Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
У понеділок, 9 грудня, в Парижі відбулася зустріч лідерів Нормандської четвірки (України, Росії, Франції, Німеччини) щодо врегулювання ситуації на сході України. Це перша така зустріч за три роки. Сторони домовилися досягти повного припинення вогню до кінця 2019-го, провести обмін утримуваних осіб «всіх на всіх», розвести війська на Донбасі ще на трьох ділянках до кінця березня 2020-го, зустрітися знову впродовж наступних чотирьох місяців, а також про потребу імплементувати в законодавство України «формулу Штайнмаєра». Polukr.net поговорив із експертами щодо результатів саміту. Вони висловили думки, що наразі ситуація на Донбасі не зміниться, а президент України не перетнув «червоних ліній», окреслених українським суспільством.
Микола Капітоненко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень, кандидат політичних наук, доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
За останні півроку здійснено ряд кроків для створення атмосфери діалогу з росіянами – обмін заручниками, розведення військ у трьох місцях, повернення кораблів, погодження «формули Штайнмайера», створили певну довіру між керівництвом України і Росії, якої не було за часів Порошенка. Це давало змогу домовлятися про складніші політичні питання. Зеленський в значній мірі змарнував потенціал, створений за попередні місяці, коли готували зустріч.
Наслідком Нормандської зустрічі є те, що Україна зробили вибір на користь продовження конфлікту на Донбасі в поточному вимірі. Жодних зрушень щодо завершення російсько-української війни не сталося. Не відбулося змін української чи російської позицій. Вони такі ж, що рік тому. Тож нічого не змінилося, хоч передумови Україна створювала і навіть пішла на поступки росіянам, щоб саміт відбувся.
Сторони залишилися при своїх позиціях щодо почерговості повернення Україні контролю над ОРДЛО та виборами на цій території. Ми наполягаємо, що спершу контроль над ОРДЛО, а тоді вибори, а росіяни навпаки.
Зеленському потрібно, як мінімум, заморозити конфлікт, адже він обіцяв перед виборами мир і припинення смертей на лінії фронту. Мир можливий, коли буде реінтеграція Донбасу чи, принаймні, припинення воню. Не бачу шансів для цього.
Усе має ціну. Просто так припинити стріляти на Донбасі не вийде. Росіяни не перестануть. Заморожування має сенс як проміжний етап для нас, і для росіян, щоб робити подальші кроки для розв’язання конфлікту. Якщо з’ясовується, що подальшого вирішення не буде, то заморозити конфлікт важко.
Відповідно найбільш ймовірний сценарій – продовження конфлікту низької інтенсивності, який маємо зараз. Щодо почерговості виконання кроків безпеки і виборів в ОРДЛО, то українська і російська сторона залишилися при своїх позиціях.
Якщо не зірвуть обмін полоненими, якщо вдасться розвести війська на інших ділянках по лінії зіткнення, створять нові пункти пропуску чи покращать соціально-економічну ситуацію на Донбасі, то наступна Нормандська зустріч буде ще однією спробою підійти до того ж питання, що зараз – чи спершу вибори на Донбасі, чи повернення Україні контролю над ОРДЛО? Чи віддасть Росія Україні контроль над ОРДЛО на своїх чи на українських умовах? До того будуть обговорювати варіанти, хто може на які поступки піти. Наступні чотири місяці використають для опрацювання цих пунктів.
Якщо не зірвуться гуманітарні кроки з обміну полоненими, розведення військ і створення нових пунктів пропуску, то на наступному саміті можливе досягнення якихось домовленостей. Якщо зірвуть, то повернемося до ситуації, що була в кінці президентства Порошенка.
Стратегія Кремля щодо війни в Україні залишається тією ж, що була – контроль над нашою країною. У Москві вважають, що не дуже дорого платять за війну, від якої програє переважно Україна. Особливих стимулів змінювати щось у них немає. Тому там нічого, власне, не змінюють – чекають на зміну української позиції.
Внаслідок зустрічі ні Україна, ні Росія нічого особливо не досягли. Путін теж не наблизився до мети – пом’якшення санкцій. Вони далі чітко прив’язані до прогресу у вирішенні конфлікту на сході України. Позаяк його немає, то санкції залишаться. Попри санкцій, в Путіна є ширший порядок денний з європейцями. Тут він покращив позиції тим, що бодай погодився на зустріч.
Якщо підсумувати, то саміт відбувся без особливих провалів чи досягнень з нашої сторони. Це ще один крок у тривалому процесі тупцювання на місці. Зеленський обрав найбільш безпечні кроки, тож ми залишилися там, де були до зустрічі. Проте також не потрапили в путіснькі пастки.
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова
Якщо говорити про можливі негативні наслідки Нормандської зустрічі, то головне питання, наскільки ми поінформовані про суть розмов Зеленського і Путіна, чи були між ними домовленості. Певна пересторога щодо цього існує. Путін під час пресконференції не випадково згадав про 25% знижку на газ. Очевидно, була відповідна розмова. Не знаємо, наскільки Київ зберіг позицію, озвучену раніше, що Україна не збирається торгувати суверенітетом за знижки на газ.
Якщо говорити про позитив від зустрічі, то Зеленський досить добре витримав цей іспит. Перед зустріччю було багато острахів, що він піддасться на гебістські хитрощі Путіна, на шантаж. Цього не сталося. Заяви на підсумковій пресконференції від нього були досить обнадійливими, «червоні лінії не перейдені».
Наслідки зустрічі, якщо не позитивні, то, принаймні, не несуть тієї шкоди, якої небезпідставно боялися. Сподіваємося, РФ виконує зобов’язання по звільненню українських заручників. Щодо інших ініціатив, як-от, припинення вогню чи розведення військ, відкриття нових пунктів пропуску, то це й так планувалося. Це частина домовленостей з минулої Нормандської зустрічі 2016-го.
Ця зустріч радикально не змінить ситуації на Донбасі, бо, аналізуючи те, що говорив Путін, чи пише офіційна російська преса, припинення війни не передбачається. Усі ключові проблеми щодо миру на Донбасі залишаються – Росія так і не визнає себе стороною конфлікту, хоча де-факто Путін визнав, що його країна грає роль в конфлікті. Наполягання Росії на політичній частині виконання Мінських угод перед безпековою, було й раніше. Ніяких сигналів про передання Україні контролю над українсько-російським кордоном немає.
Стратегія Кремля щодо війни в Україні не змінилися. Цілі, які ставила Росія в другій фазі конфлікту, коли закрився «проект Новоросія», ті самі – контроль над Україною. Вони прописані в Мінських угодах через прийняття на російських умовах ОРДЛО в склад України з гарантуванням їм права впливати на внутрішню і зовнішню політику Києва. Зеленський чітко сказав, що цього не буде. Тема Криму, як бачили, обговорювалася дуже слабо.
Жодних попередніх умов для наступної зустрічі у Нормандському форматі немає. Про це заявив Зеленський. Проте Росія буде виставляти умови – це буде стосуватися, перш за все, політичних частин Мінських угод, тобто надання особливого статусу ОРДЛО та проведення там виборів на російських умовах. Російський список «хотілок» довгий і є така в них звичка – оголошувати його поступово.
Це була корисна для Зеленського зустріч – робоче тренування. У нього за кілька місяців до зустрічі були сподівання, що може домовитись із Путіним не вигідних для України умовах. Мабуть, зрозумів, що цього так легко не досягти.
Щодо Путіна, то він виглядав не надто щасливим чи розчарованим від зустрічі. Може, теж отримав урок – що не можна вирішити українські питання лише з однією особою. Недарма Зеленський наголосив, що те, що він робить, не лише його позиція, а вимога українського народу. Важко знати, чи розуміє це Путін. Для нього це було певною несподіванкою.
Реноме Зеленського було і залишається, що він більш дружній до Росії, ніж попередник. Українська і російська сторони «прощупували» одне одного. Присутність помічника Путіна Владислава Суркова, основного московського куратора по Донбасу, багато говорить. Його завдання – спостерігати і робити висновки.
За результатами зустрічі Путін не досяг однієї з цілей – пом’якшення санкцій. На сьогодні такої загрози немає. Ми могли спостерігати, що він був дуже ображений на рішення ВАДУ (Всесвітнє антидопінгове агентство на 4 роки позбавило РФ права брати участь у великих міжнародних змаганнях, зокрема Олімпіадах і чемпіонатах світу; причина – масштабні допінгові порушення в російському спорті, зокрема спроби внести зміни в базу даних Московської антидопінгової лабораторії – PolUkr.net). Це не повʼязано з санкціями по українському конфлікту, але красномовний жест, який показує настрої світової спільноти щодо Росії. Напередодні було теж важливе голосування в ООН щодо Криму (Генасамблея ООН 63 голосами «за» проти «19» «проти» ухвалила резолюцію, яка, вимагає від Росії як держави-окупанта вивести війська з Криму без зволікань, припинити тимчасову окупацію України. – PolUkr.net). Якщо подивитися на розклад голосів по голосуванню, то бачимо, які настрої у світової спільноти щодо Росії – вона сприймається як токсична держава.
Цікаво було б дізнатися деталі зустрічі Путіна з Меркель, адже вона співпала з тим, що Європа готує щось на зразок списку Магнітського (санкції США проти російського керівництва за вбивство в російській тюрмі аудитора Сергія Магнітського, партнера в британській фірмі Firestone Duncan. – PolUkr.net). Ці санкції готують в ЄС за вбивство в Берліні (23 серпня у німецькій столиці вбили колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі, громадянина Грузії; ймовірний вбивця – росіянин; німецькі слідчі вважають, що вбивство здійснено за наказом російської влади чи керівництва Чечні; ФРН вислала з країни двох російських дипломатів. – PolUkr.net).
Ігор Тимоць
