Польсько-український портал Portal Polsko-Ukraiński jest portalem internetowym o charakterze analityczno-informacyjnym
Схожі статті
Для тривалого і стабільного розвитку демократії та заможності Україні потрібні відповідні цінності, які будуть мастилом для розвитку економіки і благополуччя країни. Бо цінності мажуться на хліб. Про це під час “ІІІ Форуму десятиліття” розповів історик Ярослав Грицак.
“Є цінності декларативні – “за все хороше, проти всього поганого”, – розповідає історик. – Наприклад, 90% українців вважають себе патріотами. Це чи не найвищий показник у Європі. Проте коли виникає запитання, а скільки з них хочуть іти на війну, то відсоток один із найнижчих у Європі – 30%. Це означає, що для 60% громадян України патріотизм – не справжня цінність. Вони заявляють так, бо вважають, що так добре говорити. Цінності – те, що вас глибоко мотивує. Наприклад, майже для всіх людей цінністю є безпека власна та близьких. Але цінності не лише мотивують, але й визначають якість життя”.
“Ми всі хочемо жити довго, безпечно і багато, – продовжує Грицак. – Багато чого залежить від економіки, але економіка не барон Мюнхгаузен – не може себе витягнути з болота за волосся. Вона запускається через політичні реформи. Багато народів пробували впроваджувати реформи, але їм не вдавалося. Усе, що б вони не робили, йшло, мов вода у пісок. Причина – брак мастила. Якщо уявити, що політичні реформи – це одна шестірня, а економічні – інша, то мастило, яке могло б їх з’єднати і не дати буксувати, це цінності”.
“Цінності – індикатор, який показує, як далеко суспільство може піти в можливостях розвитку, – розповідає історик. – Вони формуються історично та змінюються дуже поволі. Якщо хочете побачити зміну цінностей, то слід розглядати не рік чи два, а 20 чи 100 років. Потрібна більша перспектива, а для цього – історія. Жоден соціолог цієї перспективи не бачить. Соціолог робить моментальну фотографію суспільства. Найкраще для розуміння – “шлюб” історії та соціології”.
“Цінності або обмежують, або дають можливості для розвитку, – веде далі Грицак. – Одні важливі цінності-визначники – релігійно-секулярні. Тобто наскільки для вас важлива релігія. Другі – виживання-самовираження. Тобто коли хліб важливіший, ніж демократія. Виживання – чи вам важливо слухати владу, бо всяка влада від Бога. А самовираження – це рухи за екологію і гендерні права. Від цих цінностей залежить якість вашого життя. Тому кажу, що цінності мажуться на хліб. Від них залежить рівень багатства, ВВП на душу населення. Що вищі цінності від релігійності до секулярності, а також від виживання до самовираження, то в країнах, де більшість населення їх сповідує, краще живеться”.
“Цінності змінюються з поколіннями, – каже Грицак. – Ми сформовані тими, ким були у підлітковому віці – між 13 і 20 роками. Нам подобаються ті самі дівчата, музика, книжки. Набір цінностей складається у цьому віці, бо тоді формується людський характер – ми вже не діти, але ще не дорослі. Проте якщо цінності раз сформувалися, то на все життя”.
“Україна на мапі світових цінностей не в доброму кутку, – розповідає історик. – Наша позиція на мапі світу щодо цінностей залежить від трьох чинників, які мають історичний вимір. Перший – релігія. Незалежно, чи ви віруючий, чи ні. З погляду добробуту, краще монотеїстична релігія, ніж політеїстична, християнство, ніж іслам, західне християнство, ніж східне, протестантизм, ніж католицизм. Важливий виняток – конфуціанство, такий азійський протестантизм. Другий визначальний чинник – у якій імперії була ваша країна: Британській, Іспанській, Австро-Угорській чи Російській. Третій – соціальний устрій вашої країни протягом минулого. Найкраще – демократія, найгірше – комунізм. Україні не пощастило з історією. Тому наші можливості щодо радикальних реформ обмежені. Ми потерпіли від історії. Тому в нас високі цінності виживання, а не самовираження”.
“До війни Україна невпинно рухалася від виживання до самовираження, на відміну від Росії, що дивно, бо остання багатша, – пояснює далі Грицак. – У 2015 році ми зробили дослідження, чи під час війни, бува, Україна не відійшла від цінностей зросту самовираження назад до виживання, що було б природно під час війни. Результати показали, що в Україні надалі поволі триває збільшення прихильників цінностей самовираження. Ці цінності поділяють переважно молоді люди з вищою освітою, мешканці великих міст. Ми бачили їх на Майдані. Неприємним результатом стало, що в Україні ця група в меншості – близько 15%. На жаль, 85% українців перебуває в зоні виживання. Це пояснює, чому надалі залишаємося зі структурними проблемами, чому реформи в Україні будуть надалі тяжкими і тривалими. Бо зміни в Україні не спринтерскі, а марафонські. Їх швидкість буде залежати від того, хто задаватиме порядок денний – молода мобілізована меншість, яка прагне самовираження, чи пасивна старша більшість, що прагне виживання. Друга річ – нехіть молоді йти до влади та голосувати, яку маємо з вами змінювати”.
