Сьогодні, 20 лютого, президентові Європейської Ради Дональду Туску ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Мельник урочисто вручив диплом «Почесного доктора» (Doctor Honoris Causa). Глава Євросоюзу з дводенним візитом відвідав Львів, а перед цим був у Києві на поминальних заходах, присвячених п’ятим роковинам розстрілів на Майдані. Під час промови в університеті Туск згадав своє рідне місто Гданськ. Він провів паралелі між Львовом і Гданськом та згадав багатонаціональну культуру цих міст, яка нині має стати символом порозуміння між різними народами.
«Хочу почати з подяки, що без вагань прийняли мою пропозицію виголосити промову польською, – почав Дональд Туск. – Я знав, що нині буду серед друзів, тому дозволив собі це. Свої слова скеровую мешканцям Львова і Гданська, України і Польщі. Я – польський патріот і європеєць. Не бачу між цими поняттями жодного конфлікту. Дуже люблю Польщу і дуже люблю Україну. Тут теж немає жодних нелогічностей. Це так, як любити маму, але кохати дівчину. 21 листопада 1932 року професор Львівського університету Казимир Твардовський виголосив на цьому місці промову про парадокс, пов’язаний з тим, що титул «почесного доктора» отримують вчені, артисти і військові. Твардовський не міг знати, що в ХХІ столітті у світі так важко буде відрізнити комедіантів від політиків, що демагоги будуть почуватися комфортно в цих двох ролях».
«Доктор – це той, хто вчить, хто може бути корисним, – продовжив Туск. – Я – вчитель історії, але з досвіду знаю, що життя дає значно цікавіші уроки, ніж вчителі. Хай пробачать мене професори. Наші міста, Львів і Гданськ, дали нам уроки солідарності та примирення. Солідарність і підтримка – сильніші від озброєної до зубів імперії. Як сказав папа Іван Павло ІІ у Гданську – солідарність це завжди один разом з іншим, а не проти іншого. Солідарність – найкраща протидія роз’єднанню і реальна альтернатива політиці, що обстоює виключно «власні інтереси». Політики, які визнають лише «політику сили», як-от Путін, відкидають солідарність».
«Львів і Гданськ завжди були справжніми місцями примирення культур, – вів далі Туск. – Тепер це міста-символи. Із польського Гданська й українського Львова весь час йдуть сильні сигнали свободи. Вони повинні стати провідниками для всіх українців і поляків. Гданськ і Львів століттями будували різні нації. Ці два міста – синтез багатьох культур. Ці міста мають стати провідниками примирення. Нове тисячоліття вимагає, аби українці і поляки звільнились від спогадів минулого. Ми повинні будувати краще майбутнє для всіх. Шануймо пам’ять про жертв минулого, але не несімо її в майбутнє, бо це шлях в нікуди. Досвід минулого навчив нас по-новому дивитись на патріотизм та національну ідентичність. Шукаймо те, що нас об’єднує».
Також глава Євросоюзу згадав пам’ятник польському королю Янові Собеському в Гданську, де він із друзями збирався в студентські роки. Це ще одна із ниток, що єднає міста, адже пам’ятник перевезли зі Львова після ІІ Світової війни.
Туск подякував громаді Львова за солідарність, висловлену нещодавно під час жалоби з причин смерті мера Гданська Павла Адамовича.
«Одним із найбільш зворушливих моментів для мене стало зображення Адамовича на львівській Ратуші, – сказав Туск. – Також мене схвилювало, що мер Львова полетів до Гданська, щоб попрощатися з Адамовичем. Висловлювати співчуття і бути солідарним – не така легка справа. Часто для цього треба проявити себе і показати іншим свою солідарність».
Довідка
Дональд Туск народився 22 квітня 1957 року в Гданську. Закінчив історичний факультет Гданського університету. Став співзасновником головної на сьогодні опозиційної партії Польщі «Громадянська платформа». У 2007–2014 роках обіймав пост прем’єр-міністра Польщі. Від 2014 року – президент Європейської Ради.
Серед почесних докторів Львівського університету імені Івана Франка – екс-президент Польщі Броніслав Коморовський, екс-ректор Вроцлавського університету Марек Боярський, екс-віце-прем’єр Польщі Гжегож Колодко, професор Варшавського університету Єжи Аксер, професор Вроцлавського університету Тадеуш Голов’як, академік Польської академії наук Альфред Ян.