«У суспільстві високий рівень страху і брак довіри», – експерт із досліджень екстремізму

Під час смолоскипного маршу правих радикалів у Львові 4 березня серед його учасників були «Національні дружини». У інтерв’ю Polukr.net лідер львівських «Нацдружин» Андрій Бондар розповів деталі про роботу «дружинників». Проте Polukr.net розпитав теж експертів про їх бачення потенційних ризиків і вигод від діяльності таких «дружинників».

Коментарі

Ярослав Тракало, прес-секретар Національної поліції

На сьогодні в Україні є лише одна виняткова монополія на застосування сили – державна. Це Національна поліція, Національна гвардія і ЗСУ. Усі інші парамілітарні утворення чи ті, які намагаються позиціонувати себе як напіввійськові, – незаконні.

В Україні діють, мабуть, сотні рухів і громадських об’єднань, пов’язані з військом. Якщо вони діють в рамках закону, то це добре. Якщо перебирають на себе функції правоохоронних органів, то такого бути не може. Лише поліція і Нацгвардія можуть перевіряти документи, проводити огляд речей громадян.

Водночас такі громадянські організації (ГО), як «Національні дружини» можуть існувати. Якщо хочуть допомагати поліції, то ми це тільки вітаємо. Ми відкриті для суспільства і потребуємо будь-якої допомоги. Проте вона має ґрунтуватися винятково на законах України. Будь-яка ГО такого типу має діяти в рамках Закону «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» і 207 статі Кримінально-процесуального кодексу (КПК). Також такі організації мають бути офіційно зареєстровані. Тоді вони можуть допомагати поліції в рамках співпраці та координації дій.

За 207 статтею КПК, кожен громадянин, незалежно чи він в ГО, чи ні, може затримати правопорушника без ухвали слідчого і вироку судді, якщо бачить замах на вчинення кримінального правопорушення. Але після затримання він повинен негайно доправити підозрюваного у вчинені злочину до компетентних органів, тобто до поліції. Якщо громадянин бачить п’яного чи агресивну компанію або когось, хто хоче вчинити злочин, але не може затримати потенційного злочинця, то насамперед має викликати поліцію.

Якщо «дружинники» не будуть діяти в рамках закону, то кожен громадянин завтра почне виходити на вулицю, об’єднуватись у групи і казати, що стежить за правопорядком. Це навряд чи призведе до чогось доброго, лише до хаосу, поширення страху в суспільстві та росту насильства.

Парамілітарних загонів різних партій і організацій на вулицях українських міст не буде. Якщо хтось хоче допомагати поліції, то, будь ласка, робіть це законно.

Борис Захаров, керівник адвокатського центру Української Гельсінської спілки з прав людини

Діяльність «дружин» має тактичні та стратегічні ризики. Тактичні полягають в тому, що «Дружини» – ідеологізовані. Усі громадські формування з охорони порядку мають бути деідеологізовані. Вони повинні просто допомагати поліції.

Натомість наші «Дружини» – організація крайньої правої орієнтації. Звичайно, від часу Майдану і за період війни наші крайні праві перевиховалися. Я з ними періодично спілкуюся, маю тривалу історію співпраці. Наша організація захищала їхніх активістів під час переслідувань зі сторони режиму Януковича. Після Майдану мав справи з їхніми бійцями, які не легалізовані в Україні, особливо іноземцями. У частини крайніх правих змінилися погляди, вони позбулись деяких расових і етнічних упереджень, після того як, наприклад, воювали разом із грузинськими чи чеченськими добровольцями.

Проте вони загалом залишаються зі своїми поглядами. Небезпека в тому, що вони можуть чинити незаконні дії – нападати на ромів, представників ЛГБТ. Теоретично ризики були б іще більшими, якщо б вони не були чітко організованою і централізованою структурою. Такі крайні праві, яких не контролюють згори, ще небезпечніші.

Стратегічна небезпека воєнізованих «Нацдружин» зводиться до того, що вони належать до великої структури, яка має партію, представництва практично в усіх регіонах, тіньову підтримку з боку бізнесу, і багато рішучості здійснювати свій політичний курс та наміри увійти у парламент.

Зважаючи на ситуацію в інших країнах Європи, бачимо, що крайні праві в піджаках – небезпечніші, ніж крайні праві в чорних куртках на вулиці, бо перші можуть змінити курс країни, її закони. Проте наразі українці показали, що не підтримують гасла радикалізму. Ультраправі партії не набирають суттєвих відсотків на виборах. 

Наразі «Нацдружини» контролює глава МВС Аваков. Але ситуація може скластися так, що Авакова усунуть і вони вийдуть з-під контролю. Тоді вони можуть становити серйозну загрозу для стабільності в суспільстві та державі. Але зараз це малоймовірно.

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

Наразі в діяльності «дружин» є ризики та можливості. Вважаю некоректним, що їх іноді порівнюють зі штурмовиками нацистів чи чимось схожим. Маємо законодавство, яке дозволяє їм діяти в правовому полі. Однак тоді вони мають працювати пліч-о-пліч з поліцією.

Якщо говорити теоретично, то присутність додаткових людей, які слідкують за порядком у містах – це чудово. У нас високі загрози безпеці, підвищена криміногенна ситуація, у суспільстві високий рівень страху і недовіри, тож такі люди могли б посприяти безпеці. Це могло б зняти рівень напруги, знизити криміногенну ситуацію.

Наприклад, взимку 2014 року в містах створювали загони самооборони. Вони посприяли росту безпеки.

Головне, щоб до «дружинників» була громадська довіра, щоб вони не чинили актів сваволі. На жаль, у нашому суспільстві такої довіри немає: ні до влади, ні до Андрія Білецького (екс-командир «Азову», підполковник поліції, лідер партії «Національний корпус», депутат – Polukr.net), ні до глави МВС Авакова, який нібито стоїть за цими «дружинами».

Ігор Тимоць