Аналітичний матеріал: «УСПІХ ЧИ ПРОВАЛ УКРАЇНСЬКОЇ БОРОТЬБИ З 2014 Р. І ДО СЬОГОДНІ»

Схожі статті

Безпекова ситуація в Україні станом на січень 2024 року. Прогноз розвитку подій на весняну кампанію.

1 Січня 2024

Безпекова ситуація в Україні станом на жовтень 2023 р.. Імовірні варіанти розвитку військових дій у середній та довготривалій перспективі

12 Жовтня 2023

Безпекові виклики України в лютому 2023 року

4 Лютого 2023

1. Стан прихованої російської окупації політичного, безпекового та економічного життя в України до грудня 2013 р..
2. Українська збройна боротьба проти Росії з 2014 р..
3. Українська економічна, політична, соціальна та інформаційна боротьба проти Росії з 2014 року.
4. Успіх чи провал української боротьби. Імовірні шляхи завершення війни. Висновок.

ВСТУП

Україна з 2014 р. веде криваву боротьбу за свою незалежність проти росіян, які докладають чимало зусиль та ресурсів для знищення держави та зросійщення усього населення держави.

Актуальність статті полягає у визначенні та усвідомленні позитивних чи негативних аспектів протистояння, у визначенні їх ступеня загрози та імовірному впливі їх у майбутньому.

Мета матеріалу – пошук на основі дослідження, можливих 3-4 варіантів для закінчення  українсько-російської війни. Визначенні критичних чинників, які безпосередньо будуть впливати на протистояння. Теоретичний прогноз дій української влади після деокупації ОРДЛО у військовій та політичній площині.

Проблематика даної аналітичної роботи полягає у дослідженні української боротьби та визначенні успішності чи провальності протистояння України російській агресії у економічній, політичній, військовій, інформаційних та інших сферах.

1. СТАН ПРИХОВАНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ТА БЕЗПЕКОВОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ ДО ГРУДНЯ 2013 РОКУ

До грудня 2013 р. українська політика за президенства В. Януковича здебільшого була орієнтована на Москву. Що в свою чергу підтверджується численними політичними співпрацями та вектором розвитку взаємовідносин між Києвом та Москвою.  Український президенти В. Янукович, Л. Кучма мали проросійське бачення розвитку України та впроваджували його в життя з метою подальшого інтеграцією в Росію.

• Л. Кучма – намагався дотримуватися паритету між про західним та про східним векторами, тим самим балансуючи рівновагу^[1];

_________________________

¹ ВВС Україна «Епоха Кучми: десять неоднозначних кроків» https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2013/08/130809_kuchma_epoch_sx

• В. Ющенко – про західний розвиток держави^[2]. Обрання даного кандидата відбулося через перемогу Помаранчевої революції.
• В. Янукович – політика орієнтована на Росію^[3].

Саме за правління В. Януковича та його команди, відбулася різка зміна вектору України на міжнародній арені, обумовлена масовою російською окупацією вищого політичного життя. Це в свою чергу призвело до призначення на керівні посади людей, які мали не тільки проросійське бачення розвитку країни, а й російське громадянство та численні бізнес-інтереси з Росією. Ключові посади України за каденції четвертого президента займали наступні проросійські елементи:

• Андрій Клюєв – голова Адміністрації президента 2010-2014 рр.;
• Андрій Портнов – керував до 2014 р. таємним судочинством України, сприяв ухвалі потрібних рішень суду для режиму Януковича. Влітку 2019 р. повернувся в Україну та продовжив ручне управління судами;
• Володимир Сівкович – заступник голови Ради національної безпеки і оборони України;
• Олександр Якименко – голова Служби безпеки України 2013-2014рр.;
• Ігор Калінін – голова Служби безпеки України 2012-2013 рр.;
• Володимир Тоцький – заступник голова Служби безпеки України 2013-2014 рр.;
• Григорій Іляшов – голова Служби зовнішньої розвідки України 2010 – 2014 рр.;
• Павло Лебедєв – міністр оборони України 2012 – 2014 рр.. Мав російське громадянство;
• Юрій Ільїн – начальник Генерального штабу ЗС України;
• Денис Березовський – контр-адмірал Військово-морських сил України 2012-2014 рр.;
• Сергій Єлісєєв- перший заступник командувача ВМС України;
• Віталій Захарченко – міністр внутрішніх справ України 2011 -2014 рр.;
• Віктор Ратушняк – заступник міністра внутрішніх справ України 2011 -2014 рр.
• Микола Азаров – прем’єр – міністр України 2011-2014 рр. та багато інших. Відповідно призначенням вищеперерахованих осіб здійснювалося за правління  В. Януковича та його оточення. Як бачимо вищі ключові політичні та безпекові керівні посади обіймали проросійські зрадники, як послаблювали Україну і готувалися до російської окупації.

Падіння української економіки, яке тривало з 2011 р. (Додаток А), та недбале керівництво політичної верхівки державою, погіршило макрофінансову ситуацію,

_________________________

²  УНІАН «Ющенко: зовнішня політика залишиться незмінною», https://www.unian.ua/world/312025-yuschenko-zovnishnya-politika-ukrajini-zalishitsya-nezminnoyu.html
³  Радіо Свобода «Зовнішня політика Януковича»,   https://www.radiosvoboda.org/a/1968749.html

і країна потребувала значної фінансової допомоги. Саме ці фактори спонукали В. Януковича звернутись до Російської Федерації за кредитом в сумі 15 млрд. доларів та знижка на газ ціною 268,5 доларів за м³. Обов’язковою умовою стала відмова України від асоціації з Європейським Союзом та покращення взаємовідносин з РФ^[4]. Але перемога учасників Революції Гідності змусила проросійське керівництво держави відступити. 22 лютого 2014 р. з експрезидентом втекла частина міністрів, а ті чиновники, що залишились, не бажали брати на себе відповідальність. Тодішньому Голові Верховної Ради О. Турчинову необхідно було відновлювати функціонування державних інституцій та економіку, протидіяти російським гібридним територіальним зазіханням.^[5]

Велика кількість населення України вважає, що початок гібридної війни проти України виник спонтанно в період Революції Гідності та політичної кризи у січні-лютому 2014 р.. Проте це судження є помилковим, адже процес поглинання України був запущений ще в 2005 р., одразу після перемоги прозахідного президента В. Ющенка^[6]. Також з прийняттям нової редакції Харківських угод у 2010 р., Росія, згідно договору, дозволялося уже не надто зважати на позиції  та зауваження Києва у переозброєнні чи нарощенні вогневої потужності на Чорноморській базі в Криму.

_________________________

4. BBC News Україна «Янукович у Москві: які угоди підпишуть Україна та Росія» https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2013/12/131216_russia_ukraine_17_ek

⁵ Мінфін «Золотовалютні резерви України з 2009-2020рр..» https://index.minfin.com.ua/ua/finance/assets/

⁶ Радіо Свобода «Від Тузли до анексії» https://www.radiosvoboda.org/a/chomu-rosiji-vdalosia-zaxopyty-krym/31106434.html

Наприклад, після підписання  договору, в Крим відразу почала поступати російська нова та потужна військова техніка, збільшилась кількість військового контингенту та розпочалося неузгоджене будівництво військової інфраструктури. Проте ці дії залишались поза увагою вищого керівництва України. Частинами і підрозділами Чорноморського флоту здійснювалися провокативні дії, на які українська сторона повинна була реагувати^[7]. Почалися активні дії, які виходили за рамки дозволеного. Наприклад, колона російської техніки виходить з пункту постійної дислокації і кудись рухається територією України без попередження.

Після президентської інавгурації В. Януковича, рух європейським курсом України припиняється, що додатково тягне за собою і припинення модернізації та реформування ЗС України. Згортаються численні програми з набуття ЗСУ нових бойових спроможностей. Після призначення міністра МО України М. Єжеля з 2010 р., розпочинається відкат здобутих успіхів за попередні роки розвитку Збройних Сил, згортаються програми переозброєння української армії, скорочення війська,  тотальний розпродаж озброєння, військової техніки і військового майна. Цифри вражають – за 2010 – 2014 рр. тільки танків було розпродано 477 одиниць (для порівняння: у бойовому складі Бундесверу на кінець 2015 р. було всього 225 танків). При Януковичу продано 330 одиниць БМП, БТР, зі складів Повітряних Сил реалізовано 94 літаки і БПЛА, 145 вертольотів, стрілецької зброї — майже 740 тис. одиниць, ракетно-артилерійського озброєння — майже 6 тис. одиниць, автомобілів — 3016.

За періодами розпродаж армії виглядала так:

М. Єжель продав військового майна на 600 млн грн, у тому числі танки — 340 одиниць, БМП/БТР — 191, вертольоти — 51, літаки, БПЛ, планери — 31.

Д. Саламатін продав на 250 млн грн, у тому числі танки — 86, БМП/БТР — 89, вертольоти — 85, літаки, БПЛ, планери — 36.

П. Лебедєв продав майна на 217 млн грн, у тому числі танки — 51, БМП/БТР -50, вертольоти — 9, літаки, БПЛА, планери — 27.

Крім того, за період президентства Януковича на 17 підприємствах — учасниках концерну “Укроборонпром” “зникли” 189 автомобілів та бронетанкової техніки, розібрали 440 одиниць авіаційної артилерії та іншої техніки^[7].

Нищівний удар по репутації української оборонки завдала історія з поставками вітчизняних БТР до Іраку. Вона мала вкрай неприємне для України завершення: в кінці кінців Ірак відмовився від українських бронетранспортерів.

 Тодішній начальник Генштабу В. Замана закрив дослідно-конструкторську

_________________________

⁷  BBC News, «Харківські угоди: чи покарають Ахметова і інших депутатів» https://www.bbc.com/ukrainian/features-56371652

⁸  dsNews, «Великий розпродаж. За які «реформи» Януковича в армії відповість Заман» https://www.dsnews.ua/ukr/politics/za-kakie-reformy-yanukovicha-v-armii-otvetit-eks-glavkom-26022019170000

роботу створення оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан». Того самого, що мав замінити вже ліквідовані ракетні комплекси радянських часів «Скад», а також – «Точка» і «Точка У». Це те, що давало можливість зберігати нашу ракетно-космічну галузь, працювати і створювати бойові ракети, а також можливість одержати нормальний сучасний ракетний комплекс, який за тактичними характеристиками перевершуватиме відповідний російський ракетний комплекс «Іскандер»^[8]. За каденції правління М. Єжеля відбувається переписування усіх керівних документів, які усувають Росію з числа імовірних противників України, а включають країни Європи та США.

Пам’ятаю як тоді навчаючись у військовому вишу, на лекціях нам-курсантам почали доводити інформацію, що Росія вже не є може бути навіть теоретичним ворогом, а ними є США та Німеччина.

Також в ході реформ ЗСУ відбуваються реорганізаційні заходи, в ході яких на території Луганської та Донецької області знищуються усі бойові частини. Залишаються на території Донбасу лише військові підрозділи логістики та малочислені підрозділи ППО на час проведення Євро-2012, що не володіють достатніми навиками для ведення широкомасштабних бойових дій^[9].

Поєднання економічного та військового послаблення України відбувалося високими темпами і на думку деяких аналітиків, що якби не події на майдані у 2013-2014 рр., то російська збройна агресія всеодно б мала місце у 2015 р. – напередодні чи після президентських виборів в Україні. Це дало б змогу В. Януковичу достатньо часу для ослаблення державних інституцій України та сектору національної безпеки^[10]. Яскравим прикладом сьогодні може слугувати Білорусь, де сьогодні повністю знищені демократичні цінності, права та свободи людини, саме через наслідування Лукашенком політики Путіна і їх особисті зв’язки. На даний момент ідуть активні дії між Мінськом та Москвою щодо об’єднання економічних, соціальних та політичних сфер, що в подальшому можуть слугувати основою для відродження СРСР-2 у новому форматі.

Що ж до російських експанційних настроїв у 2010-2014 рр., то додатковим прикладом можуть слугувати військові навчання між Росією та Білоруссю у вересні 2013 р.. Акцентом навчань «Захід-2013» був сценарій, за яким в сусідній державі незаконні збройні формування захопили державну владу та встановили незаконне правління^[11]. У відповідь Росія ввела власний збройний контингент для відновлення конституційного ладу в сусідній країні. Нічого вам не нагадує? Після навчань 37 тис. військовослужбовців РФ не повернулися у свої місця постійної

_________________________

⁸  Лівий берег, «В. Іващенко: українську армію розвалювали навмисно», https://lb.ua/news/2015/09/21/316545_valeriy_ivashchenko_ukrainsku_armiyu.html

9. Радіо Свобода «У 2014 р. на сході України не було жодних військових частин» https://www.radiosvoboda.org/a/news-2014-viiskovi-chastyny-na-shodi-ukrainy/31169191.html
10. BBC News Україна «Якби не було майдану: альтернативна історія» https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/11/141120_no_maidan_possibilities_vs
11. Президент Росії «Стратегічні військові навчання Захід-2013» http://kremlin.ru/events/president/news/1929

дислокації і через 5 місяців ці ж підрозділи брали безпосередню участь у захопленні Криму.

Хоча ці декларування і російські війська у Західному військовому округу РФ відбувалися в якості безпекових заходів до Зимової олімпіади 2020 р., проте велика кількість озброєння та військ в Криму та біля кордонів України відкидають ці маніпулятивні твердження^[12]. До того посилення військової присутності у Криму не є логічним заходом задля безпеки м. Сочі, що знаходиться за 600 км на південний схід території РФ. Проте будь-які тривожні сигнали, що подавали українські спецслужби та військові, сприймалися з насмішкою вищим політичним керівництвом України, що доводить, що вони були в курсі справ та діяли в інтересах Москви.

Російський наступ відбувався в Україну не лише в політичному та військовому вимірі, а й в культурній площині. Розпочатий ще за Помаранчевої Революції російський наратив щодо поділу населення України на помаранчевих та синіх, продовжився та посилився ще одним поділом, а саме за мовним принципом. Саме мовний поділ населення України на українсько та російськомовне населення сприяло черговому розколу українського суспільства, та прекрасною базою для російської пропаганди у подальші роки.

Діяльність російських організацій поза і в середині Україні вимагали суттєвої фінансової підтримки. Завдяки їй з Міністерства закордонних справ Росії на території України діють і до сьогодні наступні організації:

• Фонд Горчакова з 2010 р.;
• РОССОТРУДНИЧЕСТВО з 2008 р.;
• Фонд «Русский мир» з 2007 р..

Основні офіційно задекларовані спрямування діяльності проросійських неурядових організацій включають:

• захист прав і свобод російськомовного населення України;
• сприяння зміцненню і розвитку російської мови на території України;
• розвиток в Україні російської культури та російського православ’я;
• інформування населення України про стан і перспективи розвитку україно-російських відносин.

Загалом на території України з 2007 року по теперішній час діють близько 160 проросійських неурядових організацій, що ведуть свою активність по всій території нашої країни і до сьогодні^[13]. Їх діяльність, що головне, і до сьогодні відкрито дозволена, що на восьмому році війни є неприпустимим. Для прикладу, якби теоретично в Другу світову війну таке було б, то організаторів такої групи чекала найвища міра покарання.

_________________________

12. РНБО «Крим. Війна: передумови» https://www.rnbo.gov.ua/ua/Diialnist/2399.html
13. УКРІНФОРМ «Громадські організації: ще один фронт гібридної війни Росії» https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2803059-gromadski-organizacii-ak-se-odin-front-gibridnoi-vijni-rosii.html

Є. Бакланов — керівник ГО «Об’єднання співвітчизників «Мирні ініціативи – розвиток» («Мирные инициативы – развитие»). Яке  утворилося у 2015 р. за фінансової підтримки «Россотрудничества» та фонду «Русский мир». Цей Фонд працює по всій території України, проводить заходи, у тому числі й за підтримки фонду «Русский мир», зокрема, в Чернігові, Харкові, Житомирі, Полтаві та інших містах, які спрямовані на антифашистську риторику і формування позитивного іміджу Росії.

Ці центри активно поширюють дезінформацію, ведуть пропаганду проти України, як держави у світі.

В Росії ж права українців постійно порушуються та не мають асиметричних свобод як росіяни в Україні. Будь-яке висловлювання українців в Росії несе за собою негайні реакції. Станом на 2014 р. в Росії не було жодної української школи, проте в Україні російських налічується 194 шкіл^[14].

Логічною закономірністю стало і те, що весь проросійський елемент почав власне проникнення в економічне життя України. Адже маючи місці зв’язки, представників у топ держкерівництві та відсутність жодної протидії колаборанти здійснили масовий наступ на фінансові багатства України. З 2010 по 2014 рр.. у

_________________________

14. Радіо Свобода, «Майже 200 тисяч учнів перейшли на українську, і це не відворотно» https://www.radiosvoboda.org/a/mayzhe-200-tysyach-uchniv-pereyshly-na-ukrayins%CA%B9ku-i-tse-nezvorotn%CA%B9o-movnyy-ombudsmen/30817619.html

будь якому населеному пункті України були підприємства чи установи, які «віджали» чи намагались це зробити бізнес-картель Януковичів. Усі великі та середні підприємства сплачували певний відсоток «сім’ї» Януковича, а тим хто не бажав це робити, то вводитись обмеження, після яких установи зачинялися.

У релігійній сфері то до початку збройного конфлікту з РФ Українська православна церква Московського патріархату мала панівне становище на території України. Домінуючі позиції російської православної церкви в України забезпечували до 35% всіх прихожан ієрархії. УПЦ московського патріархату є другою після ПЦУ релігійною за величиною громадою в Україні^[15]. Намагання зберегти міцні позиції російської церкви в Україні часто призводили до антиукраїнської діяльності під час богослужінь^[16]. Прихожани України УПЦ МП були основною часткою російської церкви, і найбільше фінансово її  утримували, що давало основу для розширення власного впливу.

Отож, до листопада 2013 р. Україна повністю перебувала у російській орбіті впливу та інтенсивно, завдяки проросійськи зрадникам та колаборантам, інтегрувалась в склад Російської Федерації. Політична, економічна, культурна та релігійна сфери були сфокусовані на Москву, а оборонна сфера була повністю деактивована та знищена через реорганізації та скорочення. Велика частка населення України вважала себе не українцем, а вихідцем з Радянського Союзу або росіянином. Бути українцем означало бути бандерівцем, любити власну землю – націоналістом, що викликало різку критику в свій бік від більшості суспільства України. Наприклад, називаючи своє місце народження, наприклад, Львівська область – у більшості населення півдня і сходу України та Криму, означало націоналіст, що було тотожно, в їх розумінні, фашизму. Бути українцем в ті часи було небезпечно для життя і здоров’я,  тому навіть україномовне населення намагалося говорити російською мовою в повсякденній діяльності, що убезпечити себе від негараздів. Українськість перебувала у критичному стані. І досягти їй такого рівня допомогли Росія, яка не гребувала коштів на своїх агентів впливу, та їх діяльність. Проте Революція Гідності 2013-2014 рр. зупинила і повністю розвернула просування російського наративу в Україну. Повністю орієнтоване життя на Москву, заклало залежність від неї, за яку у 2014 р. розплачувалися кров’ю українці у Криму та на Донбасі.

2.УКРАЇНСЬКА ЗБРОЙНА БОРОТЬБА ПРОТИ РОСІЇ У 2014 РОЦІ

Під час анексії Криму безпековий компонент був суттєво ослаблений та міцно оповитий павутиною зрадників та людей з проросійською позицією. В Криму ж

________________________

15. Кореспондент, «Чисельність парафіян ПЦУ перевищила кількість членів УПЦ МП» https://ua.korrespondent.net/ukraine/4160915-chyselnist-parafiian-ptsu-perevyschyla-kilkist-chleniv-upts-mp-opytuvannia
16. Еспресо, «СБУ розслідує антиукраїнську діяльність Московського патріархату» https://espreso.tv/news/2018/03/31/sbu_rozsliduye_antyukrayinsku_diyalnist_moskovskogo_patriarkhatu

ситуація була найкритичніша з-поміж інших регіонів, адже більшість комплектування солдатським та сержантським складом відбувалося за територіальним принципом. З офіцерам зазвичай ситуація інша, бо вони закінчуючи навчання у військових навчальних закладах, зазвичай направлялися в Крим, а не були звідти родом.  На мою думку, це був основний фактор того, чому так мало військовослужбовців залишилися вірними присязі Україні. Вони залишилися, повівшись на російську пропаганду, зарплати, подальші можливості. Проте дуже скоро зрадники, які продовжили службу в рядах ЗС РФ, були звільнені або передислоковані в інші далекі регіони Росії. ^[17].

У березні 2014 р. на материковій частині України боєготовими було лише 6 тис. військовослужбовців із числа ЗС України. Сюди входили перш за все Сили негайного реагування (здебільшого сьогоднішні ССО, морська піхота, підрозділи ВМС, ВПС та ВДВ), проте стан озброєння та технічної оснащеності залишав бажати кращого^[19]. З особистого досвіду зазначу, що навіть у цих шести тисяч військовослужбовців було відсутнє належне спорядження чи обладнання. Часто техніка, озброєння, спорядження, засоби індивідуального захисту, вміст медичних аптечок було вироблене у 70-80 х роках минулого століття.

________________________

17. Обозреватель, «З’ясувалась сумна доля військових, які зрадили Україну в Криму» https://plus.obozrevatel.com/ukr/crime/zyasuvalasya-sumna-dolya-vijskovih-yaki-zradili-ukrainu-v-krimu.htm
18. УКРІНФОРМ, «Із 20 тисяч українських військових з Криму вийшли 6 тисяч» https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/1960834-iz-20-tisac-vijskovih-zsu-z-krimu-vijsli-6-tisac-matios.html
19. BBC News «Армія України: бойовий дух без шансів на перемогу? » https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/03/140313_army_ukraine_ok

Для порівняння: Росія в період анексії Криму зосередила близько 80 тис. військових на східному українському кордоні, крім тих, які були безпосередньо задіяні у анексії Криму^[20].

Наприклад, аби виїхати бойовим машинам з гаражів необхідні були дуже дефіцитні в ЗСУ акумуляторні батареї. В перші дні оголошення бойової тривоги, зазвичай з трьох лінійних батальйонів механізованих підрозділів (піхота) виїжджав з боксу максимум один батальйон, а в подальшому марші половина техніки зупинялась через поломки. І такі критичні моменти були масовими, через політику знищення у попередні роки та не закупівлю запасних частин до техніки. Адже військові оборонні бюджети до 2014 р., були бюджетами проїдання, не маючи коштів для розвитку.

Станом на 2019-2020 рр. ситуація змінилася і стала наближена до загальносвітової практику формування військових бюджетів.

З 2010 по 2014 рр.. внаслідок реорганізації ЗСУ були скорочені на 80 тис. осіб^[15], і до кінця  2014 р. загальна кількість повинна була становити 157 тис. осіб, із них військовослужбовці лише 119 тисяч.

_________________________

20. Радіо Свобода «Російська армія на кордонах» https://www.radiosvoboda.org/a/25313440.html

¹⁴ Національний університет «Острозька академія», «Ключові проблеми обороноздатності України» https://naub.oa.edu.ua/2015/%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B8-%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%83/

15. Ukrainian military page «Злочинне скорочення ЗСУ стало причиною втрати Криму» https://www.ukrmilitary.com/2020/09/crimea.html

Проте не зважаючи на критичну ситуацію із ЗСУ, Національною Гвардією (тоді ще Внутрішні війська), СБУ та інші, попри численний політичний супротив сили безпеки та оборони в Україні у березні 2014 р. стають на захист своєї територіальної цілісності. Наприклад, на засіданні РНБО Ю. Тимошенко заявила, що Україні супротивитись Росії не потрібено, бо весь світ повинен бачити нас лише миролюбними, тобто бездіяти у період відкритої війни^[16]. Численні проблеми, які з’явилися в той час мали настільки критичний характер, що ішла мова про те чи буде Україна на політичній карті світу взагалі. Адже ще не поховали належним чином усі жертв Небесної Сотні, як російські війська готові були до окупації країни в цілому.

Проте у короткий  термін відбулися швидкі модернізації та нарощування сил ЗСУ, шляхом мобілізації та відновленню потужностей військово-промислового комплексу України, в тому числі з колосальною допомогою волонтерів. Так інколи темпи та шляхи імплементацій були незадовільні чи повільні, місцями провальними. Але якщо врахувати знищення у попередні роки військово-політичного комплексу, то позитивні зміни були очевидні.

Ще одним наслідком злочинних дій сім’ї Януковича, стала повністю знищена система військових комісаріатів. Після оголошення мобілізації, наявні центри комплектування фізично не могли справитись з потоком добровольців та резервістів. Лише, приблизно, на 3-4 хвилю мобілізацію військкомати змогли налагодити більш менш прийнятну систему селекції мобілізованих.^[17].

Подальші місяці 2014 р. проведення Антитерористичної операції показали, що росіяни підвищували власні ставки у боротьбі проти України. Окупувавши Крим без масової збройної конфронтації, московити продовжили дестабілізаційній дії у східних та південно-східних регіонах України. Взагалі беззбройне захоплення Криму дало підстави вважати московитам, що такий же сценарій буде і в інших регіонах.  Російський сценарій, за яким почалися масові захоплення державних установ ніби як місцевим населенням, приносив в деяких регіонах успіх, проте де-факто він відбувся російськими спеціальними підрозділами. Захоплення чи спроби відбулися у всіх великих містах, аби зробити ілюзію громадських прагнень в період політичної кризи в Україні. В період кризи та бездіяльності деяких підрозділів органів внутрішніх справ України, на допомогу державі прийшли проукраїнсько налаштовані мешканці тих регіонів,  тим самим здолавши російські зазіхання. Харківську обласну адміністрацію у квітні 2014 р. звільнили підрозділи Національної Гвардії^[18], що завадило утворенню фейкової республіки ХНР.

_________________________

16. Радіо Свобода, «Чому не витримали Крим: стенограма РНБО» https://www.radiosvoboda.org/a/29794488.html
17. Урядовий кур’єр, «До військкоматів шикуються черги» https://ukurier.gov.ua/uk/articles/do-vijskkomativ-shikuyutsya-chergi/
18. Національна академія Національної гвардії України, «7 річниця звільнення Харківської ОДА» https://nangu.edu.ua/news/7-ma-richnicya-zvilnennya-harkivskoi-oda-yak-nacgvardiya-zapobigla-stvorennyu-psevdorespubli

Але під час масових заворушень 2 травня 2014 р. у Одесі, поліцейські підрозділи усунулися від наведення конституційного ладу^[19].  Тому цю функцію взяли на себе проукраїнські організації та футбольні фани.

Звільнення державних установ України не увінчалися успіхом у Луганську та Донецьку, Слов’янську та низці інших міст весною 2014 р.. Квітень – травень 2014 р. був часом розстановок сил на Донеччині та Луганщині. Починаючи з 26 травня 2014 р., коли російські найманці спробували оволодіти донецьким летовищем, розпочинається активна фаза українсько-російської збройної боротьби, що триває до нині із корінними змінами. Саме перший бій в аеропорту показав наміри ЗСУ, що повторення кримського сценарію на Донбасі не буде. В ході боїв російські-терористичні підрозділи втратили близько 150 осіб^[20].

На початковому етапі, бойові дії росіяни здійснювали через своїх кураторів на місцях та нечисленні регулярні військові формування, які здійснювали керівництво над місцевими збройними формуваннями, українськими зрадниками, а згодом і кубанських та чеченських підрозділів.

Зростаюча після травня напруга у збройному протистоянні, спонукала Росію щораз більше залучати кількість озброєння, людського та фінансового ресурсу. Ослаблена українська армія з численними добровольчими формуваннями, ефективно протистояла російським гібридним формуванням. Зазначу, що квітень-травень 2014 р. терористичні формування масово не мали бойової техніки, а лише в основному стрілецьку зброю та зброю середньої важкості ураження. Українські війська, за підтримки потужного волонтерського руху, успішно знищували російський опір, що тим самим змушувало Москву підвищувати ставки та надсилати що раз потужнішу зброю. Успіх ЗСУ, добровільних підрозділів, НГУ та інших був забезпечений широкою волонтерською підтримку українців. Часто численні волонтерські організації виконували функцію держави щодо забезпечення потреб сил АТО.

У червні-серпні 2014 р. у російських колаборантів з’являються танки, артилерія, бойові машини та потужні засоби протиповітряної оборони. Але цей факт не зупинив успішного натиску військових, поліцейських та добровольців України у звільненні міст Донбасу, а саме в Донецькій області:

• м. Лиман – 4 червня 2014 р.;
• м. Маріуполь – 13 червня 2014 р.;

_________________________

19. Deutche Welle, «Досьє «Одеса»: що насправді сталося 2 травня 2014 р.» https://www.dw.com/uk/%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8C%D1%94-%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0-%D1%89%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%8F-2-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F-2014/a-18419009
20. Армія ФМ, «26 травня 2014 р. початок боїв за дап» https://www.armyfm.com.ua/26-travnya-2014-roku-pochatok-boiv-za-dap/

• міста Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка – 5 липня 2014 р.. Існують різні версії, що терористи самі відійшли, але чи могло б це бути само по собі, якби на активний натиск сил АТО на позиції ворогів з квітня по липень;
• м. Бахмут -6 липня 2014 р.;
• м. Сіверськ – 12 липня 2014 р.;
• м. Торецьк – 21 липня 2014 р.;
• м. Авдіївка – 30 липня 2014 р.;
• м. Красногорівка – 1 серпня 2014 р.;
• м. Мар’їнка – 5 серпня 2014 р..

І Луганської області:

• м. Щастя – 14 червня 2014 р.;
• м. Рубіжне – 21 липня 2014 р.;
• м. Сєверодонецьк – 22 липня 2014 р.;
• м. Лисичанськ – 24 липня 2014 р.;
• м. Міусинськ – 8 серпня 2014 р.;
• смт. Гірське – 13 серпня 2014 р. та інші менші населені пункти обох областей^[21].

         Звичайно, звільнення кожного з населених пунктів мало свої особливості щодо застосування сил та засобів. Якщо порівняти стан і форми бойових дій квітня і липня 2014 р., то можна побачити, що артилерія противника насичена багатьма калібрами. Поставки озброєння з Росії відбуваються не приховано, а відкрито під проводом гуманітарної допомоги. Саме після чергових доставок гуманітарної допомоги, кількість обстрілів максимально збільшувався. Світова ж спільнота, після збиття малайзійського літака, все активніше звертає увагу на агресивні дії Росії, але суттєвої допомоги Києву так і не надходить.

_________________________

21. Gal info, «Звільнення міст Сходу України: як це було 6 років тому» https://galinfo.com.ua/articles/zvilnennya_mist_shodu_ukrainy_yak_tse_bulo_6_rokiv_tomu_346684.html#:~:text=%D0%A2%D0%B0%D0%BA%2C%206%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8,%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%BD%D1%8F)%2C%20%D1%96%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%3A

Успіхи української боротьби у серпні 2014 р., на мою думку, суттєво насторожили кремлівське керівництво. Уже не надіючись на гібридні підрозділи Донбасу, були застосуванні відкритим способом регулярні підрозділи ЗС Російської Федерації^[21]. Операції сил АТО щодо оточення Луганська та Донецька, перебували в готовності на 70-80%. Іловайськ залишався крайнім форпостом у 100% оточені Донецька,  і, на мою думку, це припинило б функціонування терористичних організацій за 2-3 тижні.

Саме під час Іловайської операції відбулося відкрите введення з території Росії близько 30 батальйонно-тактичних груп, що значно переламали хід ведення бойових дій не в користь Києва. Саме неспроможність далі вести бойові дії фейкових республік змусили російських кураторів іти у ва-банк, адже існували велика імовірність що ЗСУ, Національна гвардія та добровольці закінчать відновлення влади України на території Донбасу до кінця жовтня в загальному^[22].

Іловайська трагедія відбулася, я вважаю, з вини:

• Російської Федерації та недотримання нею міжнародного права;
• залишення позицій деякими українських збройними формуваннями, що створило небезпеку для інших підрозділів^[23];
• надмірно поспішного наступу сил АТО, не враховуючи небезпеки від Росії та не забезпечуючи відповідну оборону тилів і ешелованої оборони.

Ці прорахунки привели до введення російського контингенту в Україну та численних жертв сил АТО, втрати ініціативи наступаючої сторони.

_________________________

20. Український тиждень, «Як російські війська 23 серпня заходили на Донбас» https://tyzhden.ua/Society/126003
21. BBC News, «Хто воює на Сході: хронологія свідчень про російські війська» https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/09/140902_russian_army_ukraine_debate_vc
22. УНІАН, «Матіос розповів, які підрозділи покинули Іловайськ без бою» https://www.unian.ua/society/1149045-matios-rozpoviv-yaki-pidrozdili-pokinuli-ilovaysk-bez-boyu.html

Якщо ж поглянути на загальну картину, то успіхи збройної боротьби для України є надзвичайно великі, зважаючи на ресурс задіяний проти України Росією. Конкретно варто зазначити, що:

1. Україна піддалася військовій агресії держави, яка за потужністю має 2 місце у світі за версією рейтингу Global Firepower Index 2021^[23], при чому Україна згідно рейтингу є лише 25. І по кількості озброєння, яке було застосоване чи могло бути застосоване, значно програє агресору.
2. Застосування такої кількості військ та озброєння, яке рівнозначно має обидві воюючі країни, не було із часів завершення Корейської війни у 1950-1953 рр.. Станом на червень 2021 р. по обидві лінії фронту на Донбасі знаходиться^[24]:

№ з/п	Найменування	Україна	Російські Терористичні організації ОРДЛО
1	Кількість військ	40 тис. о/с	35 тис. о/с
2.	Кількість танків	360 од.	600 од.
3.	Броньовані машини	Близько 1400	1450 од.
4.	Реактивні системи	230 од.	280 од.
5.	Артилерійські системи	800 од.	510 од.

Усі попередні конфлікти, які траплялися після 1953 р. так чи інакше відбувалися за переважаючої потужності однієї держачи чи груп держав над іншою. Наприклад, під час війни у В’єтнамі США переважали у повітряному та кількісному компоненті та інші.

_________________________

23. IPress.ua, «Армії США, Росії та Китаю – найсильніші у світі» https://ipress.ua/news/armii_ssha_rosii_ta_kytayu__naysylnishi_u_sviti_ukraina__na_21_mistsi__business_insider_74113.html
24. Аналітичний портал «Слово і діло», «Російські війська на Донбасі: порівняння збройних сил на Донбасі» https://www.slovoidilo.ua/2015/09/03/infografika/bezpeka/rosijski-vijska-proty-zsu-porivnyannya-zbrojnyx-syl-na-donbasi

У Афганістані СРСР повністю був домінантом за всіма характеристиками;

3. Вперше відбулося застосування гібридної війни, яка поєднує в собі регулярні методи ведення війни, пропаганди, інформаційної війни та залучення в своїх інтересах цивільного населення для дестабілізаційних чи блокуючих дій.
4. Застосування великої кількості озброєння, що несе значні фінансові витрати та є тягарем для економіки України. Станом на 2015 р. щоденні витрати сил АТО становили 7-10 млн доларів США^[26]. Сьогодні, на мою думку, це коштує приблизно 4-6 млн. доларів, це при тому що відбуваються реформи в оборонному секторі, хоч і не завжди успішно. Важко вчитись їздити на велосипеді на ходу (мається на увазі, що важко змінювати ЗСУ, воюючи);
5. Росія під час планування бойових дій проти України врахувала всі чинники:

• ослаблення ЗСУ, МВС, СБУ та інших підрозділів;
• велика кількість російськомовного населення на території України, їх східний вектор орієнтації;
• слабкість політичних та економічних умов та інші.

Проте в Кремлі не врахували основного – патріотичного піднесення українців, що породило зародження в українському суспільстві волонтерських організацій, які швидко закривали проблемні позиції воїнів. Саме волонтерські організації швидко розгорнули широкі програми підтримки війська у час російсько-української війни та змінили хід ведення бойових дій. Від пенсіонерів до топових бізнесменів, від фермерів і просто небайдужих, нація згуртувалася проти спільного ворога. Але ті дії відображали не 100% суспільних настроїв, бо була верства населення, яка бажала знищення України.

3. УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІЧНА, СОЦІАЛЬНА, ІНФОРМАЦІЙНА ТА ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА ПРОТИ РОСІЇ З 2014 РОКУ.

З початком російської агресії у Криму та на Донбасі велика частина українського суспільства згуртувалася проти спільного ворога в боротьбі. Але воюючи проти агресора на території Донбасу, взаємовідносини з Росією як продовжувались в пік найважчих боїв, так продовжують діяти і до сьогодні. Українсько-російські взаємовідносини станом на червень 2021 р. досі встановлені, не зважаючи на 14 тисяч жертв від війни та бойові дії. В державах і досі наявні дипломатичні відносини, а низка українських політиків без приховування їздять до країни-агресора, де отримують фінансову підтримку на свою діяльність.

_________________________

25. Українська правда, «Україна щодня витрачає на війну 5-7 мільйонів доларів». https://www.pravda.com.ua/news/2015/05/13/7067798/

З втечею екс-президента В. Януковича та його поплічників до Росії та заклику В.

Путіна надати збройний контингент для наведення конституційного ладу в Україні^[26], численні про російські елементи залишились в Україні. Які здебільшого

сконцентрували в своїх руках численні бізнес-імперії, здобуті незаконно за роки правління Януковича. Самі ці елементи розгорнули широку кампанію щодо дискредитації України та її супротиву Росії в очах самих же українців та міжнародних партнерів. Діючи відкрито та критикуючи українське керівництво, проросійські елементи залишились і до сьогодні не покараними через співпрацю з агресором та фінансування їх протиправної діяльності. До найодіозніших російських агентів, на мою, думку, які відкрито діють в Україні проти української держави, відносяться:

1.Віктор Медведчук – проросійський політичний діяч, народний депутат України, кум В. Путіна, мільйонер, відкритий колабораціоніст та посібник терористів. Володіє численними бізнес-активами в анексованому Криму, Україні, на окупованих територіях та Росії. До лютого 2021 р. володів телевізійними активами, через які здійснював російську пропаганду.

2.Вадим Новинський – про російський політичний діяч, народний депутат України, мільйонер, колабораціоніст. Володіє енергетичними активами та суднобудівними компаніями в Росії та Україні. Веде активну протидію проти Православної Церкви України та веде пропагандиську кампанію проти України.

3. Андрій Деркач – український політик російського спрямування, народний депутат 3-9 скликань, російський розвідник, що тривалий час перебував в українському політикумі. На даний момент внесений в санкційний список США разом з О. Дубінським за формулюванням «російський агент з десятирічним стажем». Докладав зусиль щодо не утримання ПЦУ Томосу та вів активну пропаганду щодо миру і дружби з Росією.

    4 .  Тарас Козак – український політик з проросійськими поглядами, що володів до лютого 2021 р. медіа ресурсами, які вели пропаганду проти України. Народний депутат України та станом на сьогодні є фігурантом кримінальної справи щодо державної зради України. Близький соратник В. Медведчука та кінцевий бенефіціар його бізнес активів.

Це лише відомі проросійські елементи, які діють відкрито в Україні та мають чисельні фінансові ресурси для своє діяльності. Проте точної кількості осіб, які ведуть відкриту чи приховану антиукраїнську діяльність є офіційно невідомо. Проте, на мою думку, близько 25-35 % населення України воліли б перейти під юрисдикцію РФ через кращі фінансові можливості. Згідно соціологічного Левада-

_________________________

26. УКРІНФОРМ, «Янукович просив Путіна ввести війська в Україну» https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2552613-anukovic-prosiv-putina-vvesti-vijska-v-ukrainu-bo-v-nogo-ne-bulo-vihodu-advokat.html

центр опитування проведеного у лютому 2021 р., то 41% українців позитивно ставляться до Росії, погано – 42%, не визначились – 17% українців. В Росії ж негативно відносяться до України 31%, позитивно – 54%. Незалежність України від Росії підтримують 88% українців і 80% росіян, об’єднання України з Росією бажають 7% українців і 17% росіян. Кількість українців, які бажають закритих кордонів із Росією, складає 39% (а росіян – 23%), а кількість тих українців, хто бажає незалежних відносин, але без кордонів і митниць, складає 49% (а росіян – 57%)^[27].

Aле число тих хто вважає Росію ворогом щорічно зростає в Україні, проте хоч і не швидкими темпами. Згідно графіку, можна бачити що в 2014 р. був пік не позитивного відношення, але з кожним роком ситуація є непередбачувана. Як бачимо, то російська агресія суттєво не змінила позитивного ставлення до Росії, навіть незважаючи на окупацію Криму та Донбасу і 14 тисяч смертей українців.

Протидія України є цьому плані відсутня, оскільки позитивне ставлення українців до росіян показує кількість проросійського населення в Україні. Або, найосновніше, повний провал інформаційної кампанії Києва, внаслідок якої населення не знає реального стану українсько-російських взаємовідносин.

До початку війни на сході України Росію можна було впевнено назвати головним торговим партнером України. До РФ Україна експортувала майже п’яту частину своїх товарів. Експорт у сусідню Польщу становив всього 4,9%. Але після 2014 р. ситуація значно покращилася через скасування європейських мит, санкцій проти Росії та переорієнтації українського бізнесу на захід. Вперше у 2019 р. в історії

_________________________

27. Київський міжнародний інститут соціології, «Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2021 р.» http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1015&page=1

Польща випередила Росію і стала найбільшим ринком для України. Частка Польщі становила 6,7%, а Росії – 6,2% після десятилітніх домінувань^[28].

Переорієнтування економіки країни з східного на західний вектор розвитку є досить позитивним українським комплексом заходів. Позитивна динаміка зменшення торгівлі від 2014 р. у переорієнтації співпраці продовжується і до сьогодні. Важливим заходом у цьому стало введення Києвом санкцій проти країни-агресора та комплексна державна стратегія. Проте українські підприємства переорієнтувалися на захід не завдяки позиції держави, а саме через нестабільні дії уряду Росії. Адже, вигідніше торгувати з стабільною та прогнозованою Польщею, ніж з Росією, навіть якщо якась сфера не знаходиться під санкціями^[29].

Небезпека повернення Росії в економічне життя залишається високою, попри існування нормативних документів,  спрямованих проти вливання агремором інвестицій в український бізнес. Проте інвестування в малих та середніх розмірах немає обмежень.

   В енергетичному плані ситуація була критична тривалий час і  до 2014 р.. Київ повністю залежав від імпорту російського газу, нафтопродуктів та ядерного палива., сьогодні ситуація кардинально протилежна. Саме російський газ давав привід для торгівлі державними інтересами під час «газових воєн» Києва і Москви та Харківських угод у 2010 р.. Наприклад, під час енергетичного кризи в 2008-2009 рр. Україна підписала катастрофічно дорогий для себе договір, згідно яким ціна для

_________________________

28. Економічна правда, «Як російський бізнес вгризався в Україну і що змінилося» https://www.epravda.com.ua/publications/2019/08/20/650787/#:~:text=%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BA%20%D1%83%202019%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96%20%D0%B2%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5,%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D1%96.
29. Радіо Свобода, «Економіка України залишається тісно пов’язана з економікою Росії» https://www.radiosvoboda.org/a/ukrainian-press-review/30955532.html

Києва становила 450 дол. за м³. Ціна ж для європейського споживача в середньому становила 250  дол. за м^3[30].  Російський енергетичний шантаж мав непоодинокі випадки впродовж тривалого часу. Сьогодні це також відбувається і в 2021 р. під час ведення в дії «Північного потоку – 2». Президент Росії В. Путін неодноразово наголошує, що готовий до діалогу з київською владою, але як відомо його діалог завжди направлений на поневолення України^[31]. З початком збройного протистояння Україна напряму не закуповує природній газ з Росії, а реверсом з Європи. Нафтопродукти закуповуються транзитом через Білорусь, а ядерні атомні електростанції переорієнтувалися повністю на американську атомну систему^[32]. Саме тому тут можна відмітити успішність України у енергетичній боротьбі з Росією. Існують деякі протиріччя у цьому питанні, але в загальному тут перемога за Києвом.

Російський бізнес, згідно даних російського Єдиного реєстру юридичних осіб в Україні, представлений 104 філіями російських компаній. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру України, станом на  червень 2020 р., в Україні працювало 12 970 компаній, які мали російських засновників чи бенефіціарів. Частку в українських компаніях мали 12 563 осіб чи компаній із Росії. Разом з тим за останні роки російська присутність дещо скоротилась, хоча і зросла спершу після початку війни^[33].

_________________________

30. UA Info, «Щоб пам’ятали: газовий конфлікт у 2008-2009 рр. » https://uainfo.org/blognews/1475763645–shchob-pam-yatali-gazoviy-konflikt-2008-2009-roku-v-novinah-zmi.html

³¹ Лівий Берег, «У Росії назвали термін завершення будівництво «Північного потоку-2»» https://lb.ua/world/2021/06/06/486427_rosii_nazvali_termin_zavershennya.html

³² Hromadske, «До кінця року половина енергоблоків АЕС працюватимуть на американському паливі» https://hromadske.ua/posts/do-kincya-roku-polovina-energoblokiv-ukrayinskih-aes-pracyuvatimut-na-amerikanskomu-palivi-energoatom

33. Нове Время, «Як працює російський бізнес в Україні та український у Росії» https://biz.nv.ua/ukr/markets/rosiyskiy-biznes-v-ukrajini-i-ukrajinskiy-biznes-u-rf-dani-cifri-infografika-novini-ukrajini-50103601.htm

В територіальному відношенні, то найбільше бізнес інтереси РФ представлені у Києві, східних та південно-східних регіонах України. Водночас 618 українських компаній є засновниками російських компаній або некомерційних організацій (НКО). Із них 592 — активні. Якщо не включати компанії, що знаходяться в Криму або Донецькій чи Луганській областях, залишаються 464 українських компаній. НКО  – другі за популярністю сфера діяльності, в яких українські компанії засновують представництва в Росії. Саме НКО є зручним механізмом для діяльності російських організацій проти України. Наприклад, російська бійцівська організація «Оплот» у 2014 р. активно займалася антиукраїнською діяльність та стала основою терористичної організації ДНР^[34]. Проте діяльність українських організацій в Росії є суттєво обмежена, через політичний тиск Москви та державну політику. Бо РФ лише може розповідати про утиски росіян у світі, але водночас обмежувати права та свободи в середині країни^[35].

_________________________

³⁴ Українська правда, «Злочини Кернеса пов’язані з організацією типу Оплот» https://www.pravda.com.ua/news/2014/03/20/7019771/

³⁵ УКРІНФОРМ, «В РФ організації українців через тиск змушені обмежувати» https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/3093265-v-rf-organizacii-ukrainciv-cerez-tisk-zmuseni-obmezuvati-dialnist-i-unikati-politiki-aktivist.html

³⁶ Ракурс, «Живий і здоровий: чому в Україні процвітає російський бізнес» https://racurs.ua/ua/1499-jyvyy-i-zdorovyy-chomu-v-ukrayini-procvitaie-rosiyskyy-biznes.html

Станом на червень 2020 р., 84 українські компанії або громадські організації були засновниками працюючих компаній в Росії. Якщо не брати до уваги НКО, то найбільше українські юридичні особи засновують компанії в Росії у таких сферах:

— оптова торгівля (85 компаній);

— операції з нерухомістю (58 компаній);

— будівництво (31 компаній);

— тимчасове розміщення харчування (29 компаній).

Тому згідно вищезазначеного, російська присутність в Україні дещо скоротилась за останні 10 років, але і до сьогодні багато російських компаній продовжують успішно функціонувати в Україні. Робота цих компаній в Україні дає легально право країні-агресора заробляти кошти та вести відкриту чи приховану кампанію для дестабілізації.  Українські компанії також продовжують вести бізнес в Росії, будучи як членами російських НКО, так і засновниками комерційних організацій в Росії. В даному випадку є великий провал, що до сьогодні російські компанії працюють в Україні, хоч і при цьому і приносять дохід в державний бюджет. Але 100% їх контролювати не можливо українськими спецслужбами, тому їх закриття є важливим моментом. Наприклад, під час Другої світової війни, у Радянському Союзі не працювало жодної німецької організації чи навпаки, бо це значило співпрацю з ворогом, бо це було небезпечно для життя. В Україні в 21 столітті, ми занадто толерантно відносимся до тих, хто вбиває українців. Політика України повинна бути симетричною та жорсткою до країни-агресора.

Крім інших сфер, в яких Росія розгорнула боротьбу проти України, найбільш передовою у XXI стала інформаційна кампанія із поєднанням численних кібератак на українські державні установи. Україна стала першою жертвою в світі такої потужної інформаційної агресії у світі, яка була поєднана із такою кількістю пропаганди у світових ЗМІ. Росія щорічно витрачає близько 1,3 млрд. євро на підтримку державних медіа, які ведуть інформаційну кампанію проти України^[37]. Вона утримує 16 загальноросійських, близько 120 супутникових та кабельних телеканалів, 7 телеканалів, що ведуть трансляцію закордоном, близько 180 регіональних телеканалів та 30 телеканалів малих міст та сіл. Загальна кількість телеканалів РФ — близько 330. Одними з найпопулярніших телеканалів є:

1. Перший канал – утримання Росії становить у сумі 92 млн. євро;
2. Russia Today- бюджет державою становить 325 млн. євро;
3. Росія-1 – входить в холдинг ВГТРК, який в загальному має допомогу від Росії у сумі 339 млн. євро;

_________________________

³⁷ Media Sapiens, «Витрати Росії на пропаганду становлять бюджету великого міста» https://ms.detector.media/media-i-vlada/post/24279/2020-03-03-vytraty-rosii-na-propagandu-dorivnyuyut-byudzhetu-velykogo-mista/

4. НТВ;
5. ТНТ та інші. Саме ці канали повністю покривають мовлення окупованих Донбасу і Криму та дискредитують будь-які дії України.

В інтернеті пропаганда Москви представлена численними ботофермами, які централізовано генеруються підрозділами МО Росії. Основний центр з 2013 р. знаходиться в м. Ольгино, що поблизу м. Санкт Петербург, і має назву «Агентство інтернет-досліджень». Дане агентство спеціалізується на поширенні фейкових вкидів у соціальні мережі Facebook, Twitter, Vkontakte та інші. Основні теми, на даний момент, роботи центру складають:

• критика О. Навального;
• критика зовнішньої політики Україна, США та всіх не лояльних до РФ країн;
• вихваляння політики Росії у світі, особливо президента В. Путіна.

Найбільш гучно проявили себе «ольгінські тролі» під час президентської кампанії в США, під час якої відбувалися найбільші за всю історію іноземні втручання^[38].

Українська протидія теле – інтернет пропаганді Росії відбувається на низькому рівні. Оскільки на 8 рік війни Київ не виділяє достатньо ресурсів та уваги цій сфері, це безпосередньо відображається у популяризації позитивного іміджу Росії в Україні. Хоча деякі відомства СБУ, ІПСО (ССО) та інші і протидії пропаганді Кремля, але загального прогресу немає. Позитивно допомогло росіянам те, коли Україна 29 січня 2020 р. ввела обмеження на безкоштовне телебачення^[39]. Нові правила зобов’язали українців платити кошти за перегляд телепередач, а в умовах бідності населення це спричинило збільшення тв-рейтиннів ворожих ЗМІ.  Найбільше виграли росіяни у східних регіонах та поблизу адміністративній межі з Кримом, де телесигнал ніяк не блокується.

У квітні 2021 р. було представлено  міжнародним дипломатам, новий орган «Центру протидії дезінформації», що в майбутньому має стати міжнародним хабом протидії пропаганди та дезінформації^[40]. Він буде займатися протидією російської пропаганди, навчати критичному мисленню українців в інформаційному вимірі та забезпечувати інформаційну безпеку України. Центр буде мати штат у кількості 52 працівників,  але коли слід очікувати перші успіхи поки не відомо. Відкриття даного центру відбулося із запізненням у 8 років^[41].

_________________________

38. Objective analysis, «Russian social media influence», https://www.rand.org/pubs/research_reports/RR2237.html
39. Радіо Свобода, «Кодування в Україні телеканалів» https://www.radiosvoboda.org/a/koduvannia-telekanaliv/30457617.html
40. Hromadske, «Зеленський анонсував відкриття Центру протидії дезінформації» https://hromadske.ua/posts/zelenskij-anonsuvav-vidkrittya-centru-protidiyi-dezinformaciyi-ta-priznachiv-jogo-kerivnicyu-sho-pro-neyi-vidomo
41. Радіо Свобода, «В Україні запрацював центр протидії дезінформації» https://www.radiosvoboda.org/a/news-tsentr-protydiya-dezinformatsiya/31189623.html

4. УСПІХ ЧИ ПРОВАЛ УКРАЇНСЬКОЇ БОРОТЬБИ. ІМОВІРНІ ШЛЯХИ ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ. ВИСНОВОК.

Дане питання в українському суспільстві зазвичай ніколи не вивчається, оскільки українці зазвичай оцінюють лише негативну сторону збройного конфлікту.  І будь-які прорахунки під час ведення бойових дій чомусь покладаються на політичне чи військове керівництво України, а не дії росіян. Твердження про винуватість українців у війні, а не росіян, активно підживлюється і російською пропагандою, яка майже безперешкодно потрапляє в Україну^[42].

 Якщо врахувати усю російську кампанію проти України на знищення державності до 2014 р., то багатьом експертами та політиками світу є дивовижний сам факт, як держава Україна взагалі утрималася на політичній карті світу^[43]. Зазначу основні тези:

• окупація Криму та окремих регіонів Донбасу складає близько 7% території України;
• число жертв складає 42-42 тисяч українців, із яких загинуло 13 000 – 13 500 осіб. Із них цивільних – 3500, військових – 4150 осіб, решта жертви на тимчасово окупованих територіях^[44];
• вимушено переселених осіб в Україні нараховується близько 1,5 млн. осіб;
• знищено або вивезено до Росії 27% промислового потенціалу України на Донбасі;
• в загальному через російську агресію на Донбасі Україна втратила 100 млрд. доларів США. Ці збитки не включають політичні та гуманітарні втрати, а суто економічні, що становили близько 15-20% ВВП України^[45] та інші.

Ці втрати за людським, політичним та економічним потенціалом є критичними, проте Україна вистояла в часи найгострішої боротьби 2014-2016 рр.. та продовжує це робити і до сьогодні під час замороженого стану війни.

_________________________

42. Deutche Welle, «Кто виноват в гибеле украинских военних в Иловайске», https://www.dw.com/ru/%D0%BA%D1%82%D0%BE-%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82-%D0%B2-%D0%B3%D0%B8%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%B2%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D0%B4-%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC/a-40142092
43. Український інститут національної пам’яті, «До 5-річчя початку збройної агресії Російської Федерації проти України» https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/do-5-richchya-vid-pochatku-zbroynoyi-agresiyi-rosiyskoyi-federaciyi-proty-ukrayiny
44. ^. Hromadske, «В ООН підрахували кількість жертв на Донбасі» https://hromadske.ua/ru/posts/v-oon-podschitali-kolichestvo-zhertv-boevyh-dejstvij-na-donbasse
45. Радіо Свобода, «Україна втратила 100 млрд. доларів від агресії Росії» https://www.radiosvoboda.org/a/29114712.html

         При всіх економічних втратах, постійних 5% витратах ВВП на оборону та в стані війни, Україна показує позитивну динаміку розвитку держави, хоч із численними прорахунками.^[46]

         Згідно даних міжнародного аналітичного порталу Global Firepower 2021, то порівняння військового потенціалу України, Росії та Німеччини (дані подані члена НАТО) є наочним прикладом, того на скільки Україна є потужна у військовому плані.

№ з/п	Вид порівння	Україна	Росія	Німеччина
1.	Загальне населення країни	43.92 млн.	141,72 млн.	80,16 млн
2	Кількість населення придатного до військової служби	15,680 млн	46,527 млн.	29,498 млн.
3.	Активних військовослужбовців на службі.	255 000 осіб	1 014 000 осіб	185 000 осіб
4.	Резерв у випадку мобілізації	900 000 ос.	2000 000 ос.	30 000 ос.
5.	Бюджет оборони, включаючи усіх силових відомств країни	9,6 млрд. доларів	42,129 млрд. дол.	57,430 млрд. доларів.
6	Зовнішній борг держави	130 млрд. дол.	539 млрд. доларів	5,326 трлн. доларів
7.	Купівельна спроможність країни закордоном	378,45 млрд. дол.	4,025 трлн. дол.	4,3 трлн. дол.
8.	Всього повітряних суден, літаків	285 од.	4 144 од.	701 од.
9.	Ударних літаків	42 од.	789 од.	137 од.
10.	Гелікоптери / ударні гелікоптери	111/34 од.	1540/538 од.	338/56 од.

_________________________

46. Економічна правда, «Чи виправданий оптимізм» https://www.epravda.com.ua/columns/2020/08/19/664179/

11	Танки (в тому числі і ті, що знаходяться на зберіганні)	2430 од.	13000 од.	244 од.
12	Броньована техніка	11 435 од.	27 100 од.	5 260 од.
13.	Самохідна артилерія	785 од.	6 540 од.	117 од.
14.	Артилерійські установки	2040 од.	4465 од.	0 од.
15.	Системи реактивного залпового вогню	550 од.	3860 од.	38 од.
16.	Морський флот	25 од.	603 од.	80 од.
17.	Підводні човни	0 од.	64 од.	6 од.
18.	Фрегати	1 од.	11 од.	10 од.
19.	Аеропорти	187 од.	1218 од.	539 од.
20	Торгові судна	408 од.	2739 од.	609 од.
21.	Порти/термінали	6 од.	8 од.	13 од.
22.	Сухопутній кордон із сусідніми країнами	5618 км.	22408 км.	3694 км.
23.	Берегова лінія	2782 км.	37653 км. [47]	2389 км. [48]

Як бачимо, що кількість озброєння яке має Україна є досить велика, проте якість та сучасність викликають сумніви. Але з огляду на економічний стан, Україна, на мою думку, показує успіхи в боротьбі проти російського окупанта.  У нас вистачає багато проблем, але якщо врахувати потенціал і можливості Росії та знищення України до  2014 р., то стає очевидний успіх.

 Однозначна відповідь на питання «перемога» чи «провал» не можлива. На вибір в політичної верхівки України, як на мене є три варіанти:

1. Перший і він не прийнятний. Відмовитись від тимчасово окупованих територій Криму та ОРДЛО, шляхом визнання законних дій Росії та підписання відповідних міждержавних договорів. Проте це в свої чергу потягне за собою територіальні зазіхання Росії чи маріонеткових терористичних організацій на Харківську, Херсонську, Запорізьку, Дніпропетровську та інші області південно-східного регіону України. Виведені українські війська після того будуть вести бойові дії уже не на 450 км фронту, а на значно більшій. А найменший прояв дипломатії буде трактуватись як слабкість, якою неодмінно треба скористатись.
2. Другий, який до останніх часів вважав найбільш прийнятний. Він полягає у дотримані перемир’я з маріонетковими організаціями, в ході якого відбувається значне збройне нарощення потужності України та міжнародний

_______________________

47. Global Fire Power, «Порівняння України та Росії» https://www.globalfirepower.com/countries-comparison-detail.php?country1=ukraine&country2=russia
48. Global Fire Power, «Порівняння України та Німеччини» https://www.globalfirepower.com/countriescomparison-detail.php?country1=ukraine&country2=germany

політичний тиск на Росію. Щорічне збільшення фінансових асигнувань на оборону країни у поєднанні з санкціями, дадуть політичні основи для Росії в припиненні фінансової та логістичної підтримки «так званих Л/ДНР». Проте численні фінансові втрати Росії від дії міжнародних санкцій, не дають бажаного результату. Діючі пакети санкцій,  щорічно зменшують дохідну частину держбюджету Росії на 1/10 від загальних надходжень в бюджет всього починаючи з 2014 р.. і до сьогодні^[49]. Але будь-яких тенденцій до припинення підтримки ОРДЛО немає. Адже політичний шантаж України Москва вважає набагато важливішим, ніж добробут власних громадян.

3. Найбільш імовірний та полягає в силовому звільненні території Донбасу від терористичних організацій. Спочатку вирішення звільнення Донбасу, а потім і питання деокупації Криму. Це пов’язано з політичними, економічними аспектами, а також складністю проведення військової операції через потужний російський контингент у Криму. На мою думку, перший тиждень активних бойових дій можуть принести втрати Україні у кількості 5-8 тис. вбитими і пораненими. Оскільки військове командування терористичних організацій відбувається за координації ЗС Росії із південно-західного військового округу м. Ростов. Також наявних сил ООС, що знаходяться під керівництвом (40 тис. військових) буде недостатньо для повномасштабної війни. Розумна пропорція атакуючих сил проти оборони, згідно сучасних бойових статусів, складає 5-7:1. Тобто проти 40 тис. російських терористів необхідно близько 200-250 тис. військовослужбовців України, а без загальної мобілізації без цього не обійтися в країні. Але імовірні втрати та звільнення території дадуть вирішення багатьох проблем, та повне очищення української землі від ворона на Донбасі.

Особисто я схиляюсь до третього варіанту, і при цьому прекрасно розуміючи втрати, які можуть відбутися. Згідно відкритих даних, за час проведення АТО/ООС загинуло:

• 2014 р. – 1761 осіб;
• 2015 р. – 1172 осіб;
• 2016 р. – 565 осіб;
• 2017 р. – 356 осіб;
• 2018 р. – 226 осіб;
• 2019 р. – 170 осіб;
• 2020 р. – 104 осіб^[50].

 У час активних бойових дій у 2014 р. Україна втратила 1761 військових, проте з 2015-2020 рр.,  в часи більш встановленої лінії фронту, було втрачено 2593 особи.

_______________________

49. Економічна правда «Через санкції Росія втратила 173 мільярди доларів» https://www.epravda.com.ua/news/2019/01/26/644687/
50. Книга пам’яті полеглих за Україну, «Загиблі по місяцях» http://memorybook.org.ua/indexfile/statmonth.htm

Тобто перемир’я принесли майже у двічі більш жертв, ніж під час ведення бойових дій і звільнення території України від терористів.  І саме не визначеність політики щодо окупованих територій спричиняють втрати силового компоненту України, оскільки це питання вимагає комплексного рішення.

Рішення про деокупацію Донбасу повинно прийматися політичною елітою України, незважаючи на  втрату політичного рейтингу, що є надзвичайно актуальним чинником.  Неодноразово звучала в ЗМІ пропозиція про визначення подальшої «долі» війни на всеукраїнському референдумі ^[51]. Проте його результати, при імовірному проведенні, можуть негативно позначитись в прийнятті розумного рішення, від якого буде залежати майбутнє держави.

ВИСНОВОК

Україна у 2014 р. зіштовхнулася з нетиповою на той момент гібридною агресією Російської Федерації. В ході української боротьби проти ворога Україна зробила надзвичайно багато заходів для свого розвитку. Звичайно, що цього не достатньо, проте якщо врахувати політичний, економічний, військовий стан держави до 2014 р., то в порівнянні успіхи є очевидні. Росія почала свою кампанію щодо ослаблення України ще після Помаранчевої Революції і всі роки впевнено досягала успіху. Всі розрахунки були Росією враховані, за винятком двох, а саме національної свідомості українців та зародку волонтерства.

_______________________

51. Українська правда, «Ситуацію по Донбасу можуть винести на всеукраїнський референдум» https://www.pravda.com.ua/news/2021/05/20/7294215/

Cаме ці чинники змогли зупинити ворога в 2014 р. та продовжують це робити і до сьогодні. Народ України не є єдиним в своїх намірах протистояти Росії. Близько третини населення України прагне повернення Радянського Союзу тобто Росії, тим самим підігруючи агресору. А це значно сприяє Росії в імплементації своїх намірів – захопленні України або насаджені лояльного вищого політичного керівництва. І лише від самих українців залежить чи будемо ми далі розвивати свій успіх чи вернемся в еру тоталітаризму та беззаконня. Наші успіхи боротьби є очевидні, бо, для прикладу, ЗСУ, НГУ, добровольці та інші зупинили ворога біля Донецька, а не Києва. Саме там і проходить лінія 450 кілометрового розмежування, що стримує гібридний натиск другої за військовою потужністю держави світу.

Україна та її військовий компонент володіє унікальним бойовим досвідом, який розвинені країни світу здобувають в ході різних співпраць та навчань. Сьогодні не іноземні інструктори навчають українських бійців, а українські бійці навчають іноземців, бо досвід здобутий в ході українсько-російської війни є безцінний, який дався завдяки жертві тисяч патріотів України.

Vlad Dut