Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Після п’яти років управління країною у Петра Порошенка не так уже й багато здобутків, які викликають у виборців більше позитиву, ніж скепсису. Тому перші з «бронебійних» козирів, які готується викласти команда Порошенка на виборах, стосуватимуться війни з Росією та Помісної церкви.
Оприлюднені нещодавно результати соціологічних опитувань від КМІСу не стали несподіванкою, адже підтверджують сформовані тенденції. Як і попередні опитування, вони загалом невтішні для чинного Президента, який займає лише четверту сходинку, а його виборча підтримка має стабільну тенденцію до зниження. З одного боку – до виборів ще більше року, і ситуація може змінитися. З іншого – влада послідовно втрачає очки, а її критики, або ж навіть не критики, а просто опоненти – набирають. Загалом така ситуація прогнозована і навіть нормальна: в будь-якій країні в часи змін та реформ влада буде втрачати. Згадати хоча б Польщу та уряд Бальцеровича.
Однак навіть особистий досвід Порошенка може йому підказати, що низькі рейтинги напередодні виборів – це не остаточний діагноз, і ситуацію можна переломити. Ще восени 2013 року Порошенко навіть близько не фігурував у президентських рейтингах. Натомість уже через чотири місяці він переміг на виборах із феноменальним результатом – 55% підтримки. Сьогодні на повторення такого рекорду розраховувати, очевидно, не слід, однак кілька «історій успіху» – принаймні у власній вільній інтерпретації – Президент продемонструвати зможе.
Безвіз, який не спрацював
«Перлиною» у передвиборчому списку здобутків Порошенка мав стати безвізовий режим з країнами Шенгенської зони. Слід визнати, що «заповітний» безвіз – справді значною мірою дипломатична перемога Банкової. Важко уявити, що країни Євросоюзу відкрили б свої кордони громадянам воюючої країни зі зруйнованою економікою за будь-якого іншого президента – Януковича чи навіть Тимошенко. Порошенко в притаманній йому манері жорсткого перемовника, завдяки численним зверненням, проханням, іноді – прихованому шантажеві й тиску таки зумів «витиснути» із західних бюрократів необхідне рішення. Однак потрібного політичного ефекту безвізовий режим Банковій не приніс. Незважаючи на зусилля офіційних та неофіційних спікерів влади, які півроку роз’яснювали українцям важливість такого рішення, соціологічні опитування показали, що отримання безвізу не додало народних симпатій Президенту. Одна із причин цього – неодноразове перенесення дати прийняття такого рішення. Після кількох фальстартів, які супроводжувались запевненнями Петра Порошенка в тому, що українці ось-ось отримають безвіз, факт рішення країн ЄС був сприйнятий радше з сарказмом, аніж з радістю.
Крім того, збіднілі українці не оцінили пропозицію Президента відвідати Віденську оперу чи випити кави в Братиславі. А безвізовий режим лише в рази збільшив потік трудових мігрантів з України, переорієнтувавши їх із Росії на Польщу.
Сакральні «Джавеліни»
2 березня цього року Держдепартамент США схвалив продаж Україні 210 протитанкових ракет Javelin і 37 пускових установок до них на загальну суму близько 47 млн доларів. У травні з’ясувалося, що зброю вже передано Україні. Слід зауважити, що США і до того надавали військову допомогу Україні. За словами посла США в Україні Марі Йованович, з 2014 року Україна отримала військової допомоги на суму більше одного мільярда доларів. Однак досі американці обмежувались нелетальним озброєнням, засобами РЕБ та допоміжним устаткуванням. Надання летальної зброї – якісно новий крок, який матиме, швидше, політично-пропагандистський ефект, аніж військовий. І справді, в такій кількості навіть суперсучасні протитанкові комплекси не забезпечать вирішальної переваги у відкритому протистоянні з військовою армадою Росії. Однак це рішення сигналізує про готовність США брати активну участь у російсько-українській війні та брати на себе відповідальність за врегулювання ситуації. Також це свідчить про певний рівень довіри до української влади, адже ще рік тому американські чиновники та політики натякали, що рішення про надання летальної зброї Україні не приймається через побоювання, що ця зброя внаслідок корумпованості українських військових чи в результаті слабкості українських Збройних Сил потрапить до бойовиків. І гіпотетична ситуація, коли американські ракети потрапляють до рук бойовиків і вбивають українських військових чи мирних мешканців, могла б стати потужним політичним ударом, який неодмінно використали б опоненти.
Президент України одразу ж поспішив витлумачити у своїх інтересах факт передачі «Джавелінів». Передусім – як свідчення зростання довіри до влади. Така інтерпретація цієї події (особливо на тлі заяви очільників МЗС країн Заходу про непідтримку в Україні популістів) дає підстави команді Порошенка позиціонувати свого кандидата як фаворита Заходу. Причому ця стратегія працює як на українських виборців, так і на західні кола, чия підтримка й справді була б незайвою під час президентської кампанії. Лише для західних партнерів Петро Порошенко намагається подати себе як єдиного стабільного й прогнозованого кандидата, здатного убезпечити країну від скочування в хаос і не дати націоналістам (майже архетип страху для ліберальних суспільств) прийти до влади в Україні. Цей сценарій підтриманий особливою, навіть штучною лояльністю влади та правоохоронних органів до націоналістичних організацій, зокрема «Національного корпусу», який, своєю чергою, має відношення до міністра МВС Арсена Авакова.
Надалі команда чинного Президента намагатиметься продемонструвати, що саме Петро Порошенко є найбільш бажаним для Заходу кандидатом у Президенти. І надання «Джавелінів», і можливе розміщення миротворців ООН на окупованих територіях Донбасу будуть використанні на підтвердження цього месиджу.
Автокефалія для кандидата в Президенти
Очевидно, що оголошення про намір звернутися з проханням про надання томосу Українській Православній Помісній Церкві – результат дипломатичної роботи не одного року. Такі рішення готуються через численні зустрічі, посередницькі перемовини та переконування. Однак те, що і заява Президента з цього приводу, і голосування (до речі, абсолютно необов’язкове) в парламенті відбулися саме зараз, свідчить, щонайменше, про дві речі. По-перше, Президент справді планує зробити процес отримання дозволу на автокефалію та створення Помісної церкви частиною своєї виборчої кампанії. По-друге, «пропустивши» звернення до Вселенського патріарха через Верховну Раду, Порошенко продемонстрував, що утримує контроль принаймні над частиною парламенту.
Технологи в команді Президента добре розрахували темп і таймінг майбутньої виборчої кампанії. Зрозуміло, що це питання не має шансів бути вирішеним до президентських виборів. Однак позитивна реакція Вселенського патріарха Варфоломія додасть бонусів кандидатові Порошенку на виборах і дозволить вмонтувати обіцянку про Єдину Помісну Церкву в передвиборчу кампанію.
Зважаючи на відверто деструктивну роль Української Православної Церкви Московського Патріархату в Україні та її сприяння сепаратистам з 2014 року, отримання автокефалії означатиме фактичне усунення УПЦ МП з української політичної арени. В цьому контексті ініціатива Порошенка гармонійно вмонтовується в публічний образ політика, що переймається державною безпекою та армією.
Цей доволі несподіваний крок команди Порошенка – можливість вийти на нову виборчу аудиторію з числа 30% тих, хто не визначився зі своїм кандидатом у Президенти. Якщо ще до виборів українці отримають схвальну реакцію константинопольського Патріарха, це може суттєво вплинути на сприйняття діяльності Президента тими, хто зараз не розглядає його як свого кандидата.
Ще один кандидат, який претендує на цей електоральний ресурс, – Юлія Тимошенко. Лідерка «Батьківщини» має підстави для занепокоєння, адже ініціатива щодо автокефалії – справді потужний крок. Можливо, незрозумілий для багатьох ролик про приготування сирників від Тимошенко – поспішна, а тому невдала в багатьох деталях спроба перехопити ініціативу і збити інформаційну хвилю.
Звичайно ж, і безвіз, і напівреформована поліція, і розпочаті реформи фінансового сектору, і створення антикорупційних органів команда кандидата Порошенка подаватиме як безумовні здобутки за п’ять років керівництва державою. Однак основні посили будуть формуватися навколо емоційних паттернів, основний з яких – безпека (особиста і країни). Можна дуже довго дискутувати щодо об’єктивності й відповідності реаліям такого позиціонування. Однак це та сфера діяльності Президента Порошенка, яку найважче оцінити об’єктивно, а це означає, що саме тут благодатне поле для піарників з Банкової.
Віктор Біщук
