понеділок, 23 Травень, 2022
pluken
Головна / Аналітика / Азовська війна
Фото: ark.gp.org.ua
Фото: ark.gp.org.ua

Азовська війна

Share Button

З наближенням теплої весни Росія все більш завзято провокує Україну на ескалацію повномасштабних бойових дій на Донбасі. Подібний тренд можна простежити в російському медіа-середовищі, яке «розганяє» плани Києва щодо військового шляху деокупації окремих районів Донецької та Луганської областей через зміну статусу АТО та розширення можливостей військових, та в практичній площині. Тема «українського піратства» – номер один на спеціалізованих ресурсах, присвячених «русской весне». Каталізатором появи такої дискусії стало затримання українськими прикордонниками кримських риболовів на судні «Норд» 25 березня 2018 року.

24 березня судно «Норд» вийшло з Керчі в незаконно анексованому Криму для промислу риби. Всі 10 членів екіпажу мали російські паспорти, видані в Криму після окупації півострова Росією. Вже наступного дня в Азовському морі «Норд» затримали українські прикордонники для перевірки документів. Оскільки українська влада не визнає документи, видані після анексії (як і сам факт анексії), у прикордонників виникла низка питань. По-перше, паспорти, на їхню думку, є недійсними, а отже, всі дозвільні документи на рибальство також не мають законної сили. По-друге, моряків звинувачують у порушенні порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію. Але найбільше претензій у прикордонників до капітана судна Володимира Горбенка. Йому інкримінують статтю «Викрадення судна повітряного або водного транспорту або залізничного рухомого складу». Ця стаття передбачає покарання до 5 років позбавлення волі. Адже, згідно з чинним українським законодавством, будь-яке судно повинно запросити дозвіл, перш ніж вийти в море. Далі «Норд» був відконвойований в порт Бердянська, де і знаходився під арештом разом зі своїм екіпажем.

6 квітня 2018 року суд Маріуполя наклав адміністративні штрафи на сімох російських моряків, які раніше були затримані українськими прикордонниками в Азовському морі. Однак під вартою продовжує перебувати капітан судна «Норд» Володимир Горбенко. Напередодні Херсонський міський суд прийняв рішення залишити його в слідчому ізоляторі до 31 травня, незважаючи на погіршення його фізичного стану (має проблеми зі серцем).

МЗС Росії відправило Україні ноту протесту, а прокуратура окупованого Криму порушила справу проти Держприкордонслужби України про викрадення морського судна. Речниця МЗС Росії Марія Захарова прирівняла інцидент в Азовському морі за участі українських прикордонників до дій сомалійських піратів. В російському інформаційному просторі вже лунають заклики покарати Україну за подібне нахабство. Серед покарань можуть бути санкції для українських човнів в Азовському морі, але пропонують і більш жорсткі, наприклад, перекрити для України Керченську протоку. Це автоматично означатиме «смерть» для українських азовських морських портів Маріуполя, Бердянська, Генічеська, адже блокування майже повністю позбавить їх навантаження.

Найбільших збитків від цього зазнає корпорація «Метінвест» групи «СКМ» Ріната Ахметова. Металургійні заводи цієї групи, локалізовані в Маріуполі, мають експортні замовлення, зокрема на виготовлення корабельної сталі для Ірану. Через будівництво арок Кримського моста висотою 33 метри кількість суден (та їх тоннажність), які можуть заходити в азовські порти, значно скоротилась. За словами директора Маріупольського порту Олександра Олійника, великотоннажні судна, які возили чавун у США, а також металопродукцію на південний схід, до Китаю, В’єтнаму та Кореї вже переорієнтувалися на порти Одеси.

У міжнародних відносинах між Україною і Росією вже був прецедент перекриття Керченської протоки – 9 серпня 2017 року на 23 дні у зв’язку з будівництвом Кримського моста. Після цього Україна надіслала вимогу виплати компенсації в розмірі 20 млн доларів за простій портів Маріуполя і Бердянська. У лютому 2018 року Україна звернулася до Міжнародного суду ООН в Гаазі з меморандумом про порушення Росією Конвенції ООН з морського права. У документі зазначено, що суверенні права України порушені в Чорному і Азовському морях, а також у Керченській протоці. Раніше в 2016 році Київ подав позов до Гаазького трибуналу з морського права ООН, в якому вимагав стягнення збитків за «протиправні дії» Росії в акваторії Криму. А наприкінці вересня 2017 року Петро Порошенко доручив домогтися в судовому порядку компенсації за екологічну шкоду, яку завдає будівництво Кримського моста. Цей збиток прокуратура Автономної Республіки Крим (підрозділ Генпрокуратури України) оцінила в 400 млн доларів.

Україна намагається реагувати на порушення Росією прав і неконвенційними засобами, зокрема посиленням свого флоту. Після втрати багатьох великих кораблів в Криму, Київ планово розвиває «москітний флот» – сукупність швидкохідних і маневрених малих бойових кораблів, наприклад, торпедних, сторожових, ракетних, а також інших малих катерів. Для цього в 2018 році завод «Кузня на Рибальскому» (колишня «Ленінська кузня») побудує чотири одиниці з серії малих броньованих артилерійських катерів проекту 58155, шифр «МБАК» (Гюрза-М), два десантно-штурмових катери проекту 58181 (шифр «Кентавр»), а також одне з допоміжних суден – спеціального призначення. Крім цього, США готові безкоштовно передати Україні два 30-метрових патрульних катерів класу «Айленд» (Island) зі складу Берегової охорони США. З огляду на малу габаритність нових бойових кораблів, їх непропорційність Чорноморському флоту РФ та неможливість ефективного стримування в Чорному морі, ймовірно, що їх використовуватимуть в акваторії Азовського моря, зокрема проти створеної в окупованому Новоазовську російської проксі – «Азовської флотилії “ДНР”».

Необхідно відзначити й інше опосередковане значення російської блокади узбережжя Азовського моря. Своїми діями Росія намагається дестабілізувати ситуацію в економіці та підбурити населення Приазов’я, яке все ще є (на четвертий рік війни!) переважно проросійським. Падіння виробництва заводів важкої індустрії Маріуполя позначиться на добробуті тисяч сімей цього прифронтового міста (знаходиться лише за 20 км від лінії зіткнення) та регіону. Проте плани Кремля значно ширші.

Москва зацікавлена в перетворенні Азовського моря на внутрішні води. Будівництво коридору, який з’єднає «ДНР» з Кримом, є давньою мрією російських військових стратегів та різних прибічників створення «Новоросії» та сході та півдні України. Південь Запорізької області є зоною найбільшого ризику активізації підривної та диверсійної діяльності російської агентури найближчим часом.

Центром подібних зусиль може стати місто Мелітополь. Між ним та Запоріжжям завжди була конкуренція за першість в межах області. 5 квітня 2014 року в Мелітополі відбувся масштабний мітинг «за Росію», інспірований лівими силами та російськими спецслужбами. Тоді плани «руської весни в Мелітополі» не були реалізовані. Проте людський потенціал, організаційні спроможності, проросійська орієнтація населення не зникли, про що свідчить організація 9 травня 2017 року ходи «Безсмертного полку». Пропагандистські змонтовані ролики з цього приводу можна легко знайти на Youtube. В листопаді 2017 року олію у вогонь підлив народний депутат України Євген Балицький, який дозволив собі висловлювання про можливість покинути Україну разом зі своїм мажоритарним округом – містом Мелітополем Запорізької області. На це тоді відразу зреагували росіяни – депутат Державної Думи РФ Андрій Козенко пообіцяв ініціювати зміну адміністративних кордонів Республіки Крим з включенням міста Мелітополя в разі відповідного волевиявлення його жителів.

Коли саме станеться активізація проросійських сил в регіоні, передбачити складно. Єдине, що зрозуміло – вона має бути масштабною, координованою (одразу в кількох містах області) та накладеною на соціально-політичну та економічну невдоволеність населення. Подібні дії в тилу української армії (основні її сили, природно, знаходяться ближче до Маріуполя) можуть мати деморалізуючий ефект та підірвати її боєздатність на азовському напрямкові. Ймовірно, що основні плани з дестабілізації можуть бути привязані до електорального циклу в Україні, зокрема до періоду між президентськими (в березні 2019 р.) та парламентськими виборами (восени 2019 р.). Найбільш небезпечні дати: кінець квітня – початок травня (п’яті роковини одеської трагедії 2 травня, святкування 9 травня). Ескалація цього року малоймовірна через проведення Росією Чемпіонату світу з футболу. Хоча від Путіна можна чекати чого завгодно.

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Fot. unn.com.ua

Хотят ли русские войны… Геополітичний землетрус в Європі та його наслідки

Основним питанням початку 2022 р. залишається одне – чи зважиться Росія напасти на Україну та …