А також “торгує недовірою” і “б’є” по емоціях глядача
На виборах до Верховної Ради політична сила проросійського пропагандиста Анатолія Шарія “Партія Шарія” отримала 2,3% голосів. За неї голосували не тільки на сході та півдні країни (наприклад, 5,55% в Донецькій області та 4,72 в Одеській), а й в західній Україні (наприклад, 0,53% у Львівській області). У парламент вона не проходить, але, за українськими законами, може претендувати на фінансування з бюджету. Як відеоблогер, який кпить із усього українського, та поширює фейки, зміг цього добитися? PolUkr.net розбирався, як працюють маніпуляції Шарія, і хто це такий.
Хто такий Шарій?
Анатолій Шарій – 41-річний колишній киянин, відеоблогер і українофоб. У минулому залежний від азартних ігор. У 2005 році пішов у журналістику. Починав із розслідувань про азартні ігри, жебрацтво, наркоторгівлю. Через конфлікт із ексглавою МВС Анатолієм Могильовим втік із країни у 2012 році. Отримав політичний притулок у Литві, де живе досі. У 2014 році створив відеоблог на YouTube, де в глузливій манері критикує українську владу, мову, символіку, українські ЗМІ, осіб і події, повʼязані з Україною, та російську несистемну опозицію. Українські ЗМІ не раз викривали фейки Шарія.
У червні цього року прихильник Шарія, харківський адвокат Анатолій Жила, перейменував партію “Об’єднана Україна” в «Партію Шарія». Вона взяла участь у дострокових виборах до парламенту. Крім цього, ЦВК ледь не зареєструвала самого Шарія кандидатом у депутати, хоча він з 2012 року живе за межами України (кандидат у депутати має жити останні 5 років в Україні). Врешті, Верховний суд 16 липня вирішив, що реєструвати Шарія не можна.
«Озвучує емоції, які відчуває частина українців»
Громадська організація (ГО) «Інститут розвитку регіональної преси» провадить з 1 серпня 2018 року інформаційну кампанію «По той бік новин». Вона спрямована на розвінчання фейків і маніпуляцій у мас-медіа і соцмережах, а також на розвиток медіаграмотності серед українців.
Редакторка «По той бік новин» Альона Романюк пояснила PolUkr.net, як працюють фейки Шарія: «Це відбувається за стандартною схемою: протиставлення «ми-вони», нагнітання образу ворога, метод напівправди і акцент на емоції. Його аудиторія отримує нібито обґрунтовану інформацію під емоційним соусом. Він озвучує ті емоції, які відчуває частина українців. Люди чують те, що хочуть чути. По-друге, в його фейках є частина правди, підміна понять і видача оціночних суджень за факти. По-третє, серед його аудиторії є росіяни і частина проросійськи налаштованих українців. Як бачимо, за результатами голосування на виборах, він має певну підтримку в жителів центральної і західної України».
«Популярність Шарія в аудиторії зумовлена, зокрема, критикою дій влади, яка резонує з думками частини українців. – каже Альона Романюк. – Тобто частина його аудиторії не зауважує проросійських посилів у блогах, але їй натомість подобається, як він критикує владу і новини щодо неї на українських каналах. Антирейтинг як Порошенка, так і влади, загалом, грає на руку таким шаріям. Глядач зʼїдає першу ложку із задоволенням, бо «влада погана», «навколо зрада» тощо, а решту сприймає за інерцією: «тут Шарій правду сказав, а значить і це теж правда». Змішують мухи і котлети. Насправді ж, претензії до влади – одне. Антиукраїнські й фейкові меседжі Шарія – зовсім інше».
Зрозумілий «продавець» недовіри
Європейський проект «Партнерство за Відкриту Інформацію» підтримує організації та інституції, які протидіють маніпуляціям і пропаганді в Європі. Керівником проекту в країнах «Східного Партнерства» є Роман Шутов, який досліджував інформаційну війну в Україні. Він пояснив PolUkr.net, яким чином і чому працює пропаганда Шарія: «Вона базується на недовірі. Шарій апелює до тих, хто вважає інформацію в ЗМІ брехнею, політиків – брехунами, інституції – імітацією, а відтак навіть державу – імітацією. Той, хто відчуває фальшивість усього навколо – сприймає Шарія за чесного. Також він говорить з глядачем зрозумілою манерою і мовою. На одній з фокус-груп, я запитав особу, яка дивиться Шарія, чи знає, що це маніпуляції? Респондент відповів, що знає, і навіть думає, що Шарій повʼязаний з Кремлем. «Але він же відчуває, як я», – відповів респондент. Ця співзвучність з емоціями, а саме розчаруванням, злістю, розгубленістю – працює».
«Людям треба психотерапія, змога каналізувати розчарування. – каже Роман Шутов. – Наявні ЗМІ та політичні інституції цього не дають, а Шарій дає. Він знайшов болючу точку і експлуатує її».
Щодо того, яким чином це працює на Росію, то Роман Шутов каже: «Сильна сторона російської пропаганди в тому, що вона близька до своєї аудиторії. Особливо, емоційно. Їхня тактика – підрив довіри до інституцій, виборів. Це частина стратегії кремлівського впливу. Тут йдеться не тільки про Україну, але теж про країни ЄС, США. Замість цій порожнечі, яку породила недовіра, маніпулятор вкладає свої тези, на які можна покластися. Аудиторією, яка не довіряє, легко маніпулювати».
«Щоб протидіяти цьому, слід розуміти, що Шарій бере часто реальні «проколи» в сюжетах провідних каналів. – веде далі експерт. – Тільки він не розвінчує фейки, а замінює їх іншими. Тому нам потрібно, щоб ЗМІ, влада, громадські активісти працювали над якістю роботи, давали менше приводів для критики. По-друге, люди та інституції, які якісно займаються критикою ЗМІ, мають працювати над розвитком критичного мислення в суспільстві, вмінням громадян розуміти новини, бачити фейки і маніпуляції. Такі люди та інституцій вже появляються, але їх у нас мало й вони наразі слабкі. Їм також ще слід знайти підхід до широкої аудиторії. Ці інституції мають знати свою аудиторію, легко доносити знання доступною мовою, щоб їх слухали і вірили так само, як різним шаріям».
Від ігромана-суїцидника до журналіста-втікача
Як зазначено у «Вікіпедії», Анатолій Шарій народився 20 серпня 1978 року в Києві. У ранньому інтерв’ю з Шарієм йдеться, що він отримав паспорт лише у 25 років та щоб не служити в армії, вкрав особову справу з військкомату. Був ігроманом і заробляв аферами, намагався покінчити життя самогубством.
З 2005 року працював у розважальній пресі — у жіночій «жовтих» виданнях: «Наталі», «Единственная», «Поліна».
Працював в українській газеті «Сегодня» (підконтрольна олігарху Рінату Ахметову). Співпрацював з російським провладним таблоїдом «Московський Комсомолець». З 2008 року — постійний автор інтернет-видань «From-UA» та «Обозреватель» (власник – політик і підприємець Михайло Бродський). У 2011 році опублікував кілька критичних матеріалів про правоохоронні органи. Зокрема, про покривання правоохоронцями наркоторгівлі.
1 травня 2011 Шарій двічі вистрілив у відвідувача «МакДональдса» у Києві. За словами Шарія, він обідав з дружиною, до нього підійшов невідомий, почав ображати. Незнайомець начебто запропонував вийти і «розібратися». На вулиці Шарій двічі вистрілив в нього з травматичного пістолета, влучивши в ногу і живіт гумовими кулями. Шарій сам викликав міліцію, був затриманий, а пістолет вилучено. Розповідь Шарія не відповідає відео з камер спостереження. За версією активістів ГО «Дорожній контроль», ініціатором сутички був сам Шарій, який стріляв у спину відвідувача «МакДональдсу».
20 червня 2011 року Шарій заявив, що «справа про стрілянину в МакДональдсі» — це нібито «тиск на нього з боку МВС і Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків». 21 червня проти Шарія порушили кримінальну справу за хуліганство і завдання легких тілесних ушкоджень в «МакДональдсі».
12 липня 2011 року Шарій і знімальна група каналу «1+1» проводили розслідування про нелегальне казино в Києві. Співробітники грального центру закрили журналістів в залі, й там вони понад годину чекали приїзду міліції. Через кілька годин після інциденту в казино по авто Шарія стріляли – прострелили лобове і заднє скло. Сам Шарій не постраждав. 5 жовтня у МВС назвали замах на вбивство інсценуванням. У МВС стверджували, що на патроні, що залишився в стволі рушниці, з якої стріляли, виявили відбиток пальця Шарія. У жовтні проти Шарія порушили кримінальну справу про інсценування вбивства.
У січні 2012 року Шарій втік в Росію, а звідти в Литву, де попросив політичного притулку. Отримав його у червні 2012 року. В Україні на нього подали в розшук і оголосили заочний арешт.
У квітні 2019 року Шевченківський районний суд Києва постановив повернути справу про інцидент у «МакДональдсі» на дорозслідування у прокуратуру, а попередні рішення про розшук і заочний арешт — скасувати.
У липні 2013 року Шарія арештували в Нідерландах за запитом української влади, але місцевий суд відмовив в його екстрадиції.
Українофоб і відеоблогер
Із 2013 року Шарій поширює антиукраїнські фейки і просуває проросійські ідеологеми. Зокрема, 28 квітня 2014 року він на своєму youtube-каналі заявив про жителів західної України: «Я – українець, а ви не українці. Ви другий сорт. Не кажу навіть другий, ні, ви напівкровки, третьокровки, четвертокровки. Ви наполовину поляки, наполовину угорці, наполовину хтозна-що насправді. Не розказуйте киянам, як їм себе поводити, як любити країну, прапор. У вас немає прапору. Ви не українці».
Журналіст і керівник ГО «Дорожній контроль» Ростислав Шапошников каже, що Шарій із його проросійськими поглядами, так зреагував на популярність національної символіки після подій Майдані й втечі Януковича.
Після Євромайдану Шарій почав позиціонувати себе як «медіаексперт» і «борець з українською пропагандою». Створив канал на YouTube, де заявляє, що викриває «фейки і фальсифікації» українських ЗМІ. СБУ, блогери і журналісти, не раз викривали фейки Шарія, підміни понять та маніпуляції.
Мер Дніпра Борис Філатов і ексдепутат Антон Геращенко висловлювали припущення, що Шарія завербувала ФСБ в 2013 або 2014 році.
Ігор Тимоць