неділя, 16 Лютий, 2025
pluken
Головна / Новини / «Відповідальність сторін є спільною, хоч і не рівною», – Ярослав Грицак про Волинську трагедію
Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Ярослав Грицак. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

«Відповідальність сторін є спільною, хоч і не рівною», – Ярослав Грицак про Волинську трагедію

Share Button

На Волині, з високим рівнем правдоподібності, був акт з геноциду, головну відповідальність за який несе українська сторона. Проте вдавати, що одна сторона винна, а друга ні – це або цинізм, або наївність. Поляки є відповідальними передовсім за політику міжвоєнної польської влади щодо національних меншин узагалі та проти українців у першу чергу. Ця політика, помножена на воєнні обставини, спровокувала ситуацію, за якої такий конфлікт став дуже ймовірним. Про це сказав відомий український історик і публіцист Ярослав Грицак у розмові з журналістом IA ZIK Андрієм Павлишиним.

Грицака вважає події на Волині «з високим рівнем правдоподібності актом із геноциду», головну відповідальність за який несе українська сторона.

«Я давно висловлював цю точку зору і зараз не збираюся її переглядати. Знаю, що більшості українців вона не сподобається. Але вважаю, що ми, українці, повинні мати мужність подивитися у свою історію. Можу полегшити нам це завдання, і сказати, що подібні сторінки є в історії кожного народу. А тому не треба вдавати, що ми винятки», – зазначив Грицак.

Утім, наголосив історик, «не лише українці мають принести вибачення за ці події. Поляки також мають вибачитися». На його переконання, польська сторона винувата передовсім через політику міжвоєнної польської влади щодо національних меншин узагалі та українців у першу чергу. Адже саме така політика, помножена на воєнні обставини, «вела до того, що те, що сталося на Волині у 1943 р., рано чи пізніше могло статися у тій чи іншій формі у тому чи іншому місці».

«Українці мають відповідальність у короткій перспективі, за те, що конкретно сталося у 1943 році. Натомість поляки мають відповідальність у ширшій історичній перспективі, тим, що як сильніша сторона вони спровокували ситуацію, за якої такий конфлікт став не те що можливим, але дуже ймовірним. Тому тут відповідальність є спільна, але, звичайно, не рівна. Але вдавати, що одна сторона винна, а друга невинна, це або цинізм, або наївність», – зазначив Ярослав Грицак.

Говорячи про кількість жертв подій на Волині, Грицак зауважує, що їх нині суттєво завищують з обох боків – і з українського, і з польського. Це, на його думку, свідчить про безвідповідальну політику, метою якої є не істина, а намагання сподобатися населенню, нагодувати свій електорат «істинами, які його вивищують, – бо це легко, приємно і збільшує рейтинги». Втім така «політика безвідповідального вживання історії», як нині «стала офіційною політикою Варшави», на переконання історика, веде лише до посилення конфлікту.

«Теперішній польський уряд випустив з пляшки джина національної ненависті, якого буде дуже важко загнати назад, незалежно від того, хто тепер прийде до влади», – наголошує Грицак.

Запобіжником, який не дозволяє до кінця зіпсуватися польсько-українським відносинам, історик вважає громадські інституції з обох країн, «яким залежить на доброму майбутньому Польщі й України та присутності України в Європі», які доволі активно працюють.

«Однак українці повинні виконати своє домашнє завдання щодо історії. Навіть у часи кризи, а Україна перебуває у серйозній кризі зараз – війна з Росією. Навіть у часи кризи, навіть у часи війни ми повинні це робити, тому що подолання історії є найкращим способом мати достойне майбутнє. І тут найкращим прикладом є Німеччина. Країна, яка однозначно засудила злочини як німецького нацистського уряду, так і німецького комуністичного уряду. І зараз є серцем і мотором об’єднаної Європи», – зауважує Грицак.

Історики ж, на його переконання, натомість мають «спокійно, тверезо і відповідально й далі досліджувати те, що сталося на Волині. І не тільки на Волині, але й на усьому польсько-українському пограниччі у 1943-44 роках». Попри те, що історична правда, на якій сьогодні люблять наголошувати, може бути неприємною, непростою та страшною.

«Не називати це актом «особливо жорстокого геноциду» (як пропонував один польський політик), не роздувати число до 200 тисяч, з одного боку, але й не називати, це просто епізодом польсько-української війни, бо, мовляв, війна війною, а там усе може статися. Треба просто максимально зосередитися на дослідженні того, що сталося», – резюмував Ярослав Грицак.

Джерело: zik.ua

Share Button

Також перегляньте

Фото зі сторінки Пітера Дікінсона в Facebook

«В усіх сторін є бажання завершити війну. Трамп може укласти угоду з Путіним за спиною України» – аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон

Новий президент США Дональд Трамп спробує домовитися з Путіним за спиною України, і буде змушувати …