вівторок, 5 Липень, 2022
pluken
Головна / polukr (сторінка 28)

polukr

На Донбасі стали частіше перешкоджати роботі спостерігачів ОБСЄ

Share Button
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

КИЇВ. 19 січня. УНН. Роботі спостерігачів спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі перешкоджають все частіше. Про це заявив заступник голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александр Хуг, коментуючи обстріл автомобіля місії, передає УНН з посиланням на РИА Новости.

“Хотілося б відзначити, що кількість випадків обмеження свободи пересування спостерігачів СММ, а також фактів перешкоджання їх діяльності значно зросла. У період з 5 по 11 січня ми відзначили 22 інциденти, 20 з яких мали місце на території, непідконтрольній Україні, і 2 – на території, підконтрольній уряду. Щодо всіх цих випадків Спільний центр з контролю і координації (СЦКК) веде розслідування”, – сказав А.Хуг

Також, коментуючи обстріл автомобіля місії, він додав, що сторони конфлікту в Донбасі не повинні заважати роботі ОБСЄ, інакше репутація всього мінського процесу опиниться під питанням.

“Ми будемо звертатися до обох сторін через СЦКК, ми не робимо жодних висновків щодо цього випадку. Всі повинні розуміти, що якщо нам перешкоджають у нашій роботі, ми не можемо підтримувати мінський процес. Якщо ми не зможемо підтримувати його, то неможливо буде досягти нормалізації. Військове керівництво з обох сторін має приймати відповідні заходи. Якщо сторони не вживають заходів, то їхня репутація під питанням. Якщо їх репутація мінімальна, то і репутація всього мінського процесу опиниться під питанням”, – заявив А.Хуг.

Джерело: УНН

 

Share Button

Зміна кордонів в Україні з використанням сили це небезпечний прецедент – Президент Польщі

Share Button
Fot. prezydent.pl
Fot. prezydent.pl

КИЇВ. 18 січня. УНН. У Брюсселі президент Польщі Анджей Дуда зазначив, що ситуація в Україні має вагоме значення для Польщі. Про це він повідомив під час прес-конференції після завершення зустрічі з головою Європейської ради Дональдом Туском, передає УНН із посланням на “Польське радіо”.

“Ситуація в Україні має вагоме значення для Польщі. Я розраховую на підтримку голови ЄР у цій справі на форумі Євросоюз”, — зазначив він.

Він додав, що зміна кордонів у Європі з використанням сили, з порушенням принципів міжнародного права є дуже небезпечним прецедентом.

“Лише повне дотримання міжнародного законодавства є абсолютною гарантією миру. Якщо ми схвалимо безкарне порушення норм міжнародного права, то мир постійно буде під загрозою. У нас є досвід воєн і ми пам’ятаємо про ці події з уроків історії — ми б не хотіли, щоб вони будь-коли повторилися”, — сказав польський очільник.

А.Дуда та Дональд Туск обговорили також ситуацію в Польщі, міграційну кризу, переговори з Великобританією та питання енергетики.

Як повідомляв УНН, 5 січня президент Польщі Анджей Дуда у спеціальному листі звернувся до поляків, евакуйованим з Маріуполя та Донбасу, зазначивши, що безпечне повернення поляків на батьківщину є історичним завданням країни.

Джерело: УНН

 

Share Button

1 млрд євро Росія витрачає на утримання окупованого Донбасу

Share Button
Fot. Defense Express
Fot. Defense Express

На пенсії і зарплати жителям і бойовикам окупованих територій Донбасу щорічно Росія витрачає не менше 1 мільярда євро. Гроші перераховує через банки окупованої Абхазії і відправляє в «ЛНР» і «ДНР» спеціальними поїздами.

Новину повідомляє німецьке видання Bild.

На території Донбасу, яка знаходиться од контролем бойовиків, проживає 653 тис. пенсіонерів в Донецькій області та 425 791 у Луганській. Всі вони отримують пенсію з російського держбюджету. А то 30 мільйонів євро щомісяця.

Ще дорожче країні обходиться оплата «праці» самих бойовиків. Німецькі журналісти підрахували, що вони в залежності від рангу в середньому отримують 90 – 465 євро на місяць. Для порівняння: вчитель отримує тільки 50 євро на місяць.

Приблизна сума, яку Росія витрачає щомісяця на пенсії і зарплати держслужбовцям в «ДНР» і «ЛНР» – 79 мільйонів євро. Навіть з урахуванням того, що виплати обмежені громадським сектором та статтями пенсій з російського держбюджету виділяється не менше мільярда євро на ці витрати. Це 0,6% російського держбюджету і це річний бюджет таких країн, як Вірменія або Молдова.

У газеті повідомляється, що для грошових переказів Кремль використовує банки на окупованій території Абхазії. На Донбас вони в чистій валюті прибувають у складі спеціальних поїздів, які раз на місяць прибувають в Ілловайськ, Суходільськ та Дебальцеве. Їх вантажать в інкасаторські авто і розвозять по населених пунктах всього окупованого Донбасу.

Нагадаємо, російська влада щороку витрачає на утримання пропагандистських каналів та інших ЗМІ близько 1,4 мільярда доларів.

Джерело: «Преса України»

 

Share Button

Що буде з «Мінськом» в 2016 р.?

Share Button
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

В середу 13 січня 2016 р. відбулось перше в поточному році засідання контактної групи з врегулювання конфлікту на Сході України. Його результатом стали чергові домовленості про припинення вогню, обмін військовополоненими. Проте в конкретику досягнених результатів та ефективність всього того, що відбувається за зачиненими дверми в Мінську, здається вже ніхто не вірить. Мінські домовленості, як перші, так й другі, не стали ефективним інструментом врегулювання конфлікту, або хоча б його «заморозки». Натомість вони стали тим лакмусовим папірцем, на якому чітко відбилась різниця у підходах та задачах сторін до вирішення ситуації на Донбасі, коли одні західні переговорники (французи та німці) в рамках нормандського формату, прив’язаного до мінських переговорів, вигадуючи різні «плани Мореля» хочуть дістати легкий мир для Європи, враховуючи головним чином свої інтереси, інші – росіяни – через мінський процес досягають тиску на Київ, збуджуючи реакційні маси на «третій Майдан». Питання одне – де інтереси України?

Сама ідея переговорного процесу в Мінську, із врегулюванням конфлікту, де його стороною  де-факто є Росія, історично запрограмована на провал. Понад 20 років тому (в 1992 р.)  у столиці Білорусі Організацією з безпеки і співробітництва в Європі була створена так звана Мінська група з метою заохочення мирного переговорного процесу між Азербайджаном, Вірменією та Нагірно-Карабською Республікою. Посередниками процесу (співголовами «Мінської конференції») стали Росія, США та Франція. «Заморозка» конфлікту в регіоні не стала досягненням переговорників, а скоріш збігом обставин на фронті. Найгучнішим досягненням групи було укладення так званих Мадридських принципів 2007 р., за якими Нагірному Карабаху надавався проміжний статус до проведення референдуму. Але через принципову позицію Азербайджану дійти згоди в питанні не вдалося. Жодних істотних результатів Мінська група ОБСЄ за понад 20 років свого існування не досягла, їй вдалося виконати лише одну зі своїх функцій, а саме забезпечення постійного форуму для переговорів з мирного вирішення кризи.

Напевно, те саме чекає й на питання Донбасу. Позиції сторін настільки принципові, особливо коли однією зі сторін-посередників є де-факто сторона-агресор, яку такою всі інші (включно з Україною, інакше Київ мав би розірвати всі відносини та оголосити війну) на переговорах не називають вголос. За цих умов Москва має змогу скільки завгодно маніпулювати свої маріонетками з невизнаних республік, та будувати багатоходові стратегії розраховані на утворення нестабільності в Україні. Натомість всі декларації припинення вогню та відновленню миру на Донбасі, підписані переговорниками, не вартують навіть паперу, на якому вони написані. Обстріли продовжуються та навіть збільшуються, терористи не виконують «волю» своїх «політиків», які представляють їх «інтереси» (ЛНР та ДНР) в Мінську.

Для України є два питання стосовно наповнення змістом Мінського діалогу. Перше  стосується тексту Мінську-2, де позиція України є завідомо програшною, успіх мирного врегулювання поставлений у повну залежність від конституційних змін, що надають окупованим територіям особливий статус та гарантують проведення виборів (зрозуміло, що жодних виборів за українських законодавством на окупованих територіях в найближчий час не буде). Лише після цього виконується найголовніша для України умова – контроль кордонів. Друге питання ресурсне – стосується людей, що опікуються переговорами, формують порядок денний для України та обирають тактику. З одного боку до процесу включені такі одіозні персоналії, як Кучма та Медведчук. З іншого боку сторона сепаратистів висловила невдоволеність учасниками політичної та гуманітарної підгрупи від України – Романом Безсмертним та Іриною Геращенко. За рівнем одіозності вони, звичайно, не дотягують до перших двох, проте на Сході України мають реноме типових політиків націоналістичної спрямованості (що не є правдою) ще від часів Ющенка. Отже з іміджем команди переговорників від України в Мінську є серйозні проблеми –  «продажні політики» та скомпрометовані постаті, абсолютно далекі від розуміння проблеми (так як її розуміють на Донбасі – окупованому та неокупованому). Дехто з них (Геращенко) здатні відстояти принципову українську позицію, проте жодного мирного врегулювання не відбудеться без врахування місцевої специфіки, яка диктується не лише присутністю російських військових на Донбасі, але й автентичними донецькими та луганськими комплексами неповноцінності, психологічними особливостями характеру. Зрештою інтереси донецьких та луганських переселенців (тимчасових, як визначено у статусі внутрішньо переміщених осіб), як такі повністю проігноровані в Мінську, й це – найвизначніший недолік України. Говорити з «донецькими» (сепаратистами) мають в тому числі «донецькі» (українці), лише у цьому діалозі може бути досягнутий прогрес. Тут так само може проявитись й слабкість позиції кремлівських маріонеток, які за гроші відстоюють псевдоінтереси псевдо-республік. Натомість у відсутності представників переселенської громади на Мінських переговорах у складі України проглядається вже український комплекс – недовіри «донецьким» як таким, сформований роками незалежності та посилений під час президенства Януковича. Недарма «донецьким» в Києві не хочуть здавати в оренду житло та приймати на роботу.

Відповідаючи на питання, винесене в заголовок статті, варто розуміти, що Мінськ-1 та Мінськ-2 були реакційними угодами, де Україна була змушена йти на переговори аби отримати час на відпочинок на фронті після Іловайського котла в першому випадку, та після Донецького аеропорту в другому. Мінськ-2 як проактивний інструмент політики мирного врегулювання абсолютно неефективний, через російський фактор та небажання сторін знаходити компроміси. Тож за умови збереження статус-кво, затухання обстрілів на фронті (в чому автор має істотні сумніви), максимальні перспективи цих домовленостей – перетворення на «Мінську групу ОБСЄ» по Донбасу з дуже розмитими перспективами. Більш реалістичний сценарій – Мінськ-3 (сподіваюсь, в нього буде інша назва), здається, буде можливий лише у разі чергової ескалації конфлікту, коли треба буде вчергове зафіксувати змінений баланс сил.

Валерий Кравченко

Share Button

На розвиток озброєння та техніки Міноборони у 2015 році отримало понад 5 млрд грн

Share Button
t64
Fot. unn.com.ua

КИЇВ. 12 січня. УНН. У 2015 році на заходи з розвитку озброєння та військової техніки Міноборони було надано 5 млрд 258 млн грн. Про це під час брифінгу повідомив речник Міноборони Олексій Чорнобай, передає кореспондент УНН.

“У 2015 році на заходи з розвитку озброєння та військової техніки Міноборони було надано 5 млрд 258 млн грн. Це утричі перевищує обсяг фінансування 2014 року та майже в шість разів обсяг фінансування 2013 року”, – повідомив О.Чорнобай.

Згідно з державним оборонним замовленням на 2015 рік, за словами О.Чорнобая, минулого року Міноборони України уклало 89 нових контрактів та 26 додаткових угод до діючих контрактів на розробку та закупівлю нових та модернізованих зразків озброєння та військової техніки. Це дало змогу закупити для ЗСУ 4 тис. 689 одиниць озброєння та військової техніки, у тому числі танки, модернізовані літаки та вертольоти, бронетранспортери тощо.

“Крім того, у 2015 році для української армії закуплено та поставлено понад 400 тис. одиниць боєприпасів різного калібру”, – зазначив О.Чорнобай.

Водночас, як повідомив речник, ремонтними бригадами на 2015 рік відновили майже 35 тис озброєння та військової техніки.

Як повідомляв УНН, у 2015 році оборонне відомство уклало договори та угоди на суму понад 8 млрд грн.

Джерело: УНН

 

Share Button

Україна запрошує до себе оціночну місію ООН для підготовки миротворчої операції на Донбасі – В.Єльченко

Share Button
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

КИЇВ. 4 січня. УНН. Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко висловив думку, що однією з форм участі міжнародної організації в деескалації ситуації на Донбасі могло б стати розгортання там миротворчої операції. Про це він сказав після вручення Генеральному секретарю ООН Пан Гі-муну офіційних повноважень, передає УНН із посиланням на прес-службу МЗС.

Як повідомили у прес-службі, під час зустрічі В.Єльченко висловився за більш активну роль ООН в умиротворенні російської агресії в Україні. За його словами, однією з форм участі міжнародної організації в деескалації ситуації на Донбасі могло б стати розгортання там миротворчої операції.

“Ми готові обговорювати мандат та інші аспекти такої операції. З метою вивчення ситуації на місці запрошуємо в Україну оціночну місію Секретаріату ООН”, — підсумував постпред.

Крім того, на переконання українського представника, іншим напрямом співпраці могло б стати відкриття в Україні Офісу ООН з підтримки імплементації Мінських домовленостей, який в тому числі займався би координацією проектів з гуманітарного розмінування на сході України, спираючись на великий досвід ООН у цій сфері.

Джерело: УНН

Share Button

Україна стала непостійним членом Ради безпеки ООН

Share Button
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

КИЇВ. 1 січня. УНН. Україна з 1 січня стала непостійним членом Ради безпеки Організації об’єднаних націй, передає УНН з посиланням на повідомлення прес-служби Представництва ООН в Україні.

“Україна офіційно приступила до виконання своїх обов’язків непостійного члена в Раді Безпеки Організації об’єднаних націй”, – йдеться в повідомленні.

Як йдеться у повідомленні, українські дипломати дякують усім країнам за підтримку української кандидатури.
Як повідомляв УНН, 15 жовтня на засіданні Генасамблеї ООН Україна була обрана одним з п’яти непостійних членів Радбезу ООН.

Джерело: УНН

 

Share Button

Голова місії ОБСЄ очікує, що 2016 рік стане поворотним у вирішенні конфлікту в Україні

Share Button
Fot. rian.com.ua
Fot. rian.com.ua

КИЇВ. 31 грудня. УНН. Голова спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, посол Ертурул Апакан сьогодні висловив тверду надію, що наступний рік стане поворотним моментом для деескалації насильства і здійснення конкретних кроків з метою всебічного вирішення конфлікту в Україні, передає УНН з посиланням на прес-службу місії ОБСЄ.

“Народ України чекає на мир і нормалізацію в країні”, – сказав він.

“Ми розуміємо катастрофічні наслідки гуманітарної кризи, з якою зіткнулося так багато людей на сході України, і необхідність припинити насильство, що живить цю кризу”, – сказав Е.Апакан.

Напередодні свят, що відзначаються в країні і в усьому світі, “ми пам’ятаємо про багатьох загиблих і тих, хто був змушений розлучитися зі своїми сім’ями і друзями, з якими вони б святкували”, – додав голова місії.
За його словами, у 2015 році відбулися позитивні події, зокрема підписання угод про припинення вогню і відведення озброєнь.

Однак це не означає, що мир вже настав або що безпека мирного населення гарантована, сказав він.
“Повного і всеосяжного припинення вогню все ще немає. В останні тижні грудня кількість порушень режиму припинення вогню на сході України знову збільшилася, і це тривожний розвиток подій як на кінець року”, – зазначив Е.Апакан.

“Порушення режиму припинення вогню – не єдина загроза для мирного населення. По обидві сторони лінії зіткнення міни все ще спричиняють загибель і травми”, – сказав він, нагадуючи, що сторони, які підписали Меморандум від 19 вересня 2014-ого, погодилися прибрати міни в зоні безпеки.

“Для безпеки всього народу України вкрай важливо, щоб ці зобов’язання були негайно виконані”, – підсумував Е.Апакан.

Джерело: УНН

 

Share Button

«Сірі зони» АТО: кинуті території

Share Button
Fot. mil.gov.ua
Fot. mil.gov.ua

На минулому тижні найгарячішою темою стала окупація «гібридним військом» (за класифікацією ресурсу «Інформаційний спротив»), складеним з бойовиків ДНР та російських військових без розпізнавальних шевронів, населеного пункту Комінтерново, що знаходиться на одній лінії з Широкино всього в 15 км. на схід від Маріуполя. Цікаво, що разом з Комінтерново автоматично були захоплені ще два населені пункти – Заіченко та Водяне (знаходиться всього в 10 км. від Маріуполя), під’їзд до яких здійснюється через Комінтерново. Зазначені території – це так звана «сіра зона», своєрідна нейтральна полоса між сторонами бойових дій, утворена через відведення озброєння від лінії зіткнення на виконання Мінських домовленостей. Аби потрапити в «сіру зону» з українського боку треба пройти прикордонний контроль на виїзд з України. Формально всі населені пункти «сірої зони» АТО знаходяться в юридичному полі України, живуть по українським законам, постачання продовольства та товарів першої необхідності здійснюється з України в координації з міжнародними гуманітарними організаціями.  Але насправді все є набагато складнішим.

«Сіра зона» АТО – це не Україна, але й не «республіки». Це особливий за статусом район бойових дій, де розквітає контрабанда та невизначеність стосовно майбутнього. «Сірі зони» за рівнем «сірості» розділяються на три категорії. Перша, це зовсім «сірі», на кшталт Комінтерново, покинуті військовими українські села, залишені за лінію активних бойових дій в бік сепаратистів. Тут немає органів влади, міліції, судів, немає жодної постійної роботи. Населення цих селищ (ті хто лишився, а таких приблизно половина) змушене виживати за рахунок натурального господарства та містечкової контрабанди з українських на окуповані території продуктів харчування.

Друга категорія – міста та села, де зберігається присутність українських військових – так звані крайні блокпости. Від цього менш «сірими» вони не стають. Це саме їх назви ми чуємо в щоденних зведеннях обстрілів, саме вони позначені на карті АТО – Широкино, Гранитне, Авдіївка, Крансногорівка, Маріїнка та інші. Оскільки населенні пункти є  найгарячішими напрямками, населення сіл та міст там фактично в повному обсязі виїхало у більш безпечні райони (в двох напрямках). Так населення Авдіївки до війни становило 35 тисяч осіб, наразі лишилось близько 7 тисяч. Й навіть серед тих, хто лишився СБУ регулярно проводить рейди по визначенню «посібників ДНР», корегувальників вогню. За один такий рейд можуть затримати більше ста осіб, проте згодом, як показала практика подібних рейдів в Красногорівці та Маріїнці, майже всіх відпускають. Роль влади, міліції, судів, комунальних служб на цих територіях виконують військові.

Третя категорія – названі такими «сірі» міста та села, віддалені від лінії зіткнення на відстань до 15 км. в український бік. Такою сірою зоною є місто-супутник Горлівки Дзержинськ, Світлодарськ, Староігнатівка, Попасна тощо. Життя в зазначених населених пунктах присутнє, проте де-факто вони перетворені у «міста-ізгої» (за визначенням мера Дзержинська Володимира Слепцова, що пережив Партію Регіонів та ДНР). Місцеві вибори тут проведені не були, зруйноване обстрілами господарство Україна не поспішає відновлювати, міжнародні гуманітарні організації слабко взаємодіють з місцевою владою та громадами, не знають як ефективно розподіляти кошти. З роботою реальні проблеми, адже шахти та заводи, навколо яких будувались поселення, не працюють. Тут складається стійке парадоксальне враження знаходження на території, що немає чітко визначеної приналежності, проте має ознаки нормального життя. Працюють школи, дитячі садки, діти грають в футбол, а вночі всі разом ховаються по домівках та слухають обстріли. Українські прапори, що майорять над державними установами теж якісь «бутафорські», не підкріплені справами. Ніби й Україна, але не зовсім. Київ мав би піклуватись про людей на цих територіях, коли він їх звільнив, проте крім подорожчання тарифів на опалення нічого не зробив більше. Центральна влада не знає що робити з цими людьми, а «ці люди» чекають доки прийдуть «наші» (бойовики ДНР), бодай вони будуть чути «цих людей». Українські патріоти, яких тут більше ніж відвертих прихильників сепаратизму (останні виїхали на територію «ДНР») не знають, що буде завтра, коли Україна вирішить «злити» ці місця. А про це місцеві говорять з упевненістю.

«Сірі зони» на Донбасі зберігають значний внутрішній та зовнішній конфліктний потенціал. Ватажок «ДНР» Олександр Захарченко ще у серпні 2015 р. закликав зайняти «сірі» населенні пункти. Від розмов до справи – Комінтерново це перша ластівка, проте здається не остання. Звичайно рухають свої крайні блокпости й українські військові. Так голова Донецької обласної державної адміністрації Павло Жебрівський заявив, що захоплення Комінтерново є відповіддю за захоплення українськими військовими «сірих» Павлополя та Пищевика (20 км. на північ від Комінтерново). Стримати цей процес в межах спостережної місії ОБСЄ, якій бойовики дають бачити лише те, що вони хочуть показати, неможливо. Ще один інструмент – Спільний центр з питань контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) вповноважений лише констатувати факти, при чому українська сторона констатує одні факти, а російська зовсім інші. Тож провокації на збудження ескалації через приналежність «сірих зон» сторонам конфлікту залишаються реальною загрозою найближчого майбутнього.

Валерий Кравченко

Share Button

Президент схвалив допуск в Україну іноземних військових для навчань у 2016 році

Share Button
Fot. unn.com.ua
Fot. unn.com.ua

КИЇВ. 26 грудня. УНН. Президент Петро Порошенко затвердив План проведення багатонаціональних навчань за участю підрозділів Збройних Сил України на території нашої держави та їх участі у багатонаціональних навчаннях поза межами України на 2016 рік, а також допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України у наступному році для участі у багатонаціональних навчаннях. Про це йдеться в указі Глави держави № 721/2015 від 24 грудня, передає УНН з посиланням на прес-службу Глави держави.

Документом визначається період проведення навчань, загальна чисельність підрозділів інших держав, які будуть допущені на територію України для участі у багатонаціональних військових навчаннях, типи і кількість їх озброєнь, військової техніки, строки перебування та місця дислокації на території нашої держави.

Відповідно до затвердженого указом Плану, на територію України для участі у заходах підготовки у рамках військового співробітництва буде допущено підрозділи збройних сил Сполучених Штатів Америки, інших держав – членів НАТО та держав – учасниць програми “Партнерство заради миру” з відповідним озброєнням і військовою технікою.

Проведення навчань підвищить ефективність виконання національних програм щодо підготовки ЗСУ до виконання покладених на них завдань з оборони держави та реалізації міжнародних зобов’язань України, зокрема щодо участі в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки.

Кабінет міністрів України має забезпечити своєчасний допуск і виведення з території України підрозділів збройних сил інших держав, зазначених у статті 2 цього указу, а також безпеку громадян України та громадян інших держав під час проведення навчань.

На Міністра оборони покладається відповідальність за підготовку і проведення зазначених заходів, забезпечення участі підрозділів ЗСУ у навчаннях поза межами держави.

Фінансові витрати, пов’язані з підготовкою та проведенням навчань на території України і поза її межами у 2016 році, передбачається здійснити з Державного бюджету України за бюджетною програмою “Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ”, які будуть виділені Міністерству оборони України у 2016 році.

Також сьогодні Глава держави підписав Закон № 926-VІII “Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2016 році для участі у багатонаціональних навчаннях”, який народні депутати прийняли 25 грудня.

Згідно з документом, у 2016 році підрозділи інших держав на території України братимуть участь у навчаннях “Кленова арка – 2016”, українсько-американському навчанні “Сі Бриз – 2016”, українсько- американському навчанні “Репід Трайдент – 2016”.

Джерело: УНН

 

Share Button