Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Цьогоріч Україна безсумнівно живе виборами у прямому і переносному значенні цього слова. Спочатку – президентськими, а тепер і парламентськими. І, здавалося б, зважаючи на відносно невеликі розміри території і таку ж чисельність населення, пов’язані з виборами перипетії мали б зачепити принаймні трохи м’якше Чернівецьку область як найменшу з-поміж усіх областей України та місто Чернівці як її серце – також найменший обласний центр нашої держави. Однак чи так воно насправді?
З-поміж кого обирати?
Для початку – трохи сухих цифр.
Беручи до уваги змішану виборчу систему, по мажоритарній частині до Верховної Ради України Чернівецька область може делегувати чотирьох народних депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах – 201 (частина міста Чернівці), 202 (Вижницький, Кіцманський, Путильський райони, частина Сторожинецького району), 203 (частина міста Чернівці (виборчі дільниці № 730481 – 730486), Герцаївський, Глибоцький, Новоселицький райони, частина Сторожинецького району) і 204 (місто Новодністровськ, Заставнівський, Кельменецький, Сокирянський, Хотинський райони).
І ось тут починаються «муки вибору» для місцевих жителів, адже кількісні показники бажаючих стати народним обранцем просто зашкалюють – маємо аж 72 зареєстрованих кандидатів, з яких, щоправда, четверо звернулися із заявами про відмову балотуватися. Серед них – по представнику від Аграрної партії (Василь Козак, голова Сокирянської райради, 204 округ) та Опозиційного блоку (Олег Тулюлюк, 204 округ), а також самовисуванці – чинна народна депутатка від БПП Оксана Продан та відомий спортсмен Іван Гешко. Обоє останніх мотивували відмову своїми низькими рейтингами і небажанням продовжувати далі політичну боротьбу за депутатський мандат.
У сухому залишку всього у Чернівецькій області – 68 кандидатів по «мажоритарці», з них 38 – представники 14 політичних партій, а решта 30 – безпартійні самовисуванці. Для повноти картини слід зауважити, що з гендерної точки зору серед цієї кількості кандидатів маємо 11 жінок та 57 чоловіків.
Чернівецька область у чинному парламенті
З поки що ще діючого VIII скликання ВРУ до наступного балотується чотири нардепи: по 201 округу – багаторічний мер Чернівців Микола Федорук (екс-представник «Народного фронту»), по 202 округу – Іван Рибак (БПП «Солідарність»), по 203 округу – Григорій Тіміш (БПП «Солідарність»), а по 204 – Максим Бурбак (голова фракції «Народний фронт»). Про плинність політичних преференцій нардепів свідчить те, що усі вони йдуть до парламенту як самовисуванці, однак у Верховній Раді, котру ми обрали у 2014 році, ситуація виглядала дещо по-іншому.
Загалом протягом останніх п’яти років місто Чернівці і Чернівецька область були представлені у законодавчому органі України 15 народними депутатами. Згідно даних, наданих Чернівецькою обласною організацією громадської мережі «Опора», окрім депутатів-мажоритарників в парламенті працювало ще 11 депутатів, які також мають відношення до Чернівецької області. Дев’ятеро з них обрані за партійними списками, інші двоє – у виборчих округах за межами області. Ще троє народних обранців-буковинців склали свої повноваження у зв’язку з призначенням на урядові посади, а саме – лідер партії «Народний фронт», прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та його однопартійці – міністр юстиції Павло Петренко і міністр інфраструктури Максим Бурбак.
Щодо інших партій, то «Блок Петра Порошенка» представляли Віктор Король, Марія Матіос, Богдан Онуфрик та Оксана Продан, до «Опозиційного блоку» належали Іван Мирний і Михайло Папієв (екс-голова Чернівецької обласної державної адміністрації, котрий нині має усі шанси знову стати нардепом за партійними списками від «Опозиційної платформи – За життя»), а від згадуваного вже «Народного фронту» був Олександр Дроздик. Окрім того, до Верховної Ради у київському виборчому окрузі №95 був обраний депутатом теж «народнофронтівець», козак, знаний з часів Євромайдану – Михайло Гаврилюк родом з Хотинщини.
Тож не дивно, що вже традицією стало створення міжфракційного об’єднання «Буковина», до складу якого окрім згаданих увійшло ще декілька нардепів походженням з краю. Власне, такий пункт був прописаний у програмі Оксани Продан, доки вона не зняла свою кандидатуру з голосування з власної волі.
Партійний калейдоскоп
З 22 політичних партій, котрі боротимуться за 225 місць у парламенті наступного скликання за пропорційною системою, мажоритарних кандидатів у Чернівецькій області представило 14 політичних сил. Шість політичних партій – «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», об’єднання «Самопоміч», «Європейська солідарність», «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» – репрезентовано у кожному з чотирьох виборчих округів. У свою чергу, трьома кандидатами в області представлена Радикальна партія Олега Ляшка і політична партія «Сила і честь», двома – Опозиційний блок і партія «Патріот». Зрештою, лише в одному з чотирьох одномандатних виборчих округів в області представлена політична партія «Голос», Аграрна партія, «Сила людей» та громадський рух «Хвиля».
Нові/старі обличчя?
Загалом серед 72 кандидатів у народні депутати, незважаючи на те, від якого округу вони йдуть на вибори, є чимало прізвищ, відомих насправді широкому загалу. Це, зокрема, екс-секретар Чернівецької міської ради Віталій Михайлішин («Опозиційна платформа – За життя»), екс-голова Чернівецької обласної державної адміністрації Олександр Фищук («Сила і честь»), народний депутат України І скликання Володимир Шлемко (самовисуванець), спортивний журналіст Георгій Мазурашу («Слуга народу»), генеральний директор ТОВ «Родничок» Іван Семенюк (самовисуванець) та інші. А ще – діти своїх відомих батьків: син настоятеля Банченського монастиря, засновника й керівника дитячого притулку у селі Молниця Михайла Жара – Михайло-молодший («Опозиційна платформа – За життя») та син голови Чернівецької обласної ради – Артур Іванович Мунтян («Батьківщина»).
Програмне меню
Програми партійних висуванців в одномандатних виборчих округах часто написані, як під копірку – ті ж самі ідентичні тематичні блоки й однакові речення. Однак у частині діяльності в рамках виборчих округів, де кандидати знають проблеми і потреби районів, мешканці котрих їх обиратимуть, можна знайти більше різноманітності формулювань. Але окрім дійсно реалістичних кроків і потрібних ідей часом навіть із назвами законопроектів, які кандидати планують подавати, ставши нардепами, подекуди знайдемо і справжнє вправляння у витонченому і майстерному обіцянні – словом, істинний популізм.
Узагальнивши деякі програмні пункти кандидатів у депутати, заради справедливості треба зауважити, що фактично усі «болючі точки» Чернівців та області відображені у передвиборчих програмах, як-от покращення транспортної інфраструктури в місті й області, перетворення Чернівців у доступне місто для людей з особливими потребами, розвиток міжнародного аеропорту «Чернівці», будівництво паркінгів та сміттєпереробного заводу, протидія вивезенню лісу-кругляка, протипаводкові заходи, забезпечення умов для функціонування усіх релігійних конфесій, розвиток «зеленого туризму» в області та підвищення туристичної привабливості Чернівців, розширення транскордонного співробітництва, відкриття міжнародних пунктів пропуску «Красноїльськ», «Руська», «Дяківці» та розбудова вже існуючих.
Багатонаціональні Чернівці у передвиборчих програмах
Буковинський регіон завжди був багатонаціональним в силу історичних особливостей свого розвитку. До того ж, прикордонне розташування Чернівеччини також наклало свій відбиток на національний склад населення області – за майже 30 км від міста над Прутом пролягає державний кордон України з Румунією (а, значить, і з Європейським Союзом) і за неповних 60 км – найближчий КПП на кордоні з Молдовою. Тож поліетнічність Чернівецької області та інтереси національних меншин теоретично мали б відобразитись у передвиборчій програмі мажоритарних кандидатів у нардепи. А на практиці?
З 72 зареєстрованих кандидатів в депутати лише одиниці згадують у своїх програмах про національні меншини. Але одних тільки згадок, як у «Опозиційної платформи – За життя», недостатньо, бо очевидно, що «забезпечення можливості навчатися рідною мовою» – це просто переписаний із загальної програми партії пункт, не більше.
З іншого боку, висуванець «Голосу» Максим Кияк (201 округ) наголошує на пріоритетності захисту культурного і національного різноманіття у Чернівцях. У цьому ж окрузі Інна Кубай від «Самопомочі» також згадує про Чернівці як мультинаціональне, прикордонне місто.
В свою чергу, у 202 окрузі Інна Антонюк (Аграрна партія) виступає за надання гарантій розвитку мов національних меншин та етнічних груп, а самовисуванець Василь Тодеренчук – за забезпечення неухильного дотримання прав усіх національних меншин.
Більше національне розмаїття спостерігаємо у 203 виборчому окрузі (куди входять Герцаївський, Глибоцький, Новоселицький та частково Сторожинецький райони, а також частина міста Чернівці), що відобразилось у політичних програмах двох кандидатів. А саме, самовисуванець Іван Попеску (родом з Нижніх Петрівців на Сторожинеччині, де проживає водночас польська і румунська меншина) говорить про «консолідацію єдиної української політичної нації зі збереженням та розвитком національно-культурної самобутності автохтонних національних меншин, застосовуючи положення Європейської хартії регіональних та міноритарних мов, включаючи збереження закладів культури, існуючої мережі освіти мовами національних меншин, поглиблене вивчення рідної та державної мови».
Натомість чинний нардеп Григорій Тіміш пропонує ввести депутатські квоти, аби національні меншини мали своїх представників у парламенті. «Буковина завжди залишалася прикладом для всієї України у плані міжкультурного діалогу, відповідно давайте всі разом боротися проти негативних стереотипів і протидіяти провокаціям», зазначає кандидат у своїй програмі.
Зрештою, у 204 окрузі чи не єдиним кандидатом у народні депутати, який наголошує на захисті прав і культурної спадщини етнічних меншин і корінних народів, є самовисуванець Максим Бурбак.
З точки зору національного питання, про те, що конкретні кандидати орієнтуються на конкретних виборців, свідчить бодай наявність у Новоселицькому районі агітаційних білбордів румунською мовою – ось вона, буковинська багатонаціональність в реальності.
«Бути чи не бути»: що каже соціологія?
За кілька днів до виборів сторінки українських новинних інтернет-видань рясніють заголовками з інформацією про максимально оновлені рейтинги політичних сил, яким «світить» сформувати новий українських парламент ІХ скликання. Здається, із першою топ-п᾽ятіркою партій вже все зрозуміло, і рекорди за кількістю відсотків підтримки тут б᾽є «Слуга народу». А кого ж «сватає» буковинському виборцю у одномандатних виборчих округах президентська політична сила?
«Слугами народу» на Чернівеччині можуть бути обрані вчителька початкових класів Чернівецької гімназії №2 Олена Лис (201 округ), засновник спортивного фестивалю «Beregomet Open Sport Festival», начальник відділу планування, оперативного чергування, зв’язку та оповіщення Чернівецької ОДА Максим Заремський (202 округ), вже згадуваний раніше директор Чернівецького обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», журналіст Георгій Мазурашу (203 округ) і адвокат, юрист Валерій Божик (204 округ).
Ще однією одіозною фігурою в краї, яка ввела в оману ЦВК, переконуючи у своїй приналежності до «Слуги народу», є Володимир Дідух-Кобзар, самовисуванець по 201 округу, зі своїм девізом «Дідух до хати – біда з хати». У результаті у партії від нього відхрещуються, і то цілком справедливо, адже кандидат начебто представляє однойменну громадську організацію, але аж ніяк не партію.
Щодо преференцій власне чернівчан, то згідно даних дослідження, проведеного у Чернівцях Центром соціологічних досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, ГО «Інститут місцевого самоврядування» та Чернівецькою обласною організацією товариства «Знання України» 2-6 липня, жителі міста готові провести до парламенту шість партій. Із результатів опитувань, розміщених на шпальтах газети «Молодий Буковинець», випливає, що «Слуга народу» може розраховувати на 46,1% голосів, партія «Голос» – 10,1%, «Європейська солідарність» – 8,1%, «Батьківщина» – 7,2%, «Опозиційна платформа – За життя» – 6,2%. Переступити прохідний бар’єр може вдатися також партії «Сила і честь» (5,1%).
Вищезгадане дослідження є джерелом інформації також про рейтинг мажоритарних кандидатів у 201 і 204 округах. Так, у 201 окрузі з центром у Чернівцях з майже 24% голосів лідирує Микола Федорук, діяльність якого у поки що ще чинному скликанні ВРУ портал «Слово і діло» оцінює досить високо. Приблизно з однаковим відсотком підтримки далі в рейтингу йдуть «слуга народу» Олена Лис (16,7%) та висуванець «Опозиційної платформи» Віталій Михайлішин (13,6%).
Натомість у 204 окрузі згідно результатів цього ж опитування 35,2% готові проголосувати за Максима Бурбака, 19,6% – за «аграрія» Василя Козака (який на час проведення соцопитування ще не встиг написати заяву про відмову балотуватися) і 17,6% – за Валерія Божика («Слуга народу»).
В свою чергу, ситуація у 202 окрузі виглядає наступним чином. Центр «Соціальний моніторинг» у даних своїх опитувань у список топ-3 кандидатів вписав чинного нардепа Івана Рибака (20,4%), Максима Заремського від «Слуги народу» (18,1%) та Андрія Маковея від «Батьківщини» (15,9%). Водночас маловідомий «Центр оцінки соціальних та екологічних ризиків» пророкує самовисуванцю Івану Тичині аж 16,9% голосів виборців, хоч у даних дослідження центру «Соціальний рейтинг» у цього кандидата близько 4% голосів.
Нарешті у 203 окрузі електоральні вподобання вивчала дослідницька компанія «Ю.С.С.». Згідно з результатами опитування у цьому виборчому окрузі не спостерігається явного лідера. Найбільше респондентів (13,9% від усіх опитаних та 19,6% – серед тих, хто піде на вибори та визначився зі своїм вибором) мають намір підтримати на виборах кандидата від партії «Слуга народу» Георгія Мазурашу.
З іншого боку, не набагато менші відсотки підтримки демонструє кандидат від «Батьківщини» Артур Мунтян (11,3% від усіх опитаних та 16,0% опитаних з числа тих, хто планує взяти участь у голосуванні) та самовисуванець Іван Семенюк (8,4 та 11,9% відповідно). У відсотковому співвідношенні схожа ситуація і в Григорія Тіміша (відповідно 8,2% та 11,5%) та дещо менші цифри у кандидата від партії «Опозиційна платформа – За життя» Михайла Жара (6,3% та 8,9%).
Враховуючи можливі статистичні похибки і невеликий відсотковий відрив між ключовими кандидатами, не відкидаючи при цьому маніпулятивні моменти та пам’ятаючи про особливості політичної ситуації в регіоні, результати соціологічного опитування, звісно, слід брати до уваги. Однак варто бути готовими до того, що у підсумку фінальна картина голосування може виглядати по-іншому.
А хто голосуватиме?
Згідно даних Державного реєстру виборців у Чернівецькій області, станом на кінець червня на Буковині було зареєстровано 698 568 виборців, а станом на 16 липня місце голосування змінило 1819 осіб. Більшість з них мешкають саме на Буковині – 1163. З-поміж жителів інших регіонів спостерігаємо найбільше виборців з Києва, котрі бажають голосувати у Чернівцях – їх 130.
Тож якими будуть результати волевиявлення українців загалом і буковинців зокрема, дізнаємось зовсім скоро.
Марічка Процюк, Чернівці
