосної. Плюс промисловий майданчик “Карбоніт” , плюс водоводи, які ведуть в нашу сторону, від яких залежить водопостачання і наших територій, і тих територій, які контролюються українською стороною. Тому проект знайшов розуміння з двох сторін і зараз йде робота над його втіленням”, – запевнив представник “ЛНР”.

Нагадаємо, 4 серпня учасники переговорів у Мінську можуть підготувати текст документа щодо відведення озброєнь на Донбасі. Про підписання цієї угоди поки не йдеться.

Очікується, що наступне засідання Контактної групи відбудеться 26 серпня.

Джерело: УНН

 

Share Button

Офіційна політика Франції і Німеччини не має нічого спільного з планами депутатів цих країн відвідати Крим – В.Гройсман

Share Button

rada_2КИЇВ. 3 серпня. УНН. Голова Верховної Ради Володимир Гройсман переконаний, що плани депутатів Франції і Німеччини не відображають офіційну політику Парижа і Берліна. Про це спікер ВР написав на своїй сторінці у Facebook, передає УНН.

“Росія продовжує влаштовувати показовий парад європейських депутатів у Криму. Слідом за французькими, туди зібралися окремі німецькі депутати. Проте потрібно розуміти, що ці вояжі аж ніяк не вплинуть на офіційну політику Парижа чи Берліна стосовно України”, – написав В.Гройсман.

З його слів, в Україні знають, що в парламентах Франції і Німеччини абсолютна більшість депутатів підтримує українську сторону, і знають чітку позицію урядів цих країн. “Тому наша справа – будувати спільне майбутнє з Європою”, – додав голова українського парламенту.

Джерело: УНН

 

Share Button

Шоста черга мобілізації до ЗСУ: обставини провалу

Share Button

ato_voyskaОстанніми днями показово наклалися одна на одну кілька цікавих новин і заяв, що стосуються шостої черги часткової мобілізації до Збройних сил України і мобілізації як такої загалом.

По-перше, з кількох джерел прийшли підтвердження того, що шоста черга мобілізації зривається – план рекрутування військовозобов’язаних до ЗСУ виконується значно гірше, ніж навіть під час попередніх черг. Протягом місяця мобілізаційної роботи (а призов відновився в другій декаді червня) до війська відправлено близько 20-25 відсотків людей від того, що було передбачено планом.

Генштаб відмовляється надавати офіційні дані з цього приводу, посилаючись на конфіденційність. Але та інформація, яка просочується з військових комісаріатів, є дуже тривожним сигналом у сенсі підтримання обороноздатності України в умовах проведення АТО на Донбасі та подальшого існування загрози прямої, а не «гібридної», російської агресії.

Четверта черга мобілізації (вона ж – перша у цьому році, «зимова»), хоч і проходила зі значними проблемами – якщо порівнювати з призовами 2014-го, але основне своє завдання виконала: забезпечила демобілізацію тих українців, котрі були поставлені «під рушницю» на самому початку збройної російської інвазії, їх вчасну заміну новими військовозобов’язаними. Зимовий план призову військових із запасу було виконано (в середньому по країні) на 90 і більше відсотків.

У квітні стартувала п’ята черга мобілізації. Вона проходила зі значно меншим розголосом у суспільстві, медіа та соціальних мережах. Певно, тому, що обсяг призову/ротації був порівняно меншим проти попереднього етапу, а командування не робило спеціальних гучних анонсів з цього приводу – мало намір працювати «тихою сапою». Генштаб не оприлюднював підсумків, але, за даними видання «Новое время», в ході «весняної» хвилі мобілізації в середньому по Україні до ЗСУ було відправлено вже тільки 70% запланованої кількості солдатів, сержантів та офіцерів запасу.

Армія почала пожинати наслідки цього мобілізаційного провалу ще на початку літа. Військові, які були призвані до лав ЗСУ в другій черзі мобілізації 2014 року, не отримали кадрового ресурсу для заміни. Замість вчасного звільнення в запас після передбаченого законом року служби в армії їх поставили перед фактом: «дембель» прийде із запізненням на три місяці. Можна уявити моральний стан та мотивованість цих вояків, особливо якщо врахувати, що в багатьох частинах приблизно на місяць затримають заробітну платню, а додаткові виплати багатьом учасникам АТО (це приблизно плюс 100 відсотків до звичайного фінансового утримання) востаннє надходили ще за травень.

Негативні тенденції мобілізації чим далі, тим більше загострюються. Деякі області виконують план рекрутування на 80, 90, навіть майже 100 відсотків (серед таких у п’ятій черзі – зокрема Дніпропетровська, Чернігівська, Хмельницька, Вінницька). Тоді як порівняно найгірші показники, за даними «Нового времени», – на Закарпатті (28 відсотків), Буковині (40), Сумщині (45), Херсонщині та Івано-Франківщині (50 відсотків). Сотні білбордів із гаслом «Дебальцеве. Волноваха. Маріуполь. Чекаєш “ГРАДів” на Прикарпатті? Не уникай призову!» аж ніяк не рятують ситуацію.

Військовозобов’язані просто відмовляються брати повістки – міняють місце проживання, їдуть на роботу в інший район і не стають на облік, просто не відчиняють двері. Громадська думка – переважно на боці «уклоністів», а відповідальність у разі неотримання повістки не передбачена законодавством.

Як розповів авторові цих рядків один із високопоставлених офіцерів Київського міського військкомату, якщо в березні – квітні 2014 року до РВК не приходили 70% військовозобов’язаних киян, яким надсилали сповіщення про мобілізацію, то під час другої черги неохочих було вже 80%, третьої – 90%, надалі цей показник сягнув 95% і перевищив його. Причому це стосується лише явки для уточнення даних і медичного огляду, після якого відсіюється ще чимала кількість потенційних вояків. От і рахуйте, скільки повісток потрібно розіслати, щоб мобілізувати до лав ЗСУ потрібне число резервістів.

Картина шостої хвилі зовсім сумна. Добровольчий ресурс, який був дієвим у 2014 році (особливо в першому півріччі) і якось проявлявся ще на початку цього року, тепер фактично зійшов до нуля. Набрати майже 50 тисяч нових бійців, аби замінити «однорічників» із попередніх призовів, майже нереально. Але військкомати мусять давати план, принаймні намагатися. Тож не дивно, що почастішали випадки «воєнкомівських облав», коли працівники РВК виписують повістки злапаним на місці чоловікам призовного віку у транспорті, на вулицях, на підприємствах. У Києві трапляються навіть «нальоти» на місця відпочинку «золотої молоді» на схилах Дніпра.

«Законодавство не врегульовує детальний порядок та місце вручення повісток. Тому повістки можуть вручатися як за місцем проживання, так і за місцем роботи. До того ж, не треба боятися повісток, тому що повістка – це ще не квиток в АТО», – пояснює речник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.

Та, на жаль, трапляються і кричущі перегини на місцях. Так, за повідомленням прес-служби Закарпатської ОДА, після документації правопорушення відправили у військкомат для мобілізації трьох затриманих «цигаркових» контрабандистів із Берегівського району.

Саме після розгортання вуличних «облав» та випадку з «мобілізацією контрабандистів» пролунали дещо несподівані заяви міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та політтехнолога Сергія Гайдая, фактично спрямовані проти мобілізації до ЗСУ, принаймні в її нинішньому вигляді.

Синхронність цього «залпу» не повинна дивувати, адже Яценюк і Аваков належать до однієї партії – «Народний фронт», а Гайдай є її політичним консультантом.

Спільна ідея всіх трьох – Україні потрібна не «примусова», а професійна армія. При цьому глава уряду висловився у «Фейсбуці» м’якше – «доручив міністру оборони Степану Полтораку почати обрахунки по переходу України на класичну професійну армію і моделювання нових систем навчання та мобілізації військовослужбовців».

Міністр внутрішніх справ Аваков, який «вистрілив» першим, був значно різкішим: «Дав категоричну вимогу міліції не брати участь в «облавах військкомів». Більше того, [доручив] реагувати на звернення щодо перевірки незаконних дій окремих горе-військкомів, які мають місце». Такі способи мобілізації глава МВС назвав «дебілізацією» і повідомив, що буде звертатися до головнокомандувача (президента), аби «армію зараз і негайно» почали переводити на професійну контрактну основу.

Щодо пана Гайдая, то політтехнолог у своїй розлогій журнальній колонці не менш різко засудив перебіг шостої хвилі мобілізації, коли військкоми влаштовують засідки під вікнами, і підвів під вимогу професійної армії філософську базу: «призовна армія – рудимент рабства», а «армія вільних людей завжди була ефективнішою за армію рабів».

Чи так це насправді і чи реально забезпечити безболісний перехід до професіонального війська в тих економічних та воєнно-політичних умовах, у яких перебуває Україна, – питання для іншої статті. А наразі доводиться констатувати: шоста черга мобілізації в Україні зазнає краху після провалу п’ятої хвилі. Після позитивних тенденцій до посилення Збройних сил, які почали проявлятися з весни 2014 року, бачимо ознаки протилежних процесів. Обороноздатність України знижується, хоча війна – триває.

І негативному ставленню населення до мобілізації (читай – до потреби виконувати закон про загальний військовий обов’язок) сприяє не лише підривна інформаційна кампанія, яку провадить Росія, а й невчасно оголошена позиція деяких керівників українського уряду.

 

Експертна думка для Polukr.net
Олександр Піддубний,
журналіст, в 2008-2011 працював в Раді нацбезпеки й оборони:

– Варто відділяти словесне лушпиння, завдання якого замаскувати наміри влади, від причин заяв про контрактну армію.

Дивлячись на мобілізаційні ініціативи інших сусідів Росії – Фінляндії, Естонії, Польщі, коли там проводять військові табори для якомога більшої кількості чоловіків, зрозуміло, що ініціатива Києва перевести українське військо на контрактні рейки жодним чином не сприятиме підвищенню обороноздатності України. Жодна нормальна країна в умовах іноземної агресії не стане реформувати військо, що позначиться на його боєздатності.

Проголошене Аваковим і Яценюком варто розглядати в контексті кількох чинників. З них найголовніші два.

Перший. Після візиту Яценюка в США і фактичного порятунку економіки України від дефолту, що інакше призвело б до відставки самого Яценюка, прем’єр-міністр мусить демонструвати реформи. Тож чому б не реформувати військо, яке по суті досі лишилося «совковим» механізмом і тягне з бюджету колосальні кошти, що в перспективі не дасть Україні шансу на відновлення економіки? Очевидно, Арсеній Петрович вже добре реформував економіку країни, якщо взявся за зону відповідальності президента України, який також є Верховним Головнокомандувачем.

Другий. Стрілянина в Мукачевому 11 липня продемонструвала неефективність міліції та Національної гвардії, яку всупереч здоровому глузду спеціально створили в структурі МВС, аби використовувати в політичних цілях – за це мав би відповідати Аваков, однак він вийшов за межі своїх посадових обов’язків і зайшов на поле іншого міністерства, щоб відвернути увагу від своїх помилок.

Мотиви Яценюка і Авакова банально збіглися. Якби вони справді хотіли реформи війська, то її можна було би розпочати із впровадження по всій Україні електронного реєстру військовозобов’язаних – об’єднаної мережі із таємними базами даних для ведення особових справ резервістів, нагородження, визначення статусу учасників бойових дій і т.д. і т.п. – це позбавило би систему Міністерства оборони від застарілих і ненадійних паперових довідок, які легко загубити, спалити чи вкрасти. Врешті, позбавило би систему Міноборони від непотрібних людей, а отже і витрат. В Україні достатньо потенціалу та мізків, аби зробити таку систему. Це фактично і стане реформою системи військового призову, а вже потім можна було б говорити про похідні речі.

Дмитро ЛИХОВІЙ

Share Button