Чергова червона лінія перейдена – російська делегація повертається в ПАРЄ. Шантаж Москви спрацював бездоганно. 30 млн. євро внеску РФ в роботу організації переважили здоровий глузд та ризики повернення.
Процедурно все було розроблено досконало – реверанс російським спецслужбам та МЗС. Мова не лише в алгоритмі проведення рішення, де українців усунули на початкових етапах, але й в часі обраному для вирішальної битви. З одного боку, прямо напередодні виборів генерального секретаря організації, з іншого – за місяць до українських виборів в парламент. Виходячи з соціологічних рейтингів, ніхто з нинішнього складу делегації України в ПАРЄ не проходить до парламенту. Відповідно українську делегацію, яка справді билась як леви, слухали на піввуха й «не дивились в очі Ар’єву». Завтра будуть інші. А чи будуть?
Українська делегація призупинила роботу у Парламентській асамблеї Ради Європи на знак протесту проти рішення про знищення санкційного механізму. Крім того вже існує звернення до парламенту (вочевидь, вже наступного) з приводу доцільності участі України в роботі ПАРЄ. Настільки емоційна реакція є цілком зрозумілою, однак чи це допоможе? Без українців у сесійній залі російські депутати матимуть розв’язані руки, й саме їх трактування подій та порядок денний стане основним для цієї інституції. Не для того російська сторона вела довготривалий шантаж для повернення, аби після цього тихо забитись десь в куточок. Амбіції й ще раз амбіції… Й дискредитація України та нашої позиції. Чи варто втрачати такий майданчик для осуду росіян з питань прав людини, в той час як Москва топче ці права в Криму та на Донбасі. Нехай навіть в останньому вона робить це руками маріонеток та своїх спецслужб, проте це не відміняє безправ’я громадян України, що опинились заручниками в окупації. То чого вартує подібний разовий емоційний демарш?
Те, що сталось в ніч на 25 червня 2019 р. є небезпечним прецедентом само по собі. Абстрагуємось от пафосних епітетів про «смерть Ради Європи» й спробуємо розібратись що ж сталось. Тепер російські депутати під санкціями знову можуть їздити в Європу, ба більше – привезти колег з Криму. Це шанс на легалізацію анексії, про яку довго мріє Москва. Крім того, це крок для зняття європейських санкцій, про що вже заявив прем’єр-міністр Франції. Санкції заважають європейському бізнесу «дихати». Насправді, їх не помічають – вони не б’ють по економіці РФ , натомість мають символічне значення. Зараз знімається навіть цей символізм. (Тут вчергове хочеться нагадати про символізм українських санкцій проти Москви, про поїзди до держави-агресора, про відсутність віз, про працюючи бізнес-схеми та посольство тощо – українці не роблять нічого самі, натомість вимагають санкцій від Європи).
Знецінюються права людини – формалізм перед усім, а також показна турбота про росіян, позбавлених захисту. Скажіть це українцям, що сидять в російських тюрмах за безглуздими політичними звинуваченнями!!! Рішення ПАРЄ відкриває дорогу для авторитарних режимів, дає зелений хід подальшим порушенням. Але що є найгіршим – воно демонструє безсилля системи проти порушника правил. Росія (і не лише вона) цим обов’язково скористається, адже безкарність завжди веде до вседозволеності та свавілля. А цілі у Москви «наполеонівські» – реванш та ревізія світового порядку. Й тепер вони зрозуміли – шантаж реально працює. Начувайтесь!
Ще один негативний наслідок – бомба уповільненої дії під солідарність ЄС та НАТО, їх функціонування. Особливо це стосується НАТО, де вже є прецедент Туреччини, яка находить для себе можливим мати партнерські відносини з РФ. Прямо зараз під загрозою перебуває єдність союзників. Лінія розколу проходить між Північчю, яка виказує схвильованість політикою РФ, та Півднем, що демонструє показову байдужість. Гарні передумови для святкування 70-річчя цієї поважної організації…
Що буде завтра можна передбачити. Росії дали повний карт-бланш по дестабілізації сусідів. Зовсім не випадковими є події в Грузії та Молдові (які ще далекі від завершення). Обидві країни чекають дострокові вибори в парламент та перезавантаження. В обох держав є підстави для загострення ситуації на тлі русофобії, спровокованої діями Москви. Ще одним фронтом ризикує стати Білорусь в разі подальшого закріплення Мінська як беззаперечного сателіта РФ. Все білоруське національне опиниться поза законом, що спровокує реакцію. Саме вона – реакція – так потрібна РФ. Ще один фронт буде відкритий Сербією в Косово, а можливо й Сербскою крайною в Боснії та Герцоговині. Європа буде палати. Закат Європи близько!
Після масованої дестабілізації Росія, з благословення демократично-ліберальної світової спільноти, у «білих рукавичках» розпочне умиротворення регіонів, які стануть її сферою впливу. А Європа робитиме вигляд, що знову нічого не відбувається. «Всі поправки відхилені, адже вони не на часі». Але це буде вже зовсім інша історія…
Валерiй Кравченко