Новим послом Польщі в Україні буде замісник міністра закордонних справ – Бартош Ціхоцький

Заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Ціхоцький замінить Яна Пєкло на посаді посла Польщі в Україні, – пише польська Gazeta Wyborcza (GW) з посиланням на власні джерела. Українську сторону, за даними видання, про це вже повідомили. Пєкло покине посаду 31 січня. Він є послом в Україні від 2016 року. Його каденція добігала кінця 31 березня 2019 року, проте у Варшаві вирішили швидше зробити заміну. Перед появою новини про призначення Ціхоцького він непублічно розкритикував свого шефа – главу МЗС Польщі. Польський журналіст Павел Боболович вважає, що заміна посла – намір Варшави поставити в Києві особу, яка б жорсткіше захищала польську позицію в суперечливих історичних питаннях. А есперт-міжнародник Олександр Харя пояснив PolUkr.net, що це бажання Варшави поставити в Києві особу, яка краще знається на питаннях безпеки.

«Ціхоцького вибрали, бо має більший досвід в питаннях безпеки», – експерт

«Не знаю нікого, хто був би незадоволений роботою пана Пєкла в Україні, – каже Олександр Харя. – Гадаю, у Варшаві просто дійшли висновку, що в Києві їм потрібен технічно краще підготовлений дипломат із більшим досвідом в питаннях безпеки. Саме ці знання Ціхоцького були визначальними. Стратегічну важливість України для Польщі та Польщі для України розуміють в обох країнах, тому співпрацю надалі розвиватимуть, попри певні труднощі в історичних дискусіях».

Глава Кабінету польського президента Кшиштоф Щерський пояснив GW заміну Пєкла на Ціхоцького «запланованим підвищенням рангу презентації Польщі в Києві», і тим, що це «не має нічого спільного з оцінкою польсько-українських відносин». Щерський висловив надію, «що наступника Пєкла швидко приймуть і заміна відбудеться легко».

Натомість кореспондент польського радіо в Україні WNET FM Павел Боболович вважає, що причина відкликання Пєкла – бажання поставити більш тверду фігуру в Києві: «Не треба приховувати, що Пєкло серед значної частини правлячої політичної еліти Польщі не мав підтримки. Його сприймають як людину, прихильну до України і до польсько-української співпраці. Достатньо прочитати найбільших противників посла Пєкла і їхню реакцію на відкликання. Вони радіють з приводу цього рішення і нагадують, що це була людина надто м’яка щодо української сторони».

Ціхоцький в МЗС відповідав за відносини з Україною

Як пише «Вікіпедія», Бартош Ціхоцький народився 1976 року у Варшаві.  Закінчив Історичний інститут Варшавського університету. Працював у Центрі східних досліджень ім. Марка Карпія, Польському інституті міжнародних відносин та Бюро національної безпеки. Також був співробітником посольства Польщі в Москві та радником голови Агентства розвідки Польщі.

2017 року став заступником державного секретаря Польщі з політики безпеки та європейської політики в МЗС. Ціхоцький в МЗС відповідав за відносини з Україною, Росією та країнами колишнього СРСР.

1 лютого 2018 року премʼєр-міністр Польщі Матеуш Моравецький доручив Ціхоцькому керувати робочою групою з питань врегулювання історично-правового діалогу з Ізраїлем. Конфлікт виник, коли 26 січня 2018 року Сейм ухвалив поправки до закону про Інститут національної памʼяті Польщі. Згідно з якими, особам, що звинувачують поляків чи Польщу в нацистських злочинах, скоєних на польській землі під час ІІ Світової війни, загрожує штраф чи до трьох років в’язниці. Ізраїль обурився, що закон розмиває історичну правду щодо допомоги, яку німці одержували від польського населення в часи Голокосту. Варшава пішла на поступки Ізраїлю й внесла відповідні правки в закон.

Ціхоцький «не втримав язик за зубами»

Напередодні новини про заміну посла, 18 грудня, Ціхоцький потрапив у скандал – критично висловився про свого шефа, главу МЗС Польщі Яцека Чапутовича. «Йому занадто розвʼязався язик… Коли Ціхоцький перед інтервʼю на Telewizji Republika вже був підключений до телевізійної апаратури і мав мікрофон, то в присутності працівників каналу критично і глузливо висловився про шефа – міністра Чапутовича. Він сказав, що шеф не дає собі ради і як дипломат, і як міністр», – пише сайт Telewizji Republika. 19 грудня стало відомо про майбутню заміну посла Пєкла на Ціхоцького.

За словами журналіста Боболовича, інформація про заміну Пєкла на Ціхоцького не стала новиною, бо розмови про це тривали ще від листопада. У Варшаві деякий час вирішували, чи варто залишати Пєкла на посту посла до президентських виборів в Україні – 31 березня 2019 року.

Ціхоцький і “конфлікт ідентичностей” між Польщею і Україною

Українцям Ціхоцький міг запамʼятатися висловлюваннями на історичні теми в інтервʼю інформагенції PAP. З одного боку, він відзначав тоді співпрацю між Україною і Польщею в оборонній сфері, а з іншого – говорив про «конфлікти ідентичностей» та узалежнював розвиток української демократії від визнання Києвом злочинів українських націоналістів на Волині.

«Перед лицем конфлікту на Донбасі та окупації Криму маємо дуже добру співпрацю в найважливішій сфері – військовій. Польща, США, Канада і Велика Британія – найбільше з країн Заходу підтримують українські Збройні сили, які обороняють Європу від агресії Росії… Навчання на полігоні в Яворові під наглядом польських інструкторів, постачання обладнання, зброї та боєприпасів – буденність польсько-української співпраці», – сказав тоді Ціхоцький.

«Про труднощі, і то серйозні, можемо говорити щодо історичної ідентичності. Відкидання навʼязаної чужинцями радянської ідентичності в Україні відбулося із суттєвим запізненням. Памʼятники Леніну та червоні зірки почали падати лише з початком реакції на російський напад 2014-го. Занадто довго придушувалася власна розповідь українців про свою долю. Як результат, її стали викрикувати. І що менш обґрунтовано, то голосніше… Боротьба щодо правди про Волинський злочин – не лише питання очікувань поляків від українців. Це важливо і для творення української ідентичності. Не хочу простих порівнянь, але прошу звернути увагу на Катинський злочин (розстріл в СРСР 22 тисяч польських військових у 1940 році; Москва до кінця СРСР приписувала цей злочин нацистам – PolUkr.net). Доки росіяни хотіли встановити правду про винуватців і жертв, доти тривала будова демократичної Росії. В українській офіційній риториці домінує релятивізація Волинського злочину. Вражаючий приклад – візит до Сагрині 8 липня президента Порошенка – паралельно з урочистостями роковин «Кривавої неділі» (неділю 11 липня 1943 року в польській історіографії вважають піком Волинської трагедії – PolUkr.net) в Луцьку за участі президента Анджея Дуди. Це не лише важко сприйняти полякам, але й може означати виклик для демократизації України», – сказав тоді Ціхоцький.

«Проблемою є не стільки історія 75-річної давності, як політичні та адміністративні рішення, які тепер приймають. Передусім призупинення Україною основного для християн права на гідне поховання та турботу про рештки близьких. Зі щораз більшим занепокоєнням спостерігаємо за діями регіональних влад. Найперше у Львівській та Волинській областях. Явна підтримка в цих обласних адміністраціях націоналістичних середовищ породжує страхи щодо справжньої прихильності до нашої країни, яку вони декларують», – додав Ціхоцький у тому ж інтервʼю.

В облраді Львівщини обурилися тоді звинуваченням у підтримці націоналізму. А в Українському інституті національної памʼяті пояснили, що призупинення польських ексгумацій в Україні спричинене руйнуваннями українських надгробних памʼяток у Польщі. Вони зможуть бути відновлені в разі реконструкції пошкоджених чи зруйнованих українських памʼятників.

Ігор Тимоць