Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Президент Володимир Зеленський з тижневим візитом відвідав США, приїхавши спершу на завод із виробництва снарядів у місті Скрентон, штат Пенсильванія, виступив на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку та зустрівся з президентом Джо Байденом і віцепрезиденткою й кандидаткою в президенти Камалою Гарріс. Під час візиту в Скрентон із Зкеленським були представники демократів, але не було республіканців, що спікер Палати представників Майк Джонсон сприйняв за втручання Зеленського у вибори в США та вимагав відставки українського посла Оксани Макарової. До кінця візиту було не ясно, чи зустрінеться Зеленський з кандидатом-республіканцем на президентський пост Дональдом Трампом, але таки зустрівся 27 вересня. Про цей візит та його значення для України PolUkr.net розповівдиректор програми “Північна Америка” в аналітичному центрі “Українська призма” Олександр Краєв.
– Як оцінюєте те, що президент Зеленський таки зустрівся з кандидатом Трампом, хоча сама зустріч до останнього була під питанням? Ця зустріч змінить ставлення Трампа і його прихильників у Республіканській партії до війни та допомоги Україні?
– Реальної зміни ставлення Трампа та його прихильників у Республіканській партії до України, війни, допомоги Києву чекати не варто. Трамп залишається далі непередбачуваним.
Трамп українську тему використовує у власних політичних цілях. Як тільки президенту Байдену вдається допомогти Україні, як тільки Київ стає для Байдена історією успіху, Трамп одразу каже, що Україна – гнила, корумпована держава, із нею не слід працювати. Він також заявляв раніше, що взагалі треба швидко все закінчувати, війну, допомогу, а Україна його зрадила.
Проте в ті моменти, коли Байден навпаки не може нічого Україні дати чи допомогти, як було на початку 2024 року, коли республіканці в Конгресі блокували пів року пакет допомоги на $60 млрд, Трамп раптом сказав, що він дав би Україні $120 млрд і розблокував всю допомогу.
Трамп раптом тоді був на словах готовий бомбити Москву, якби вона за його каденції напала на Україну.
Очевидно, він вважає українську тему такою, яка може для нього стати або історією успіху, або призвести до поразки в його змаганні з Байденом та Гарріс за президентське крісло.
Він відповідним чином використовує цю тему. Тому не варто думати, що стане проукраїнським, або змінить позицію щодо України, або змінить позицію його партія. Трамп зрозумів, що зараз тема України йому потрібна – це видно по тому, як змінив риторику протягом тижня, і по тому, що попри всі свої образи на Україну, таки зустрівся з Зеленським.
Для мене це показник, що Трамп зрозумів, що від української теми йому не відкараскатися. Й хоче він того, чи ні, а темою потрібно займатися, з українцями так чи інакше спілкуватися. Бо цятема нікуди сама по собі не дінеться.
Тому, підсумовуючи, на жаль, не думаю, що він стане проукраїнським, але як мінімум зрозумів важливість комунікації з нами. А це набагато краще, ніж було до того, до зустрічі Зеленського з Трампом.
– Як оцінюєте цей тижневий візит Зеленського до США – що він приніс Україні?
– Приніс тактичні успіхи в плані декількох пакетів допомоги, й найважливішого – пакету допомоги на $8 млрд. Україна змоглатак-сяк залагодити конфлікт із Трампом.
Україна усій Америці показала, що попри те, що на нас можна кричати, нападати, ми спокійно, нормально, виважено доводимо всі питання до кінця.Це для американців важливо.
Але стратегічно ми так і не зрозуміли, що там з «планом перемоги» (президент Зеленський привіз президенту США та основним кандидатам документ про те, як Київ планує перемогти, але крім витоків у пресі документу ніхто не бачив. – PolUkr.net), який Зеленський презентував Байдену та Гарріс. Ми його не бачили – ніхто досі не читав.
З експертами, навіть українськими, ніхто не радився, що там. Ми з колегами навіть не знаємо, що в ньому. Тільки від американців чуємо якісь інсайди.
Невідомо, яка доля цього «плану перемоги». Спочатку він усім подобався, потім усім перестав подобатися.
Незрозуміло, який результат візиту Зеленського на сесію Генасамблеї ООН. Ми ж хотіли в Нью-Йорку залучити Китай, Глобальний південь до наступної мирної конференції, запросити всіх на новий саміт миру, який буде буквально за місяць-півтора. У нас по цій темі немає жодних озвучених результатів. Так в ООН були зустрічі з китайцями, промови, але потім почалися сварки з республіканцями і Трампом, й усі забули, що треба працювати по іншим напрямкам теж.
Тому стратегічно, на жаль, з візиту в США Україна нічого не виграла. Тактично маємо успіхи.
–Чому республіканці почали кампанію проти Зеленського під час йоговізиту до США?
– Це підвибори в тому плані, що давайте згадаємо, як ухвалювався пів року пакет допомоги Україні в Конгресі, з листопада 2023-го по квітень 2024-го. Коли він був за авторство демократів, спікер-республіканець Джонсон його блокував, казав, що з Україною треба працювати, але це питання кількох років. А як тільки подали альтернативний республіканський законопроєкт, республіканці зразу приписали собі цю перемогу і швидко все прийняли.
У цьому випадку те саме. Тобтовізит Зеленського до хиткого штату Пенсильванії, візит до рідного міста Байдена на завод із виготовлення снарядів, розмови з Гарріс і Байденом, було на руку демократам. Вони показали, що рятують союзника.
Що залишалося робити нещасним республіканцям, як не сваритися з Україною. Бо це для них частина виборчого процесу. Ми нікуди не дінемось від цього контексту.
– Яка доля чекає на посла України у США Оксану Макарову, звільнення якої вимагає спікер Джонсон за те, що вона нібито відповідальна за організацію поїздки Зеленськогона завод з виготовлення снарядів у Пенсильванії, йна цю подію не запросили республіканців?
– Сподіваюся, нашавлада здогадається, що не треба її звільняти, що це частина нашого зовнішньополітичного суверенітету, що не маємо піддаватися на вимоги навіть союзників. Так не будується зовнішня політика. Максимум, що з точки зору нормальної дипломатії варто зробити – відізвати її на консультації до Києва. Тобто вона на тиждень-дваприїжджає в Київ, поки там врегулюються всі питання і повертається назад.
Трамп каже, що у нас знищено все, окрім Києва. Мені здається, це чудовий привід провести фотовиставкуу США, показати людей з українських регіонів, провести фестиваль документального кіно. Ще раз показати Америці, що ми стоїмо та боремося.
– Яка роль польської і української діаспор у виборах у хиткому штаті Пенсильванія, і які меседжі про Україну головні кандидати, Гарріс і Трамп, доносили до виборців штату?
– Пенсильванія один з найскладніших хитких штатів. Він проблемний ще тому, що найскладніший з семи штатів, що коливаються. Розділений рівно пополам між демократами та республіканцями.
Від голосів пенсильванців може залежати, хто стане наступним президентом. Візит Зеленського на завод у штаті був законним, але для республіканців це був аргумент про підтримку демократів.
“The New York Times” пише, що Гарріс має перевагу в трьох із семи хитких штатів, а головне – в Пенсильванії, яка має 19 голосів виборників. Це може принести їй перемогу (У США непрямі вибори. Кожен із 50 штатів обирає виборників, відповідно до кількості сенаторів і конгресменів.Найменші штати – по три виборники, а найбільший, Каліфорнія – 55. У 48 штатах діє принцип “переможець отримує все” – голоси всіх виборників. Для перемоги кандидату потрібно 270 голосів виборників. – PolUkr.net).
Бачили під час дебатів, як Гарріс цілилась в польську діаспору Пенсильванії. Чітко робила посилання до пенсильванських поляків і українців. Розповідала, як допомагала та допомагатиме Україні, Польщі, Центральній Європі. Із точки зору демократів – чіткий месидж, що Америка не має забувати про союзників в Європі, що має їм допомагати. Казала те, що хочуть чути місцеві польська та українська діаспори.
Ці діаспоризазвичай були виборцями республіканців. Пострадянські й посткомуністичні діаспори в США взагалі переважно республіканські. Гарріс вирішила перетягнути їх на сторону демократів. І їй це вдається.
Водночас Трамп жодними меседжами до них не звертається, ніяк не працює. Лише на свого виборця – на того, хто й так за нього проголосує.
– Яка частка української і польської діаспор в інших ключових штатах, що коливаються, і наскільки тема України зараз вийшла на перший план у кампанії обох кандидатів? Це добре чи погано для України?
– Зараз, наприкінці кампанії українська тема стала важливою. Трамп, попри розходження в поглядах із Зеленським, все-таки з Україною замирився, зустрівся з українським президентом. Це позитив.
Як би Трамп не хотів відійти від теми України, йому доведеться з нами працювати, говорити. Але водночас говорити до української діаспори в різних штатах.Переважно українці як і поляки та інші емігранти з нашої частини Європи сконцентровані в класичних індустріальних промислових штатах на півночі, тобто в республіканськомупоясі.
– «України більше не існує. Її більше немає. Будинки знищено, міста зникли. Їх уже немає, а ми продовжуємо давати мільйони доларів людині, яка відмовляється домовлятися, Зеленському. Щоразу, коли він приїжджає до США, їде з 60 млрд доларів» – заявив на одному з останніх мітингів Трамп. Звідки в нього ці месиджі, і чого хоче добитися такими гаслами?
– Звідки? Я б і сам хотів знати. Він дивиться Fox News, One America Network. На Fox News про нас такого ніколи не говорили. Тож постає запитання, які саме лобісти йому про це розказазують.
Ми знаємо, що Вадим Новинський (Український проросійський політик, диякон УПЦ МП, колишній депутат s олігарх, статки якого оцінювали в $1,4 млрд, станом на квітень 2023 року – PolUkr.net) наш опальний олігарх засилав останні декілька місяців у США лобістів. Передусім тих, які пов’язані з УПЦМП. Цілком ймовірно, що частина цих наративів – звідти. Або напряму від росіян.
Тут явна робота лобістів. Навіть те, що Трамп посилався на ці чудові «будівлі з золотими куполами» – йому промивали мізки по темі релігії, храмів.
Знаючи, як Трамп виступає, його підхід до публічних промов, гіперболізації, крайнощів – можемо зрозуміти апокаліптичні слова про ситуацію в Україні, де вся країна наче один прифронтовий Донбас.
– Які наслідки атака на Зеленського матиме для відносин Києва з республіканцями та для майбутньої допомоги Америки Україні?
– Те, що Трамп, врешті, зустрівся з Зеленським знімає для нас більшість зауважень від республіканців. Бо спікер Джонсон, який вимагав відставки посла Макарової, мало того, що скоро може втратити посаду, бо навіть серед своїх не дуже популярний, ще й слідує за всіма позиціями Трампа. А той пішов на замирення з Зеленським.
Джонсон чітко спікер Трампа, який йде крок у крок за його позицією і своїх політичних поглядів немає. Те, що Зеленський примирився з Трампом, гарантує Україні, що глобальної кризи у відносинахіз республіканцями у найближчий час не буде. Хочане варто теж бути надто оптимістами.
– «План перемоги» президента Зеленського не вразив Білий дім – це перепаковане прохання про більше зброї та дозвіл бити вглибину Росії, пише Wall Street Journalі з посиланням на чиновників США. Чи це означає, що задум Зеленського з «планом перемоги» не спрацював щодо переконання адміністрації президента Байдена?
– Явно не спрацював. Дивна ситуація. Ніхто з експертів і громадськості цього плану досі не бачив. Bloomberg і The Times писали, що план максимально загальний.І ще тиждень-півтора тому він подобався Байдену, Трампу і Гарріс. Усім. Бо був про гарантії безпеки на зразок НАТО, але поза НАТО. Він нібито був про постачання зброї, про макрофінансову допомогу. А тепер всі кажуть, що його недостатньо. Вибачте, а якби там було щось жорсткіше, американці б на нього не погодилися,чи сказали б також, що це забагато? Ну про кордони 1991 року і членство України в НАТО прямо завтра.
Те, що пише „The Wall Street Journal” – запланований зливзі сторони команди Байдена. Він наційлений, щоб показати, що робота триває, Америцям потрібно трохи більше часу, щоб визначитися з відповіддю щодо українських пропозицій. Це означає, що в США не знають, що відповісти Україні.
– Крім президента, 5 листопада американці обиратимуть Палату представників, в якій зараз мають більшість республіканці. Які шанси обох партій на більшість у наступній Палаті?
– Крім Палати представників ще переоберуть 30% Сенату. Переважно сенаторів-демократів, а демократи мають зараз більшість у Сенаті.
Останні прогнози показують, що в Палаті представників з невеликою перевагою будуть демократи. Це завдяки тому, що республіканці зробили найбільш неефективну Палату представників за останні 80 років. Тому людям хочеться змін.
А щодо Сенату, він став занадто партійним, занадто налаштованим на демократів. Американська політична традиція зазвичай каже, що такий Сенат під час великих виборів, замінюється.
Тому виходить, у нас буде збалансований Конгрес, якщо все так складеться.Тобто демократична Палата представників, республіканський Сенат, і вибори президента визначать, у кого буде більшість.
– Що буде означати для подальшої допомоги Україні перемога Гарріс або Трампа на виборах?
– Мене часто запитують – хто для нас кращий з двох претендентів, а я б скоригував – хто для нас ризиковіший. Трамп – більш ризикова ставка. Можемо виграти, якщо почне виконувати свої обіцянки про $120 млрд допомоги Україні, про надання всієї необхідної зброї.А можемо програти, якщо виконає іншу обіцянку, що Україна перестане отримувати зброю, якщо не сяде за стіл переговорів із росіянами. Тож Трамп – це його класична непередбачуваність. Якщо переможе, будемо сидіти на великій пороховій діжці й не знати, чого чекати завтра.
З Гарріс ніякої ясності. Я вже третій місяць чекаю, що вона хоч щось оголосить свою стратегію щодо України. Спочатку багато інсайдерів довкола неї казали, що її стратегія буде оголошена на партійному з’їзді. Потім, що вона її під час дебатів оголосить. Дебати минули, вона навіть команду не презентувала, хоча це мало б статися ще всередині літа.
Не можемо чітко сказати, що робитиме Гарріс. Але по тим меседжам, які вона транслює, по суті, буде такий більш активний, ініціативний Байден-2.0. Тобто зброя буде йти, підтримка буде, але, на жаль, чогось проривного, щоб ми перемогли, поки що не передбачається.
– Як Київ має зараз реагувати на спробу втягнути Україну у внутрішню політику США, і чи є шанс мінімізувати погані наслідки? Чи правильно реагує та комунікує Київ із республіканцями?
– Маємо комунікувати з усіма. Не повторювати помилку 2019 року, коли почалась така сама проблема, Україна потрапила у виборчі змагання між Трампом і Байденом, ами просто замовкли. Ніяк не брали участі в цьому. Дві сторони про нас почали складати легенди, розказувати те, чого не було.
Це була величезна для нас проблема.Нам треба бути присутніми. Якщо нас немає, за нас нашу історію розказують інші. Й вона не буде така ж хороша і позитивна, як наша.
Тому те, що зараз розпочався конфлікт із Трампом під час візиту Зеленського, а ми не відступили, все рівно просили про зустріч, активізували контакти, дзвонили Джонсону, дзвонили в Конгрес – це була правильна позиція.
Умовно кажучи, нічого про Україну без України. Так, як цей принцип застосовується щодо договірних відносин, міжнародних конференцій, так само має застосовуватися в межах виборчого процесу.
Тобто, про Україну обидві партії не мають говорити, без того, щоб там не було українського голосу. По суті, Київ правильно зреагував і прокомунікував, щоб наскільки це можливо витягнути справу.
