вівторок, 5 Липень, 2022
pluken
Головна / polukr (сторінка 39)

polukr

Ескалація без ескалації або як українці залякують світ та себе самих

Share Button

ochotnicy_atoМодель поведінки українських посадовців та політиків щодо упередження російської агресії наразі базується на мотиві «тримай злодія» – розв’язуванні істерії навколо можливої військової агресії Росії. Треба створити настільки багато гучного галасу, наскільки це можливо. При чому аудиторією реципієнтів подібної інформації є не лише західні країни, а, передусім, українці. Саме тому ми кожен тиждень чекаємо на масштабну російську агресію, повноцінну війну – таким чином відбувається мілітаризація свідомості українців, нас готують до найгіршого розвитку подій.  Саме тому аналітики роблять «прогнози без прогнозів», засновані на особистих враженнях, передчуттях та «гаданні на кофейній гущі». Зрештою, досі це працювало. Якщо Росію постійно вголос перед усім світом звинувачувати в загарбницьких планах та агресії, зрештою це унеможливить хитросплетіння кремлівських задумів на зменшення пильності країн західного світу до конфлікту на Донбасі. Проте, за умов витримки росіян, постійні хибні прогнози української сторони щодо російської агресії вже за деякий час (рік-два) можуть дати зворотній результат.  З однієї сторони, наші міжнародні партнери будуть сприймати своїх українських колег як профанів у стратегії, істериків, з іншого – нерви українського суспільства будуть занадто виснажені постійною напругою. Лякати людей війною треба, але робити це треба вміло та обережно.

Так на цьому тижні секретар РНБО України Олександр Турчинов повідомив пресу, що на сході України відбувається активізація діяльності російської армії. «Інженерні підрозділи Збройних сил Російської Федерації навели 5 понтонних переправ через річку Сіверський Донець на ділянці, де по її фарватеру проходить державний кордон України з Росією, а також обладнали під’їзні шляхи до цих переправ. Таким чином, формується військова інфраструктура для забезпечення перекидання додаткових підрозділів російських військ на окуповану територію України для їх бойового застосування», – сказав секретар РНБО.

Якщо поглянути на карту, то річка Сіверський Донець формує лінію державного кордону в Луганській області на відстань до 40 км. від населеного пункту Пархоменко на півночі до населеного пункту Сєверний на півдні (з іншого боку кордону – м. Донецьк Ростовської області РФ). Це територія на північ від великого пункту перетину кордону – Ізварине, що вже як рік повністю контролюється терористами ЛНР. Це не є ділянка існуючого та контрольованого кордону між Україною та Росією – понтонні переправи не створюють прямої загрози нової військової інтервенції РФ, адже кордон України з РФ по річці Сіверський Донець є давно та повністю неконтрольованим українськими прикордонниками. Більш того, відповідно Мінським домовленостям, саме річка Сіверський Донецьк є умовною лінією розмежування між самопроголошеною республікою ЛНР та Україною.

Не треба робити сенсацію там, де її немає. Хіба Росія не перекидала техніку та власні збройні сили на підтримку місцевих сепаратистів на протязі  останнього року? Росія це робила дорогами, полями та кручами, то що ж заважає їй робити це понтонними переправами. Хіба це інші військові, аніж ті що воювали в Іловайську та Дебальцевому? У тактичному плані, подібна акція означає можливу концентрацію удару на крайньому північному напрямку проведення АТО – по м. Станиця-Луганська та м. Щастя, те розташований стратегічний об’єкт – Луганська ТЕС. Проте знов таки, переправлену через річку російську техніку можуть відправити й на інші ділянки фронту.

Тож подібні дії варті публічної огласки, але не варті суспільної істерії. Росія все також вичікує, адже йти в атаку у серпні, як напророчили українські та західні експерти – це не по-російські. Путін завжди має більш вивірені плани дій: зрадницький удар в спину під прикриттям жінок та дітей, сміттєва киселівська пропаганда, «гібридна війна» тощо. Звичайна чесна війна не для Росії.

Valeriy Kravchenko

Share Button

«Третій Майдан»: чи можливий він проти Порошенка?

Share Button

WP_002030Результати літніх опитувань громадської думки, які зафіксували чергове зниження рейтингу президента Петра Порошенка, пожвавили обговорення перспектив «третього Майдану» та можливих виступів проти влади. З огляду на наближення місцевих виборів, запланованих на жовтень 2015 року, розпалювання протестних настроїв у суспільстві вигідне багатьом політичним силам, що активно підживлюють народне невдоволення керівництвом держави. Але чи вилиється це невдоволення у масові акції й тим паче повалення влади? За умови збереження чинного стану речей, такий варіант розвитку подій видається сумнівним.

Крихкий лід під ворогом

Підстав для обурення у громадян справді не бракує: загальне зубожіння населення через економічні негаразди й різке падіння курсу гривні, підвищення комунальних тарифів та цін на більшість товарів і послуг, бойові дії на сході України, яким кінця-краю не видно – всупереч передвиборчим обіцянкам Порошенка якомога швидше вирішити цю проблему… Водночас у значної частини націонал-патріотичного електорату чи не найбільшим закидом до президента є його намагання вгамувати війну на Донбасі шляхом мирних Мінських домовленостей та внесення змін у Конституцію.

Саме конституційна реформа, що передбачає децентралізацію, в останні дні вийшла на перший план у списку претензій до влади – у зв’язку з призначенням на 31 серпня позачергового засідання Верховної Ради з цього приводу.

На думку екс-очільника Донецької області, позафракційного народного депутата Сергія Тарути, передбачені реформою зміни Основного закону призведуть до посилення протестних настроїв. «Виконання цих пунктів дозволить легалізувати владу бойовиків, які захопили частину Донецької та Луганської областей. Це може призвести до величезного розчарування в суспільстві, це величезний виклик. Для чого тоді стільки жертв, стільки руйнувань, стільки розбитих доль і сімей, якщо це можна було зробити ще рік тому?» – цитує Таруту «Еспресо TV».

Колишній голова Донецької облдержадміністрації радить Порошенкові «вибрати, кому служити – українському народу чи західним політикам» (децентралізація й особливості самоврядування в «проблемних» областях передбачені Мінськими угодами та, за деякими даними, були вимогою Путіна до України та групи її підтримки).

Надання Донбасові «особливого статусу», що «неминуче призведе до народних бунтів» – провідна тема обговорень українських інтернет-користувачів у соціальних мережах.

Серед активних критиків президента – і керівник фонду «Майдан закордонних справ», колишній генеральний консул України у Стамбулі Богдан Яременко. Називаючи Порошенка «політичним банкрутом», дипломат прогнозує його достроковий відхід з посади «ймовірно, вже через півроку». Громадський діяч закликає «розвивати демократичні форми тиску на владу», але не виключає, що зміна влади відбудеться шляхом революції або навіть військового заколоту.

«Ситуацію в країні президент назвав ходінням по крихкому льоду. І відразу після цього прирівняв вимоги відхилити зміни до Конституції і критику Мінських домовленостей до походів на Київ та іншої ворожої діяльності. Отже, замість опонентів Порошенко хоче ворогів. Мене це влаштовує», – написав Яременко у своєму Facebook після виступу глави держави на параді з нагоди Дня Незалежності України. І традиційно зібрав численні схвальні відгуки від однодумців.

Конституційні двозначності й виборчі технології

Із закликами й вимогами «не надавати Донбасу особливий статус» до президента звертаються й представники інтелектуальної еліти. Під одним із таких відкритих листів поставили підписи понад 30 відомих діячів української політики та культури, серед яких Дмитро Павличко, Юрій Щербак, Мирослав Попович, В’ячеслав Брюховецький, Віктор Шишкін, Володимир Огризко, Левко Лук’яненко та інші.

Один із серйозних закидів на адресу президента полягає в тому, що нова Конституція нібито може надати сепаратистам Донбасу фактичне право вето на визначення зовнішньополітичного курсу України, тобто заблокує євроінтеграцію.

«Ніякого особливого статусу Донбасу в проекті Конституції немає. Але навіть якби він там був, так званий «третій Майдан» з цього приводу в Україні неможливий, – наголошує в коментарі Polukr.net політолог Володимир Фесенко. – Звичайно, ми бачимо багато заяв і звернень із цього приводу від громадських організацій та окремих осіб. Але ті, хто пише такі листи, навряд чи потім виходять на вулиці валити владу».

На думку Фесенка, ситуацію передусім розгойдують політичні партії. У діючій парламентській коаліції дедалі чіткіше помітний розподіл по лінії «влада» («Народний фронт», «УДАР Кличка», «Блок Порошенка») та «опозиція» («Батьківщина», Радикальна партія Ляшка, «Самопоміч»).

Але, звісно, було б чимсь неймовірним, якби партія з коаліції очолила революційні виступи проти президента й Кабміну, за який сама голосувала і в якому має власну квоту. Ідеться насамперед про бажання зібрати урожай на місцевих виборах у жовтні цього року та про технологію, що полягає в опонуванні малопопулярному уряду.

Щодо «Самопомочі» політолог зазначає: якщо на парламентських виборах 2014-го вона увійшла в парламент завдяки своєму іміджу «нових облич», то тепер партії львівського мера Андрія Садового доводиться шукати нові аргументи для привернення виборців. І саме представниця «Самопомочі» Оксана Сироїд, яка є віце-спікером парламенту, дала новий поштовх екзальтації з приводу конституційних змін, написавши у своєму Facebook про «шалений тиск на народних депутатів з боку міжнародної спільноти для того, щоб «ДНР» і «ЛНР» отримали особливий статус у нашій Конституції».

Хоча поняття «особливий статус» у проекті змін до Основного закону справді відсутнє. У ньому йдеться лише про доповнення розділу «Перехідні положення» Конституції України таким пунктом: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом».

Противники конституційних новацій наголошують: такий закон будь-якої миті може ухвалити проста парламентська більшість у 226 голосів, і немає жодної гарантії, що на той час більшість буде проукраїнською. Але, нагадують політологи, «особливості місцевого самоврядування» – це не «особливий статус», і в разі невідповідності цих «особливостей» Конституції Президент завжди може застосувати право вето на такі законодавчі зміни.

Загалом, попри дражливість і неоднозначність цього питання, політолог Володимир Фесенко не вважає достатньою підставою для масового народного протесту ані статус Донбасу, ані провал Мінських угод.

Треба враховувати, що, за результатами соціологічних опитувань, більша частина населення України виступає якраз за мирне, а не військове вирішення проблеми Донбасу. І якщо навіть брати до уваги, що зараз рівень підтримки Петра Порошенка вдвічі нижчий, ніж у вересні минулого року, то значну частину цієї недовіри забезпечують прихильники «Опозиційного блоку» та різних проросійських сил. А вони якраз виступають за мирне врегулювання конфлікту на Донбасі й не підтримують тих радикалів, що відкидають Мінські угоди та спроби переговорів.

Недовіра до найбільш рейтингового

Згідно з результатами соцопитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (з 27 червня по 9 липня 2015 р. опитано 2044 респонденти в усіх областях України, крім Криму), серед тих виборців, які визначилися зі своїми симпатіями, за Порошенка проголосували б 26,9%. Це більш ніж удвічі менше, ніж він здобув на виборах-2014. На п’яти президентові наступає Юлія Тимошенко (25,6%), рейтинг якої постійно зростає.

На ще нижчому рівні – близько 17% – соціологи показують рівень довіри (повна плюс часткова) до президента Порошенка.

«Звiсно, Порошенко ще не досяг того рiвня недовiри, який мав Янукович перед початком Майдану, – каже заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха. – Та, поза сумнiвом, це «дзвiночок»: щось у роботi цiєї влади пiшло не так. Порошенко, Яценюк, учорашнi майданнi лiдери, якi пiшли в депутати, не змогли переконати українцiв, що вони не такi, як усi попереднi можновладці».

Водночас соціолог переконаний, що «третього Майдану» найближчим часом не станеться – люди розумiють, що в країнi вiйна i не час для революцiй, тому готовi терпiти цю владу».

Тієї ж позиції притримується і Володимир Фесенко, який нагадує, що протягом першого року каденції падали рейтинги всіх українських президентів.

При цьому політолог зазначає: навіть після різкого зниження довіри Порошенко залишається найбільш рейтинговим серед українських політиків, і якщо вже проти когось протестувати, то, за логікою, це мало б стосуватися насамперед уряду.

У цьому контексті варто повідомити, що рейтинг партії прем’єр-міністра Арсенія Яценюка «Народний фронт», яка торік на парламентських виборах здобула найбільшу кількість голосів, зараз упав до рівня статистичної похибки – 1-2%. Але для активної частини націонал-патріотів Яценюк ніби відійшов на задній план, тоді як персоніфікацією «політика-зрадника й банкрута» став Петро Порошенко.

«Потрібен збіг кількох пікових чинників»

Звісно, відкидати ймовірність масових акцій протесту не варто. Протестне загострення восени навіть є цілком прогнозованим, адже на осінь запланований черговий етап підвищення комунальних тарифів, що «вдало» накладається на риторику учасників місцевих виборів та пов’язану з ними зміну політичної ситуації у Верховній Раді.

«Однак для того, аби протест був справді великим і став потужною рушійною силою, потрібен збіг кількох чинників, – каже політолог Фесенко. – На мою думку, це могла б бути розгромна поразка на фронті та економічний колапс. Наприклад, падіння курсу гривні вдвічі за кілька днів».

Дрібніші приводи для «третього Майдану» експерти вважають штучними і майже одностайно сходяться на думці, що радикальні вуличні виступи проти української влади були б на руку передусім Москві.

Власне, на прикладі постановочних шахтарських демонстрацій, що пройшли в Києві у квітні ц. р., можна зробити висновок про те, як російська пропаганда може роздути «слона» навіть із порівняно невеликої і, вочевидь, оплаченої акції протесту. І ще один висновок: українці, хоч і незадоволені владою, відділяють зерно від полови й не поспішають приєднуватися до будь-якого Майдану.

Вчасна «пацифікація»

Певно, в нинішніх умовах, коли по країні «гуляє» багато зброї, існує можливість збройного повстання проти влади порівняно невеликої, але радикальної й добре організованої парамілітарної спільноти. Але ймовірність ця суто теоретична.

За словами Володимира Фесенка, значно більшою така загроза була минулого року, коли існувала велика проблема радикальності та некерованості багатьох добровольчих батальйонів. Відтоді відбулася, якщо можна так сказати, їх політична пацифікація шляхом уведення в структури Збройних сил України (очевидно, що цей процес проходив не без підказок з боку західних партнерів), і завдяки цьому загроза збройного перевороту значно зменшилася.

Виняток – «Правий сектор» та частина батальйону «ОУН». Але й тут ризики навряд чи значні. Як зазначає Фесенко, Дмитро Ярош та інші керівники «ПС» після подій у Мукачевому вирішили не нагнітати напруженість і фактично «дали задній хід» у конфронтації з владою.

Розслаблятися не варто

Соціологи, своєю чергою, зазначають: хоч наслідки економічної кризи відчуло практично все населення України («дуже серйозно» – 59%, «певною мірою» – 37%), до зростання протестних настроїв це не призвело. Про це свідчать результати опитування громадської думки, проведеного з 22 по 27 липня фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

Згідно з оприлюдненими даними, лише 3,9% українців готові взяти участь у мітингах та демонстраціях без жодних вагань, а 14,2% – «швидше за все» до них приєднаються. Ще 14,8% громадян зі своїм ставленням до участі в протестах не визначилися, а решта – точно або майже точно мітингувати не підуть.

Водночас директор «Демініціатив» Ірина Бекешкіна звертає увагу на те, що розслаблятися владі не варто, адже в Україні можливі різкі спалахи протестної активності. Скажімо, в січні, коли відбулося різке падіння курсу гривні, готовність вийти на акції протесту висловлювали 42% населення.

І, зрештою, не варто забувати про те, що ще навесні 2013 року жодні експерти не могли спрогнозувати Революцію гідності й тим паче – її успіх шляхом силового повалення влади. У травні 2013-го лише 26% українців вірили в те, що в їхніх містах і селах можуть початися масові протести. У липні 2015-го таких було 28%.

Дмитро ЛИХОВІЙ

Fot. polukr.net

Share Button

В.Путін, А.Меркель та Ф.Олланд поговорили по телефону про Україну та мінські домовленості

Share Button

por.merk_.-281x300КИЇВ. 29 серпня. УНН. Президент Росії Володимир Путін, канцлер ФРН Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд провели телефону розмову під час якої обговорили Україну і Мінські домовленості. Про це у Twitter повідомив російський журналіст Дмитро Смирнов, передає УНН.

“Путін, Меркель і Олланд поговорили по телефону: природно, про Україну і Мінські домовленості”, — написав журналіст.

Раніше ЗМІ повідомляли, що у розмові ймовірно, європейські лідери подадуть сигнал В.Путіну про те, що Європа посилить заходи в рамках ситуації в Україні після вирішення питань з фінансовою кризою Греції.
А.Меркель зазначила, що у ЄС “стільки невирішених міжнародних проблем, що було б добре повернутися до конструктивного діалогу” з Росією.

“Під час іранських угодах ми зрозуміли, що з Росією можна домовитися. Ми сподіваємося, що Росія також зіграє важливу роль і в ситуації з Сирією”, — додала канцлер.

Наступна чотиристороння зустріч за участю президента України Петра Порошенка може бути проведена в Парижі, але точна дата поки не позначена.

Нагадаємо, Президент України Петро Порошенко повідомив, що обговорив з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером небезпеку, яку становить проведення фейкових місцевих виборів на сході України.

За словами Президента України подібні вибори становлять серйозну небезпеку мінським процесу.

П.Порошенко додав, що у Брюсселі було обговорено певні “червоні лінії”, куди включаються, в тому числі і непроведення 18 жовтня і 1 листопада фейкових місцевих виборів на Донбасі.

Джерело: УНН

 

Share Button

П.Порошенко назвав В.Путіна противником конституційних змін в Україні

Share Button

poroszenko_gov.ua_КИЇВ. 28 серпня. УНН. Президент України Петро Порошенко назвав російського лідера Володимира Путіна противником конституційних змін в Україні. Про це Глава держави написав у своєму мікроблозі у Twitter, передає УНН.

“Хто зараз проти реформи конституційних змін? Путін і два керівники фракцій ВР. Першого до уваги брати не будемо, інших – переконаємо”, – зазначив П.Порошенко.

Також він повідомив, що конституційною реформою скасовується 92 стаття, якою зараз намагаються скористатись окремі міста.

“Ніякої федералізації і ніяких статусів”, – додав Президент.

Джерело: УНН

 

Share Button

БПП і “УДАР” підуть на вибори під назвою “Солідарність”

Share Button

solidarnosc_bppКИЇВ. 28 серпня. УНН. Партії БПП “Солідарність” і “УДАР” завершують процес політичного об’єднання на з’їзді та візьмуть участь у місцевих виборах під брендом “Солідарність”, а нову назву політичний проект отримає вже після виборів. Про це під час з’їзду партії сказав перший заступник голови фракції БПП, народний депутат Ігор Кононенко, передає УНН.

“Політично — це об’єднання двох політичних сил, завершення процесу, який розпочався рік тому, коли наша політична сила підтримала Віталія Кличка на виборах мера Києва, а „УДАР“ підтримав кандидатуру Петра Порошенка на посаду Президента України”, — сказав І.Кононенко.

Він також нагадав, що “Блок Петра Порошенка” і “УДАР” йшли єдиним списком на вибори до Верховної Ради і створили найбільшу парламентську фракцію, чисельність якої наразі складає 143 особи.

“Те, що відбувається сьогодні, — це політичне об’єднання двох політичних сил в єдину партію”, — сказав він.
Разом з тим, парламентар зазначив, що з юридичної точки зору об’єднання партій неможливе.

“Сьогодні багатьох представників партії „УДАР“ ми будемо приймати в партію БПП „Солідарність“, сьогодні ми переоберемо керівні органи партії таким чином, щоб пропорційно на всіх рівнях були присутні представники „УДАРу“.

“А після місцевих виборів ми будемо дискутувати про назву партії”, — додав І.Кононенко.

Щодо питання об’єднання політичної сили БПП “Солідарність” з “Народним фронтом”, І.Кононенко відповів, що у
виборчому списку не буде квот.

“Щодо питання квот з „УДАРом“, з „Народним фронтом“, відповідаю — немає квот і не буде. У нас новий Закон про місцеві вибори, у нас система за відкритими списками. Тому, як буде вирішуватися питання щодо виборів — це
праймеріз. Подивіться, як це робиться в США. На вибори підуть кращі”, — підкреслив І.Кононенко.
Як повідомляв УНН, сьогодні відбувається об’єднавчий з’їзд БПП та “Удару”. За інформацією представників політичних сил об’єднання має завершитися до 1 грудня.

Нагадаємо, “Блок Порошенко” і “УДАР” йшли єдиним списком на вибори до Верховної Ради і створили в найбільшу парламентську фракцію, чисельність якої в даний час складає 145 чоловік.

Джерело: УНН

 

Share Button

Cерійний зразок безпілотника суто з українських комплектуючих з’явиться восени

Share Button

bezpКИЇВ. 26 серпня. УНН. Два заводи готові випускати безпілотні літальні апарати виключно з українських комплектуючих. Про це на “5 каналі” заявив Сергій Пінькас, перший заступник генерального директора ДК “Укроборонпром”, передає УНН.

Він запевнив, що замовлення уже розміщені на підприємствах: “Що стосується наприклад безпілотних літальних апаратів, то вже на двох підприємствах концерну розміщені відповідно до державного оборонного замовлення ці самі замовлення – там є колектив людей, що займається (розробкою – ред.) відповідно до графіків”.

За даними посадовця, восени Україна отримає перші серійні безпілотними виключно з вітчизняних комплектуючих: “Наприклад, в листопаді буде запропонований серійний зразок – вже не дослідний, а серійний, який вже пройшов випробування – безпілотного апарату, що вже абсолютно повністю збирається в Україні з українських комплектуючих”.

Джерело: УНН

 

Share Button

На Донбасі можуть припинити вогонь до 1 вересня – ОБСЄ

Share Button

dnrКИЇВ. 26 серпня. УНН. Тристороння контактна група по Україні домовилася спробувати домогтися припинення вогню на Донбасі до 1 вересня. Про це по завершенню переговорів у Мінську заявив представник ОБСЄ Мартін Сайдік, передає УНН з посиланням на РІА “Новини”.

Як повідомляв УНН, консультації Тристоронньої контактної групи за участю представників окремих районів Донецької та Луганської областей завершились у Мінську.

Нагадаємо, сьогодні у Мінську проходить засідання тристоронньої контактної групи із врегулювання конфлікту на сході України. Україну представляє другий президент України Л.Кучма.

Джерело: УНН

 

Share Button

Україна передасть керівництву ООН протест проти незаконного вироку О.Сенцову та О.Кольченку

Share Button

SencowКИЇВ. 25 серпня. УНН. Представник України при ООН Юрій Сергеєв повідомив, що протест проти незаконного вироку українському режисеру Олегу Сенцову та громадському активісту Олександру Кольченку буде донесений до керівництва ООН, передає УНН.

“Наш протест проти незаконного і маразматичного вироку Сенцову/Кольченку буде донесений до керівництва #ООН та правозахисних організацій!” — повідомив Ю.Сергеєв.

За його словами, жоден політв’язень України у РФ не зникне з радарів ООН і головних правозахисних організацій світу, їх прізвища будуть звучати.

Крім того постпред України при ООН назвав вирок українським режисеру Олегу Сенцову і активісту Олександру Кольченку “вироком сучасній Росії”.

Нагадаємо, 25 серпня Північно-Кавказький окружний військовий суд оголосив вирок у справі О.Сенцова і О.Кольченка. Так, О.Сенцов отримав 20 років у колонії суворого режиму, О.Кольченко — 10 років.

На судових слуханнях у цій справі 21 липня прокуратура представила обвинувальний висновок. У ньому зазначено, що минулої весни О.Сенцов створив в Криму за завданням забороненого в Росії “Правого сектора” терористичну
організацію. За версією слідства, вони планували вчинення диверсійно-терористичних актів у низці кримських міст, а в подальшому знищення низки об’єктів життєдіяльності, залізничних мостів, ліній електропередач.

Обвинувачення просило для Олега Сенцову 23 роки у в’язниці за керівництво “терористичною групою”, для Олександра Кольченка — 12 років позбавлення волі за вчинення “терористичних актів”.

Джерело: УНН

 

Share Button

Інформаційна війна за уми Донбасу: чому Україна програє?

Share Button

mip.gov.uaЩе на самому початку війни на Донбасі спецслужби РФ та російсько-терористичні війська надавали особливої ваги нейтралізації українських ЗМІ та захопленню телевеж і ретрансляторів. Результат очевидний: після 16 місяців антитерористичної операції навіть звільнені Україною території Донецької й Луганської областей залишаються під інформаційним контролем Росії.

Клієнти «Сепар-ТВ»

«Сепар-ТВ» – так бійці Збройних сил України називають різноманітні телеканали «ДНР» і «ЛНР», які вони змушені дивитися поруч із лінією фронту.

«Усю ту пропагандистську локшину ми пропускали повз вуха, а ось фільми іноді там показують цікаві, навіть голлівудські», – розповідає Євген, демобілізований командир взводу 1-ї окремої танкової бригади, підрозділи якої базуються в районі Волновахи.

Доставити на «передок» компактний плазмовий телевізор – не проблема, власні генератори електроенергії у бійців теж є. Але ефір прифронтової смуги майже всуціль заполонили канали «Новороссия», «Оплот ТВ», «Первый республиканский» тощо, а також телеканали Російської Федерації. Окрім них, у полі під Волновахою на поганеньку антену іноді вдається впіймати слабкий сигнал одного-двох українських телеканалів.

«Ми самі почали боятися «Правого сектора», – напівжартома кажуть бійці того самого «Правого сектора», коментуючи результати регулярного перегляду телепрограм із захопленого сепаратистами Донецька.

Це теж проблема, яка впливає на морально-психологічний клімат в армії. І волонтери, меценати та благодійники працюють над її вирішенням – привозять багатьом підрозділам супутникові антени (закуплено вже понад 200 комплектів такого обладнання).

Але якби ж то від пропагандистського мовлення потерпали лише українські бійці. Гірше, що під впливом «Сепар-ТВ» перебуває все населення Донбасу, яке дивиться «ящик».

Дуже часто ця зброя є дієвішою, ніж кулі й снаряди. «Гарячі лінії» на «Сепар-ТВ» регулярно пропонують людям винагороду за надання інформації про пересування українських військ, і селяни часто зголошуються на таку співпрацю з сепаратистами. Іноді – з меркантильних міркувань, іноді – просто за звичкою довіряючи «своєму» телевізору. Зокрема ще наприкінці минулого року два такі випадки трапилися в селі Пречистівка Мар’їнського району Донецької області. Іноді подібні сигнали можуть коштувати життя десяткам воїнів ЗСУ.

«Сепар-ТВ» – це не якісь самодіяльні районні телестудії. Робити переконливий телепродукт сепаратистам допомагають фахівці й тренери з Росії.

Саме телебачення Донецька й Луганська в першу чергу вбиває в голови місцевих жителів думку про те, що їхні населені пункти обстрілюють не терористи з «ДНР/ЛНР», а «карателі» ЗСУ й «правосеки». І байдуже, що українські солдати можуть квартирувати в сусідній хаті й так само бути мішенями «сепарських» «Градів».

Слід врахувати, що населення цих областей здавна має особливу регіональну ідентичність – сильна недовіра до київського центру з ухилом до російського полюсу впливу. Тож, аби перетягнути на український бік мешканців принаймні визволених територій (не кажучи вже про підконтрольні терористам!), сила українського інформаційного поля на Донбасі має бути в рази більшою порівняно з проросійською пропагандою.

Донецька телевежа «глушить» запорізьку

Натомість маємо зовсім іншу картину. Найбільша в регіоні відносно сучасна телевежа в Донецьку з весни 2014 року транслює не українські, а антиукраїнські канали.

Про її потужність свідчить такий факт: минулого місяця заступник керівника управління СБУ в Запорізькій області Дмитро Іванов заявив на прес-конференції, що донецька телевежа переважає навіть запорізьку (!), тому на прикордонних із Донбасом територіях Розівського району Запорізької області українські телеканали відсутні вже протягом року. Натомість транслюються 12 російських і «сепарських».

«Технічно ми побороти цю ситуацію намагаємося, однак на сьогоднішній день не виходить. Ідеться не лише про Розівський район, а й про маріупольський напрямок, волноваський, Гранітне. Потрібен потужний ретранслятор», – визнав пан Іванов.

Аналогічна проблема є й на інших прикордонних територіях, зокрема, в Сумській та Херсонській областях.

Не телевізором єдиним, подумаєте ви? Далебі. Якраз телевізор – головний «пропагандист і агітатор» Донбасу.

В умовах розрухи стосунки з інтернетом у населення підконтрольних Києву територій Донбасу ще складніші, ніж на «великій Україні». А проукраїнські друковані ЗМІ після гарячого літа-2014 тут не виходять взагалі. Плани Донецької військово-цивільної адміністрації відродити обласну газету «Жизнь» так і залишаються планами. Лише іноді, «точково», на український Донбас привозять тиражі спеціальних видань, підготовлених волонтерами й громадськими організаціями. Хоча насправді прокиївську пресу тут мали б розповсюджувати в кожен двір щотижня за гроші держбюджету – якщо держава хоче досягти перемоги в інформаційній війні з Росією за душі донбаських українців.

Програш в інформаційній війні як підстава відкласти вибори

Негативна ситуація в інформаційному просторі є однією з підстав, до якої апелює голова Донецької ВЦА Павло Жебрівський, закликаючи перенести місцеві вибори на всьому Донбасі з осені 2015-го на 2017 рік.

«Якщо ми хочемо, щоб на цих територіях змінилися настрої населення, уклад життя, олігархічна підпорядкованість, то для цього слід провести кардинальне реформування – створити нові громади, стимулювати місцеве самоврядування, налагодити мирне життя, почати відбудову. Люди зрозуміють, що відбувається, коли тут дасться взнаки проукраїнська агітація. Коли ми нарешті підключимо українські телеканали для всієї області (а не так фрагментарно, як це є зараз), коли тут почнуть виходити проукраїнські газети, коли ми будемо справді керувати тут інформаційним середовищем – ось тоді можна буде провести на Донбасі вибори і сподіватися, що владу на цих виборах отримають не сепаратисти», – каже в коментарі Polukr.net Ольга Лень, радник голови Донецької обласної державної військово-цивільної адміністрації з питань інформаційної політики.

Наразі, визнає вона, «на Донбасі інформаційне середовище залишається російським». «Рік тому з того боку сепаратисти захопили майже всі комунікації, які забезпечують телетрансляції. І вони їх використовують. А нам потрібно будувати нові», – зазначає пані Лень.

Польські передавачі для українського Донбасу

В цьому напрямку працює Комісія з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення й радіомовлення. Днями про роботу звітувала заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова, яка повідомила: для забезпечення мовлення українського ТБ на Донбасі не вистачає фінансування. Крім того, бракує високих точок для передавачів та вільних частот, а в окремих населених пунктах на заваді ще й постійні обстріли.

Але робота все ж триває. Ще наприкінці квітня цього року підірвану терористами телевежу на горі Карачун поблизу Слов’янська замінили тимчасовою. Відбувся запуск часткового мовлення українських телеканалів.

Реалізацією цього проекту керував радник міністра інформполітики з питань забезпечення функціонування телерадіомовлення Олександр Бригинець, який сам допомагав представникам Концерну РРТ встановлювати передавачі.

«Хлопці з Карачуна подзвонили своїм родичам по селах, і вони засвідчили, що після запуску роботи відновленої телевежі в одних випадках якість сигналу суттєво зросла, а в інших – сигнал з’явився там, де його раніше не було», – розповідав радник міністра. За його словами, тимчасова телевежа збільшила територію покриття наших каналів майже втричі.

Лідери «ДНР» одразу заявили, що не дозволять владі організувати мовлення українського ТБ на підконтрольній сепаратистам території й організують «війну сигналів», аби глушити сигнал з нашої сторони.

Як можна зрозуміти з відгуків телеглядачів, у цій «війні сигналів» Україну важко назвати переможницею. Хоча радник міністра інформполітики О. Бригинець в інтерв’ю «Главкому» звітує про таке: «До Мар’їнки покриття і українських, і окупованих територій українськими каналами достатньо сильне. За нашими даними, наші вежі покривають не менше 30% самого Донецька (там знайомі Бригинця фіксували п’ять українських каналів, серед яких «1+1», «5 канал», «Еспресо». – Авт.). Є невеличка прогалина в українському мовленні, починаючи з Мар’їнки до Попасної по лінії фронту, бо не працює передавач у самій Попасній, натомість дістають передавачі з Донецька».

Обладнанням, що має забезпечити українське мовлення в регіоні, Києву допомагають західні партнери. Починаючи з 2014 року, вісім потужних передавачів безкоштовно передала Україні Польща, 15 менш потужних – Литва.

Як повідомила заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова, майже всі вони, окрім двох польських і одного литовського, вже розміщені на Донбасі. Для того, щоб «перебити» «сепарські» канали, цього недостатньо, але й це – вже великий прогрес.

От тільки для того, щоб ці передавачі ввімкнути, потрібне додаткове обладнання – фідери та антени, які коштують від 10 до 15 тисяч доларів на кожен передавач. Кабінет міністрів пообіцяв виділити відповідні кошти, але швидким цей процес назвати складно. Загалом, пані Попова поскаржилася на «важку бюрократичну процедуру», яку «доводиться проходити в цьому питанні».

Зіткнувшись із бюрократичними, фінансовими та іншими перешкодами, Комісія з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення й радіомовлення розробила низку пропозицій та змін до чинного законодавства України, які мають допомогти прискорити відновлення телерадіомовлення. Та в будь-якому разі, ці зміни ще повинна ухвалити Верховна Рада.

А поки що ті мешканці окупованих територій, які хочуть отримувати український інформаційний продукт, але ще не мають можливості «впіймати» його на звичайну антену, починають купувати комплекти супутникового телебачення, повідомив заступник начальника управління інформаційних технологій Міністерства оборони Сергій Галушка. За його словами, «це свідчить про те, що є стійкий інтерес отримувати не «ватну» інформаційну продукцію, а шукати альтернативну».

Війна заважає визначитись

Щодо покриття прифронтових зон, то слід враховувати: ідеальна передача сигналу від хорошої телещогли – в радіусі 30 кілометрів, а щоб перекрити всю лінію фронту, потрібно до семи веж. «У нас поки є дві – в Маріуполі та Волновасі, інші треба будувати, – каже радник міністра інформполітики Олександр Бригинець. – Але якщо триватиме війна, ці вежі будуть знищені протягом п’яти хвилин, і в такому випадку їхнє будівництво є безглуздим».

Тож, оскільки замість миру на Донбасі – нове загострення, доводиться відтерміновувати й рішення щодо будівництва нових телевізійних передавачів.

До речі, не факт, що артобстрілами не буде знищено й щойно встановлені.

 

Дмитро ЛИХОВІЙ

Share Button

Альтернативи мінським угодам і мирному врегулюванню конфлікту на Донбасі немає – П.Порошенко

Share Button

marsz_niezależnościКИЇВ. 24 серпня. УНН. Альтернативи мирному врегулюванню ситуації на Донбасі немає. Про це заявив Президент України Петро Порошенко під час урочистостей з нагоди 24-ї річниці незалежності України у Києві, передає кореспондент УНН.

“Для України не існує альтернативи мирному врегулюванню, так само як і безальтернативними в даний час є мінські домовленості, які підтримані і рішенням Радбезу ООН, і рішенням Ради ЄС, і рішеннями усіх країн-членів нашої проукраїнської коаліції”, – сказав П.Порошенко.

Біля українського кордону перебувають більше 50 тис. російських військових, а на окупованих територіях – близько 40 тис. осіб. Про це заявив Президент України Петро Порошенко під час урочистостей з нагоди 24-ї річниці незалежності України у Києві, передає кореспондент УНН.

“Російське збройне угрупування поблизу нашого кордону сьогодні вже складає більше 50 тис. осіб. На окупованих територіях також знаходиться більше 40 тис., у тому числі 9 тис. російських військових ЗС РФ, які стоять на керівних посадах, тим самим формуючи підрозділи російської армії на наших територіях”, – зазначив Глава держави.

Нагадаємо, Президент України Петро Порошенко під час урочистостей з нагоди 24-ї річниці незалежності України у Києві зазначив, що російська агресія забрала життя 2,1 тис. українських воїнів.

Джерело: УНН

 

Share Button