четвер, 13 Червень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Безпекові виклики України в лютому 2023 року
Fot. mil.in.ua
Fot. mil.in.ua

Безпекові виклики України в лютому 2023 року

Share Button

Орієнтовно 11 місяців українська нація веде широкомастабну війну з переважаючими силами та засобами противника у всіх сферах. Війна триває не лише на полях боїв, а й в економічній, енергетичній, гуманітарних сферах, які не прямолінійно проте значно впливають на збройних компонент України, через рідних та близьких, вносячі певні коректури настроїв.

Проте амплітуда ведення бойових дій є постійнно змінною, розвиваючись конфігуративно в залежності від застосованими кацапами збройних компонентів та видів озброєння. Те що було актульно і широко вживано, наприклад, 2-3 місяці тому, є уже не актуальне сьогодні. Адже висока адаптивність ворожих, та відповідно й українських центрів прийняття рішення, характеризується професійним реагуванням та пристосуванням до нових викликів, та відповіднимо розвитку протидії. Наприклад, із початком застосуванням дронів-камікадзе (так звані «шахіжи»), спочатку було надзвичайно ефективно для ворога і критично для локацій України, проте через короткий відрізок часу ефективність дронів-камікадзе була знижена до мінімум, адаптувавшись до них та створивши якісну протидію. В підтвердження цього, 26 січня 2023 року усі запущені 24 ворожі дрони-камікадзе були знищені українськими протиповітряними силами, продемонструвавши 100% ураження цілі[1].

Мета даної роботи полягає в дослідженні поточних безпекових викликів України на тлі повномастабного вторгнення росії та білорусі, яке інійоване в 2022 році. В даній статті відображені поточні тенденції та напрями театрів воєнниє дій та напрямів, у яких будуть відбуватися імовірні варіанти ескалації бойових дій.

Тема даної аналітичної роботи полягає в аналізі поточної ситуації в районах ведення бойових дій, які є найбільш критичними або сприятливи для Сил Оборони України. Імовірні варіанти розвитку подій, які будуть розгортатися в короткій та середній перспективі з огляду безпекової ситуації в країні. В даній статті будуть відображені будуть стани на ділянках фронту, які будуть мати важливе значення для майбутнього України та та суміжних держав. Роль і місце білорусів в кацапській агресії проти України.

План

  1. Поточний стан безпекової ситуації в України станом на лютий 2023 рік.
  2. Імовірні варіанти розвитку ситуації ведення бойових дій.
  3. Висновок
  1. Кацапсько-українська війна являється найбільшим збройним протистоянням між двома еквівалентними за кількістю особового складу, симетричним за кількістю озброєння та технікою з часів Корейської війни 1950-1953 рр.. Усі війни, які траплялися уже після Корейської війни, включали певну перевагу за одією із воюючих держав чи їх союзом. Але війна, яку розпочали кацапи гібридним методом в 2014 р. та повномасштабно у 2022 р. показала приблизну еквівалентність усіх сил та засобів збройних компонентів України та нашого ворога. Не значними виключеннями були деякі компоненти, проте їх тривіальність не дали розвинути значний усіпіх в інтересах ворога. Частково домінантність рашка досягла лише в інформаційно-психологічній складові в перший відрізок війни, коли масово запускалися інформаційні вкиди, які, наприклад, були причинами численних дезорганізаціних процесів в лютому-березні 2022 року в Україні.

Амплітуда коливань темпу бойових дій від 24 лютого і до сьогодні є дуже змінною, адже високі темпу наступу весною минулого року значно пригалюмувалися уже під час літньої кампанії. Це насамперед вдалося, завдяки вибраній тактиці Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному Штабу та тактичній ланці командирів, як полягала в максимальній децентралізації повноважень та мобільній обороні підрозділів. Оскільки кацапсько-український кордон має протяжність в 1974 км (включаючи тимчасово окуповані території), то вибудувати ешелоновану оборону із залученням усіх наявних підрозділів в обороні було неможливим, адже це зайняло б значні обмежені ресурси (не забуваймо орієнтовно 10 бойових бригад залучених до Операції Обєднаних Сил). Ці приблизні розрахунки не включають спільний кордон тимчасово окупованої білорусі, який складає 1084 км., проте із обмеженими ділянками місцевості для ведення бойових дій. Вибрана тактика проникнення противника в тактичну глибину території України, дало змогу знищувати ворога у тих місцях, де ми бажали та могли, зберігаючи мобільність та маневриність.  Проте дана тактика була найбільш актульна з лютого по травень 2022 року переважно в північних регіонах України, де є велика кількість лісового покриву, яка є сприятлива для вищезазначених дій. Це в свою чаргу дозволило знищувати значну частини озброєння та військової техніки противника під час руху, допоки не була встановлена лінія оборона між протиборчими сторонами. Але значне використання тактики «кусай та тікай» було лімітоване в південних регіонах України, де відкрита місцевість значно переважає.

Сьтаном на 2 лютого, безпекова ситуації на всіх напрямках ведення бойових дій є важкою, але цілком котрольованою. Ворог продовжує акумулювати власні сили для відновлення наступальної кампанії з метою повної окупації країни та продовжені геноциду народу України[2]. З початку 2023 року ворог щоденно здійсює заходи щодо транспортування власних підрозділів до східного, північно-східного та південного напрямів із усіх куточків рашки[3], транспортуючи власні підрозділи в Україну, тим самим демонструючи наміри до подальшої ескалації війни.

Російські окупаційні війська сфокусували власні наміри повної окупації Донецької та Луганської областей (офіційна позиція Кремля)[4], збереженні повного контролю над окупованими територіями та здійснити спробу захоплення нових територій(неофіційна але імовірна наступна ціль). До найкритичніших напрямів відносяться:

Донецький напрям, який включає Бахмутський, Авдіївський, Павлівський та Маріївський, які рівноцінно зараз перебувають під тиском переважаючих сил противника. Ці напрями щодня перебувають під значним тиском та  артилерійським вогнем противника, використовуючи тактику «випаленої землі» постійно знищуючи цивільні інфраструктуру та оборонні позиції підрозділів Сил оборони України. Проте щодня в інформаційному просторі ми щодня чуємо лише новини про Бахмут, але надзвичайно мало про Авдіївку та Маріївку, де триваюи коровопролитні бої від повномасштабного вторгнення, стримуючі хвилі атак окупантів завдяки мужності та гроїзму воїнів.

Проте відсутність широкого інформаційного висвітлення в ЗМІ пов’язано насамперед з тим, що журналісти та різні блогери здебільшого перебувають у Бахмуті, та мають при цьому більше можливості до висвітлення подій там, ніж з передмістя Донецька. Вибравши для висвітлення подій в Бахмуті, мінімузувало інформаційну кампанію в інших місцях, що негативно відображається в інформуванні міжнародного соціуму. Хоча погіршення ситуації поблизу Донецька розпочалося від середини 2022 року(з травня поблизу Бахмута),  проте показ подій з даних ділянок перебуває в значно меншій пропорції.

  • Сватівський напрямок. Хоча цей напрям не входить в безпосередньо в Донецький напрям, але значно впливає на безпекову ситуацію в регіоні. Оскільки подальший успіх українських військ на даній ділянці фронту буде мати вирішальне значення для деокупацією північних регіонів Луганщини, а саме населених пунктів Сватова та Кремінна. Контроль даних міст ЗСУ дозволить розвивати успіх на східну та південну частину Луганщини, що буде нести стратегічну загрозу російським терористичним військам поблизу Бахмута, Попасній та інших містах. Це в свою чергу теоретично дозволить зменишити тиск військ противника в районі Соледар-Бахмут-Часів Яр та дасть час для перегрупування власних підрозділів. Сватівський напрям має ключове значення, адже володінням ним дасть Силами оборони України значні переваги.

Проте ключову важливість даного напряму російські терористи розрізнили ще восени 2022 року, й від тоді акцентували власні зусилля на вдосконаленні фортифікаційних споруд та значному нарощенні кількості збройних підрозділів, які здатні переходити уже сьогодні від оборони до наступу на українські підрозділи.

Бахмутський напрямок є один із критичних точок лінії фронту, де розгортаються одна із найбільших піхотних та артилерійських битв 21 століття. Адже маючи ключове значення для обох сторін, змусило долучити велику кількість озброєння та військової техніки, особливо безліч в лиці артилерії. Важливість даного населеного пункту має велике значення,  а саме:

  1. для російських терористів – ключова транспорта розвязка, яка дозволяє рух на північ (Словянськ-Краматорськ) та захід (Костянтинівка-Покровськ), та сприятливо допоможе для окупації Донецької області. Додатковим фактором є те, що після серії невдач та втраті значних територій окупантами, дане місто, є невеликою, проте хоч якоюсь перемогою.
  2. для української сторони – це є українська земля, яка володіння якою має велике значення, адже добровіьний відхід з рубежів утворить нові позиції уже біля Костянтинівки. Проте імовірне утримання Бахмута та околиць за будь яку ціну є неприйнятним заходом і повинен зберігати тонкий баланс між відійти на сприятливі позиції чи утримувати надалі.

З утратою контролю Силами Оборони України над Соледаром, південною та східною околицею Бахмута і Кліщіївки, значно погіршило загальну ситуацію. Зусилля ворога спрямовані максимальному оточенні міста та перерізанні вогнем(контроль артилеоією) ліній логістики оборонців Бахмута. Руцькі терористи після провального штутрму м. Грозного, Чечня, оминають прямі зіткнення в містах,  а ствооюють максимальні умови для відступу з міста.

Максимальна фокус окупантів спрямований на встановлення повного контролю над Бахмутом, саме тому для цього наміру залучаються значні сили і засоби військового(армійські підрозділи) та цивільного(ПВК «Вагнер») характеру. Тверженням цього слугують

Авдіївський та Маріївський напрями характеризується важкою ситуацією на даній ділянці лінії зіткнення, де російські теророристи намагаються окупувати Авдіївку, та створити сприятливі умови для розвитку власного успіху в напрямі Мирноград-Нью Йорк.

Критичністю для даної ділянки є те, що після дрібних наступів противник зумів взяти під вогневий контроль частину доріг та частково обмеживши маневриність пересування. Проте ці успіхи не були значно розвиненні у звязку з добре побудованою лінією оборони, яка була створена 2015-2018 рр та значній майстерності воїнів України. Адже впродовж 11 місяців повномасштабного вторгнення, на багатьох напрямах лінія оборони змінилася кардинально, проте на Авдіївському напрямі орієнтовно на 15-20%, завдяки ефективному сковуванні атакуючих планів противника.

На Маріївському напрямі ситуація перебуває на важкому проте цілком контрольованому рівні, але з великою умовірністю до погіршення. Ворог продовжує поетапне продавлювання лінії оборони в напрямі Красногорівки та Маріївки із західної тимчасово окупованої сторони Донецька. Але подальше утримання даного відрізку оборони буде щоразу важче, адже незмінне положення оборони спричинило численні руйнування, утримувати які є досить проблемно. Додатковим фактором є те, що окупанти пристрістряли усі ділянки оборони, що спричиняє утруднену логістику та маневрування підрозділів.

Павлівсько-вугледарський напрям. Характеризується значним погіршенням безпекової ситуації, та, імовірно, в подальшому стане наступною точкою ескалації бойових дій. Після мінімального успіху в окупації с.Павлівка у листопаді 2022 р. кацапи взяли тимчасову паузу аби сфокусувати власні наміри на інших ділянках[5]. Проте починаючи від кінця січня 2023 року знову відмічається намір у формуванні нових ударних  підрозділів для продовження наступу в напрямку м. Вугледар, із подальшим наміром виходу в на рубіж Велика Новосілка-Курахове.

Безпекова ситуація на сході України балансує на межі серйозна та важка, проте зберігає значні ознаки повного контролю та керованості підлеглих підрозділів. Однак ця керованість досягається значними зусиллями, які прикладається стратегічним, оперативним та тактичним командуваннями Сил оборони України. Ця тенденція збережеться та й нароститься в подальшому із початком весняної військової кампанії.

Після успішної кампанії щодо мобілізації руцького збірного народу восени 2022 року, окупантам офіційно вдалося поповнити власні лави орієнтовно на 300 тис осіб[6]. Але ця цифра найімовірніше є заниженою, оскільки масово оголошені будь які новини є повною фікцією мобілізації. На думку Міністра закордонних справ України Д.Кулеби, імовірно ворог на той момент планував і реалізував мобілізацію в кількості від 300 до 500 тисяч осіб, зо на мою думку, є цілком вірне тверження[7].

Імовірна кількість мобілізованих кацапів сягає в приблизно в 400-500 тис осіб,

адже враховуючи втрати вбитими 100 тисяч осіб, а орієнтовно 100-150 тисяч військових пораненими станом на осінь 2022 року, сумарно складає 200 000 військових, які повинні були негайно бути заміненими на бою. Тому широка мобілізація покрила безповоротні втрати на болях боїв та в місцях, де необіхідне підсилення підрозділів воєнних округів від Кенінсбергу до Владивостоку.

Все мобілізоване біосміття було направлено на військові полігони  для проведення короткого навчання зігдно специфіки та проведення злагоджень підрозділів. Основний акцент робився на ті військові полігони, які максимально близько розміщено до кордонів України та в самій Білорусі. Окупанти до сьогодні використовують навчально-матеріальну базу в білорусі, зважаючи на близькість розміщення та зручну логістику. Дані тренування дали хорошу базу для проведення серій інформаційно – психологічних операцій із основним меседжом, що руцькі війська є в білорусії з метою відкритя північного фронту. На мою думку, це є неможливим заходом, адже 10-15 тисяч росісько-білоруських військ при проведенні наступу є надзвичайно малою потугою проти в рази більшу кількість військ України. В подальшому ця тенденція в продовженні тренувань збрежеться, оскільки офіційно мінськ повністю згоден з цією позицією та сприяє вбивствам українців шляхом передачі боєприпасів, озброєння та військової техніки, логістики та іншими засобами.

Масове навчання окупанських військ, велике переміщення підрозділів та продовження ворожої риторики свідчить про підготовку до нового витка видення бойових дій на території України для досягнення вигаданих фікцій. Рашисти не відмовилися від ідеї продовження ведення широкоформатних  боових дій, проте імовірно уже будуть відбуватися у північно-східних, східних та південно-східних  регіонах України, проте загроза вторгнення буде зберігатися по всій території України, де є кордон рашистів та білорусів. Але основний акцекнт ескалації буде застосований на Донбасі та суміжних територіях.

Рашисти концентрують в Україні орієнтовно 326 тисяч військових у вигляді підрозділів та приватних військових організацій. Дана цифра не показує кількість підрозділів, які знаходяться поблизу кордонів України чи планують бути застосовані в короткій чи середній перспективі[8], проте повинні враховуватися у середній переспективі аналізу.  Оскільки ворог за 2022 рік втратив значну кількість бронетехніки, артилерії та зброї в цілому, та не спроможністю військово-промисловим комплексом країни-терориста поповнювати власні втрати в зброї, то поповнюватися прогалина буде насамперед мобілізованими підрозділами. Протягом всієї історії, втрати для кремля немали жодної цінності, то з наближенням весняного періоду відбудеться відновдення повномасштабних бойових дій на ділянках фронту.

 В підтвердження цього є те, що союзники України в екстренному порядку надали 321 сучасних танків, які будуть відігравати значну роль в обороні Україні, а згодом і в контр наступі. Добровільно країни-партнери на це б не погодилися, бо послаблення власної безпеки завжди відбуваєься перед зростаючою перспективною небезпекою. І лише усвідомлення імовірних наслідків бездіяльності, допомогли Києву отримати важке озброєння від країг-донорів. Але доставка більшості зразків озброєння планується відбутися з квітня по серпень цього року, що є занадто пізно, зважаючи на реалії.

На мою думку, основні напрями, які будуть мати критично-важливе значення для обох сторін, і де будуть тривати найважчі бої.

  • Донецький – ворог буде намагатися окупувати адміністративні межі Луганської та Донецької області, та буде намагатися просуватися в бік Слов’янську, Костянтинівки, Покровську та Курахове, тобто в бік західних адміністративних меж Донбасу. Саме на ці ділянки фронту зараз агресор переміщує боєздатні підрозділи в кількісному та якісному співвідношені, концентруючи їх для вирішальних битв поза радіусом дальності стрільби HIMARS.

Запорізьський напрям є одним із ключовим, оскільки недопущення просування агресора в напрямку Запоріжжя є основним завдання, для збереження стало функціонування східного угрування військ. На даному напряму кацапи будуть намагатися продавити лінію оборони, та просунутися на північ для перекриття вогневим способом відрізку дороги Дніпро-Покровськ, яка забезпечує левову частку забезпечення війни на сході України. Мінімальні та точкові активності ворог розпочав уже від середини січня 2023 року, намагаючися знайти вікно можливостей для розвитку власного успіху.

Резюмуючи перераховане, варто зазначити, що ворог буде намагатися переховпити раніше втрачену ініціативу. Втрата значної території Херсонської та Харківської областей є болючою темою для кацапів, тому вони прикладати максимально сил заради хоч якогось результату, а саме окупувати Бахмут та інші міста.

  • Сьогодні ворог здійснює численні заходи щодо концентрації власних регулярних та іррегуляних збройних підроздлів в районах ведення бойових дій. Активізація активностей на лінії фронту слід очікувати від 15 лютого і далі, в залежності від стану погоду та інших субєктивних причин. Кацапи не для параду тягнуть з усіх баз зберігань всю наявну військову техніку, а для того аби досягти власних завдань.

Дані майбутні події будуть кошувати Україні багатьма втратами кращих синів і дочок країни, але ми неодмінно вистоїмо. І на далі буде зберігатися високий рівень ракетної небезпеки, але очікувано результату для ворога як був в жовтні-січні уже не буде, адже протиповітряна оборона України наситилася значними видами озброєння. Цього, нажаль, не буде стосуватися Запоріжжя, Херсону, Харкова та іншими, де дозволяють ворогу щастосоувати С300 ракети на відстані до 100 км., для ураження цивільної інфраструктури. Проте пошук ефективної протидії даним ракетам неодмінно буде знайдено в ближнчій перспетиві.

В цілому, весною очікується значне нарощення темпу бойових дій, й ці загрози чітко уже розрізняються, відслідковуються та протидіються ним. Дані активності будуть надзвичайно великим викликом для усіх компонентів Сил оборони України, проте вони неодмінно закінчаться нашою українською перемогою.

Слава Україні!!!

Володимир ДУДКО

Share Button

Також перегляньте

Fot. prezydent.pl

Дуда: «Путін нападе на інші країни, якщо переможе в Україні»

Президент Польщі прокоментував поточну ситуацію, пов’язану з війною в Україні, після зустрічі з президентом США, …