Травневі бої на Донбасі перед Чемпіонатом світу з футболу в Росії

Травень був відзначений наймасштабнішою в 2018 році ескалацією на лінії розмежування. За календарний місяць, за даними Інформаційно-аналітичного центру РНБО, проросійські бойовики на Донбасі здійснили загалом 1552 обстріли (в середньому 50 за добу), внаслідок чого було поранено 85 українських вояків. Безпосередньо на полі бою було вбито 10 українських солдатів, ще 7 померло в лікарні від травм. За березень-квітень 2018 року Україна втратила вбитими на Донбасі ще 19 осіб.

Назагал Операція об’єднаних сил поки що мало чим відрізняється від АТО. Ті самі кволі рухи на лінії зіткнення, що іменуються як позиційне протистояння, – військові дії малої інтенсивності на виконання Мінських домовленостей. Однак, з точки зору російського командування бойовиків, зміна формату операції зумовлена підготовкою Києва до силового звільнення Донбасу. Окупанти активізувалися, щоб запобігти можливому, на їхній погляд, удару на певних напрямках і вивчити конфігурацію сил оборони української армії. Цьому сприяють допоміжні об’єктивні чинники. По-перше, після мобілізаційних заходів лютого-березня 2018 року в силах бойовиків відбулася ротація. По-друге, розпустилася «зеленка», відтак з’явилося природне прикриття-маскування для провокативних військових дій. Та все ж головними причинами активізації бойовиків є політичні вказівки Кремля.

Путін має тримати ситуацію в регіоні під контролем, нагнітаючи напруженість принаймні на одному театрі – українському. Не виключено, що восени з’являться нові субрегіони для дестабілізації – грузинський чи молдовський. Проте сьогодні, після тріумфального переобрання, приймаючи одну за одною делегації західних країн (після візиту канцлера ФРН Ангели Меркель у Сочі до Санкт-Петербурга завітав президент Франції Еммануель Макрон), Путін має підкріплювати свою браваду не лише відкриттям Кримського мосту, Північним потоком-2 та іміджевим Чемпіонатом світу з футболу. Світ має боятися Росії й на цій основі сприймати її ідею ревізії світопорядку, уособлену в пропаганді «русского мира». Саме для цього й потрібен Донбас. І коли ж іще загострювати бойові дії, як не в травні? Адже в червні-липні туристи можуть злякатися й не приїхати в Росію дивитися футбол.

Прийнято пов’язувати збільшення інтенсивності обстрілів на лінії розмежування із черговим надходженням «гумконвоїв». США навіть зробили (вперше!) офіційне звернення щодо 75-го конвою, який прибув із Росії через Краснодон у Луганськ і Донецьк, заявивши про військовий характер вантажу, замаскованого під гуманітарну допомогу населенню. Насправді дуже сумнівно, що росіяни аж настільки ризикуватимуть, відправляючи вантаж автомобільною колоною на четвертий рік війни. До того ж колона мала пройти побіжний огляд місії ОБСЄ на кордоні (мандат цієї місії – 50 метрів кордону, дислокація – м. Донецьк Ростовської області РФ). Подібні трюки були потрібні в перші тижні/місяці гібридної агресії. Сьогодні ж Москва відправляє зброю на «списання» в Донбас залізницею – переважно через Іловайськ і Краснодон. Танк у вантажівку просто не поміститься.

Нова зброя спонукала бойовиків до агресивних дій. Гарячими видались, як і очікувалось, травневі свята, коли бойовики активізувалися на фронті перед пропагандистськими святами 9 та 11 травня (День Перемоги та день «референдуму»). 6 травня було зафіксовано найбільшу кількість обстрілів за місяць – 80. Проте зазначені події були прелюдією до найгарячішого періоду конфронтації – з 16 по 23 травня, коли в центрі уваги опинилися передмістя Горлівки. Ці події затьмарили навіть вбивство командира «п’ятнашки» – терористичної групи «ДНР» – дагестанця Олега Мамієва, що сталося 17 травня в «промзоні» Авдіївки.

18 травня українські військові взяли під контроль населений пункт Південне, що за 5 км від зайнятої бойовиками Горлівки. До останнього часу селище було спірною територією. За даними української сторони, З квітня 2018 року бойовики вирішили змінити ситуацію й відправили у Південне підкріплення. Селище могло стати для них плацдармом для ударів по контрольованому ЗСУ Залізному. Враховуючи загрозу, командування ООС вирішило закріпитися у Південному. Відчайдушні дії бойовиків з метою «звільнення» Південного підштовхнули ЗСУ до низки контратакуючих дій (наймасштабніші – 21 травня). Бойовики застосували БМ-21 «Град» (вперше за довгий проміжок часу), обстрілюючи не лише позиції українських військових у Зайцевому та Шумах, але й подвір’я мирних мешканців у Залізному й Торецьку. Великий резонанс спричинила загибель 28 травня від російської міни 15-річної школярки в Залізному.

Характер проведеної в Південному операції, а також подібних дій українських сил в районі Горлівки та на Світлодарській дузі, свідчить про перехід ЗСУ до активної гнучкої оборони, мета якої – відкидання ворога зі своїх передових позицій та повільне просування стратегічними напрямками. Поблизу Горлівки селища Південне, Шуми та Зайцеве із заходу та лінія Бахмутка–Доломітне з півночі формують півколо української оборони. У випадку захоплення Широкої Балки та Озерянівки на півдні Горлівка опиниться у напівкільці, відрізана від стратегічної траси Донецьк–Горлівка (район Озерянівки), яка є надважливим логістичним вузлом для сил «ДНР». Це, своєю чергою, сформує умови для українського наступу на горлівському напрямку.

Крім Горлівки, спорадична активізація відбувалася й на інших ділянках фронту: найбільше – під Світлодарськом та поблизу Донецька. Під обстріл неодноразово потрапляла Донецька фільтрувальна станція – важливий інфраструктурний об’єкт водозабезпечення для всього Західного Донбасу. Не зменшується загроза й на Маріупольському напрямку. З кінця квітня 2018 року Україна проводить активні навчання на узбережжі Азовського моря. Росія натомість відповідає своїми навчаннями зі стрільбами, які розпочалися 21 травня 2018 року, в акваторії на відстані лише 10 морських миль від українського узбережжя. При цьому Росія в ультимативній формі закрила для українських суден дві тисячі квадратних кілометрів моря.

Донбас продовжує залишатися «гарячою точкою», де Росія відпрацьовує своє «вставання з колін» перед Заходом. Об’єктивно кількість обстрілів у червні-липні 2018 року має зменшитись через проведення в Росії Чемпіонату світу з футболу. Проте мешканці «ДНР/ЛНР» побачать його виключно по телебаченню (канал «Матч ТВ», що транслюватиме всі матчі Мундіалю, включений до безкоштовного цифрового пакету Т2 на окупованих територіях). Поїхати в «братню» Росію не вдасться. У Москві вирішили обмежити пересування мешканців «ДНР» через неконтрольовану ділянку російсько-українського кордону на час проведення Чемпіонату світу з футболу. Тож власники паспортів «ДНР» та автомобільних номерних знаків самопроголошеної «республіки» не зможуть побачити футболістів зі світовим ім’ям у сусідньому (всього 110 км) Ростові-на-Дону. Для певності росіяни навіть вирішили влаштувати бензиновий колапс, обмеживши постачання пального до «ДНР» та «ЛНР». Наразі всі автозаправні станції видають бензин виключно за спеціальними картками, а його вільний продаж обмежений. Наглядна демонстрація ставлення Москви до своїх безправних маріонеток. Одним Кримський міст у подарунок, а іншим – обстріли та гужовий транспорт.

Валерій Кравченко