«Нас пробують спочатку залякати, а потім купити», – керівник львівського відділення «Нацдружин»

Січнева хода близько 600 учасників громадської організації «Національні дружини» викликала бурхливу та неоднозначну реакцію в інформаційному просторі. Молоді хлопці в уніформі, частина яких була із закритими лицями, спричинили активні дискусії в соцмережах і мас-медіа. «Дружини» діють вже рік, проте стали відомими лише зараз, після маршу. Який правовий статус «дружин»? Чи не є ця права організація, пов’язана з партією «Національний корпус», її бойовим крилом? У соцмережах навіть наводили паралелі з бойовими загонами фашистських політичних рухів середини ХХ століття. Polukr.net розпитав про діяльність «дружин» у керівника львівського осередку НД Андрія Бондаря.

– Для НД марш у Києві став вдалою рекламою, бо до цього мало хто знав про вас.

– Погоджуюся, для нас марш – великий плюс. Але це не наша заслуга, а телебачення, яке пробувало показати його з негативного боку. У нашому марші побачили велику кількість молодих, фізично підготовлених людей з переконаннями. Це когось зачепило чи просто виявило чиїсь страхи. Коли люди цікавляться нами, то їхня думка про нас змінюється.

– У соцмережах ваш марш порівнювали з маршами штурмовиків нацистів.

– Дурниці та нісенітниці. Не знаю, кому це спало на думку. «Свобода» от під партійними прапорами не раз проводила схожі акції, і нічого.

– Який правовий статус ваших «дружин»?

– На всеукраїнському рівні вони діють як громадська організація (ГО). У містах як ГО та як громадські формування. Останні, згідно із законом, можуть робити багато речей, які не можуть ГО.

– У Львові – громадська організація чи формування?

– Ні те, ні інше. У Львові діємо як група активістів, які мають небайдужу позицію.

– Громадські формування мають діяти в координації з поліцією.

– Звичайно. Так і працюємо. Навіть у тій останній роботі, яку проводили у Львові по гральних закладах, то активно співпрацювали з поліцією. Ми приходимо в нелегальні гральні заклади, але завчасно викликаємо поліцію, щоб діяти законно.

Як у Львові, так і в інших областях, приходимо в заклади, чітко пояснюємо людям, які там грають, що це за заклад, як він працює і чому ці люди роблять погано, коли там грають. Потім клеїмо агітки на заклад, говоримо з керівництвом. Пояснюємо, що ми не «тітушки». Наші волонтери працюють з відкритими обличчями. Викликаємо поліцію, яка потім працює з власниками закладу. Далі справа передається в слідчо-оперативну групу.

Гральні заклади нас пробували зупинити – приходила їх охорона. Нас намагались спочатку налякати. Потім хотіли з нами домовлятися. Але ми на жодну співпрацю з ними не йшли і продовжуємо воювати з ними на околицях міста.

– Маєте на увазі, що були бійки між вами і ними?

– Ні, бійок не було. Ми зустрічалися тільки біля ігрових закладів і позаяк завчасно викликали поліцію, то вони не встигали нам нічого зробити.

– Що ще у Львові робите?

– Боремося з наркоманією. Наприклад, наші хлопці були підставними покупцями. Зв’язувалися з продавцями наркотиків. Їх ми потім ловили, проводили профілактичні бесіди і передавали поліції.

– Ви їх били?

– Ніхто нікого не бив. Можна і без цього нормально пояснити людям, що вони роблять погано. Ось так пояснювали і передавали з повним пакетом зізнань і речовими доказами поліції.

Також боремося з «наливайками». За таким самим шаблоном. Приходимо і пояснюємо свою позицію, що їхня діяльність нелегальна. Без насильства. Нам просто треба змусити людей з державних служб робити те, що вони й так мають робити.

Також боремося зі секс-туризмом. Навіть мене здивувало, що у Львові працює близько ста квартир, де торгують жінками. Ба більше, стикалися з тим, що в деяких закладах жінки були під наркотичним сп’янінням, а часом їх утримували примусово.

– Ви просто повідомляли в поліцію про такі місця?

– Приходимо в таке місце, починаємо спілкуватися. Іноді посилаємо підставних осіб, які нібито цікавляться цими послугами. Коли переконуємося в злочині, то викликаємо поліцію. Вони приїжджають і проводять свою частину роботи. Фіксуємо все на фото і відео, щоб допомогти закрити ці притони.

– Мабуть, має бути юридичний супровід, аби ви не чинили незаконно…

– Звичайно, є. Наприклад, щодо гральних закладів у Львові, ми написали 80 заяв проти мережі «Золота підкова», яка працює без ліцензії від 2016 року. Це один з найбільших таких порушників у Львові. Вони нелегально діють, незважаючи на санкції РНБО. Ця мережа є частиною російського бізнесу. Проте на їхню нелегальну діяльність відповідні структури закривають очі.

– Така діяльність має стикатися з опором з боку кримінальних структур.

– Звичайно. Нас часто пробують спочатку залякати, потім купити. Але наші хлопці розуміють, на що йдуть. Їм не страшні залякування. Вони можуть за себе постояти. Плюс ми співпрацюємо з державними органами і передаємо тих, хто нам погрожує в руки правоохоронців.

– А як тоді бійка між «дружинниками» і поліцією в Кременчуці Полтавської області?

– На відео, яке «гуляє» в Інтернеті, не видно, щоб наші хлопці конкретно билися з поліцією. Там видно, як затримують одного з хлопців, виникає шарпанина, але немає прямих ударів зі сторони «дружинників» в бік поліцейських чи використання газових балончиків «дружинниками». Шарпатися з поліцією могли наші прихильники чи просто небайдужі люди, які були поруч.

– Однак проти НД за цим фактом порушене кримінальне провадження.

– Наскільки знаю, то не кримінальне, а адміністративне. Медіа цю ситуацію можуть показати, як хочуть. Це характерна риса сьогоднішніх ЗМІ, які можуть показати подію як в позитивному світлі, так і в негативному. От якщо подивитися на кадри нашого маршу 22 січня, то там можна помітити чистоту і порядок, а по телебаченню це показали інакше.

– Не плануєте змінити підходи, аби таких інцидентів, як у Кременчуці, більше не було?

– Конфліктів у нас із поліцією немає. Стараємося працювати з ними в одному напрямку, бо наші цілі спільні – чистота і порядок. Відео з Кременчука показує неординарну ситуацію. «Дружинники» фізичного опору чи ударів не робили. Просто так висвітлена подія. Проте такі моменти неприйнятні і цього не має бути. Наша діяльність має бути мирною, аби від нас не відверталися люди.

– У вас на сайті написано, що до вас надходять скарги і ви їх вирішуєте. З якими скаргами до вас найчастіше звертаються і як їх вирішуєте?

– Скарги абсолютно різні, починаючи від того, що сусід б’є дружину, і закінчуючи тим, що в якомусь під’їзді постійно смердить ацетоном і маком. Якщо можливо, завжди реагуємо. Кожну інформацію перевіряємо. Були ситуації, що подавали скаргу за місцем проживання самих «дружинників». Такий дивний жарт. Бувають сімейні війни, коли люди хочуть, аби ми вирішили їхні особисті проблеми.

– Чи бувають випадки, що недобре поводяться самі «дружинники»?

-У кожному осередку є особа, яка фільтрує потік кадрів. Не можу казати за інші міста, але у Львові, Києві, Запоріжжі та Харкові є поділ на наших прихильників і «дружинників». Аби потрапити в основний склад НД, це слід заслужити.

Перевіряємо кандидатів – чи людина психічно здорова, чи немає нахилу до насильства, чи не схильна вирішувати суперечки радикально. Хочемо уникнути прецедентів. Перевіряємо дані про людину за місцем проживання, через соцмережі. Із відкритих джерел можна багато дізнатися про особу.

– Чи були випадки, що виганяли з «дружинників»?

– Так, було таке, що деякі «дружинники» поводилися неналежно, і ми їх виганяли. У нас є позиція, що особа, яка носить нашу символіку, не повинна мати шкідливих звичок, вживати нецензурну лексику, вона має бути порядною, вихованою, щоб не заплямувати честі своєї символіки. Люди, які не могли чи не хотіли відповідати цим вимогам, йшли від нас. Розуміємо, що одна особа може зіпсувати дух і думку про цілий рух.

В НД багато людей, які повернулися з війни. Вони розуміють, за що боролися, і хочуть змін на краще вдома. Такі люди долучаються до багатьох рухів, не обов’язково до «дружин». Але багато «дружинників» були на фронті. Такі люди цінні, бо мають змогу навчити інших, дисципліновані, можуть проводити вишколи, тренування.

– Як відбуваються вишколи і тренування?

– У нас є вимоги до кандидатів в «дружинники». Позиціонуємо себе як сильна, здорова нація. Щоб бути таким, слід тренуватися.

– Це спеціальні тренувальні комплекси чи кожен окремо займається?

– Коли хороша погода, то часто тренуємося на вулиці. Для цього достатньо спортмайданчика. Це не потребує особливих ресурсів. Ми не заробляємо гроші. Ми фінансово незалежна структура. Навіть форму, яка на хлопцях, вони стараються купити самі. Якісь витрати часто оплачується зі спільної кишені НД. Тим, хто не може за щось заплатити, допомагають бізнесмени, які нас підтримують. Це наші прихильники. Одні можуть бути «дружинниками», інші допомогти фінансово. Кожен робить свій внесок у спільну справу.

– Чи серед цих прихильників-бізнесменів є особи, відомі громадськості?

– Зазвичай люди, які нам допомагають, бажають залишатися анонімними. Це ті, кому в житті фінансово більше пощастило. Але вони не хочуть, щоб їхні імена «світилися». Просто хочуть добровільно і щиро нам допомогти. Чому б і ні. Більшість хлопців теж працює на роботі, але є й багато студентів…

– Ті, хто багато працює, має мало часу на волонтерство.

– Як я казав, у нас є активісти і прихильники. Ті, хто мають менше часу, мають більше інших ресурсів. Дехто може бути волонтером раз на тиждень, на вихідні чи після роботи. Серед наших активістів є хлопці, які працюють через день.

– Серед бізнесменів-жертводавців є Ігор Кривецький?

– Дивне питання. До нас часто приписують Ігоря Кривецького, як і главу МВС Арсена Авакова, інших відомих політиків. Але всі ці люди абсолютно непричетні, бо це чинна влада, а ми виступаємо радше як опозиція.

– Але співпрацюєте з поліцією.

– Якщо брати закон як такий, то він правильний, але його виконання – інша річ. Багато полісменів, оперативних груп чи суддів не виконують своїх обов’язків. Їх потрібно, на жаль, стимулювати робити свою роботу.

– В законний спосіб.

– Насильницьких методів не використовуємо.

– Які ваші найбільші досягнення і промахи за рік діяльності?

– Одна з найбільш вдалих акції була на Черкащині. Операція «Нерест» – за період нересту наші хлопці зібрали близько 90 км сіток, якими промисловим шляхом виловлювали рибу. Через нас було відкрито понад 250 справ про незаконний вилов риби за допомогою електровудочок і тротилу. Близько 150 браконьєрів ми передали поліції.

Зараз ведемо роботу про незаконну вирубку лісу на Закарпатті. Ця операція наразі на етапі збору інформації. Хлопці досліджують ситуацією на місці. Це аналітична робота. Визначаємо, хто за цим стоїть, якою міроюі, якими шляхами вивозить ліс. Наприклад, його везуть як сухостій, а насправді це здоровий дуб.

– А найбільші промахи?

– Стараємося брати такі речі, які можемо зробити, прорахувавши ризики. Тому, можливо, це буде гучно сказано, але на сьогодні працюємо без промахів.

 

– Скільки «дружинників» патрулює і в скількох містах України?

– «Дружинники» діють майже в усіх великих містах України, крім Хмельницька, Закарпаття і окупованих частин Луганської та Донецької областей. Мені точно не відомо, скільки це людей, але більше тисячі. Ці люди діють на добровільних громадських засадах. Частина з них працює, займається своїми справами, а у вільний час волонтерять із нами. Жодної оплати чи матеріального заохочення ніхто не отримує.

– Це переважно молоді люди?

– Градація за віком різна, починаючи від 18 років і до 45. Беремо тільки повнолітніх. Це люди, які хочуть, щоб їхнє місто було чисте і безпечне, щоб їхня дівчина, дружина чи батьки почувалися у безпеці, щоб їхні діти могли безпечно ввечері гуляти вулицями свого міста.

– Скільки у Львові «дружинників» і на якому рівні співпрацюєте з партією  «Національний корпус»?

– У Львові зараз близько 35 «дружинників». Із НК маємо дружні відносини. У нас керівництво повністю окреме, немає  конкретного, прямого підпорядкування.

– Однак ви працюєте в офісі «Національного корпусу»…

– Це тільки через особисті дружні відносини. Вони не вказують нам, що маємо робити чи як.

Оскільки ми в єдиній структурі з «Національним корпусом», то, звичайно, розділяємо їхні політичні переконання і працюємо заради однієї цілі.

– Чи НД не є мілітаризованим крилом «Національного корпусу»?

– Ні для кого не секрет, що «Нацкорпус» очолює Андрій Білецький, а «Нацдружини» Ігор Михайленко. Вони друзі з полку «Азов». Однак цілі НД і «Нацкорпусу» дещо різні. Останній – виключно партія. А ми працюємо над тим, щоб навести порядок у суспільстві.

– Чи не будуть НД використовувати під час виборів для боротьби проти інших партій?

– Ми не партія, не включені в політику, не зв’язані партійним членством, не маємо стосунку до виборів. Займаємося наведенням порядку і чистоти на вулицях міст.

– Чи підуть «дружинники» спостерігачами на наступних виборах?

– Не бачу потреби в цьому. Це може бути потрібно для загального незалежного контролю. У деяких містах як чинна влада, так і наші конкуренти можуть вдатися до нелегальних, протизаконних способів ведення політичної війни, від саботажу виборчої комісії, до вкидання бюлетенів. Тож будемо старатися не допустити цього через участь у виборчих комісіях як незалежні спостерігачі.

 Розмовляв Ігор Тимоць.