субота, 15 Лютий, 2025
pluken
Головна / Аналітика / Україна-Польща: знайти примирення заради майбутнього
прапор україна польща фото поліковський
Фото: POLUKR.NET / Андрій Поліковський

Україна-Польща: знайти примирення заради майбутнього

Share Button

Через спекуляції на історичних питаннях Україна ризикує втратити вірного союзника, що особливо неприємно у зв’язку із неприхованою російською загрозою. Ось тільки польським посадовцям про це говорити не варто (як це робить голова МЗС Польщі Вітольд Ващиковський) – у Києві це сприймають виключно як спекуляцію і шантаж.

Якщо дві держави справді хочуть не просто будувати добросусідські відносини, а розвивати стратегічне військово-політичне партнерство в межах субрегіональних проектів (Міжмор’я або Балто-Чорноморський союз), про які час від часу говорить Варшава, потрібен якісно новий рівень довіри між сусідами. Ніякий популізм, внутрішньополітичні чвари, електоральна гра не мають відігравати вирішальної ролі, коли йдеться про майбутнє двох суверенних держав та, ймовірно, всієї Європи. Російська гібридна війна проти західної цивілізації триває, і розпалювання міжнаціональної ворожнечі – її важлива складова.

Як Україні та Польщі вирішити взаємні протиріччя й побудувати прагматичний діалог, спрямований на практичне співробітництво? Зовсім уникнути історичної дискусії неможливо, проте нинішня ситуація, незважаючи на високий градус емоцій, зовсім не безнадійна.

Оскільки в Польщі питання історичної пам’яті – частина внутрішньополітичного дискурсу, а рівень свідомої політичної ангажованості населення в історичних та релігійно-культурних питаннях вельми високий, перевести тему в такий бажаний для українських аналітиків формат «історія – для істориків» не видається можливим. Для залагодження питання необхідне формальне визнання Україною злочинів УПА на Волині (принаймні не відкидання цих фактів) та засудження їх на морально-етичному рівні, що загалом є прийнятною опцією.

Жестом доброї волі стане звільнення з посад усіх причетних до загострення двосторонніх відносин. З української сторони це передусім директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Володимир В’ятрович. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Незважаючи на те, що хтось може оцінити цей акт як прояв слабкості, подібна сакральна жертва є нормою для європейської практики. Своєю чергою, Польща також може звільнити з державних посад своїх радикалів.

Вітольд Ващиковський. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Вітольд Ващиковський. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Вітольд Ващиковський вже давно «сидить на дипломаті», хоча формальним приводом для цього є не українська тематика, а провалена реформа дипломатичної служби.

Після того, як клімат довіри буде відновлено, потрібні виважені кроки для закріплення успіху. У культурній сфері – це спільне святкування наступного року 100-ліття польської незалежності під гаслом «За нашу та вашу свободу», «Без вільної України немає вільної Польщі». Корисною буде також підготовка до масштабних святкувань у 2020 році 100-річчя «Чуда на Віслі», вшанування пам’яті українців, полеглих у протистоянні з Червоною армією. До цієї події доцільним є відкриття меморіалу в Варшаві, встановлення пам’ятника Симонові Петлюрі (проти останнього, щоправда, може виступати єврейська громада, адже цього історичного персонажа часто звинувачують в «єврейських погромах»). Україна також може зробити дієві кроки в межах національної політики вшанування пам’яток, пов’язаних з польською історією. Почати, скажімо, з упорядкування місць утримання польських полонених (наприклад, у Старобільську Луганської області) і аж до відновлення маєтків та палаців польської шляхти в Центральній та Західній Україні.

Андрій Дещиця, Ян Пєкло. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Андрій Дещиця, Ян Пєкло. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Щодо міждержавної політики, то доцільним буде запровадження практики консультацій (регулярних?) на рівні профільних заступників міністрів закордонних справ, переведення дискусії в професійну площину, її деполітизація. Цьому сприятиме створення двосторонньої інтердисциплінарної групи, що складатиметься з істориків, спеціалістів з міжнародних відносин, конфліктологів, психологів, та регулярні зустрічі цих фахівців. В межах роботи цієї групи необхідно виконати дослідження непрямого впливу Російської Федерації на внутрішньополітичні процеси в Польщі в контексті виконання стратегії гібридної агресії в Європі. Іншим політичним жестом, спрямованим на взаєморозуміння, є створення українсько-польської «Несторіанської групи», що складатиметься з поважних представників культурної сфери, дипломатів, відставних політиків. Доцільно проводити наради цієї групи щонайменше раз на рік з метою моніторингу стану стратегічного партнерства України та Польщі.

Крім того, чуттєві питання двостороннього діалогу можна вирішувати шляхом залучення третього сектору – неурядових організацій. Адекватним кроком було б заснування форуму або постійної комісії національних польських та українських «мозкових центрів» (think tanks). Регулярними мають стати зустрічі для вирішення складних питань поза компетенцією політиків (переважно вражених вірусом популізму). Цю роботу можна проводити як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях.

Останній особливо важливий. Треба якнайшвидше налагодити транскордонне співробітництво між органами виконавчої влади на рівні регіонів. Складовою цього процесу є підтримка комунікації/координації між областями/районами – воєводствами/гмінами, обопільна підтримка регіональних ініціатив громадських організацій. Зокрема таких, що спрямовані на культурну дипломатію, політику примирення, протидію інцидентам/провокаціям на етнічному та релігійному ґрунті. Доцільним є проведення якісного (фокус-групового) дослідження на теренах Волині та Холмщини (в Україні та Польщі) для визначення рівня конфліктних протиріч та їх впливу на місцеву політику. Нарешті вкрай важливо налагодити взаємодію польського Костелу та Української православної церкви Київського патріархату, Української греко-католицької церкви для спільної реалізації гуманітарних проектів, пропагування ідеї прощення.

Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський
Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Українсько-польський потенціал поліпшення відносин, налагодження міжособистісних комунікацій для взаємного порозуміння – значний. Головними перепонами сьогодні стають переважно гордовитість та низька толерантність населення як у Польщі, так і в Україні, покладені на емоційне тло й політичні спекуляції. Проте Україна має продемонструвати більшу гнучкість, ніж Польща, де питання національної пам’яті мають велику питому політичну вагу. Для Києва ж це другорядна тема після економіки, війни на Донбасі, подолання системних проблем (корупція) та реформ. Польща – ледь не єдина країна, з якою Україна може не просто «дружити проти» (Росії), а й будувати стратегічні відносини. Не варто цим нехтувати через історичні чвари. Ми знаємо свою історію, тож не повторюймо її помилки.

Валерій Кравченко

Share Button

Також перегляньте

Фото зі сторінки Пітера Дікінсона в Facebook

«В усіх сторін є бажання завершити війну. Трамп може укласти угоду з Путіним за спиною України» – аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон

Новий президент США Дональд Трамп спробує домовитися з Путіним за спиною України, і буде змушувати …