В Українському католицькому університеті у Львові відбулася зустріч із главою Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артемом Ситником та шефом польського Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ) Ернестом Бейдою. Керівники антикорупційних органів поговорили про досвід обох держав в боротьбі з топ-корупцією, спільне та відмінне в роботі, історію боротьби та досягнення.
Корупція почалася з ерозії пострадянських правоохоронних органів
«Початки корупції в Польщі були практично такі, як в Україні, – виникли після відродження незалежності в 1989 році, – почав виступ Ернест Бейда. – Після розпаду СРСР в Польщі розпочався процес демократизації. Однак він ніс низку загроз. Однією з них став швидкий ріст корупції. Виявилося, що країна не дає ради з цією проблемою. Корупція розвивалася одночасно із швидким економічним розвитком країни і її переходом від планової до ринкової економіки. У 1990-х тривала ерозія правоохоронних державних структур – поліції, спецслужб, прокуратури, суддів. Усі вони прийшли до нас із радянської спадщини. А ще ми мали тоді негативний багаж суспільної ментальності – толерантність до корупції. Мовляв, всі ошукують одне одного і державу, а чесність, сумлінність і дотримання слова – для дурнів. Не було розуміння, що ці вартості будують нормальну цивілізовану спільноту. Обговорення цих питань спочатку було важким, але врешті дало свій ефект».
Спецслужби та прокуратура стали батьками-засновниками організованої злочинності
«У 1990-ті закони, які приймала держава, суперечили один одному, – продовжує Бейда. – Вони посприяли розвитку організованої злочинності. Прокуратура та спецслужби були неготовими. Тим паче, що частина спецслужб і прокуратури стали батьками-засновниками організованої злочинності. Позаяк належної відповіді від держави не було, то ця злочинність швидко розквітла. Це гальмувало розвиток держави. Протягом 1990-х поступово суспільство почало усвідомлювати, що корупція – зло. Від середини 1990-х у нас почалася боротьба з корупцією, яка триває досі».
У певному сенсі організована злочинність керувала країною
«У певному сенсі організована злочинність у 1990-х керувала країною, – вів далі Бейда. – Вона вирішувала багато речей, включно зі змінами законів, правил торгівлі, легалізацією контрабанди, інвестиціями. Боротьба з нею розпочалася в кінці 1990-х із реформи прокуратури і поліції. Там впроваджено нові інституції, які мали подолати організовану злочинність, боротися з представниками цієї злочинності в рядах самих правоохоронців. Наші інституції були скопійовані з західних – таємний контроль за роботою, контрольні закупки тощо».
Афера 2000-х – медіамагнат захотів купити закон
«На початку 2000-х Польщу потрясла афера, яка стосувалася купівлі за хабар закону про мас-медіа, – продовжив Бейда. – Її ціль – ефективніше рекламувати певну політичну групу через телебачення. В афері були замішані депутати, члени уряду. Йшлося про кільканадцять мільйонів злотих хабара. Справа набула розголосу і вперше в Польщі створили слідчу комісію поза поліцією і прокуратурою. Суспільство побачило, як створюють певні державні регуляції під визначені групи інтересів. Громадськість зрозуміла, що боротьба з корупцією досі була неефективною. Це був катарсис. Афера призвела до відставки уряду. У 2005 році інші партії виграли вибори. Вони поставили на свої штандарти гасло ефективної боротьби з корупцією та заклали наше ЦАБ. Попри політичні розбіжності, в Сеймі всі політичні сили голосували за створення бюро. Усі розуміли, що корупція – зло, яке руйнує самі підвалини держави, позбавляє громадянина базових прав – на життя і майно. Бо якщо маємо корумпованих поліцію і суддів, то не можемо чекати, що вони будуть діяти належно, коли будуть потрібні».
Для боротьби з корупцією потрібна невідворотність і суворість покарання
«Невдовзі після початку роботи бюро почало справи, які стосувалися найвищих осіб – про корупцію в Службі безпеки, серед суддів, прокурорів, депутатів, міністрів, – вів далі Бейда. – Цим справам чинили величезний опір. Перша резонансна справа стосувалася знаного кардіохірурга з Центральної лікарні МВС. Нам вдалося встановити в його кабінеті відеонагляд та прослуховування. Виявилося, що він за короткий час взяв кількадесят хабарів. Почався скандал, мовляв, ми замахнулися на польську трансплантологію, бо сміли підняти руку на фахового лікаря, який врятував стільки-то людей. Ми довели, що він є цинічним хабарником, а не фаховим лікарем. Цікаво, що він досі не засуджений, бо тривають апеляційні справи. У Польщі суди теж тягнуться роками».
Посадили суддів, прокурорів, депутатів, міністрів – ніхто не може бути понад законом
«Для ефективної боротьби з корупцією потрібні дві речі, – зазначив Бейда. – По-перше, неминучість покарання будь-кого, незалежно від становища. По-друге, суворість і однаковість покарання, аби воно застерігало інших не чинити так само. Багаторічна судова тяганина суперечить принципу невідворотності. Ми доводили, що хабарниками є особи з гарною репутацією в суспільстві. Серед них були міністри, депутати, глави профспілок, поліцейські, судді, прокурори. Низку цих осіб вже засуджено в Польщі. Це розбудило масову свідомість, що в нас немає людей понад законом. Важливо, щоб суспільство це зрозуміло. Бюро працює, щоб дивитися під руки тим, хто має владу в країні».
Для боротьби з корупцією головне – політична воля влади її провадити
На запитання Polukr.net, що було головним для подолання в Польщі топ-корупції, Бейда відповів: «Політична воля влади була першочерговою. Серед еліт була згода щодо питання боротьби з корупцією в країні. Це дало змогу швидко внести зміни до законодавства та роботи інституцій. Друга річ – підбір відповідних осіб на цю роботу».
На запитання Polukr.net, на якому зараз рівні корупція в Польщі, Бейда зазначив: «Ми зараз стикаємось з проблемою фінансових махінацій, творення схем і структур, спрямованих на уникнення сплати податків. Великі фірми виводять гроші в спеціальні країни з низькими податками, так звані офшорні зони, а спроби перешкодити їм наштовхуються на нерозголошення банківської таємниці. Ця проблема має світовий вимір, тому для нас важлива міжнародна співпраця у цій сфері».
У Польщі еліта сама вирішила побороти топ-корупцію, в Україні – пробують під тиском суспільства і Заходу
Голова НАБУ Артем Ситник розповів, що боротьбі НАБУ проти корупції протидіють всі правоохоронні органи України, що суди блокують винесення вироків по всіх антикорупційних справах, тому незалежний Антикорупційний суд (АС) так необхідний. Проте його створення зараз лише на першому етапі, а не на завершальному, тож ейфорію щодо голосування у Верховній Раді вважає небезпечною, позаяк вона може приспати увагу суспільства, а влада тоді внесе в закон про АС зміни, які зроблять цей суд залежним і формальним.
«ЦАБ був одним із перших іноземних антикорупційних органів, з яким ми підписали меморандум про співпрацю, – розповів Ситник. – НАБУ і ЦАБ схожі між собою. Виклики, які колись стояли перед поляками і тепер перед нами, – подібні. У нас теж був демонтаж радянської системи, а з ним демонтаж всіх правоохоронних органів. Це спровокувало хаос. Єдине, що ми довше були під комунізмом, тому проблеми в нас глибші. В Україні в 1990-х відбулася «прозора» приватизація, завдяки якій в руках невеликої групи людей, олігархів, опинилася більшість державних активів. Потім це мало суттєвий вплив на політику в державі та за її межами. Олігархи незаконно забрали активи, які дісталися нам від СРСР, і досі незаконно їх використовують. Це вбиває слабку конкуренцію в Україні. Це не дає можливості розвиватися в нас вільному ринкуі».
«У Польщі ментальні зміни відбулися мирним шляхом, а в нас ні, – вів далі Ситник. – У нас, на відміну від Польщі, постійно відбувалася зміна влади, але ті самі обличчя змінювали одне одного, що бачимо й досі. Польська еліта сама дійшла висновку, що потребує створення незалежного антикорупційного органу. У нас закони про НАБУ та інші антикорупційні органи були прийняті не тому, що депутати вважали, що це потрібно країні, а через вимогу суспільства та західних партнерів. Еліта України не відчуває, що такі кроки їй потрібні, робить їх тільки під тиском. А все, що робиться з примусу, не має того ефекту, як те, що робиться свідомо, з власної волі. Тому перетворення нашої країни відбуваються значно повільніше, складніше та будуть тривалішими, ніж Польщі».
Навіть найпростіші антикорупційні справи наші суди затягують на роки, тому конче потрібен антикорупційний суд
«Ми почали перше розслідування в грудні 2015 року, одразу після створення НАБУ, – продовжив Ситник. – НАБУ – єдиний ефективний орган, який створений з нуля в Україні і не має спадку з СРСР. Усі спроби реформувати старі органи у нас закінчились провалом. Коли я прийшов в НАБУ, то зрозумів, що діяти треба швидко. Тоді були високі очікування суспільства і сильний скепсис політичної еліти, що хтось може їх притягнути до відповідальності. Тому за закон про створення НАБУ проголосували легко. Тоді політики не відчували небезпеки».
«У березні 2016 року ми направили перші справи в суд, – зауважив Ситник. – Вони були прості. Наприклад, один із начальників Генпрокуратури дав хабар члену комісії, яка відбирала кандидатів в НАБУ, аби працювати в нас. Справа проста – є заява, є записи зі спеціальної техніки, тому винести вирок – на раз-два. Ми скерували справу в суд в травні 2016 року. Досі по ній немає вироку. Це не велика справа, як із головою фіскальної служби Насіровим. Так ми зрозуміли, що нам потрібен антикорупційний суд. 2 роки тривала дискусія щодо потреби створення такого суду. Чого тільки не чули від еліти – що ми не Уганда і так далі. Еліта не втомлювалася придумувати хитрості, аби суд був залежним від волі першої особи держави».
Усі потрібні для України рішення приймаються під тиском суспільства та Заходу, а не від доброї волі керівників держави
«За майже 4 роки від Революції гідності всі правильні та потрібні для України рішення приймаються під тиском громадянського суспільства та західних партнерів, а не від доброї волі керівників держави, – вів далі Ситник. – Тому в законопроект про АС старалися вписати моменти, які б зводили нанівець всі спроби сформувати незалежний орган. Наші західні партнери навчилися розуміти, коли їх намагаються обдурити. Тому закон, який не відповідав вимогам МВФ та Венеціанської комісії, не був прийнятий. АС – це надзвичайно важливий перший крок. Але куди важливішим буде впровадження суду в життя. Радіти зарано. Влада хоче, щоб суспільство послабило увагу, щоб внести якісь зміни в правила роботи АС, аби він став для них нешкідливим. Або буде нормальний суд, який буде розслідувати справи про так звану касту «недоторканих», або ситуація стане ще гіршою, якщо АС виявиться фейком. Боротьба тільки починається».
Ігор Тимоць.