середа, 19 Червень, 2024
pluken
Головна / Аналітика / Дослідження / Військова співпраця України, Польщі та Великої Британії – шлях до перемоги
pusf_grafika

Військова співпраця України, Польщі та Великої Британії – шлях до перемоги

Share Button

Від часу набуття незалежності Україна поступово інтегрується у європейські та трансатлантичні структури, робить значний внесок у зміцнення безпеки і стабільності в Європейському регіоні.

Конституція України визначає незворотність стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Входити, так би мовити, в Європу, до її євроатлантичних військо-політичних структур нам найзручніше через “польські двері”.

Пріоритетний розвиток наших добрих відносин з Польщею не випадковий. Україна і Польща – дві сусідні країни, два сусідні народи, історичні долі яких сплелись та поєднались з самого початку їхньої появи на історичній арені Європи, а особливого значення набули з розпадом СРСР.

Коли Україна 24 серпня 1991 року проголосила Акт про незалежність, Сейм Польщі вже 31 серпня 1991 року прийняв резолюцію, в якій говорилося: «… визнаючи право всіх народів на самовизначення, Сейм … з радістю вітає Україну. Польща, для якої воля і незалежність власної країни є першорядною вартістю, повністю розуміє та цінує значення того історичного рішення українського парламенту…».

Як відомо, доленосною подією для України був референдум 1 грудня 1991 року, в якому 94, 3 %  учасників гараче підтримали незалежність України.

Першою серед держав світу, яка визнала незалежність України, була Польща, котра зробила це вже 2 грудня 1991 року.

Керуючись метою та засадами, що викладені в Декларації Об’єднаних Націй, а також в інших документах, що стосуються багатосторонньої співпраці, миру і міжнародної безпеки, Договором між Міністерством національної оборони Республіки Польща та Міністерством Оборони України, підписаного у Київі 3 лютого 1993 року, Польща і Україна узгодили основні форми співпраці у військово-оборонній сфері. Зокрема, сторони дійшли згоди створити спільну миротворчу частину – POLUKRBAT.

Батальйон був задуманий як підрозділ швидкого реагування, який може бути готовий до дії протягом 30 днів з моменту отримання від урядів обох країн прохання про його використання.

Перші кроки по формуванню спільного миротворчого підрозділу розпочалися під час візиту делигації ПрикВО на чолі з командувачем військами округу генерал-полковником Шуляком П.І. до Кракова 23-25 червня 1994 року. На шляху створення батальон взяв участь у багатьох навчаннях, були узгоджені правові проблеми його діяльності, організаційно-штатної структури, бойового і тилового забезпечення, системи підготовки тощо. Численні перевірки переконливо довели, що особовий склад миротворчого батальйону відповідним чином підготовлений і здатний виконувати будь-які миротворчі завдання.

27 листопада 1997 року у Варшаві, за згодою Президентів України і Польщі, з уповноваженням урядів обох держав Міністри оборони підписали «Угоду між Республікою Польща та Україною про утворення спільного військового підрозділу для участі у міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій».

З 2000 року POLUKRBAT протягом десяти років, в складі місії НАТО (KFOR), виконував завдання у Косово.

За ці роки було набуто досвід військово-технічної співпраці Збройних Сил України і Збройних сил Республіки Польща. Українсько-польський батальйон набув вагомого значення у відносинах між Україною і Північноатлантичним альянсом. Успішне виконання завдань під егідою ООН продемонструвало спроможність України і Польщі бути ефективними складниками глобальної системи безпеки.

Вступ 12 березня 1999 року Республіки Польща до блоку НАТО істотно вплинуло на українсько-польські відносини. Військово-політичне співробітництво України і Польщі зазнало значного пожвавлення. Спільна участь у навчальних програмах Північноатлантичного альянсу, задіяність у різноманітних акціях НАТО сприяли активізації та поглибленню українсько-польських військово-політичних відносин, піднесенню їх на новий рівень. Високої оцінки заслуговує польська консультаційна допомога для України в здійсненні військової реформи у напрямі адаптації до стандартів НАТО.

Американська трагедія 11 вересня 2001 року суттєво змінила не лише геополітичний та військовий контекст українсько-польських взаємин, а й глобальний вимір міжнародної безпекової політики, змусила Україну по-новому глянути на свою роль у міжнародних безпекових геополітичних координатах. Тому з 2002 року активізувалася співпраця України з євроатлантичними структурами, що, безумовно, позначилось і на військово-політичному співробітництві між Україною та Польщею. Це стосується насамперед формалізації євроатлантичних прагнень України, пов’язаної з ухваленням 23 травня 2002 року Радою національної безпеки і оборони України Стратегії України щодо НАТО. Пріоритетною метою цієї Стратегії, хоч і розрахованою на довготермінову перспективу, стало повноправне членство України в Північноатлантичному альянсі.

Оцінюючи динаміку військово-політичних взаємин між двома державами, маємо констатувати, що активна участь Республіки Польща у вирішенні питання вступу України до НАТО спричинена як викликами безпеці та стабільності в Європі та світі, так і національними інтересами Польщі. Приєднання України до трансатлантичної системи колективної безпеки було покликане задовольнити низку прагнень Польщі: по-перше, позбутися «буферної держави» та отримати на своїх кордонах сусідів, які є членами одного з поляками військово-політичного блоку; по-друге, назавжди вивести Україну з російської сфери впливу; по-третє, надати нових імпульсів відносинам стратегічного партнерства з Україною; по-четверте, посилити власні позиції як у Центрально-Східній Європі, так і в НАТО.

Слід відзначити, що в питаннях інтеграції України в НАТО важливу роль відіграє Велика Британія, яка з трьох європейських китів, серед яких ще Німеччина і Франції, найактивніше підтримує Україну у її прагненнях.

Українсько-британська військова співпраця розпочалось ще у 90-х роках минулого століття.

Програми українсько-британського військового співробітництва виконувались в рамках комплексної співпраці Північноатлантичного альянсу з Україною і стали її вагомою та важливою складовою. Показовими стали:

  1. Українсько-польсько-британські військові навчання «Козацький степ», які, починаючи з 1997 року, стали традиційним заходом в рамках реалізації військової співпраці та підготовки миротворчих контингентів країн-партнерів. Ці навчання проходять щорічно почергово на полігонах в Україні, Польщі та Великої Британії;
  2. Діяльність українсько-польського миротворчого батальйону, якому британські спеціалісти надали допомогу у вивченні англійської мови і підготовці фахівців;
  3. Спільна участь британських, польських та українських збройних сил у проведенні операції з підтримки миру в Іраку, яка сприяла поглибленню тристоронньої співпраці. Тут військові трьох країн охороняли органи влади, об’єкти життєзабезпечення, транспортні комунікації, виконували інші обов’язки на території, що належали сектору відповідальності трьох країн.

Упродовж 2004 – 2010 рр. державам вдалося досягти низку домовленостей на дво- і багатосторонній основах. У зазначений період було підписано ряд міждержавних документів військово-політичного змісту, які визначили основні напрямки двосторонніх відносин у сфері європейсько-атлантичної інтеграції України.

Однак, у 2010 році на виборах президента України переміг Віктор Янукович. Його прихід до влади змінив вектор зовнішньої політики України. З прийняттям 1 липня 2010 року Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, згідно з яким наша держава задекларувала відмову від вступу до Альянсу й заявила про набуття позаблокового статусу, її перспективи вступити до НАТО вкотре стали невизначеними.

На цьому тлі і у зв’язку з негативними настроями значної частини громадськості відносно військових операцій, використання POLUKRBAT для бойових завдань не було схвалене парламентами і призвело до того, що POLUKRBAT був розформований 30 вересня 2010 року.

2011 – 2013 рр. характеризувалися певним сповільненням динаміки відносин Польщі та Великою Британії з Україною, передусім, через негативну оцінку процесів демократичного розвитку в Україні.

Значно пожвавішали відносини між Україною, Польщею та Великою Британією після Революції Гідності та обрання 25 травня 2014 року Президентом України Петра Порошенка. 23 грудня 2014 року Верховна Рада України, скасувавши позаблоковий статус держави, встановила, що серед пріоритетів національних інтересів України є її інтеграція в євроатлантичний безпековий простір, а основним напрямом державної політики з питань національної безпеки – поглиблення співпраці з НАТО та набуття членства в цій міжнародній організації.

Пріоритетом подальшого поглибленого військово-політичного співробітництва України з Республікою Польща стало підвищення оперативних спроможностей ЗС України для відсічі російської агресії. Це призвело до створення 19 вересня 2014 року спільної Українсько-польсько-литовської бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, штаб якої розмістили у польському місті Люблін.

Проведення незаконного референдуму в Криму, а також початок кризи навколо Сходу України та загострення її російською стороною навесні 2014-го року змусили британський уряд переглянути російський трек зовнішньої політики. Відомо, що майже всі країни світу, у тому числі і Велика Британія, визнали цей референдум недійсним та прирівняли його до анексії території, яка юридично належить іншій країні.

Уряд Великої Британії виказав свій намір допомагати Україні у питаннях суверенітету та територіальної цілісності, модернізації української армії.

Так, на початку 2016 року було проведено курс підготовки піхотних підрозділів Збройних Сил України за стандартами НАТО. Протягом двох тижнів військові інструктори збройних сил Великої Британії передавали свій досвід українським військовослужбовцям – учасникам АТО. Військовослужбовці відпрацьовували техніку ведення бою в місті та в умовах пересіченої місцевості, здійснення патрулювання, охорону та оборону важливих об’єктів, протидію розвідувально-диверсійним групам рух в колоні та супроводження автомобільних конвоїв. Важливим питанням обміну досвідом стала тактична медицина. Жодне заняття не обходилося без практичної евакуації та надання першої медичної допомоги військовослужбовцям.

А вже на весні, у березні 2016-го року, було підписано новий британо-український договір в рамках оборонної сфери, який протягом 15 років передбачає обмін інформацією щодо потенційних загроз, участь у спільних навчаннях, навчальні програми з підготовки особового складу ЗС України та співпраця у сфері військової техніки. Для такої потужної європейської країни, як Велика Британія, передбачення таких умов для іншої країни, що не є членом ні ЄС, ні НАТО, є виключно сприятливим кроком.

Наступні 5 років Польща та Велика Британія активно підтримували прагнення України щодо вступу до НАТО, надаючи допомогу у адаптації України до стандартів Північноатлантичного альянсу, та залишалися стійкими у підтримці територіальної цілісності України та в осуджені незаконної анексії Росії Криму.

«Немає вільної Польщі без вільної України та  вільної України без вільної Польщі» – цю цитату, яку приписують Юзефу Пілсудському, і, безперечно яка є свого роду девізом політичних ідей Єжи Гедройця, ми чули чимало разів і, вкотре, змогли переконатися, у її закономірності після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року, коли все більш ставало очевидним, що загроза втрати незалежності і суверенітету повстала не лише перед Україною, але і країнами Центрально-Східної Європи, зокрема, Республікою Польща.

Від початку російсько-української війни підтримка і допомога Польщі виявилася надзвичайно важливою. Польща, поруч зі США та Великою Британією,  стала одним із головних союзників України в постачанні зброї. На сьогодні польська військова допомога Україні склала понад 300 бойових броньованих машин, у тому числі понад 230 танків, близько 110 самохідних артилерійських установок і реактивних систем залпового вогню, а також безліч іншої зброї, серед якої переносний зенітно-ракетний комплекс Piorun, а також гранатомети й артилерійські снаряди.

Польща також виконує функцію центрального транзитного хабу з постачання зброї в Україну, і більшість західних партнерів надають військову допомогу саме через цю країну.

Зрозуміло, що російсько-українська війна найближчим часом не закінчиться. Отже, Польща розглядає питання щодо подальшої військової допомоги Україні. Це можуть бути ударні вертольоти Мі-8/17 та Мі-24, інженерне обладнання й безпілотники. Ще один актив, який дуже потрібний Україні і зараз перебуває на озброєнні Польщі – це винищувачі МіГ-29.

Хоча план передати більше 20 польських МіГ-29 Україні з рештою не був реалізований, війна, що триває в Україні, цілком може призвести до їх передачі в обмін на вживані F-16 від військово-повітряних сил США. Незалежно від того, чи відбудеться таке постачання, Польща вже виявилася одним із найнадійніших і найпослідовніших союзників України.

Польська спільнота надала притулок і всіляке сприяння понад 4 мільйонам українських біженців.

Загальний обсяг польської допомоги Україні склав на цей момент близько 4 мільярди доларів США і це не межа, адже, Польща вбачає у військовій допомозі Україні також і гарантію власної безпеки і безпеки Європі. Варшава довіряє Збройним Силам України, а тому, з впевненістю можна стверджувати, що допомога триватиме аж до перемоги України.

В свою чергу, прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, 24 лютого 2022 року зібрав екстрений саміт НАТО, де закликав посилити санкції проти Російської Федерації та військову підтримку, розширити пакет гуманітарної допомоги, щоб допомогти нужденним на місцях в Україні. Також він закликав лідерів інших країн приєднатися до плану відповіді на вторгнення Росії в Україну, який охоплює створення міжнародної гуманітарної коаліції для України, підтримку її самооборони та максимальний економічний тиск на Москву.

Наразі Велика Британія є другим найбільшим військовим донором для України, оскільки зобов’язалася надати допомоги на суму 3,3 млрд фунтів у 2022 році, яка включає:

ракети протиповітряної оборони типу AMRAAM, що здатні збивати крилаті ракети;

морські ракети Brimstone;

реактивні системи залпового вогню M270;

155-мм самохідні артилерійські установки М109;

артилерійські установки L119 калібру 105 мм;

протитанкові засоби (гранатомети NLAW, Javelin, Brimstone);

артилерійські боєприпаси до радянської артилерії, яку має Україна;

машини Stormer із зенітними ракетними установками Starstreak та сотні ракет до них;

бойові броньовані машини (Mastiff, Husky,Wolfhound, FV103);

сотні дронів;

сотні баражуючих боєприпасів, тобто бойових безпілотників;

радіолокаційні системи контрбатарейної боротьби;

велику кількість нелетальної допомоги: тисячі шоломів, бронежилетів і приладів нічного бачення.

Крім того, з липня 2022 року Британія розпочала нову амбітну навчальну програму з підготовки українців із незначним військовим досвідом або без нього, щоб пройти інтенсивні курси «солдатської служби», що допоможе їм у захисті України від російської агресії. До кінця року підготовку мають пройти до 10000 військовослужбовців. Ця програма діє у рамках операції INTERFLEX, започаткованої урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, яка є одним із яскравих та дієвих прикладів міжнародної підтримки України.

Використовуючи передовий світовий досвід британської армії, близько 1050 британських військовослужбовців буде задіяно під час виконання програми, яка проходитиме на об’єктах Міністерства оборони Сполученого Королівства. Кожен курс триватиме кілька тижнів і проводитиметься підрозділами 11 бригади сприяння силам безпеки.

Підготовка дасть військовикам навички для ефективного ведення бойових дій на передовій. Базуючись на базовій підготовці солдатів у Великій Британії, курс охоплює поводження зі зброєю, першу допомогу на полі бою, польову техніку, тактику патрулювання та право збройних конфліктів.

Сполучене Королівство також надало одяг та спорядження для підтримки українських воїнів у їхньому навчанні та поверненні в Україну.

Наступного року планується продовжити подібну підготовки військовослужбовців Збройних Сил України в обсязі 20-30 тисяч.

Також з жовтня цього року у Великій Британії розпочалася підготовка молодших командирів Збройних Сил України, яка передбачає заняття з лідерства, психологічної, методичної, вогневої, технічної та тактичної підготовок, а також міжнародного гуманітарного права. Курс розроблено на основі української програми навчань сержантського складу із врахуванням бойового досвіду Збройних Сил України.

Тренування проводяться українськими та британськими інструкторами із залученням іноземних зразків озброєння та військової техніки.

Ба більше, очільник генерального штабу Великої Британії Патрік Сандерс ще в червні закликав офіцерів готуватись до можливої війни в Європі. Це означає, що Британія цілком серйозно ставиться до існуючих ризиків та не виключає, що НАТО таки вступить у війну з Росією.

У Великій Британії розуміють, що Російська Федерація веде повномасштабну агресію не тільки проти України, але й створює ризики для всіх інших країн в Європі та кидає серйозний виклик усім західним цінностям. Кремль постійно демонструє свою неповагу до міжнародного порядку, використовуючи будь-які інструменти шантажу, зокрема, погрози використання ядерної зброї. Натомість Велика Британія активно допомагає  українським силам перемагати ворога. Так, британські військовослужбовці ще від початку повномасштабного вторгнення РФ беруть участь у бойових діях на території України. Відомо, що вони увійшли до складу батальйону «Інтернаціональний легіон» разом з американцями та добровольцями з інших країн Європи та Заходу.

Отже, не можна виключати й сценарію направлення офіційної місії військових з Великої Британії до України. Це можливо за певних умов.

Тобто, хоча наразі країни НАТО стримуються через погрози Росії про застосування ядерної зброї, не можна виключати, що їх обережність може з часом змінитись.

Зокрема, застосування зброї масового знищення або навіть масового терору можуть стати вагомою причиною для того, щоб згадати про 5 статтю НАТО щодо захисту союзників.

Таким чином, понад тридцятирічна військова співпраця України з Польщею та Великою Британією, воєнно-політична ситуація у Європі і світі та, зрештою, війна в Україні свідчить про те, що настав історичний момент щодо утворення спільного українсько-польсько-британського військового об’єднання.

Основний зміст об’єднання – перемога над путінським терористичним режимом, який є загрозою для усього людства, а першочергово для східноєвропейських країн і країн Балтики. Союз України, Польщі та Великої Британії стане символом перемоги, який дасть синергетичний ефект, який перш за все зміцнить дух воїнів і їхню віру у перемогу, буде надійним джерелом у всебічному забезпеченні потреб армії та певним запобіжником у застосуванні агресором ядерної зброї або зможе надати адекватну відповідь.

Початком для співпраці трикутника може стати діяльність щодо створення умов та налагодження процесу тренування і навчання українських військових у Польщі британськими інструкторами. Польща є сусідом України і тому для нас значно зручніше готувати своїх захисників саме у цій країні, не вивозячи їх аж до Великої Британії. Створення навчально-матеріальної бази у Польщі може відбуватися паралельно з існуючою підготовкою українських вояків у Великій Британії.

Інше питання – налагодження спільних оборонних виробництв на території Польщі та співпраця у науково-технічній сфері, адже всі три країни зацікавлені в виготовлені новітнього озброєння і мають для цього належний науковий потенціал.

Окрім того, Британія, Польща і Україна можуть проводити активніший діалог із іншими союзниками задля співпраці у військово-повітряній сфері (наприклад, навчання українських льочиків на території Польщі). Так, оборонним бюджетом США на 2023 рік передбачено 100 мільйонів доларів на навчання українських пілотів. Голова штабу ВПС США генерал Чарлз Браун заявив про можливість надання Україні західних винищувачів. Серед можливих варіантів він перелічив американські винищувачі, шведський «Gripen», французький «Dassault Rafale», а також «Eurofighter Typhoon». Останній може становити певний інтерес для Києва у рамках діалогу з Британією.

Зрештою, на окрему увагу заслуговує вивчення питання про залучення трикутника до партнерських проектів, які Велика Британія давно вже підтримує. Зокрема, Joint Expeditinary Force (JEF) – багатонаціональні експедиційні сили, створені в 2015 році Великою Британією: крім Сполученого Королівства, до них входить ще дев’ять північноєвропейських союзників, з-поміж яких Данія, Фінляндія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Швеція та Норвегія. Хоч це і розмиватиме ідею трикутника, але при цьому посилюватиме інтерес Британії до розвитку партнерства з Україною та Польщею.

Отже, не можна зволікати з утворенням тристороннього альянсу, адже відтягування цього процесу, віддаляє нашу спільну перемогу та збільшує кількість загиблих людей, що є найбільшим скарбом на цій землі.

На часі відкинути всі сенси щодо пошуку доданої вартості даного проекту, а треба рішуче діяти і пам’ятати, що перемога посміхається сміливим.

При цьому, варто зазначити, що світ побачив, що «друга армія світу» виявилась не такою вже й страшною загрозою. Адже навіть надання Україні потрібної зброї (причому далеко не усіх потрібних зразків і не в тому обсязі, який потрібно) допомагає ЗСУ чинити опір російській армії. Тобто на Заході вже зрозуміли, що, за певних умов, Росію абсолютно реально побороти на полі бою.

Фуртес О.О., к.і.н, п/п-к, НАСВ ім. гетьмана П.Сагайдачного

Share Button

Також перегляньте

pusf_grafika

МЕРЕЖЕВА ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА ГРА «КІБЕРДЖУРА» ЯК ОСНОВА ДОВГОТРИВАЛОЇ СПІВПРАЦІ З ПАРНЕРАМИ УКРАЇНИ

Як показує практика партнерської співпраці у питаннях національної безпеки та оборони, обов’язковою передумовою є готовність …