п’ятниця, 14 Травень, 2021
pluken
Головна / Аналітика / «Погіршення ставлення до поляків малоймовірне, бо для українців історія зараз не головне», – соціолог Олексій Антипович
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

«Погіршення ставлення до поляків малоймовірне, бо для українців історія зараз не головне», – соціолог Олексій Антипович

Share Button

До дня загибелі головнокомандувача УПА Романа Шухевича у Львові 4 березня відбувся факельний марш, на якому від українських крайніх правих прозвучали антипольські гасла. У відповідь МЗС Польщі 6 березня оприлюднило заяву, в якій висловило занепокоєння маршем під гаслом «Львів не для польських панів». У комуніке польського МЗС йдеться, що такі акції «оббріхують спільну польсько-українську історію» і «можуть спровокувати непотрібні напруження між громадянами обох країн».

«МЗС непокоїть загострення висловлювань частини політичних середовищ України щодо Польщі та поляків. Польща багато років підтримує Україну в політичному, оборонному та економічному планах. МЗС надіється, що влада України дистанціюється від організаторів маршу і пов’язаних середовищ. МЗС вкотре підкреслює готовність до подальшого діалогу в юридичних питаннях, пов’язаних із минулим», – йдеться в комюніке польського МЗС.

У відповідь 7 березня МЗС України запевнило, що вважає Польщу «дружньою країною і вдячне за неоціненну підтримку від польських друзів у боротьбі з російським агресором».

«Україна категорично виступає проти закликів до насильства чи розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Водночас українське суспільство надзвичайно турбують контраверсійні зміни законодавства Польщі та маніпулятивна риторика деяких польських політиків і урядовців. Частина суспільства емоційно реагує на націоналістичні марші в Польщі з відверто антиукраїнськими гаслами. Бачимо своїм завданням вирішення спірних моментів, а не посилення розбіжностей. Обов’язок перед невинними жертвами братовбивчих конфліктів минулого закликає нас до критичного, чесного і конструктивного діалогу, а не до практики постійних взаємних звинувачень. Маємо намагатися розуміти один одного, навіть якщо ми у чомусь не згодні. Нещодавня спільна молитва у Павлокомі має стати добрим прикладом для такої ж спільної молитви у Сагрині, Гуті Пеняцькій, Павлівці і багатьох інших місцях пам’яті. Готові до продовження спільного примирення, якого очікує більшість українців і поляків!», – йдеться у відповіді українського МЗС.

Соціологи говорять, що українці досі ставляться до Польщі найкраще з-поміж усіх країн. Згідно з опитуванням, проведеним соціологічною групою «Рейтинг» у квітні-травні 2017 року, Польща була на першому місці серед країн, яким симпатизують українці. Polukr.net розпитав експертів про їхнє бачення останніх подій і як ці події можуть вплинути на симпатії між українцями та поляками.

Олексій Антипович. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Олексій Антипович. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Олексій Антипович, соціолог, керівник Соціологічної групи «Рейтинг»

Будемо відслідковувати зміни настроїв українців щодо поляків. Але, очевидно, що після недружніх заяв і кроків польської еліти з перегляду спільної історії це ставлення могло б погіршитись. Такі марші не додають взаємної симпатії. Це теж частково відображує ставлення українців до гострих і спірних заяв із польської сторони. Виникла симетрична українська реакція обурення.

Проте українці, за нашими дослідженнями, не надто цікавляться історією і міжнародними відносинами. Це для них зараз не головне. Тож невелике напруження в українсько-польських відносинах вони можуть навіть не відчути. Головне, щоб не було сильних потрясінь чи тривалого загострення. Тому ставлення до поляків може залишитися на тому ж дуже доброму рівні, що було 10 місяців тому. Можливо, трішки нижчому, але не суттєво. Гадаю, зниження теплого ставлення має відбутися, але незначне.

Ірина Подоляк. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Ірина Подоляк. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Ірина Подоляк, член української частини Парламентської асамблеї України і Польщі

Це не перший такий марш і, на жаль, не останній. Гасла, які кричали радикальні середовища, я б не назвала антипольськими, а антиукраїнськими. Мене марш напружує щодо критичної бездіяльності СБУ та МВС у цій ситуації.

Однозначно, більшість мешканців Львова марш і заклики не сприйняли. Читала багато відгуків про це у Facebook. Можу сказати, що у нас є лише невелика кількість малоосвічених чи освічених, але радикальних людей, які публічно підтримують такі акції.

Вважаю, що молоді, сильні, вмотивовані хлопці, які справді хочуть збереження та розвитку України, мають боротися в лавах ЗСУ, а не ходити перебранцями по вулицях нашого міста із факелами. Загроза зі сторони Росії нікуди не ділася.

Такі маргінальні рухи є не тільки в Україні. Минулого року схожий марш маргіналів був у Польщі.

Зараз українсько-польські стосунки погіршити вже неможливо. На марш мало б зреагувати українське суспільство через своє ставлення. Слід про такі речі дискутувати між собою. Іншого способу, ніж діалог, не існує. Державні силові органи мали спрацювати у своїй частині, а суспільство – у своїй. Батьки теж повинні знати, куди ходять їхні діти, які лекції слухають, що їм розповідає в бібліотеках Юрій Михальчишин (депутат, член ВО «Свободи» – Polukr.net). Якщо батьки підтримують ці ідеї, то це вже питання до батьків. Якщо ні, якщо не розуміють, що дітьми маніпулюють, то ще гірше.

Не варто сором’язливо ховати голову в пісок і говорити, що не знаємо, що діється. Слід називати речі своїми іменами – називати радикалів-маргіналів по іменах. І думати про Україну. А це робиться не маршами, а щоденною працею.

Нам слід зараз думати, як змінити на краще польсько-українські відносини, як творити інтелектуальні середовища для цього і виробляти конструктивні рішення.

В Україні немає лібералів і консерваторів. Є ліві та праві ліберали і радикали. Усім лібералам в Україні слід об’єднуватися і шукати співпраці з ліберальним середовищем у Польщі та інших країнах ЄС. Це один зі шляхів, як нам вибратися з болота, яке в нас склалося. Нам доведеться з нього довго виходити, але це нормально. Сподіваюся, нам усе вдасться.

Ян Маліцький. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський
Ян Маліцький. Фото: POLUKR. net / Андрій Поліковський

Ян Маліцький, голова польської частини Польсько-українського форуму партнерства

Я не бачив маршу, але гасла, які на ньому звучали, – дражливі для поляків. Зараз дедалі частіше відбуваються різні гострі ситуації. Боюся, їх буде щораз більше. Може дійти до поганих речей, але мусимо розуміти, що історія поляків та українців – це кількасот років. У ній діялися різні речі.

Мусимо відповісти на два запитання – чи Польща потрібна Україні в реалізації стратегії Києва в просуванні на захід, і де в цій стратегії місце для Польщі? Якщо відповідь так, то владі України слід подумати, як налагодити різні речі. Іноді це важко. Проте варто думати на перспективу, будувати тривалу стратегію держави, а не цілитися на миттєві вигоди.

Думаю, марш нічого не зробить для польсько-українських відносин. З польського погляду, навіть з правих кіл, ці заяви виглядають нерозумними. Львів – частинка України протягом десятків років, польських панів тут давно немає, радянська влада їх успішно вигнала. Тому ці всі гасла – суцільні бздури.

Можна вигнати зі Львова мене, але мене ніхто не виганяє. Це був безглуздий крик, щоб звернути на себе увагу. Може, якихось поодиноких поляків це переконає не їхати до Львова. Але я бачу, як до міста щодня з Польщі літає три рейси, всі літаки повні, а на кордонах черги охочих перетнути кордон в обидві сторони. Це означає, що люди не бояться їхати.

Щоб налагодити ситуацію, українська громадськість має тиснути на уряд, щоб той випрацював тривалу стратегію розвитку України щодо ЄС, вів відповідний діалог з партнерами по Євросоюзу, щоб було розуміння, що Польща потрібна Україні, більшості громадян України як союзник, партнер і друг. Схожу відповідь має дати собі польський уряд – чи потрібна йому Україна, і яке місце в польській стратегії вона займає.

По-друге, слід проводити роботу з формування інтелектуальних кадрів, які б відповідали за польсько-український діалог. Коли закінчиться ця вся битва за правду, то хтось повинен буде займатися налагодженням польсько-українських справ. Для цього вже зараз слід формувати молоді, освічені кадри.

Ігор Тимоць

Share Button

Також перегляньте

Fot. unn.com.ua

Чи буде велика війна з московитами у 2021 році???

Останні 2 тижні українську спільноту активно цікавить дане питання чи не найбільше з поміж інших. …