Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Президент Володимир Зеленський 31 серпня – 1 вересня провів перший офіційний візит до Польщі. Там він брав участь у меморіальних заходах з нагоди 80-х роковин початку ІІ світової війни. Переговори з польською владою президент України назвав «проривом у відносинах» між країнами. З главою Польщі Анджеєм Дудою він домовився вирішити спірні питання історії: розблокувати дозвіл на пошуки і ексгумації загиблих поляків в Україні, а також впорядкувати українські місця пам’яті в Польщі. Чи піде Київ на односторонні поступки Варшаві в історичних питаннях, і як глава українського Інституту національної памʼяті (УІНП) Володимир Вʼятрович, прихильний до партії експрезидента Петра Порошенка «Європейська солідарність», співпрацює зараз з новою владою в Києві Polukr.net розпитав в самого глави УІНП Вʼятровича.
– Президент Зеленський під час візиту до Варшави обіцяв, що Україна буде знову видавати дозволи на польські пошуково-ексгумаційні роботи в Україні. Також він висловив сподівання, що в Польщі впорядкують українські місця поховань.
– Нам намагаються показати переговори між Зеленським та польською владою як щось геть нове в польсько-українських відносинах. Проте позиції польської та української сторін, озвучені у Варшаві, абсолютно не відрізняється від того, що говорили на рівні президентів Порошенко і Дуда. Як тоді, так і тепер, у нас була та сама позиція, що Україна готова відмінити призупинення видачі дозволів на польські пошукові роботи. Київ ніколи не ставив собі за мету зупинити ці видачі. Це був лише засіб привернути увагу польської влади до проблем нищенням українських місць пам’яті в Польщі.
Україна готова відновити видання цих дозволів, але хоче бачити крок назустріч з боку Польщі у вигляді відновлення бодай одного зруйнованого українського місця памʼяті. Конкретно, у Верхраті (український меморіал у селі на прикордонні з Україною, зруйнований вандалами в жовтні 2016 року; кам’яний хрест на кладовищі встановили у 1993 році на могилі 13 вояків УПА, імена яких викарбувані на металевих табличках, а також цивільних померлих; відповідальність за плюндрування взяли на себе польські націоналісти з організації «Табір великої Польщі» – Polukr.net). Цей пам’ятник охороняється українсько-польською міждержавною угодою. Він стояв абсолютно легально. Саме таку позицію озвучив у Варшаві президент Зеленський. Це продовження того, що говорив раніше президент Порошенко, а також колишній український віце-прем’єр Павло Розенко на зустрічі з колишнім польським колегою Пьотрем Глинським.
У нас є тяглість позиції. Чи поляки відновлять пам’ятник у Верхраті, сказати важко. Але це було б дуже правильно, бо односторонні поступки з українського боку були б помилкою. Це означало б, що політика тиску Варшави на Київ – ефективна. Відтак був би сигнал не лише для польських політиків тиснути далі на Київ, але теж для угорських і румунських, чи навіть російських. Для покращення польсько-українських відносин необхідні взаємні кроки назустріч.
Якщо говоримо про партнерські відносини між Україною і Польщею, то вони не можуть містити елементів домінування однієї сторони над іншою. Партнерство – для рівних. Якщо говоримо про односторонні поступки, то це домінування однієї сторони над іншою. Згодом сторона, що домінує, може мати нові претензії до слабшого партнера, і очікувати нових поступок.
Історична тема в польсько-українських відносинах не повинна бути настільки політизованою. Дивує, що питання, які можна вирішити на рівні польського та українського Інститутів національної пам’яті, виносять на рівень президентів двох країн. Це дуже шкодить вирішенню питання пошуково-ексгумаційних робіт.
Тема історії деструктивно впливає на польсько-українські відносини. Польська сторона з 2017 року намагається привʼязати вирішення питання пошуково-ексгумаційних робіт до ширших рамок відносин двох країн. До справ економічної, безпекової, військової співпраці (у Варшаві говорили про проблему збільшення квот польських дозволів на українські вантажні перевезення через Польщу, побудову інфраструктури, щоб Україна могла купувати скраплений газ з польського терміналу в Свіноуйсці, розбудову прикордонної інфраструктури – Polukr.net). Так у залежність від пошукових робіт ставлять всю співпрацю між країнами. Мовляв, якщо Україна хоче економічної та безпекової підтримки від Польщі, то хай іде на односторонню поступку щодо пошукових робіт. Ця стратегія, можливо, ефективна, але некоректна і далека від побудови партнерських відносин.
– Ймовірно, УІНП в довідці напередодні візиту Зеленського до Варшави підготував йому опис всіх «підводних каменів» історичних дискусій між Польщею та Україною?
– Так, звичайно. До речі, теза Зеленського про можливість спорудження меморіалу примирення на польсько-українському кордоні – теж ідея УІНП, яку ми постійно озвучували та подавали нашій владі з 2014 року.
– Який може бути поступ в польсько-українському історичному діалозі, якщо втілять в життя обіцянки Зеленського і Дуди, висловлені у Варшаві?
– Тоді точно можна буде зняти проблему, яка стала абсолютно нездоланною. – ексгумацій. Її дуже роздули польські політики. Вони, на жаль, вважають за можливе та потрібне заробляти на цьому політичні дивіденди.
Польські політики і мас-медіа часто некоректно представляють проблему. Мова йде навіть про термінологію. У польських ЗМІ постійно кажуть про застосування Україною «мораторію на ексгумаційні роботи». Але жодного мораторію немає і не було. Йдеться про дозволи для поляків на пошукові роботи в Україні. Відмінність між одним та іншим суттєва. Якщо говорити про ексгумацію, то йдеться про віднайдені рештки, які начебто хтось забороняє перепоховати за християнською традицією. Так це подають в польських ЗМІ. Натомість, коли говоримо про пошукові роботи, то в їх результаті можуть знайти рештки, а можуть і не знайти. Від цього залежить, чи потрібні будуть перепоховання. Свідомо говориться про ексгумації, щоб показати нібито антихристиянську позицію української сторони, яка забороняє перепоховати вже віднайдені рештки. Водночас антихристиянською є позиція деяких польських політиків, які схвалюють знищення українських надгробних пам’ятників в Польщі. Зокрема, надмогильних. Про це в польських ЗМІ воліють не говорити.
– Те, що Зеленський у Варшаві згадав про тисячі українців, які у вересні 1939 року служили у польському війську, теж підказка УІНП?
– Так, і абсолютно правильна теза на фоні роковин ІІ світової війни. Ми весь час повторюємо, що УІНП з 2014 року у своїй візії війни намагається вести деконструкцію радянських міфів. Як от, міфу про Велику вітчизняну війну. Одним із елементів деконструкції є показування різних досвідів українців, які служили в різних арміях. Зокрема, у польській. Так, вважаємо за потрібне згадувати про тисячі українців, які вже в вересні 1939 року боролися проти нацизму. Для нас це важливо, щоб спростовувати московський історичний міф, що ІІ світова війна почалася в 1941 році.
– На виборах до Верховної ради ви йшли в списку партії експрезидента Порошенка. Зараз уряд сформований переважно з представників партії президента Зеленського. УІНП підпорядковується уряду. Чи ведете діалог з новою владою, щоб залишилися на посаді голови УІНП?
– Для мене не самоціль залишитися на цій посаді. Значно важливіше зберегти УІНП як інструмент державної політики щодо національної пам’яті. У цьому контексті веду перемовини з новою владою. Залишуся на своїй посаді чи ні – вирішить новий глава уряду. Але сподіваюся і, думаю, вдасться переконати нову владу, що УІНП як інструмент державної політики вкрай важливий і має надалі функціонувати.
– Яка буде ваша реакція на дії нової влади, якщо вона не співпадатиме з вашими поглядами? Наприклад, щодо одностороннього відновлення польських пошукових робіт в Україні.
– Вважаю свою посаду інструментом для реалізації мого бачення політики національної пам’яті в Україні. Якщо інструмент не буде працювати, то з легкістю покину її. Розглядаю можливість, що мені, можливо, доведеться піти з посади, але вдасться домовитися, що політика національної памʼяті, яку УІНП проводив останні 5 років, буде тривати, бо це важливо для держави.
Тези, озвучені Зеленським у Варшаві, показують, що він розуміє важливість продовження цієї політики. Багато з того, що сказав президент у польській столиці, співпадає з тим, що УІНП говорив протягом останніх 5 років.
– Які ваші найбільші досягнення на посаді глави УІНП з 2014 року?
– По-перше, відкриття архівів комуністичних спецслужб. Це дозволило всім працювати з донедавна таємними документами. По-друге, декомунізація та позбавлення топонімів в Україні імен, пов’язаних з тоталітарним радянським режимом. Перейменовано близько тисячі населених пунктів, тисячі вулиць, знесено близько 2,5 тисяч пам’ятників представникам тоталітарного комуністичного режиму. По-третє, зміни в сприйняттi українцями теми ІІ світової війни. У нас уже переважно ані політики, ані мас-медіа не вживають радянського пропагандистського терміну – Велика вітчизняна війна. Відзначаємо 8 травня як День памʼяті та примирення. З новою символікою – червоним маком. По-четверте, визнання учасниками боротьби за незалежність України і надання відповідного статусу усім структурам, які протягом ХХ століття зі зброєю в руках чи ненасильницьким методом боролися за незалежність України. По-пʼяте, Закон про реабілітацію жертв політичних репресій, який дозволяє зараз більшій кількості людей, які досі не підпадали під реабілітацію за старим радянським законом, скинути з себе ярмо злочинця.
Якщо говорити ширше, то це популяризація історії в українському суспільстві. Рівень зацікавлення нею в Україні суттєво зріс за останні 5 років. Ми показали цікаві новітні методи популяризації історії – науково-популярні видання, виставки, настільні ігри, відео- та аудіоконтент.
Також нам вдалося запустити в Україні дуже цікаві історичні дискусії серед фахівців та суспільства про важливі теми минулого – сталінські репресії, Голодомор, Голокост, УПА. Вони зацікавили українське суспільство.
– А які ваші найбільші промахи на цій посаді?
– Дуже прикро, що припинив роботу Польсько-український форум істориків. Цей формат дискусій між науковцями двох країн, який ми запропонували в 2015 році, був цікавим і ефективним. Відбулося 5 форумів, поперемінно в Польщі та Україні. Ми збирали найкращих фахівців з різних питань польско-української історії, вели гарячі, але конструктивні дискусії. Фахові дискусії щодо минулого допомагають краще зрозуміти минуле. На жаль, політична еліта Польщі почала різко політизувати їх, практично усунула з діалогу істориків, замінила їх політиками. Польський Сейм прийняв у 2016 році резолюцію про «геноцид польського населення, вчинений українськими націоналістами». Потім Сейм прийняв нову редакцію закону про польський Інститут національної пам’яті, що фактично поставило крапку на Форумі, бо передбачало покарання за заперечення «злочинів українських націоналістів проти польського населення». Зараз цю редакцію закону частково відмінили. Цей формат діалогу був вкрай необхідний для польських та українських істориків. Надіюся, його відновлять.
– Що важливого планує втілити в життя УІНП протягом найближчого року?
– Продовжимо процес реабілітації жертв політичних репресій. У рамках цієї роботи створюємо регіональні комісії. Люди подають заяви про реабілітацію. Це достатньо масштабний процес. Ті, кого держава досі формально вважає злочинцями, мусять бути реабілітовані.
Тішуся, що цього року вийшли на регіональний рівень розвитку УІНП. Почали створювати представництва інституту в різних містах України – Харкові, Дніпрі. Зараз створимо в Одесі, Вінниці, Львові.
Робимо паралельно багато цікавих проектів щодо популяризації історії. Зокрема, продовжує реалізовувати нашу кількарічну тему «Українська революція 1917-1921 років».
Довідка
Українсько-польські історичні відносини загострилися у квітні 2017 року, коли за підтримки місцевої влади знищили на кладовищі в селі Грушовичі біля Перемишля надмогильний памʼятник воякам УПА. Це був 15 випадок нищення українських місць памʼяті на сході Польщі за 2014-2017 роки. Після цього Київ заблокував проведення поляками пошуково-ексгумаційних робіт в Україні, наполягаючи на відбудові знищених місць памʼяті. Проблему не вирішено досі. Польська сторона наполягає на розблокуванні пошуково-ексгумаційних робіт в Україні, а українська – на відбудові зруйнованих місць памʼяті.
В Україні та Польщі різне ставлення до подій на Волині та у Східній Галичині в 1943-1944 роках. Сейм Польщі назвав Волинську трагедію «геноцидом польського народу». Українські історики це заперечують. Польські історики покладають відповідальність за вбивства польського цивільного населення на ОУН і УПА, а більшість українських істориків переконані у відповідальності за злочини польської та української сторін.
У Польщі вважають, що в результаті етнічних чисток у 1940-х загинуло понад 100 тисяч поляків і 5-10 тисяч українців. В Україні говорять про кількадесят тисяч вбитих поляків та до 20 тисяч українців.
Розмовляв Ігор Тимоць
