Україна – історично проклята тим, що знаходиться між Заходом і Сходом, і тому є або сторожем кордону простору свободи, або плацдармом атаки на вільну Європу.
Україна протягом більш ніж 20 років незалежності страждала від поганого урядування, спричиненого браком стратегічного бачення і картини спільного майбутнього, слабкого лідерства, обраного внаслідок низької політичної культури населення. 5 років тому українці вийшли на Революцію, яка продовжилася війною за незалежність – російською агресією на Донбасі та в Криму, і триває зараз як гібридна війна – ворог цілиться в уми і серця українців.
У першу чергу, існують загрози, пов‘язані з тим, чи Україна збереже курс на майбутнє членство в ЄС та НАТО, які закріплені у Конституції України. На зустрічі з очільниками НАТО і ЄС у Брюсселі новообраний президент Зеленський чітко зафіксував спадковість зовнішньої політики від попереднього президента. Та його дії – це ігнорування закону, призначення друзів на ключові посади держави, залученість олігархів до його близького кола (а деякі з них уже небезпечно граються в дефолт). Тому тим, хто приймає рішення на Заході, варто спілкуватися з ним: допоможіть йому визначитися, йти конституційним шляхом – і дайте зрозуміти, що буде альтернативою.
Другий виклик – це те, що в мирних переговорах, котрі активізувалися останнім часом, існує ризик своєрідного обміну завершення гарячої фази російсько-української війни на європейську і євроатлантичну перспективу України. Не допустімо цієї пастки!
Існують і інші виклики – такі як інституційна нездатність України освоїти всю зовнішню допомогу, що її пропонує Євросоюз та інші міжнародні інституції – називали суми порядку кількох невикористаних мільярдів доларів, тому, що Україна не змогла запропонувати програми відповідного рівня! Звичайно ж, це корупція – найкраща зброя Путіна, котра застосовується не тільки проти України, але й проти всієї Європи.
Тепер про загрози зі сторони ЄС. Європейський союз сам перебуває у кризі власної ідентичності. Гімн Європейського Союзу досі не має офіційних слів – їх не можуть затвердити, тому, що не можуть вирішити, чи буде там згадуватися Бог. Брексіт і зростання євроскептиків – поразка стратегічних комунікацій ЄС, слабкість його лідерства.
Східне партнерство – це програма, котра мала б допомогти Україні та іншим її учасникам у майбутньому стати членами Європейського Союзу. Це неможливо в даний момент, але потрібно говорити про неможливі речі. Це варто обґрунтувати. 1985 рік: Берлінська стіна ніколи не впаде, Німеччина ніколи не об‘єднається. 1995 рік – Литва ніколи не стане членом НАТО. Всі ці неможливі речі збулися. Так само і Україна стане членом ЄС і НАТО.
Об’єднану Європу атакує Росія, щоб роздробити її, щоб стимулювати національні егоїзми, сепаратизми, роздмухувати конфлікти. Частина цього плану – руйнування євроатлантичної єдності між США та ЄС. Існує загроза нового Пакту Молотова-Ріббентропа, який сьогодні реалізується у газопроводі NordStream2 і у плані повернення Росії до ПАРЄ. Це спроба умиротворення агресора, але такі спроби ніколи не закінчуються миром.
Роздача російських паспортів на окупованому Донбасі, ігнорування Росією рішень Міжнародного суду ООН щодо звільнення українських моряків і суден, захоплених біля Керченської протоки, та арешт кримськотатарських активісток та активістів – всі ці події геть несумісні з потенційним поверненням Росії у Парламентську Асамблею Ради Європи.
Є ризик в тому, що ЄС в цілому має дефіцит політичної волі, щоб глибоко і змістовно працювати з країнами Східного партнерства. Згадаймо референдум у Нідерландах стосовно асоціації «Україна-ЄС». Що, якщо жителі об‘єднаної Європи не хочуть бачити Україну у своєму складі? Це – великий виклик для українців: як розказати цим людям про те, що українці – такі самі європейці, і мають право бути з ними в одній спільноті?
Радісна новина – Чорногорія продовжує перемовини щодо вступу в ЄС, а нещодавно цей процес розпочали Північна Македонія та Албанія. Втім, це не має бути заміною змістовної інтеграції та перспективи членства у Східному партнерстві. Росія не має мати право вето на розширення Європейського Союзу!
Підсумки
Вступ України в ЄС мав би бути чимось на зразок екзамену у найкращий університет світу: надзвичайно вимогливий, але без жодних подвійних стандартів. І потрібно дати “абітурієнту” час на «підготовку до вступних екзаменів».
У 1955 році Федеративній Республіці Німеччині було запропоновано вступити до НАТО. Це – 10 років після жахів Другої світової війни та у розпал Холодної війни. У 1957-му вона стала членом-засновником Європейської економічної спільноти – майбутнього ЄС. Колишній ворог, розділений світовим геополітичним конфліктом надвоє – та лідери Європи мали достатню політичну волю.
Ми живемо в часи нової Холодної війни. Росія почала війну проти України, Грузії і Молдови саме тому, що українці захотіли бути в НАТО і ЄС. Вільний світ, міцний та об‘єднаний, зможе стримати путінську Росію, запобігти її злим планам, і у кінцевому підсумку змінити її на краще. І потенційне членство у ЄС для України – шлях до цього.
Остап Кривдик, політолог, активіст