Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Бунт Євгена Пригожина показав, що путінський режим – слабкий, і його нікому захищати. Пригожин зупинився, бо могли викрити змову тих, хто чекав його в Кремлі або пригрозили його родині та сім’ям командирів «вагнерівців». У Білорусі «вагнерівці» можуть тренувати білоруську армію чи стати преторіанською гвардією для диктатора Олександра Лукашенка. У Росії тривають репресії проти вищих офіцерів армії, яких підозрюють в браку лояльності. Якщо знайдеться харизматичний лідер, який має авторитет серед військових, він може провести бунт, який не вдався Пригожину. Наразі такого немає. Про це PolUkr.net розповів військовий експерт Іван Ступак.
Які висновки США та провідні країни НАТО мали б зробити, і зробили з бунту Євгена Пригожина та його ПВК «Вагнер» 24 червня?
Росія – слабка. Здавалося, там багато силових структур – армія, ФСБ, «Росгвардія». А коли виникла ситуація загрози перевороту, виявилося, що немає тих, хто може захистити Володимира Путіна та його режим, який висів на волосині.
На Заході переоцінили розуміння, що Путін здатен тримати усіх у Росії в жорсткому кулаці. Влада на очах почала розсипатися в тривожну хвилину. Зараз США і союзники суттєво переглянули аналізи та прогнози щодо майбутнього путінського режиму.
І до яких висновків дійшли?
По-перше, ніхто в Росії не буде захищати владу Путіна. Ніхто не збирається за нього вмирати. Усі слова лояльності та відданості – не щирі. Радше внутрішня пропаганда для плебсу.
Коли виникла ситуація кризи, усі моментально почали розбігатися від Путіна в різні сторони. Було два евакуаційні напрямки літаків еліти – менша частина летіла в Санкт-Петербург, а більшість – на Близький схід.
Чому Пригожин зупинився за 200 км від Москви, а не пішов на російську столицю?
Це велике запитання, на яке зараз немає однозначної відповіді. Він готувався до бунту десь із травня – прес-служба розвивала Telegram-канал Пригожина, який швидко приростав підписниками. Із 300 тис. до 1,3 млн на момент бунту. Росіяни йому вірили, бачили певну альтернативу режиму, свіжий ковток повітря. Тим паче, казав речі, які подобалися масам. Як популіст говорив таке, що сприймали всі одночасно – ті, хто за війну, і ті, хто проти.
Те, що могло змусити зупинитися, викриття людей, які чекали його в Москві. У Кремлі, мабуть, сказали, що викрили змову, і зірвали план перевороту. Тому Пригожину передали, що слід зупинитися. Командувача військами Росії в Україні Сергія Суровікіна, симпатика Пригожина, могли на той момент уже затримати. Глава ПВК «Вагнер» зрозумів, що його ніхто там не чекає, тож слід зупинятися.
По-друге, й більш реально – погроза фізичною розправою родині Пригожина та сім’ям командирів. Їм пригрозили в онлайн-режимі – так як сам глава ПВК «Вагнер» любить спілкуватися. Це єдине пояснення, яким можу пояснити моментальну зупинку, та розворот «вагнерівців» на 180 градусів. Такі старі методи роботи КДБ.
До речі, тоді ФСБ активно шукали всіх родичів керівників ПВК «Вагнер». Як варіант, могли заарештувати дочку когось із лідерів ПВК, і по онлайн-трансляції сказати: «Ось твоя донька, а ось кувалда» (у листопаді 2022 року «вагнерівці» кувалдою на камеру розтрощили голову колишньому зеку і бійцю ПВК «Вагнер» Євгену Нужину, який після відправки на війну в Україну здався в полон ЗСУ. – PolUkr.net). Зараз ми їй розмажемо голову. Мовляв, можеш іти на Москву, але твоїх рідних закатуємо і стратимо.
Не думаю, що Пригожина переконали грошима чи обіцянками, а ось можлива страта рідні – вагомий аргумент.
Яка зараз доля Пригожина та його ПВК «Вагнер» у Білорусі?
Не вирішена. Російська система на цьому зламалася. Правильно мала б реагувати так як імунна система на виклик, який треба якомога швидше локалізувати та здолати. Мала знищити ворожі віруси. Путінський режим натомість ніяк не покарав «вагнерівців», а почав нищити російських армійських офіцерів, запідозрених у нелояльності. Невідома доля Суровікіна, першого заступника глави ГРУ Володимира Алєксєєва. Вони та інші вищі офіцери на загадковій ізоляції чи десь у російських СІЗО. Майже місяць про їхні долі нічого не відомо.
Пригожин дозволяє собі літати між Мінськом, Санкт-Петербургом і Москвою. Його «вагнерівці» сидять під білоруською столицею – десь до 2,5 тис. осіб, кістяк ПВК. А його доля досі не вирішена. Путін не знає, що з ним робити.
Через тиждень після невдалого бунту Путін із Пригожиним зустрічався, підтвердив речник Кремля Дмитро Пєсков. З тим, хто міг зруйнувати режим чи навіть вбити Путіна.
Виглядає, що білоруський диктатор Олександр Лукашенко втратив обережність, бо тримає «вагнерівців» біля себе. Привів собі під столицю добре підготовлених головорізів, які отримали шалений досвід, вбиваючи українців.
Я спілкувався з білоруськими опозиціонерами-емігрантами. Кажу, Лукашенко, мабуть, може не боятися «вагнерівців», бо в нього армія – 40-45 тис. Вони у відповідь сміються: «Які 45 тис. Якщо є 27-30 тис., дуже добре». Тобто «вагнерівці» – близько 10% від білоруської армії. Але загартовані у боях і злагоджені сили. Цілком можуть зламати режим Лукашенка й очолити країну. «Бацька», вочевидь, не бачить цієї загрози.
Що будуть робити «вагнерівці» в Білорусі?
Перша причина, чому Лукашенко вирішив забрати їх собі – як інструкторів для його війська. Щоб білоруську армію навчали ті, хто вміє воювати, знає тактику, стратегію, координацію різних родів військ на полі бою – артилерії, авіації, штурмових підрозділів, вміння штурмувати та обороняти позиції в містах, та в окопах в полі. Важливий досвід. Тим паче, білоруси зараз приступили до навчання сил територіальної оборони.
Друга можлива причина – особиста охорона для Лукашенка, преторіанська гвардія «бацьки» для захисту від білоруських патріотів. 24 червня, коли Пригожин ішов на Москву, було декілька повідомлень у мас-медіа від Валерія Сахащика, глави силового блоку лідерки білоруської опозиції в еміграції Світлани Тихановської. Він від імені білоруських патріотів казав: «Ми – йдемо, Мінськ чекай нас». Лукашенка, вочевидь, зачепило. Був спантеличений і вирішив подбати про свій захист.
Але виникає запитання – хто платитиме за бенкет. Не думаю, що Путін погодить оплачувати роботу «вагнерівців» у Білорусі. Лукашенко каже, що в нього на це немає грошей. Нехай потрібно $100 млн на рік. Але де їх взяти? Білоруська економіка в руїнах. Вона цілком залежна від Росії. Не знаю, як будуть це вирішувати.
Чи існують ризики від «вагнерівців» в Білорусі для України?
Ризик вище нуля для України існує. Не говоримо про повномасштабне вторгнення з Білорусі на територію Рівненської чи Житомирської областей. По-перше, для масштабного штурму замало сил. По-друге, в Бахмуті штурмували зеки. Їх не шкода. За ними заходили професіонали. По-третє, «вагнерівці» мали в Бахмуті необмежені постачання амуніції, різної важкої зброї, грошей. Частину білоруської зброї давно передали Росії. Чим Лукашенко буде забезпечувати цю армію, не зрозуміло.
Тому єдиний варіант, що можуть зробити в Україні – диверсії. Невеликими групами, по кілька десятків осіб, можуть заходити до нас, робити засідки, вбивати прикордонників, знищувати автомобілі чи іншу техніку, проводити розвідку, мінувати територію, брати в полон.
Але якщо проти України будуть такі дії, це розв’яже нашим військовим руки, і прикордонна інфраструктура Білорусі буде знищена. Також білоруські нафто-переробні заводи, аеродроми. Це буде серйозна відповідь ЗСУ. Ніхто не буде панькатися з відмазками «то не ми».
Такою самою буде відповідь щодо ворожих дій проти сусідніх країн НАТО – Польщі, Литви чи Латвії?
Думаю, країни НАТО не наважаться атакувати Білорусь. Але може бути історія, що білоруські патріоти тоді скористаються нагодою, й спробують за підтримки країн Альянсу зайти в Білорусь з України. Подібно до того, що робив «Російський добровольчий корпус» в прикордонні Росії.
Російський терорист Ігор Гіркін сказав, що говорити про повну лояльність російської армії її керівництву більше не можна. Чи можуть військові очолити бунт в Росії, і які можливі наслідки?
Теоретично все можливо. Але наразі не видно того яскравого генерала, який міг би його очолити. Єдиний вищий офіцер, який зараз блиснув, генерал-майор Іван Попов, який зробив аудіозвернення (депутат Думи Андрій Гурулєв 12 липня опублікував у Telegram аудіозвернення Попова до підлеглих, у якому той повідомив про своє звільнення; Попов сказав, що його позбулися після того, як «назвав речі своїми іменами», і розповів командуванню про «головну трагедію війни» – відсутність в російської армії засобів контрбатарейної боротьби, масової гибелі російських солдат від української артилерії; Попова звільнили після доповіді главі генштабу збройних сил РФ Валерію Герасимову, в якому генерал пропонував провести ротацію підрозділів на першій лінії; у відповідь Герасимов сказав, що Попов «займається дезінформацією та панікерством», і звільнив. – PolUkr.net). Він звернувся до Герасимова дуже лояльно, обережно, без лайки. Але це його не врятувало.
Якщо Попов вибере собі кар’єру бунтівника, за ним підуть солдати. Якщо буде говорити «буду добиватися справедливості й вимагаю звільнення Герасимова». Його підтримають. Зараз російське суспільство чекає на когось, подібного на Пригожина, хто провів би бунт. Росіяни чекають на людину, яка скаже їм, що робити. Якщо така особа з’явиться, за нею підуть як військові, так і цивільні.
Як може виглядати справжня військова хунта в Росії, якби їй вдався бунт?
Усе буде залежати від людини, яка візьме владу, й того, що буде робити далі. Якщо просто Путіна заарештують, а решта оточення залишиться на своїх місцях, одна справа. Якщо замкнуть всіх – Путіна, секретар «Ради безпеки» Миколу Патрушева, заступника голови «Ради безпеки» Дмитра Медведєва, така хунта швидко вийде з війни в Україні. Бо війна – нав’язлива ідея Путіна та ще кількох його соратників. Будуть бачити, що її продовження не має для них сенсу. Навряд чи хунта погодяться на демократію чи вибори. Можливо, будуть торгуватися з Україною і США за території, окуповані до 24 лютого 2022 року.
Також у такому сценарії не виключаю великі внутрішні розбірки між різними кланами. Люди в системі почнуть відчувати силу, будуть пробувати увірвати якомога більший шмат пирога влади. Будь-яка проблема в російській владі – плюс для України.
Суровікін фактично позбавлений повноважень, його долю вирішують, заявив 18 липня речник ГУР України Андрій Юсов. Що відбувається всередині російського військового керівництва?
Суровікін на ізоляції. Можливо, в Лефортовському СІЗО. Він не присутній на останніх нарадах. Така ж невідома доля у заступника глави ГРУ Володимира Алєксєєва. Теж зник. Заступник міністра оборони Юнус-Бек Єнкуров пропав. Кажуть, сидить у СІЗО. Тобто триває пошук і арешти нелояльних. Відбувається «полювання на відьом».
Якщо маєш свою думку й не погоджуєшся з керівництвом РФ та міноборони, то вже не лояльний, й тебе слід усувати з посади. Інакше можеш стати великою проблемою в майбутньому.
Розвідка США теж доповідала про затримання Суровікіна за підозрою в причетності до заколоту ПВК «Вагнер». За інформацією розвідки, він міг наперед знати про плани Пригожина. Які є клани у так званій російській еліті, і які військові сили в кожної зі сторін?
Вежі Кремля відкидають довгі тіні. Є «силовики» – Патрушев та його оточення, директор ФСБ Олексанр Бортников, глава «Росігвардії» Віктор Золотов, глава адміністрації президента Росії Антон Вайно, який близький з генпрокурором РФ Ігорем Красновим. Є ще перший заступник глави адміністрації президента Росії Сергій Кірієнко, який вважає себе технократом і політично підкованим. Є Медведєв, якого вважають близьким до «силовиків», але він радше папуга. Важко сказати, хто в якому клані, бо Путін клани не любить і слідкує за всіма.
Декілька років тому була історія, коли генпрокурор Володимир Устинов, глава «Роснафти» Ігор Сєчін, і Медведєв десь збиралися на дачі, пиячили, говорили про політику, хто б які посади міг зайняти. Історію доповіли Путіну. Звільнив Устинова, хоча той був надзвичайно лояльний, виконував всі брудні завдання глави РФ. Усім заборонили більше збиратися на неформальні зустрічі. Уважно стежать, щоб вищі чиновники не об’єднувалися.
Федеральна служба охорони Росії – не просто охороняє вищих чиновників. Ці люди слідкують за тим, з ким хто зустрічається, про що говорять ті, кого охороняють. Потім пишуть рапорти, які потрапляють на стіл Путіну. Наприклад, «особа така зустрічалася з тим, увечері поїхали в казино таке, і там зустрічався з олігархом Н – про що говорили не знаю, бо мені наказали відійти на 15 кроків».
Як Україна могла б підлити олії у вогонь, щоб спровокувати битву між різними російськими кланами?
У нас є такі можливості, але дуже обережні й обмежені. Можемо робити вкиди інформації, що про щось із кимось домовлялися в російській так званій еліті, щоб їх параноя ще більше зашкалювала, чинили репресії проти своїх. Але Україні нічого запропонувати цим найвищим чиновникам. Їм щось можуть дати лише західні розвідки. Нам нічого – український паспорт не підійде.
Наприклад, російський олігарх Олег Дерипаска хоче вискочити з російської вертикалі, хоче жити на Заході, користуватися грошима. Здається американцям. Каже, що готовий розказати все, що знає про режим, його слабкі місця. Готовий віддати половину статків на відбудову України, але просить амністії. Тоді Володимир Зеленський каже, що ми згодні на такі умови. Якщо США теж погодяться, така угода цілком можлива.
Чи може в Росії розпочатися громадянська війна, й що потрібно, щоб до цього підштовхнути?
Звісно, може. Бачимо постійні пости про зраду від терориста Гіркіна. У суспільстві багато запитань і претензій до влади. Потрібна іскра, щоб усе запалало. Потрібні лідери, які можуть кинути виклик. Був Пригожин, але він здувся. Гіркін радше пугало. Йому дозволяють говорити до пори до часу. Для бунту повинні з’явитися люди з авторитетом серед військових або «силовиків», які готові до ризику та боротьби. Наразі таких не бачу.
Wall Street Journal пише, що Кремль намагається позбутися вищих офіцерів, запідозрених у нелояльності. За словами джерел газети, «зачистка» серед вищого керівництва російської армії є ширшою, ніж відомо громадськості, «як мінімум 13 старших офіцерів затримали для допиту, деяких пізніше відпустили, а близько 15 відсторонили від служби чи звільнили». Які основні претензії в російської армії до Кремля, і що військові можуть зробити особисто проти Путіна?
У військових претензії щодо забезпечення технікою, її якість. Друга проблема – гроші. Із грошима «кидають». Обіцяють одне, дають значно менше. Третя проблема – відсутність чіткої і зрозумілої цілі у війні. Не розуміють, що й навіщо роблять в Україні. Приводи «вступ в НАТО, демілітаризація, денацифікація» – фікція навіть для них. Це збиває мотивацію. Воюють поки що, бо інакше їх репресують, посадять, позбавлять грошей, або навіть розстріляють. Їм сказали воювати – воюють.
Якщо з’явиться хтось, хто дасть чітку та зрозумілу ціль, і буде в змозі повести за собою, підуть. Наприклад, скаже, що потрібно змінити керівництво міністерства оборони, щоб налагодити постачання.
Яка бажана для США зміна чи крах режиму в Росії, і чи щось для цього роблять?
Для Америки найкращий варіант – смерть Путіна, коли замість нього до влади приходить умовне «політб’юро», яке хоче відновити відносини з Заходом. Американці кажуть їм покинути всі окуповані українські території, включаючи Крим і Донбас, заплатити за руйнування України, провести вибори, люстрацію представників путінського режиму, й тоді зніматимуть санкції та відновлять відносини. Росія виводить війська, Захід знімає частину санкцій. Платять репарації чи проводять вибори в Думу, знімають ще частину.
Американці не хочуть неконтрольованих процесів у Росії, бо ядерна зброя РФ – великий головний біль. Хочуть контрольованого руйнування путінського режиму. Щоб ядерна зброя залишалася на місці й не було великої «сірої зони» від Калінінграду до Владивостоку, де зникають люди, торгують зброєю, наркотиками, радіоактивними матеріалами. Навіть зараз у Новосибірську можна купити радіоактивний уран. Ціна питання – $10 тис. за грам. Це дуже хвилює США.
Які можуть бути сценарії краху путінського режиму, і які тоді варіанти розвитку подій у Росії?
Гучна поразка у війні, яка призведе до внутрішніх конфліктів. Із кожним днем шансів для них завершити війну та зберегти лице все менше.
Інший сценарій – повна втрата мотивації та дезорганізація російської армії за аналогіями з 1917 роком. Армія покидає позиції, чи втрачає мотивацію через чистки серед військового командування. Командири йдуть на Москву, щоб відбити своїх генералів. ЗСУ користуються цим, звільняють окуповані землі, проходячи по російських позиція, як ніж крізь масло.
Ще один – аналог В’єтнаму для США. Втома ветеранів і суспільства від втрат і безглуздості продовження бойових дій. Війну у В’єтнамі зупинили американські військові, коли виходили на мітинги, і казали, що ми – проти війни, публічно ламали ордени й викидали медалі. Як варіант – такі самі події у Москві.
Ще один – Путін здох, у Росії почалися сумбурні процеси та боротьба за владу. Усі починають ділити між собою все, відбувається боротьба кланів. Це ламає їх мотивацію продовжувати війну в Україні.
Біографія
Іван Ступак народився 24 квітня 1982 року в Дніпропетровській області. З 1999 року живе в Києві. Батько, Іван Іванович, випускник Школи КДБ, колишній військовий та працівник МВС і СБУ, заступник голови Дніпропетровської ОДА (2008-2012 роки) Олександра Вілкула, депутат Верховної Ради (2012-2014 роки) від Партії регіонів. Іван Ступак-молодший у 2004 році закінчив Національну академію СБУ. Протягом дев’яти років служив у Головному управлінні СБУ в Києві та Київській області. Займався протидією економічним злочинам та шпигунській діяльності. У 2015 році залишив службу у званні майора. У 2015-2019 роках – виконавчий директор у ТОВ «Мисливське господарство «Форест», яке займалося мисливством і рибальством. У 2017-2020 роках – засновник і виконавчий директор ТОВ «Агентство безпеки 1901», яке спеціалізується на виявленні прослушки в офісах. У 2015-2020 роках – депутат Київської обласної ради від БПП «Солідарність». У 2020-2022 роках – керівник і власник NXT-Analytics – консалтингової компанії, що займається аналітичними дослідженнями національної безпеки. З 2019 року експерт «Українського інституту майбутнього» і консультант комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Фото Facebook Івана Ступака
